Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Мико́ла Дже́ря» — соціально-побутова повість українського письменника Івана Нечуя-Левицького, присвячена Миколі Лисенку. Твір було написано у 1876 році та видано в 1878.
| Микола Джеря | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | соціально-побутова повість | |||
| Автор | Іван Нечуй-Левицький | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1876 | |||
| Опубліковано | 1878 | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Повість оповідає про поневіряння кріпака Миколи Джері, який, виступаючи проти несправедливості, тікає зі свого села, покинувши родину.
Сюжет
У мальовничому селі Вербівка живе господар Петро Джеря з дружиною Марусею. Їхній син Микола — вродливий мрійливий хлопець, гордість родини. Він закохується в бідну дівчину Нимидору, яка служить наймичкою на хуторі. Проте мати проти їхніх стосунків, вона прагне одружити сина з заможною Варкою. Наперекір Марусі, Микола твердо вирішує одружитися саме з Нимидорою. Петро схвалює його рішення, та на заваді стає умова пана: той дозволяє забрати дівчину на проживання в Вербівку лише якщо з Вербівки якась дівчина перейде жити в його село Скрипчинці. На щастя, один хлопець звідти одружується з дівчиною із Вербівки. Слідом одружуються Микола та Нимидора, влаштувавши велике весілля.
Ходячи на панщину до пана Бжозовського, Микола задумується, що це несправедливо, що кріпацтво робить бідних ще біднішими. Він іде з батьком працювати на власному полі, через що свариться з панським осавулом, який наказує побити різками всіх, хто працював того дня на себе. Згодом осавул, женучи селян на панщину, б'є Нимидору, Микола задумує помститися йому, потай підпалює панські скирти.
Микола все більше думає про несправедливість. Мати радить йому піти молитися до Києва, але Микола відповідає, що коли Бог є, то він вочевидь покровитель панів. Бжозовський зауважує бунтівні схильності Миколи та погрожує віддати його в москалі. Маруся закликає сина скоритися, але той підбурює кріпаків показати панові, що він їм не указ. Частина чоловіків утікає та наймається працювати на цукровий завод у Стеблові (батьківщині автора). Бжозовський розшукує втікачів, тоді вони вночі вислідковують осавулу в заїзді та б'ють його, а панові доводиться тікати.
Розуміючи, що лишатися в Стеблові небезпечно, бунтарі йдуть на Чернігівщину, де наймаються на цукровий завод скупого Бродовського. Миколин товариш, Петро Кавун, після втечі і звідти хворіє та помирає в дорозі, відмовляючись від сповіді, бо вважає попів спільниками панів. Решта продовжують шукати кращої долі та зустрічають бурлаку Андрія Корчака. Він веде їх працювати до кращого пана, де вдається заробити грошей. Потім Микола з товаришами, очолювані Андрієм, дістаються до Бессарабії. Тамтешні пани охоче наймають гостей. За місцевим законом, новоприбулим дають прізвища померлих кріпаків. Отож, втікачі отримують прізвище Посмітюхів. Вони успішно працюють рибалками, але Микола дедалі більше сумує за родиною.
Отримавши від отамана Ковбаненка гроші за свою роботу, Андрій з товаришами святкують в шинку. Та невдовзі Андрій попадається на крадіжці, його схоплюють поліцаї та шукають решту бурлаків. Боячись, що його справжня особа викриється, Микола переховується завдяки отамановій дочці Мокрині. Невдовзі Мокрина освідчується йому в коханні.
Тим часом Нимидора вже багато років не знає що з її чоловіком. Маруся помирає, а Миколина дочка Любка виростає і незадовго після 16-и років виходить заміж. Нимидора все ще чекає на повернення чоловіка, він ввижається їй у химерних снах. Коли надходить новина про скасування панщини, Нимидора сподівається, що тепер Микола повернеться, але помирає, так і не дізнавшись його долю.
Микола свариться з Ковбаненком, а тоді тікає з Мокриною і через рік вони одружуються. Але Бжозовський не покинув пошуків своїх кріпаків-утікачів і врешті йому вдається спіймати їх усіх. Миколу з рештою кидають до в'язниці, проте потім відпускають, оскільки кріпацтво вже скасоване. Через 20 років після втечі Микола повертається додому. Він дізнається, що з його родини в живих лишилася тільки дочка Любка, але вона не рада зустрічі. Свій вік Микола Джеря доживає, працюючи на пасіці, де розповідає про свої поневіряння.
Провідний мотив
Іван Нечуй-Левицький зобразив головного героя повісті, Миколу Джерю, людиною твердою у своїх вчинках, вірною товариству та селянству. Микола не отримує за свої поневіряння слави чи матеріальної нагороди, його нагорода полягає в тому, що він попри всі втрати почувається чесним із самими собою. Він не зрадив своїм принципам, і навіть у глибокій старості лишається в душі бунтарем. Адже попри скасування кріпацтва проблема несправедливості лишається. Письменник написав повість через 17 років після того, як кріпацтво було скасоване, тож вона слугує не тільки коментарем на тему закріпачення, а й соціальної нерівності взагалі. Експлуатовані та експлуататори показані не просто як два різних світи, яким не зрозуміти одне одного, а як дві соціальні системи, які не можуть співіснувати. Джеря схвалює рівну, справедливу відплату гнобителям, присікає бажання своїх товаришів вчиняти грабіж.
Водночас автор засуджує втечу Миколи з села. Без бунтарів воно лишається беззахисним проти панського свавілля; дружина та дочка зостаються на самоті, навіть пропри те, що образ Нимидори постійно спливав у пам'яті Миколи.
Історія написання та видання
У листі до Олександра Кониського Нечуй-Левицький згадував, що писав повість «Наймит Яріш Джеря», яку загубив за кордоном. Невідомо чи була це рання версія «Миколи Джері» або ж окремий твір. Текст уже достеменно «Миколи Джері» Нечуй-Левицький надіслав на публікацію до Львова, в редакцію «Правди», де вона вперше і вийшла в світ. Письменник видавав твір саме там, розуміючи, що в умовах загострення цензурних утисків повість не буде допущена до друку в Росії. Набірний рукопис i верстка першого варіанту твору не збереглися, відомі тільки готові примірники.
У 1880 році Нечуй-Левицький подав відбиток першого видання з «Правди» до Головного управління в справах друку в Петербурзі. Цензура не дозволила друкувати повість, посилаючись на те, що текст «Миколи Джері» не відповідав нормам правопису. Переписавши твір із дотриманням усіх правописних вимог, у 1881 році Нечуй-Левицький надіслав текст удруге. Петербурзький цензурний комітет 19 березня 1882 року зробив висновок про можливість «дозволити повість до друку з деякими вилученнями». Проте твір вийшов не окремим виданням, а в альманасі «Рада» Михайла Старицького в 1883 році. Цензори просто видалили всі проблемні місця з тексту. У 1886 році письменник знову надіслав повість (відбиток із «Правди») до Київського цензурного комітету. Начальник Головного управління у справах друку наклав заборону на видання цього варіанту «Миколи Джері» в Російській імперії.
Лише в 1892 році у Львові, за сприяння редакції газети «Діло» у серії «Бібліотека найзнаменитіших повістей», повість «Микола Джеря» вийшла окремою книжкою. Авторові довелося піти на поступки. Було скорочено і переписано всі місця, де Нечуй-Левицький викривав духовенство та церкву чи висловлював своє ставлення до церкви та попівства.
Щоб видати твір у Росії українською мовою, письменник скоротив описи, усунув деякі подробиці, пом'якшив своє ставлення до церкви. Публікації не вдавалося домогтися аж до 1898 року, коли текст все ж отримав схвалення Головного управління в справах друку з огляду на те, що Нечуй-Левицький тоді вже був знаменитим автором. Це видання повісті вийшло в 1899 році в Петербурзі у складі першого тому творів письменника «Повісті й оповідання». Проте письменник і далі продовжував працювати над текстом «Миколи Джері», не покидаючи наміру видати твір окремою книжкою без цензурних правок.
У березні 1900 року повість (відбиток із «Правди») знову була надіслана у київську цензуру, однак відхилена Петербурзьким цензурним комітетом. Після цього письменник більше не намагався друкувати її окремим виданням. Останнє прижиттєве видання вийшло 1909 року у складі першого тому «Повістей й оповідань». Ця версія отримала поділ на 8 розділів замість 6-и, як раніше. Також Нечуй-Левицький виправив друкарські помилки, невдалі вислови тощо. У виданні 1909 року проставлена дата написання твору — «1876 року, 1 генваря». На титульній сторінці вперше стояло прізвище «Іван Нечуй-Левицький».
Після смерті Нечуя-Левицького повість «Микола Джеря» видавалась понад 30 разів. Крім української, вона виходила російською мовою в Харкові (1929) та Москві (1956). Аж до 1965 року це були зацензурені версії, поки у 3-му томі «Зібрання творів у десяти томах», вона не вийшла повністю, як того і прагнув письменник.
До нашого часу зберігся чорновий автограф повісті, який знаходиться у відділі рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 1, № 7435).
У 1985-му році повість було перекладено англійською.
Екранізація
- 1926 — «Микола Джеря», знята Йосипом Роною і Марком Терещенком.
- 2019 року розпочалися зйомки фільму «Джеря» від режисерки Ірини Павило, за підтримки Українського культурного фонду.
Вплив на масову культуру
У книзі Олександра Ірванця «Харків 1938» імена Миколи Джері та Хариті викостані як загальна назва (nomen appellativum), символ для молодіжної організації УРСР. Для дівчат та хлопців існують процедури ініціації, відомі як «харитизація» та «джеризація». Ці процеси, які є свого роду громадсько-політичним вступом в доросле життя для 12-річних дітей, названі на честь літературних героїв. Хлопці проходять її таємно, а дівчата — публічно надрізаючи пальця серпом.
Примітки
- Ніковський, Андрій (1926), Українська: Вступ до видання повісті, процитовано 12 грудня 2021
- www.webpro.cimis.com.ua, Jaroslav Poleschuk. . Oles Honchar Kherson regional universal scientific library. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
- Ivan Nechuy-Levitsky. Mikola Dzherya [ 20 вересня 2021 у Wayback Machine.]. Translated by Oles Kovalenko. Kyiv, Dnipro, 1985
- Семчук, Катерина (12 лютого 2018). Олександр Ірванець забиває баки неонацистам. Наше слово (укр.). Процитовано 18 травня 2024.
- Ірванець О. Харків 1938.- K.: Laurus, 2017.- 240 с.
- Анти-антиутопія за Iрванцем. m.day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 18 травня 2024.
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Микола Джеря |
- Нечуй-Левицький І. Микола Джеря: повість / І. Нечуй-Левицький ; вступ. ст. й ред. А. Ніковського. — Київ: Книгоспілка, 1926. — XIIУ, І, 171, 7 с. : портр.
- Нечуй-Левицький І. Микола Джеря: повість / І. Нечуй-Левицький. — Харків: Літ. і мистецтво, 1932. — 3-134 с. [ 26 червня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Miko la Dzhe rya socialno pobutova povist ukrayinskogo pismennika Ivana Nechuya Levickogo prisvyachena Mikoli Lisenku Tvir bulo napisano u 1876 roci ta vidano v 1878 Mikola DzheryaObkladinka knigi Mikola Dzherya Vid vo Svitovid 2020 Zhanrsocialno pobutova povistAvtorIvan Nechuj LevickijMovaukrayinskaNapisano1876Opublikovano1878 Cej tvir u Vikicitatah Cej tvir u Vikidzherelah Povist opovidaye pro poneviryannya kripaka Mikoli Dzheri yakij vistupayuchi proti nespravedlivosti tikaye