Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пузи́цький Анті́н Олекс́ійович (*13 січня 1877 — †1945, Каліш, Польща) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Автор спогадів.
| Пузицький Антін Олексійович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Полковник (25.10.1917) Генерал-хорунжий (2.8.1921) | ||||||
 | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження | 13 січня 1877 м. Ставище | |||||
| Смерть | 1945 Каліш, Республіка Польща | |||||
| Alma Mater | Одеське військове училище | |||||
| Військова служба | ||||||
| Приналежність |  УНР | |||||
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна | |||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
Життєпис
Походив з селян м. Ставище Таращанського повіту Київської губернії.
Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (1902), служив у 5-му піхотному Калузькому полку (м. Біла). Брав участь у Російсько-японській війні.
Закінчив Офіцерську стрілецьку школу (1912), офіцерські кулеметні курси у м. Оранієнбаум.
На фронт Першої світової війни вирушив штабс-капітаном, командиром кулеметної роти. Був одним із десяти офіцерів, що вцілили після цілковитого розгрому 5-го Калузького полку під час загибелі 2-ї російської армії генерала Самсонова у Східній Прусії.
У 1915 р. — командир батальйону відновленого 5-го Калузького полку. З 1916 р. — помічник командира полку.
У листопаді 1916 р. через поганий стан здоров'я (мав на той час 5 поранень та 2 контузії) перевівся командиром батальйону до 1-го Кулеметного запасного полку. З січня 1917 р — помічник командира цього полку.
У вересні 1917 р. був призначений командиром 2-го пішого прикордонного полку.
З 25.10.1917 р. Полковник російської царської армії.
За Першу світову війну був нагороджений всіма орденами до Святої Анни II ступеня з мечами, Георгіївською зброєю.
У серпні 1917 р. зголосився до розпорядження Українського генерального військового секретаріату. У жовтні 1917 р. був призначений уповноваженим з українізації 6-го армійського корпусу (незабаром перетворений на 2-й Січовий Запорізький).
У період Гетьманату — командир 1-го полку Сірої Дивізії. В його полку провадив політико-виховну роботу відомий український поет П. Тичина.
З вояків-українців 16-ї піхотної дивізії 6-го армійського корпусу створив 4-ту Січову дивізію та 4-ту Січову артилерійську бригаду. Був начальником штабу 4-ї Січової дивізії військ Центральної Ради. З січня 1918 р. — начальник 4-ї Січової дивізії.
У березні 1918 р. у зв'язку з загальною демобілізацією, оголошеною Центральною Радою, розформував рештки дивізії у Києві.
З 12 квітня 1918 р. — помічник губернського комісара Таврії.
З 22 червня 1918 р. командир 43-го пішого Грайворонського полку Армії Української Держави.
З серпня 1918 р. — командир 1-го Сірожупанного полку Армії Української Держави.
З грудня 1918 р. — командир 1-ї бригади 1-ї Сірожупанної дивізії.
З 27 лютого 1919 р. — начальник 17-ї пішої дивізії Дієвої армії УНР. 06 травня 1919 р. (фактично — раніше) був усунутий з посади начальника дивізії за співчуття Оскілківському заколоту.
26 травня 1919 р. потрапив до польського полону у Дубно. 02 жовтня 1919 р. повернувся з полону, перебував у розпорядженні штабу Дієвої армії УНР.
З жовтня 1919 р. — начальник 1-ї дивізії Залізничної охорони Дієвої армії УНР (перебувала у стадії формування).
З кінця липня 1920 р. — помічник командира 2-ї збірної запасової бригади (згодом — 2-ї бригади 1-ї Кулеметної дивізії).
З 01 серпня 1920 р. — начальник штабу 7-ї запасової бригади Армії УНР.
З кінця вересня 1920 р. — командир окремого загону 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. З 04 листопада 1920 р. — заступник начальника 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР.
З червня 1921 р. — начальник 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР.
02 серпня 1921 р. підвищений до звання генерал-хорунжого Армії УНР.
Був інтернований у таборі для військовополонених в Каліші, де очолив рештки 5-ї Херсонської стрілецької дивізії.
З 1923 р. жив на еміграції у Польщі.
Опікувався товариством гімназійної молоді «Запорожець». 1927 року введений до Вищого командного складу Армії УНР.
У 1944 р. виїхав до Німеччини. Зник безвісти вночі з 30 на 31 липня 1945 р. — відстав від потягу з українськими біженцями між ст. Герсфельд та Фульда.
Джерела та література
- Науменко К. Є. Пузицький Антін Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 59. — .
