Прокопенко Микола Антонович (художник)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Прокопенко.

Микола Антонович Прокопенко (нар. 7 квітня 1924, Квітки — пом. 25 лютого 2001) — український художник; член Спілки радянських художників України України з 1959 року.

Прокопенко Микола Антонович
Народження	7 квітня 1924(1924-04-07) Квітки, Корсунський район, Черкаська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	25 лютого 2001(2001-02-25) (76 років)
Країна	СРСР  Україна
Жанр	історичний живопис і портрет
Навчання	Київський державний художній інститут (1956)
Діяльність	художник
Вчитель	Касіян Василь Ілліч, Плещинський Іларіон Миколайович і Максименко Олександр Григорович
Працівник	Молодь
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС

Не плутати з Прокопенко Микола Антонович.

Біографія

Народився 7 квітня 1924 року в селі Квітках (нині Звенигородський район Черкаської області, Україна). У роки німецько-радянської війни під час німецької окупації України потрапив на примусові роботи до Німеччини, потім — до Австрії. Додому повернувся у 1945 році.

Два роки навчався в Дніпропетровському художньому училищі; протягом 1950—1956 років — у Київському художньому інституті у Василя Касіяна, Іларіона Плещинського, Олександра Максименка.

Після здобуття фахової освіти три роки працював художнім редактором видавництва «Молодь», потім займався лише творчою діяльністю. Член КПРС з 1967 року. Жив у Києві, в будинку на вулиці Великій Житомирській, № 14, квартира, № 10. Помер 25 лютого 2001 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису, станкової та книжкової графіки. Оформив і проілюстрував понад 200 книг класиків української і світової літератури, створив понад сто портретів українських діячів. Серед робіт:

• серія картин «Перегук» за повістю Івана Франка «Захар Беркут» (1964);
• триптих «За землю, за волю» (1967, темпера);
• «З повного відра» (1969, темпера);
• серія «Така її доля» за мотивами поезій Тараса Шевченка (1970, темпера);
• «Літописець» (1978);
• «Похід Ігоря» (1978);
• «Плач Ярославни» (1978);
• «Портрет матері» (1979);
• «Розкажіть мені, мамо» (1988);
• «У задумі» (1992).

ілюстрації до книг

• «Полк Тимофія Черняка» Олеси Десняка (1958);
• «Даринка з братиком» Івана Виргана (1963);
• «Олеся» Олександра Купріна (1965);
• «Правда і кривда» Михайла Стельмаха (1965);
• «Микола Джеря» Івана Нечуя-Левицького (1970).

Брав участь у республіканських виставках з 1959 року, зарубіжних — з 1956 року. Персональні виставки відбулися у художній галереї Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника у 1997 році, Національному музеї Тараса Шевченка у Києві у 1998 році, Черкаському обласному художньому музеї у 1999 році.

У фондах Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника зберігається 2 308 творів митця. Його роботи знаходяться ще в 20 музеях і в багатьох приватних колекціях в Україні й за кордоном.

Примітки

1. Прокопенко Микола Антонович / Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник.

Література

• Прокопенко Микола Антонович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 379.;
• Прокопенко Микола Антонович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 187.