zi svogo sela pokinuvshi rodinu SyuzhetU malovnichomu seli Verbivka zhive gospodar Petro Dzherya z druzhinoyu Maruseyu Yihnij sin Mikola vrodlivij mrijlivij hlopec gordist rodini Vin zakohuyetsya v bidnu divchinu Nimidoru yaka sluzhit najmichkoyu na hutori Prote mati proti yihnih stosunkiv vona pragne odruzhiti sina z zamozhnoyu Varkoyu Naperekir Marusi Mikola tverdo virishuye odruzhitisya same z Nimidoroyu Petro shvalyuye jogo rishennya ta na zavadi staye umova pana toj dozvolyaye zabrati divchinu na prozhivannya v Verbivku lishe yaksho z Verbivki yakas divchina perejde zhiti v jogo selo Skripchinci Na shastya odin hlopec zvidti odruzhuyetsya z divchinoyu iz Verbivki Slidom odruzhuyutsya Mikola ta Nimidora vlashtuvavshi velike vesillya Hodyachi na panshinu do pana Bzhozovskogo Mikola zadumuyetsya sho ce nespravedlivo sho kripactvo robit bidnih she bidnishimi Vin ide z batkom pracyuvati na vlasnomu poli cherez sho svaritsya z panskim osavulom yakij nakazuye pobiti rizkami vsih hto pracyuvav togo dnya na sebe Zgodom osavul zhenuchi selyan na panshinu b ye Nimidoru Mikola zadumuye pomstitisya jomu potaj pidpalyuye panski skirti Mikola vse bilshe dumaye pro nespravedlivist Mati radit jomu piti molitisya do Kiyeva ale Mikola vidpovidaye sho koli Bog ye to vin vochevid pokrovitel paniv Bzhozovskij zauvazhuye buntivni shilnosti Mikoli ta pogrozhuye viddati jogo v moskali Marusya zaklikaye sina skoritisya ale toj pidburyuye kripakiv pokazati panovi sho vin yim ne ukaz Chastina cholovikiv utikaye ta najmayetsya pracyuvati na cukrovij zavod u Steblovi batkivshini avtora Bzhozovskij rozshukuye vtikachiv todi voni vnochi vislidkovuyut osavulu v zayizdi ta b yut jogo a panovi dovoditsya tikati Rozumiyuchi sho lishatisya v Steblovi nebezpechno buntari jdut na Chernigivshinu de najmayutsya na cukrovij zavod skupogo Brodovskogo Mikolin tovarish Petro Kavun pislya vtechi i zvidti hvoriye ta pomiraye v dorozi vidmovlyayuchis vid spovidi bo vvazhaye popiv spilnikami paniv Reshta prodovzhuyut shukati krashoyi doli ta zustrichayut burlaku Andriya Korchaka Vin vede yih pracyuvati do krashogo pana de vdayetsya zarobiti groshej Potim Mikola z tovarishami ocholyuvani Andriyem distayutsya do Bessarabiyi Tamteshni pani ohoche najmayut gostej Za miscevim zakonom novopribulim dayut prizvisha pomerlih kripakiv Otozh vtikachi otrimuyut prizvishe Posmityuhiv Voni uspishno pracyuyut ribalkami ale Mikola dedali bilshe sumuye za rodinoyu Otrimavshi vid otamana Kovbanenka groshi za svoyu robotu Andrij z tovarishami svyatkuyut v shinku Ta nevdovzi Andrij popadayetsya na kradizhci jogo shoplyuyut policayi ta shukayut reshtu burlakiv Boyachis sho jogo spravzhnya osoba vikriyetsya Mikola perehovuyetsya zavdyaki otamanovij dochci Mokrini Nevdovzi Mokrina osvidchuyetsya jomu v kohanni Tim chasom Nimidora vzhe bagato rokiv ne znaye sho z yiyi cholovikom Marusya pomiraye a Mikolina dochka Lyubka virostaye i nezadovgo pislya 16 i rokiv vihodit zamizh Nimidora vse she chekaye na povernennya cholovika vin vvizhayetsya yij u himernih snah Koli nadhodit novina pro skasuvannya panshini Nimidora spodivayetsya sho teper Mikola povernetsya ale pomiraye tak i ne diznavshis jogo dolyu Mikola svaritsya z Kovbanenkom a todi tikaye z Mokrinoyu i cherez rik voni odruzhuyutsya Ale Bzhozovskij ne pokinuv poshukiv svoyih kripakiv utikachiv i