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Палієнко М., Срібняк І. «Вірний шлях для праці…»: кар’єрні щаблі генерал-хорунжого Антона Пузицького у період інтернування Армії УНР у Польщі (1921-1922 рр.) // Człowiek w historii vs historia człowieka. Monografia zbiorowa / red. Ihor Sribniak. — Warszawa-Paryż: Międzynarodowe konsorcjum naukowo-edukacyjny im. Luciena Febvra, 2021. — S. 190-198. https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/39670
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Puzi ckij Anti n Oleks ijovich 13 sichnya 1877 1945 Kalish Polsha ukrayinskij vijskovij diyach general horunzhij Armiyi UNR Avtor spogadiv Puzickij Antin Oleksijovich Polkovnik 25 10 1917 General horunzhij 2 8 1921 Zagalna informaciyaNarodzhennya13 sichnya 1877 1877 01 13 m StavisheSmert1945 1945 Kalish Respublika PolshaAlma MaterOdeske vijskove uchilisheVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVijni bitviPersha svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijnaNagorodi ta vidznakiHrest Simona Petlyuri Georgiyivska zbroya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenyaZhittyepisPohodiv z selyan m Stavishe Tarashanskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi Zakinchiv Odeske pihotne yunkerske uchilishe 1902 sluzhiv u 5 mu pihotnomu Kaluzkomu polku m Bila Brav uchast u Rosijsko yaponskij vijni Zakinchiv Oficersku strilecku shkolu 1912 oficerski kulemetni kursi u m Oraniyenbaum Na front Pershoyi svitovoyi vijni virushiv shtabs kapitanom komandirom kulemetnoyi roti Buv odnim iz desyati oficeriv sho vcilili pislya cilkovitogo rozgromu 5 go Kaluzkogo polku pid chas zagibeli 2 yi rosijskoyi armiyi generala Samsonova u Shidnij Prusiyi U 1915 r komandir bataljonu vidnovlenogo 5 go Kaluzkogo polku Z 1916 r pomichnik komandira polku U listopadi 1916 r cherez poganij stan zdorov ya mav na toj chas 5 poranen ta 2 kontuziyi perevivsya komandirom bataljonu do 1 go Kulemetnogo zapasnogo polku Z sichnya 1917 r pomichnik komandira cogo polku U veresni 1917 r buv priznachenij komandirom 2 go pishogo prikordonnogo polku Z 25 10 1917 r Polkovnik rosijskoyi carskoyi armiyi Za Pershu svitovu vijnu buv nagorodzhenij vsima ordenami do Svyatoyi Anni II stupenya z mechami Georgiyivskoyu zbroyeyu U serpni 1917 r zgolosivsya do rozporyadzhennya Ukrayinskogo generalnogo vijskovogo sekretariatu U zhovtni 1917 r buv priznachenij upovnovazhenim z ukrayinizaciyi 6 go armijskogo korpusu nezabarom peretvorenij na 2 j Sichovij Zaporizkij U period Getmanatu komandir 1 go polku Siroyi Diviziyi V jogo polku provadiv politiko vihovnu robotu vidomij ukrayinskij poet P Tichina Z voyakiv ukrayinciv 16 yi pihotnoyi diviziyi 6 go armijskogo korpusu stvoriv 4 tu Sichovu diviziyu ta 4 tu Sichovu artilerijsku brigadu Buv nachalnikom shtabu 4 yi Sichovoyi diviziyi vijsk Centralnoyi Radi Z sichnya 1918 r nachalnik 4 yi Sichovoyi diviziyi U berezni 1918 r u zv yazku z zagalnoyu demobilizaciyeyu ogoloshenoyu Centralnoyu Radoyu rozformuvav reshtki diviziyi u Kiyevi Z 12 kvitnya 1918 r pomichnik gubernskogo komisara Tavriyi Z 22 chervnya 1918 r komandir 43 go pishogo Grajvoronskogo polku Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Z serpnya 1918 r komandir 1 go Sirozhupannogo polku Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Z grudnya 1918 r komandir 1 yi brigadi 1 yi Sirozhupannoyi diviziyi Z 27 lyutogo 1919 r nachalnik 17 yi pishoyi diviziyi Diyevoyi armiyi UNR 06 travnya 1919 r faktichno ranishe buv usunutij z posadi nachalnika diviziyi za spivchuttya Oskilkivskomu zakolotu 26 travnya 1919 r potrapiv do polskogo polonu u Dubno 02 zhovtnya 1919 r povernuvsya z polonu perebuvav u rozporyadzhenni shtabu Diyevoyi armiyi UNR Z zhovtnya 1919 r nachalnik 1 yi diviziyi Zaliznichnoyi ohoroni Diyevoyi armiyi UNR perebuvala u stadiyi formuvannya Z kincya lipnya 1920 r pomichnik komandira 2 yi zbirnoyi zapasovoyi brigadi zgodom 2 yi brigadi 1 yi Kulemetnoyi diviziyi Z 01 serpnya 1920 r nachalnik shtabu 7 yi zapasovoyi brigadi Armiyi UNR Z kincya veresnya 1920 r komandir okremogo zagonu 1 yi Kulemetnoyi diviziyi Armiyi UNR Z 04 listopada 1920 r zastupnik nachalnika 1 yi Kulemetnoyi diviziyi Armiyi UNR Z chervnya 1921 r nachalnik 5 yi Hersonskoyi strileckoyi diviziyi Armiyi UNR 02 serpnya 1921 r pidvishenij do zvannya general horunzhogo Armiyi UNR Buv internovanij u tabori dlya vijskovopolonenih v Kalishi de ocholiv reshtki 5 yi Hersonskoyi strileckoyi diviziyi Z 1923 r zhiv na emigraciyi u Polshi Opikuvavsya tovaristvom gimnazijnoyi molodi Zaporozhec 1927 roku vvedenij do Vishogo komandnogo skladu Armiyi UNR U 1944 r viyihav do Nimechchini Znik bezvisti vnochi z 30 na 31 lipnya 1945 r vidstav vid potyagu z ukrayinskimi bizhencyami mizh st Gersfeld ta Fulda Pomer 1945 r pohovanij v Kalishi Dzherela ta literaturaNaumenko K Ye Puzickij Antin Oleksijovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 59 ISBN 978 966 00 1290 5 Literatura Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Paliyenko M Sribnyak I Virnij shlyah dlya praci kar yerni shabli general horunzhogo Antona Puzickogo u period internuvannya Armiyi UNR u Polshi 1921 1922 rr Czlowiek w historii vs historia czlowieka Monografia zbiorowa red Ihor Sribniak Warszawa Paryz Miedzynarodowe konsorcjum naukowo edukacyjny im Luciena Febvra 2021 S 190 198 https elibrary kubg edu ua id eprint 39670 Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi