Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Алмаз» — серія радянських військових орбітальних станцій, розроблених для завдань Міністерства Оборони.
На орбіту виводилися за допомогою ракети-носія «Протон» під ім'ям «Салют». Всього було запущено 5 станцій — «Салют-2», «Салют-3», «Салют-5» — (пілотовані), а також автоматичні модифікації ОПС «Алмаз» (Космос-1870, 18 липня 1987 року), (31 березня 1991 року).
Станції «Салют-2» не вдалося розпочати функціонування на орбіті, але «Салют-3» та «Салют-5» провели успішні пілотовані випробування. Після польоту станції «Салют-5» радянське Міністерство оборони в 1978 році вирішило, що час, який витрачається на обслуговування станцій, перекриває переваги в порівнянні з автоматичними розвідувальними супутниками.
Історія проекту
Роботи зі створення станції почалися в середині 60-х років, у роки жорсткого протистояння з США. В Радянському Союзі до середини 60-х років проводилися лише науково-дослідні роботи зі створення пілотованих станцій. Крім ОКБ-1, в якому на орбіті ставилося завдання за допомогою збірки створити станцію, в роботу включилося ОКБ-52 під керівництвом В. М. Челомея.
Початок робіт над проектом орбітальної станції в ОКБ-52 можна віднести до 12 жовтня 1964 р., коли генеральний конструктор запропонував співробітникам підприємства зайнятися створенням відвідувальної орбітальної пілотованої станції (ОПС) зі змінним екіпажем з 2-3 осіб і терміном існування рік-два. Станція передбачалася для вирішення задач наукового, і оборонного значення і выводилась на орбіту носієм УР-500К. Ескізний проект ОПС, а точніше, ракето-космічної системи, яка отримала назву «Алмаз» був прийнятий в 1967 р, міжвідомчою комісією з 70 відомих вчених і керівників КБ и НДІ промисловості и Міністерства оборони.
«Алмаз» був задуманий як космічний спостережний пункт з комфортабельними умовами для екіпажу і добре оснащений апаратурою спостереження, точною системою її наведення, здатною стежити як за лісовими пожежами та забрудненням морів і річок, так і за переміщеннями військових сил.
Для доставки на станцію екіпажу і запасів розроблявся свій транспортний корабель постачання (ТКС), розрахований на виведення тієюж ж ракетою УР-500К. Спочатку передбачалося забезпечити і станцію і ТКС аналогічними повертаємими апаратами, розрахованими на спуск екіпажу з орбіти, але незабаром від цієї ідеї відмовилися. ПА залишився тільки на транспортному кораблі.
Основні завдання
Станція «Алмаз» розроблялася в ОКБ-52 під керівництвом В. Челомея для вирішення тих же завдань, що і розроблялася в той час американська станція MOL (Manned Orbiting Laboratory) — ведення фотографічної і радіотехнічної розвідки та управління з орбіти наземними військовими засобами, для чого на станції був встановлений телескоп-фотоапарат «Агат-1», а також цілий комплекс довгофокусних фотокамер для зйомки Землі загальним числом 14 одиниць.
Пілотовані станції «Алмаз»
ЦКБМ приготувало до запуску ОПС-4 «Алмаз-4», оснащену значно досконалішим комплектом апаратури, що має збільшений час існування і поліпшені характеристики. Однак затягування програми «Алмаз» і подальше її закриття не дозволили реалізувати можливості нового апарату. У разі успішного запуску в 1979—1980 рр.. ця станція одержала б найменування «Салют-7» або «Салют-8». Вона мала два стикувальних агрегату — один для прийому ТКС, а інший для кораблів «Союз»
Робочою висотою була висота 250—350 км.