vreshti jomu vdayetsya spijmati yih usih Mikolu z reshtoyu kidayut do v yaznici prote potim vidpuskayut oskilki kripactvo vzhe skasovane Cherez 20 rokiv pislya vtechi Mikola povertayetsya dodomu Vin diznayetsya sho z jogo rodini v zhivih lishilasya tilki dochka Lyubka ale vona ne rada zustrichi Svij vik Mikola Dzherya dozhivaye pracyuyuchi na pasici de rozpovidaye pro svoyi poneviryannya Providnij motivIvan Nechuj Levickij zobraziv golovnogo geroya povisti Mikolu Dzheryu lyudinoyu tverdoyu u svoyih vchinkah virnoyu tovaristvu ta selyanstvu Mikola ne otrimuye za svoyi poneviryannya slavi chi materialnoyi nagorodi jogo nagoroda polyagaye v tomu sho vin popri vsi vtrati pochuvayetsya chesnim iz samimi soboyu Vin ne zradiv svoyim principam i navit u glibokij starosti lishayetsya v dushi buntarem Adzhe popri skasuvannya kripactva problema nespravedlivosti lishayetsya Pismennik napisav povist cherez 17 rokiv pislya togo yak kripactvo bulo skasovane tozh vona sluguye ne tilki komentarem na temu zakripachennya a j socialnoyi nerivnosti vzagali Ekspluatovani ta ekspluatatori pokazani ne prosto yak dva riznih sviti yakim ne zrozumiti odne odnogo a yak dvi socialni sistemi yaki ne mozhut spivisnuvati Dzherya shvalyuye rivnu spravedlivu vidplatu gnobitelyam prisikaye bazhannya svoyih tovarishiv vchinyati grabizh Vodnochas avtor zasudzhuye vtechu Mikoli z sela Bez buntariv vono lishayetsya bezzahisnim proti panskogo svavillya druzhina ta dochka zostayutsya na samoti navit propri te sho obraz Nimidori postijno splivav u pam yati Mikoli Istoriya napisannya ta vidannyaStorinka rukopisu povisti Mikola Dzherya U listi do Oleksandra Koniskogo Nechuj Levickij zgaduvav sho pisav povist Najmit Yarish Dzherya yaku zagubiv za kordonom Nevidomo chi bula ce rannya versiya Mikoli Dzheri abo zh okremij tvir Tekst uzhe dostemenno Mikoli Dzheri Nechuj Levickij nadislav na publikaciyu do Lvo va v redakciyu Pravdi de vona vpershe i vijshla v svit Pismennik vidavav tvir same tam rozumiyuchi sho v umovah zagostrennya cenzurnih utiskiv povist ne bude dopushena do druku v Rosiyi Nabirnij rukopis i verstka pershogo variantu tvoru ne zbereglisya vidomi tilki gotovi primirniki U 1880 roci Nechuj Levickij podav vidbitok pershogo vidannya z Pravdi do Golovnogo upravlinnya v spravah druku v Peterburzi Cenzura ne dozvolila drukuvati povist posilayuchis na te sho tekst Mikoli Dzheri ne vidpovidav normam pravopisu Perepisavshi tvir iz dotrimannyam usih pravopisnih vimog u 1881 roci Nechuj Levickij nadislav tekst udruge Peterburzkij cenzurnij komitet 19 berez nya 1882 roku zrobiv visnovok pro mozhlivist dozvoliti povist do druku z deyakimi viluchennyami Prote tvir vijshov ne okremim vidannyam a v almanasi Rada Mihajla Starickogo v 1883 roci Cenzori prosto vidalili vsi problemni miscya z tekstu U 1886 roci pismennik znovu nadislav povist vidbitok iz Pravdi do Kiyivskogo cenzurnogo komitetu Nachalnik Golovnogo upravlinnya u spravah druku naklav zaboronu na vidannya cogo variantu Mikoli Dzheri v Rosijskij imperiyi Lishe v 1892 roci u Lvovi za spriyannya redakciyi gazeti Dilo u seriyi Biblioteka najznamenitishih povistej povist Mikola Dzherya vijshla okremoyu knizhkoyu Avtorovi dovelosya piti na postupki Bulo skorocheno i perepisano vsi miscya de Nechuj Levickij vikrivav duhovenstvo ta cerkvu chi vislovlyuvav svoye stavlennya do cerkvi