У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прокоф єв Олексі й Петро вич Проко ф єв рос дореф Алексѣй Петровъ Прок

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прокоф'єв.

Олексі́й Петро́вич Проко́ф'єв (рос. дореф. Алексѣй Петровъ Прокофьевъ; 1790, Катеринославська губернія, Російська імперія — не раніше 1858) — російський кораблебудівник XIX століття, генерал-майор корпусу корабельних інженерів, що збудував близько 20 суден різного рангу і класу для Російського імператорського флоту. Начальник корабельних інженерів Херсонського, Севастопольського і Миколаївського адміралтейств, голова Вченого кораблебудівного комітету Чорноморського флоту.

Прокоф'єв Олексій Петрович

Ім'я при народженні

рос. дореф. Алексѣй Петровъ Прокофьевъ

Народження

1790
Катеринославська губернія, Російська імперія

Смерть

після 1860
Російська імперія

Країна

Російська імперія

Вид збройних сил

Російський імператорський флот

Роки служби

з 1804

Звання

генерал-майор корпусу корабельних інженерів

Керівник

Вчений кораблебудівний комітет Чорноморського флоту

Нагороди

Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Орден Святої Анни 3 ступеня

Орден Святого Володимира 4 ступеня

Життєпис

Народився 1790 року в Катеринославській губернії. 1 травня 1804 року вступив на службу корабельним учнем 2-го класу. Перебував у кораблебудівній команді Херсонського адміралтейства при створенні креслень. У 1808 році проведений у корабельні учні 1-го класу, 13 березня 1811 року — у навчені тіммермани унтерофіцерського чину.

Протягом 1810—1811 років під керівництвом корабельного майстра М. І. Суровцова брав участь у роботах з огляду суден Чорноморського флоту в Севастополі. З 1812 року в Херсонському адміралтействі займався кресленнями, працював у креслярській майстерні Севастопольського і Миколаївського адміралтейств, брав участь у будівництві кораблів і проводці їх через мілководдя Дніпра. У 1815 році брав участь у будівництві військового транспорту «Сухум-Кале».

У 1820 році проведений у тіммермани — на унтер-офіцерський чин 14-го класу. У 1818—1821 роках брав участь у будівництві транспорту «№ 3», згодом під керівництвом корабельного майстра А. І. Меліхова брав участь у будівництві 110-гарматного корабля , у добудові 74-гарматного корабля «Норд-Адлер» і будівництві фрегата «Поспішний». Також брав участь у будівництві трьох канонерських човнів, трьох транспортів, двох плашкоутів, спостерігав за будівництвом камелів, брав участь у проведенні через мілководдя кораблів.

Протягом 1826—1830 років під керівництвом О. К. Каверзнєва у Спаському адміралтействі брав участь у будівництві 84-гарматного лінійного корабля «Чесма» і п'яти канонерських човнів, під керівництвом І. Я. Осмініна брав участь у спорудженні пароплава і 24-гарматного корвета «Сизополь». У 1828 році проведений у штабскапітани корпусу корабельних інженерів.

З 1830 року служив старшим інженером у Севастопольському адміралтействі. Спочатку займався ремонтом кораблів Чорноморського флоту, а з 1831 року зайнявся їх самостійним будівництвом. 3 травня 1831 року в Севастопольському адміралтействі заклав 24-гарматний вітрильний корвет «Месемврія», названий на згадку про захоплення 10 липня 1829 року турецької фортеці Месемврія російською армією за підтримки ескадри адмірала О. С. Грейга і спущений на воду 24 квітня 1832 року. 6 жовтня 1836 року в Миколаївському адміралтействі заклав транспорт «Дніпро», спущений на воду 26 травня 1838 року. Паралельно з лютого 1837 року в Севастопольському адміралтействі будував 12-гарматний бриг , спущений на воду 3 вересня 1838 року).

22 жовтня 1838 року в Севастопольському адміралтействі заклав 60-гарматний фрегат «Сизополь», спущений на воду 4 березня 1841 року. Одночасно з фрегатом будував тендер , 20-гарматний вітрильний корвет (з 1846 року «Олівуца»), 16-гарматну шхуну «Сміла», транспортну 8-гарматну шхуну «Ялта», а також шаланди для Керченського порту, понтони для нового Севастопольського адміралтейства і підвізні боти для флоту.

У 1835 році Прокоф'єва проведено в капітани, у 1838 році — у підполковники корпусу корабельних інженерів. 3 березня 1841 року, в день спуску на воду фрегата «Сизополь», разом із кораблебудівником О. С. Акімовим заклав 52-гарматний фрегат «Коварна», названий на честь порту на румелійському узбережжі Чорного моря і спущений на воду 11 вересня 1845 року.

У 1842 році призначений на посаду голови Севастопольського Вченого кораблебудівного комітету. У 1843 році запропонував замінити на суднах залізну обшивку дерев'яною рейковою з вентиляційними каналами, що унеможливило швидке псування провізії та гниття дерев'яної основи броткамери. Проведений у 1848 році в полковники, до 1852 року продовжував службу старшим інженером у Севастополі. Керував ремонтом кораблів, спостерігав за будівництвом 20-гарматного корвета , 12-гарматного брига , 16-гарматного «Орфея», а також транспортів «Дунай» і «Буг».

8 березня 1852 року переведений до Миколаєва на посаду начальника корабельних інженерів Чорноморського флоту, Херсонського, Севастопольського і Миколаївського адміралтейств і голови Вченого кораблебудівного комітету. Помер після 1858 року.

Нагороди

Примітки

Усольцев, В. С. (2011). Поднят из забвенья. № 1 (рос.). Морской архив. Альманах. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 14 вересня 2024.
Усольцев, В. С. (2012). Строители парусного флота в Севастополе. Прокофьев Алексей Петрович. № 2 (3) (рос.). Морской архив. Альманах. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 14 вересня 2024.
Широкорад, 2007, с. 383.
Широкорад, 2007, с. 326.
Широкорад, 2007, с. 389.
Широкорад, 2007, с. 351.
Широкорад, 2007, с. 322.
Широкорад, 2007, с. 323.
Соловьев, Н. И. (1961). Рапорт М. П. Лазарева А. С. Меншикову о замене на судах Черноморского флота железной обшивки броткамеры деревянной. Сборник документов «М. П. Лазарев» (рос.). Т. 3. Москва: Воениздат. с. 239—240.
Брокгауз, Ф. А.; Ефрон, И. А. (1891). Броткамера. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (рос.). Т. 4а. Санкт-Петербург. с. 730.
Зеленский, А. Г.; Крючков, Ю. С.; Костюк, Л. П.; Кухар-Онышко, Н. А.; Январев, Э. И.; Миронов, Ю. А. (1999). Прокофьев Алексей Петрович. Николаевцы. Энциклопедический словарь (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 275. ISBN .

Література

Широкорад, А. Б. 200 лет парусного флота России. 1696—1891. — Москва : Вече, 2007. — 448 с. — .

[:1-1] Усольцев, В. С. (2011). Поднят из забвенья. № 1 (рос.). Морской архив. Альманах. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 14 вересня 2024.

[:2-2] Усольцев, В. С. (2012). Строители парусного флота в Севастополе. Прокофьев Алексей Петрович. № 2 (3) (рос.). Морской архив. Альманах. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 14 вересня 2024.

[FOOTNOTEШирокорад2007383-3] Широкорад, 2007, с. 383.

[FOOTNOTEШирокорад2007326-4] Широкорад, 2007, с. 326.

[FOOTNOTEШирокорад2007389-5] Широкорад, 2007, с. 389.

[FOOTNOTEШирокорад2007351-6] Широкорад, 2007, с. 351.

[FOOTNOTEШирокорад2007322-7] Широкорад, 2007, с. 322.

[FOOTNOTEШирокорад2007323-8] Широкорад, 2007, с. 323.

[9] Соловьев, Н. И. (1961). Рапорт М. П. Лазарева А. С. Меншикову о замене на судах Черноморского флота железной обшивки броткамеры деревянной. Сборник документов «М. П. Лазарев» (рос.). Т. 3. Москва: Воениздат. с. 239—240.

[10] Брокгауз, Ф. А.; Ефрон, И. А. (1891). Броткамера. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (рос.). Т. 4а. Санкт-Петербург. с. 730.

[:0-11] Зеленский, А. Г.; Крючков, Ю. С.; Костюк, Л. П.; Кухар-Онышко, Н. А.; Январев, Э. И.; Миронов, Ю. А. (1999). Прокофьев Алексей Петрович. Николаевцы. Энциклопедический словарь (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 275. ISBN .