Конструкція
Станція «Алмаз» була пристосована для тривалої роботи екіпажу з трьох чоловік. Конструктивно гермовідсіку ОПС поділявся на дві зони, які можна умовно назвати зоною великого і зоною малого діаметрів. Зона малого діаметра розташовувалася в передній частині станції і закривалася при виведенні конічним головним обтікачем. Далі йшла зона великого діаметра. Стиковка транспортних КК повинна була здійснюватися з задньої торцевої частини ОПС, де знаходилася сферична шлюзова камера (ШК), що з'єднується з гермовідсіком великим перехідним люком. У задній частині ШК розміщувався пасивний стикувальний вузол, у верхній — люк для виходу у відкритий космос, в нижній — люк в камеру, з якої можна було спускати на Землю капсули з матеріалами досліджень. Капсула мала свою порохову ДУ, парашутну систему, теплозахисний екран, що скидається і спусковий відсік з маяком. Стабілізація її перед запуском ДУ здійснювалася закруткою після необхідної орієнтації перед випуском зі станції. Навколо ШК розміщувалися агрегати рушійних установок ОПС, що розгортаються антени і дві великі панелі сонячних батарей. Хвостова частина станції з ШК закривалася конусоподібним щитом екранно-вакуумної теплоізоляції.
Побутовий відсік
У передній частині гермовідсіку в зоні малого діаметра розміщувався побутовий відсік екіпажу зі спальними місцями, столиком для прийому їжі, кріслом для відпочинку і ілюмінаторами для огляду. На борту встановлювався комплексний тренажер з біговою доріжкою для фізичних тренувань і вимірювач маси (массметр). Звичайно, був шлюз для видалення контейнерів з відходами, туалет і шафа з предметами особистої гігієни.
Робочий відсік
За побутовим відсіком розташовувався робочий відсік з пультом управління, робочим місцем, оптичним візиром, що дозволяє зупиняти біг земної поверхні і спостерігати окремі деталі, панорамно-оглядовий пристрій для широкого огляду Землі, перископічні пристрій для огляду навколишнього космічного простору. Задня частина гермовідсіку була зайнята апаратурою спостереження та системою управління.
У робочій зоні станції розташовувалася телевізійна апаратура «Печора» і бортова інформаційно-пошукова система для оперативного отримання інформації з різних систем ОПС.
Системи спостереження
Великий оптичний телескоп для спостереження Землі займав місце позаду робочого відсіку від «підлоги» до «стелі» ОПС. Передбачалося, що відзнявши ділянки суші або моря, проявити фотоплівку можна прямо на станції, переглянути її і найцікавіші кадри передати по телевізійному каналу. Решту плівку можна було спустити на Землю в капсулі.
Двигунна установка
Двигунна установка (ДУ) станції мала витіснювальний принцип системи подачі палива, компонентами якого були азотна кислота та несиметричний диметилгідразин і складалася зі сферичних паливних баків, кулеподібних-балонів з газом наддуву, двох РРД корекції, тягою по 400 кгс, 16 РРД жорсткої стабілізації, по 20 кгс, 12 РРД м'якої стабілізації по 1,2 кгс і чотирьох РРД корекції по 40 кгс. Агрегати ДУ, за винятком РРД стабілізації, встановлювалися в кормовій частині станції. Двигуни системи стабілізації стояли на перехідному відсіку в носовій частині ОПС.
Агрегати ДУ розміщувалися навколо шлюзової камери. Тут же знаходилися розкриваємі антени зв'язку з Землею, антена системи зближення , а також дві великі панелі сонячних батарей (СБ) загальною площею 52 м² і максимальною потужністю 3,12 кВ·А. Орієнтація батарей на Сонце здійснювалася по одній осі, за рахунок стягування тросової системи — станція як би похитувала величезними «крилами». Перед стартом СБ складалися з боків шлюзової камери «гармошкою». Хвостова частина станції закривалася конусоподібним щитом з екранно-вакуумної теплоізоляції.
Система захисту станції
Для захисту від супутників-інспекторів і перехоплювачів потенційного противника, а також враховуючи можливість використання космічних човників для викрадення з орбіти Землі радянських ДОС «Салют» та ОПС «Алмаз», останній, як перший етап, оснащувався модифікованою автоматичною гарматою конструкції Нудельмана — Ріхтера (система «Щит-1»), на зміну якій, пізніше, повинна була прийти система «Щит-2» складається з двох ракет класу «космос-космос». Припущення про «викраденнях» ґрунтувалося виключно на габаритах вантажного відсіку шатла і повертаємого корисного навантаження, відкрито оголошеного американськими розробниками човників, близьким до габаритів і маси «Алмазів».