ta popivstva Shob vidati tvir u Rosiyi ukrayinskoyu movoyu pismennik skorotiv opisi usunuv deyaki podrobici pom yakshiv svoye stavlennya do cerkvi Publikaciyi ne vdavalosya domogtisya azh do 1898 roku koli tekst vse zh otrimav shvalennya Golovnogo upravlinnya v spravah druku z oglyadu na te sho Nechuj Levickij todi vzhe buv znamenitim avtorom Ce vidannya povisti vijshlo v 1899 roci v Peterburzi u skladi pershogo tomu tvoriv pismennika Povisti j opovidannya Prote pismennik i dali prodovzhuvav pracyuvati nad tekstom Mikoli Dzheri ne pokidayuchi namiru vidati tvir okremoyu knizhkoyu bez cenzurnih pravok U berezni 1900 roku povist vidbitok iz Pravdi znovu bula nadislana u kiyivsku cenzuru odnak vidhilena Peterburzkim cenzurnim komitetom Pislya cogo pismennik bilshe ne namagavsya drukuvati yiyi okre mim vidannyam Ostannye prizhittyeve vidannya vijshlo 1909 roku u skladi pershogo tomu Povistej j opovidan Cya versiya otrimala podil na 8 rozdiliv zamist 6 i yak ranishe Takozh Nechuj Levickij vipraviv drukarski pomilki nevdali vislovi tosho U vidanni 1909 roku prostavlena data napisannya tvoru 1876 roku 1 genvarya Na titulnij storinci vpershe stoyalo prizvishe Ivan Nechuj Levickij Pislya smerti Nechuya Levickogo povist Mikola Dzherya vidavalas ponad 30 raziv Krim ukrayinskoyi vona vihodila rosijskoyu movoyu v Har kovi 1929 ta Moskvi 1956 Azh do 1965 roku ce buli zacenzureni versiyi poki u 3 mu tomi Zibrannya tvoriv u desyati tomah vona ne vijshla povnistyu yak togo i pragnuv pismennik Do nashogo chasu zberigsya chornovij avtograf povisti yakij znahoditsya u viddili rukopisiv Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni V I Vernadskogo f 1 7435 U 1985 mu roci povist bulo perekladeno anglijskoyu Ekranizaciya1926 Mikola Dzherya znyata Josipom Ronoyu i Markom Tereshenkom 2019 roku rozpochalisya zjomki filmu Dzherya vid rezhiserki Irini Pavilo za pidtrimki Ukrayinskogo kulturnogo fondu Vpliv na masovu kulturuU knizi Oleksandra Irvancya Harkiv 1938 imena Mikoli Dzheri ta Hariti vikostani yak zagalna nazva nomen appellativum simvol dlya molodizhnoyi organizaciyi URSR Dlya divchat ta hlopciv isnuyut proceduri iniciaciyi vidomi yak haritizaciya ta dzherizaciya Ci procesi yaki ye svogo rodu gromadsko politichnim vstupom v dorosle zhittya dlya 12 richnih ditej nazvani na chest literaturnih geroyiv Hlopci prohodyat yiyi tayemno a divchata publichno nadrizayuchi palcya serpom PrimitkiNikovskij Andrij 1926 Ukrayinska Vstup do vidannya povisti procitovano 12 grudnya 2021 www webpro cimis com ua Jaroslav Poleschuk Oles Honchar Kherson regional universal scientific library Arhiv originalu za 11 grudnya 2021 Procitovano 11 grudnya 2021 Ivan Nechuy Levitsky Mikola Dzherya 20 veresnya 2021 u Wayback Machine Translated by Oles Kovalenko Kyiv Dnipro 1985 Semchuk Katerina 12 lyutogo 2018 Oleksandr Irvanec zabivaye baki neonacistam Nashe slovo ukr Procitovano 18 travnya 2024 Irvanec O Harkiv 1938 K Laurus 2017 240 s Anti antiutopiya za Irvancem m day kyiv ua ukr Procitovano 18 travnya 2024 PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Mikola Dzherya Nechuj Levickij I Mikola Dzherya povist I Nechuj Levickij vstup st j red A Nikovskogo Kiyiv Knigospilka 1926 XIIU I 171 7 s portr Nechuj Levickij I Mikola Dzherya povist I Nechuj Levickij Harkiv Lit i mistectvo 1932 3 134 s 26 chervnya 2018 u Wayback Machine