Гармата була 23-мм модифікованою автоматичною гарматою конструкції Нудельмана — Ріхтера, які були встановлені в стаціонарному положенні спереду станції. Це самозмащувальна гармата була схожа з хвостовою-гарматою літака Ту-22 бомбардувальника і був здатний здійснювати 950 пострілів на хвилину. Кожен снаряд важив 200 грам летів зі швидкістю 690 м/с по відношенню до станції. Для пострілу гарматою всю станцію потрібно було швидко переорієнтувати в разі виявлення загрози.
На Салют-3/ОПС-2 проводились успішні вогневі випробування на цілях віддалених від станції через побоювання, пов'язаних з надмірною вібрацією і шумом.
ОПС-4 повинна була мати дві некеровані ракети замість авіаційної гармати, але ця система не описана детально і, можливо, ніколи не була повністю виготовлена.
Засоби доставки
На першому етапі створення системи «Алмаз» екіпажі на ОПС повинні були доставлятися КК «Союз». У цьому питанні було налагоджено взаємодію між ЦКБМ і ОКБ С. П. Корольова (ЦКБЕМ).
Перед творцями комплексу «Алмаз» з боку замовника були поставлені дуже складні завдання по характеристиках апаратури, надійності та тривалості її функціонування. І якщо до кінця 1969 р. Графік робіт зі створення корпусів ОПС та деяких службових систем дотримувався чітко, то роботи над приладовим складом станції затягнулися.
До 1970 р. були створені корпусу восьми стендових і двох льотних блоків ОПС і велася наземна відпрацювання систем станції. Був визначений склад екіпажів для польотів на станцію, тренування яких велися в Центрі підготовки космонавтів.
Однак з певних причин під натиском керівництва виготовлені корпуси, оснастка, частина апаратури і документація були передані в ЦКБЕМ, де на основі ОПС «Алмаз» із застосуванням систем КК «Союз» в кооперації з філією № 1 ЦКБМ менш ніж за рік була створена довготривала орбітальна станція (ДОС) — «Виріб 17К».
ДОС відрізнялася від ОПС перехідним відсіком в передній частині зони малого діаметра, до якого проводилася стиковка КК «Союз». У хвостовій частині станції був встановлений модифікований ПАТ корабля «Союз», Енергоживлення станції передбачалося здійснювати за допомогою чотирьох невеликих сонячних батарей, також узяті з КК «Союз» і змонтованих попарно в районі зони малого діаметра і ПАВ. У приладовому щодо ДОС також мала дуже мало спільного з ОПС «Алмаз»: остання була набагато більш насичена апаратурою.
У зв'язку з прискоренням робіт з ДОС для польотів до станції в ЦКБЕМ була спішно розробилена транспортна модифікація корабля «Союз», що мала стикувальний агрегат нової конструкції.
В. М. Челомей висунув пропозицію розробити важку удосконалену ОПС з двома стикувальними агрегатами. Найважливішою відмінністю цього проекту було те, що екіпаж з 4-5 осіб повинен був виводитися спільно з ОПС у повертаємому апараті, великих розмірів, встановленому в передній частині станції. Подальша робота з ОПС повинна була забезпечуватися запусками ТКС, які могли причалювати до двох стикувальних агрегатів станції.
Безпілотні станції «Алмаз»
Незважаючи на закриття робіт по пілотованій тематиці, ЦКБМ продовжувало розробку ОПС «Алмаз», цього разу у безпілотному варіанті. За рахунок відмови від систем, пов'язаних з перебуванням на станції космонавтів, на станції вдалося розмістити великий комплекс апаратури для дистанційного дослідження Землі, в тому числі унікальний радіолокатор бокового огляду з високою роздільною здатністю. Підготовлена до старту в 1981 р. автоматична станція «Алмаз» пролежала в одному з цехів монтажно-випробувального корпусу космодрому Байконур до 1985 р. Після багаторічних затримок, не пов'язаних з роботами по ОПС, була зроблена спроба запуску цієї станції, яка виявилася невдалою через відмови системи управління РН «Протон».
Історія розвитку
Результати пілотованих місій по програмі Алмаз показали, що пілотовані розвідники в космосу не виправдовують витрат.
Існував мінімальний час на роботу з обладнанням після чого екіпаж мусив витрачати час, необхідний для обслуговування станційних систем і систем екологічного контролю.
Експерименти показали хороші результати і в особливості значення розвідки в різних спектральних діапазонах і частини електромагнітного спектра. Тому програма не була скасована, але почали створюватися комплекси — системи, які повинні були бути складатися з різних супутників і мати мульти-спектральну систему для стійкої подачі розвідувального матеріалу.
На противагу американській супутниковій системі Лакросс, ця версія Алмазу була оснащена величезним коротко хвильовим радаром з синтезованою апертурою, яка розрізняла об'єкти від 10 до 15 метрів. Перший такий повинен був бути запущений в 1981 році. Тим не менш, прийшов наказ із Москви за десять днів до старту — припинити програму Алмаз в результаті продовжувати роботи з теми Буран. Всі роботи по Алмазу було припинено Указом Центрального Комітету від 19 грудня 1981 року.
12 квітня 1986 рішенням Військово-промислової комісії було вирішено відродити програму «Алмаз».
Експлуатація
18 липня 1987 відбувся вдалий запуск автоматичного варіанту ОПС «Алмаз», який отримав позначення «Космос-1870». Високоякісні радіолокаційні зображення земної поверхні, отримані з супутника, були використані в інтересах оборони і народного господарства СРСР.
Космос-1870 працював протягом двох років. Супутник сконцентрував свою роботу в бік перспективних радіолокаційних спостережень Землі з розподільчою здатністю від 20 до 25 м, в поєднанні з телевізійною системою високої розподільчої здатностіу. Супутник функціонував з 25 липня 1987 року по 30 липня 1989.
І, нарешті, 31 березня 1991 модифікований автоматичний варіант ОПС розробки ЦКБМ зі значно поліпшеними характеристиками бортової апаратури був виведений на орбіту під своїм справжнім ім'ям «Алмаз-1А».
Друга станція «Алмаз-Т» була запущена в 1991 році як «Алмаз-1В». Супутник мав покращену розподільчу здатність радіолокатора до 10-12 м, а дані зчитувалися безпосередньо користувачами через транспондер супутника. Цей космічний апарат відіграв важливу роль у порятунку експедиції на льоду Антарктиди на борту корабля . Жоден інший датчик не міг знайти судно полярної ночі.
У 1992 році «НВО Машинобудування» почало роботи над новим проектом Алмаз-1В, з трьома радарами і оптичними телескопами. Але фінансування не надійшло і роботи призупинили.
Технічні характеристики
| Стартова маса | 18,9 т |
|---|---|
| Загальна довжина | 11,61 м |
| Максимальний діаметр | 4,15 м |
| Внутрішній герметичний об'єм | 90 м³ |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Програма «Алмаз» |
Джерела
- Конструкция ОПС «Алмаз»
- Орбитальные станции "Алмаз" и "Салют" (ЦКБМ И ЦКБЭМ) Афанасьев И. Б. Неизвестные корабли
- Четверть века «Алмазу»
- http://www.popmech.ru/article/4395-artilleriya-na-orbite/
- НВО Машинобудування
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Almaz seriya radyanskih vijskovih orbitalnih stancij rozroblenih dlya zavdan Ministerstva Oboroni Na orbitu vivodilisya za dopomogoyu raketi nosiya Proton pid im yam Salyut Vsogo bulo zapusheno 5 stancij Salyut 2 Salyut 3 Salyut 5 pilotovani a takozh avtomatichni modifikaciyi OPS Almaz Kosmos 1870 18 lipnya 1987 roku 31 bereznya 1991 roku Zagalnij viglyad OPS Salyut 3 Stanciyi Salyut 2 ne vdalosya rozpochati funkcionuvannya na orbiti ale Salyut 3 ta Salyut 5 proveli uspishni pilotovani viprobuvannya Pislya polotu stanciyi Salyut 5 radyanske Ministerstvo oboroni v 1978 roci virishilo sho chas yakij vitrachayetsya na obslugovuvannya stancij perekrivaye perevagi v porivnyanni z avtomatichnimi rozviduvalnimi suputnikami Istoriya proektuRoboti zi stvorennya stanciyi pochalisya v seredini 60 h rokiv u roki zhorstkogo protistoyannya z SShA V Radyanskomu Soyuzi do seredini 60 h rokiv provodilisya lishe naukovo doslidni roboti zi stvorennya pilotovanih stancij Krim OKB 1 v yakomu na orbiti stavilosya zavdannya za dopomogoyu zbirki stvoriti stanciyu v robotu vklyuchilosya OKB 52 pid kerivnictvom V M Chelomeya Pochatok robit nad proektom orbitalnoyi stanciyi v OKB 52 mozhna vidnesti do 12 zhovtnya 1964 r koli generalnij konstruktor zaproponuvav spivrobitnikam pidpriyemstva zajnyatisya stvorennyam vidviduvalnoyi orbitalnoyi pilotovanoyi stanciyi OPS zi zminnim ekipazhem z 2 3 osib i terminom isnuvannya rik dva Stanciya peredbachalasya dlya virishennya zadach naukovogo i oboronnogo znachennya i vyvodilas na orbitu nosiyem UR 500K Eskiznij proekt OPS a tochnishe raketo kosmichnoyi sistemi yaka otrimala nazvu Almaz buv prijnyatij v 1967 r mizhvidomchoyu komisiyeyu z 70 vidomih vchenih i kerivnikiv KB i NDI promislovosti i Ministerstva oboroni Almaz buv zadumanij yak kosmichnij sposterezhnij punkt z komfortabelnimi umovami dlya ekipazhu i dobre osnashenij aparaturoyu sposterezhennya tochnoyu sistemoyu yiyi navedennya zdatnoyu stezhiti yak za lisovimi pozhezhami ta zabrudnennyam moriv i richok tak i za peremishennyami vijskovih sil Dlya dostavki na stanciyu ekipazhu i zapasiv rozroblyavsya svij transportnij korabel postachannya TKS rozrahovanij na vivedennya tiyeyuzh zh raketoyu UR 500K Spochatku peredbachalosya zabezpechiti i stanciyu i TKS analogichnimi povertayemimi aparatami rozrahovanimi na spusk ekipazhu z orbiti ale nezabarom vid ciyeyi ideyi vidmovilisya PA zalishivsya tilki na transportnomu korabli Osnovni zavdannyaStanciya Almaz rozroblyalasya v OKB 52 pid kerivnictvom V Chelomeya dlya virishennya tih zhe zavdan sho i rozroblyalasya v toj chas amerikanska stanciya MOL Manned Orbiting Laboratory vedennya fotografichnoyi i radiotehnichnoyi rozvidki ta upravlinnya z orbiti nazemnimi vijskovimi zasobami dlya chogo na stanciyi buv vstanovlenij teleskop fotoaparat Agat 1 a takozh cilij kompleks dovgofokusnih fotokamer dlya zjomki Zemli zagalnim chislom 14 odinic Pilotovani stanciyi Almaz Zv yazki programi almaz z podalshimi proektami CKBM prigotuvalo do zapusku OPS 4 Almaz 4 osnashenu znachno doskonalishim komplektom aparaturi sho maye zbilshenij chas isnuvannya i polipsheni harakteristiki Odnak zatyaguvannya programi Almaz i podalshe yiyi zakrittya ne dozvolili realizuvati mozhlivosti novogo aparatu U razi uspishnogo zapusku v 1979 1980 rr cya stanciya oderzhala b najmenuvannya Salyut 7 abo Salyut 8 Vona mala dva stikuvalnih agregatu odin dlya prijomu TKS a inshij dlya korabliv Soyuz Robochoyu visotoyu bula visota 250 350 km Konstrukciya Stanciya Almaz bula pristosovana dlya trivaloyi roboti ekipazhu z troh cholovik Konstruktivno germovidsiku OPS podilyavsya na dvi zoni yaki mozhna umovno nazvati zonoyu velikogo i zonoyu malogo diametriv Zona malogo diametra roztashovuvalasya v perednij chastini stanciyi i zakrivalasya pri vivedenni konichnim golovnim obtikachem Dali jshla zona velikogo diametra Stikovka transportnih KK povinna bula zdijsnyuvatisya z zadnoyi torcevoyi chastini OPS de znahodilasya sferichna shlyuzova kamera ShK sho z yednuyetsya z germovidsikom velikim perehidnim lyukom U zadnij chastini ShK rozmishuvavsya pasivnij stikuvalnij vuzol u verhnij lyuk dlya vihodu u vidkritij kosmos v nizhnij lyuk v kameru z yakoyi mozhna bulo spuskati na Zemlyu kapsuli z materialami doslidzhen Kapsula mala svoyu porohovu DU parashutnu sistemu teplozahisnij ekran sho skidayetsya i spuskovij vidsik z mayakom Stabilizaciya yiyi pered zapuskom DU zdijsnyuvalasya zakrutkoyu pislya neobhidnoyi oriyentaciyi pered vipuskom zi stanciyi Navkolo ShK rozmishuvalisya agregati rushijnih ustanovok OPS sho rozgortayutsya anteni i dvi veliki paneli sonyachnih batarej Hvostova chastina stanciyi z ShK zakrivalasya konusopodibnim shitom ekranno vakuumnoyi teploizolyaciyi Stanciya OPS Almaz Pobutovij vidsik U perednij chastini germovidsiku v zoni malogo diametra rozmishuvavsya pobutovij vidsik ekipazhu zi spalnimi miscyami stolikom dlya prijomu yizhi krislom dlya vidpochinku i ilyuminatorami dlya oglyadu Na bortu vstanovlyuvavsya kompleksnij trenazher z bigovoyu dorizhkoyu dlya fizichnih trenuvan i vimiryuvach masi massmetr Zvichajno buv shlyuz dlya vidalennya kontejneriv z vidhodami tualet i shafa z predmetami osobistoyi gigiyeni Robochij vidsik Za pobutovim vidsikom roztashovuvavsya robochij vidsik z pultom upravlinnya robochim miscem optichnim vizirom sho dozvolyaye zupinyati big zemnoyi poverhni i sposterigati okremi detali panoramno oglyadovij pristrij dlya shirokogo oglyadu Zemli periskopichni pristrij dlya oglyadu navkolishnogo kosmichnogo prostoru Zadnya chastina germovidsiku bula zajnyata aparaturoyu sposterezhennya ta sistemoyu upravlinnya U robochij zoni stanciyi roztashovuvalasya televizijna aparatura Pechora i bortova informacijno poshukova sistema dlya operativnogo otrimannya informaciyi z riznih sistem OPS Sistemi sposterezhennya Velikij optichnij teleskop dlya sposterezhennya Zemli zajmav misce pozadu robochogo vidsiku vid pidlogi do steli OPS Peredbachalosya sho vidznyavshi dilyanki sushi abo morya proyaviti fotoplivku mozhna pryamo na stanciyi pereglyanuti yiyi i najcikavishi kadri peredati po televizijnomu kanalu Reshtu plivku mozhna bulo spustiti na Zemlyu v kapsuli Dvigunna ustanovka Dvigunna ustanovka DU stanciyi mala vitisnyuvalnij princip sistemi podachi paliva komponentami yakogo buli azotna kislota ta nesimetrichnij dimetilgidrazin i skladalasya zi sferichnih palivnih bakiv kulepodibnih baloniv z gazom nadduvu dvoh RRD korekciyi tyagoyu po 400 kgs 16 RRD zhorstkoyi stabilizaciyi po 20 kgs 12 RRD m yakoyi stabilizaciyi po 1 2 kgs i chotiroh RRD korekciyi po 40 kgs Agregati DU za vinyatkom RRD stabilizaciyi vstanovlyuvalisya v kormovij chastini stanciyi Dviguni sistemi stabilizaciyi stoyali na perehidnomu vidsiku v nosovij chastini OPS Agregati DU rozmishuvalisya navkolo shlyuzovoyi kameri Tut zhe znahodilisya rozkrivayemi anteni zv yazku z Zemleyu antena sistemi zblizhennya Golka a takozh dvi veliki paneli sonyachnih batarej SB zagalnoyu plosheyu 52 m i maksimalnoyu potuzhnistyu 3 12 kV A Oriyentaciya batarej na Sonce zdijsnyuvalasya po odnij osi za rahunok styaguvannya trosovoyi sistemi stanciya yak bi pohituvala velicheznimi krilami Pered startom SB skladalisya z bokiv shlyuzovoyi kameri garmoshkoyu Hvostova chastina stanciyi zakrivalasya konusopodibnim shitom z ekranno vakuumnoyi teploizolyaciyi Sistema zahistu stanciyiDlya zahistu vid suputnikiv inspektoriv i perehoplyuvachiv potencijnogo protivnika a takozh vrahovuyuchi mozhlivist vikoristannya kosmichnih chovnikiv dlya vikradennya z orbiti Zemli radyanskih DOS Salyut ta OPS Almaz ostannij yak pershij etap osnashuvavsya modifikovanoyu avtomatichnoyu garmatoyu konstrukciyi Nudelmana Rihtera sistema Shit 1 na zminu yakij piznishe povinna bula prijti sistema Shit 2 skladayetsya z dvoh raket klasu kosmos kosmos Pripushennya pro vikradennyah gruntuvalosya viklyuchno na gabaritah vantazhnogo vidsiku shatla i povertayemogo korisnogo navantazhennya vidkrito ogoloshenogo amerikanskimi rozrobnikami chovnikiv blizkim do gabaritiv i masi Almaziv Garmata bula 23 mm modifikovanoyu avtomatichnoyu garmatoyu konstrukciyi Nudelmana Rihtera yaki buli vstanovleni v stacionarnomu polozhenni speredu stanciyi Ce samozmashuvalna garmata bula shozha z hvostovoyu garmatoyu litaka Tu 22 bombarduvalnika i buv zdatnij zdijsnyuvati 950 postriliv na hvilinu Kozhen snaryad vazhiv 200 gram letiv zi shvidkistyu 690 m s po vidnoshennyu do stanciyi Dlya postrilu garmatoyu vsyu stanciyu potribno bulo shvidko pereoriyentuvati v razi viyavlennya zagrozi Na Salyut 3 OPS 2 provodilis uspishni vognevi viprobuvannya na cilyah viddalenih vid stanciyi cherez poboyuvannya pov yazanih z nadmirnoyu vibraciyeyu i shumom OPS 4 povinna bula mati dvi nekerovani raketi zamist aviacijnoyi garmati ale cya sistema ne opisana detalno i mozhlivo nikoli ne bula povnistyu vigotovlena Zasobi dostavkiTKS pristikovanij do stanciyi tipu DOS Na pershomu etapi stvorennya sistemi Almaz ekipazhi na OPS povinni buli dostavlyatisya KK Soyuz U comu pitanni bulo nalagodzheno vzayemodiyu mizh CKBM i OKB S P Korolova CKBEM Pered tvorcyami kompleksu Almaz z boku zamovnika buli postavleni duzhe skladni zavdannya po harakteristikah aparaturi nadijnosti ta trivalosti yiyi funkcionuvannya I yaksho do kincya 1969 r Grafik robit zi stvorennya korpusiv OPS ta deyakih sluzhbovih sistem dotrimuvavsya chitko to roboti nad priladovim skladom stanciyi zatyagnulisya Do 1970 r buli stvoreni korpusu vosmi stendovih i dvoh lotnih blokiv OPS i velasya nazemna vidpracyuvannya sistem stanciyi Buv viznachenij sklad ekipazhiv dlya polotiv na stanciyu trenuvannya yakih velisya v Centri pidgotovki kosmonavtiv Odnak z pevnih prichin pid natiskom kerivnictva vigotovleni korpusi osnastka chastina aparaturi i dokumentaciya buli peredani v CKBEM de na osnovi OPS Almaz iz zastosuvannyam sistem KK Soyuz v kooperaciyi z filiyeyu 1 CKBM mensh nizh za rik bula stvorena dovgotrivala orbitalna stanciya DOS Virib 17K DOS vidriznyalasya vid OPS perehidnim vidsikom v perednij chastini zoni malogo diametra do yakogo provodilasya stikovka KK Soyuz U hvostovij chastini stanciyi buv vstanovlenij modifikovanij PAT korablya Soyuz Energozhivlennya stanciyi peredbachalosya zdijsnyuvati za dopomogoyu chotiroh nevelikih sonyachnih batarej takozh uzyati z KK Soyuz i zmontovanih poparno v rajoni zoni malogo diametra i PAV U priladovomu shodo DOS takozh mala duzhe malo spilnogo z OPS Almaz ostannya bula nabagato bilsh nasichena aparaturoyu U zv yazku z priskorennyam robit z DOS dlya polotiv do stanciyi v CKBEM bula spishno rozrobilena transportna modifikaciya korablya Soyuz sho mala stikuvalnij agregat novoyi konstrukciyi V M Chelomej visunuv propoziciyu rozrobiti vazhku udoskonalenu OPS z dvoma stikuvalnimi agregatami Najvazhlivishoyu vidminnistyu cogo proektu bulo te sho ekipazh z 4 5 osib povinen buv vivoditisya spilno z OPS u povertayemomu aparati velikih rozmiriv vstanovlenomu v perednij chastini stanciyi Podalsha robota z OPS povinna bula zabezpechuvatisya zapuskami TKS yaki mogli prichalyuvati do dvoh stikuvalnih agregativ stanciyi Bezpilotni stanciyi Almaz Nezvazhayuchi na zakrittya robit po pilotovanij tematici CKBM prodovzhuvalo rozrobku OPS Almaz cogo razu u bezpilotnomu varianti Za rahunok vidmovi vid sistem pov yazanih z perebuvannyam na stanciyi kosmonavtiv na stanciyi vdalosya rozmistiti velikij kompleks aparaturi dlya distancijnogo doslidzhennya Zemli v tomu chisli unikalnij radiolokator bokovogo oglyadu z visokoyu rozdilnoyu zdatnistyu Pidgotovlena do startu v 1981 r avtomatichna stanciya Almaz prolezhala v odnomu z cehiv montazhno viprobuvalnogo korpusu kosmodromu Bajkonur do 1985 r Pislya bagatorichnih zatrimok ne pov yazanih z robotami po OPS bula zroblena sproba zapusku ciyeyi stanciyi yaka viyavilasya nevdaloyu cherez vidmovi sistemi upravlinnya RN Proton Istoriya rozvitku Rezultati pilotovanih misij po programi Almaz pokazali sho pilotovani rozvidniki v kosmosu ne vipravdovuyut vitrat Isnuvav minimalnij chas na robotu z obladnannyam pislya chogo ekipazh musiv vitrachati chas neobhidnij dlya obslugovuvannya stancijnih sistem i sistem ekologichnogo kontrolyu Eksperimenti pokazali horoshi rezultati i v osoblivosti znachennya rozvidki v riznih spektralnih diapazonah i chastini elektromagnitnogo spektra Tomu programa ne bula skasovana ale pochali stvoryuvatisya kompleksi sistemi yaki povinni buli buti skladatisya z riznih suputnikiv i mati multi spektralnu sistemu dlya stijkoyi podachi rozviduvalnogo materialu Na protivagu amerikanskij suputnikovij sistemi Lakross cya versiya Almazu bula osnashena velicheznim korotko hvilovim radarom z sintezovanoyu aperturoyu yaka rozriznyala ob yekti vid 10 do 15 metriv Pershij takij povinen buv buti zapushenij v 1981 roci Tim ne mensh prijshov nakaz iz Moskvi za desyat dniv do startu pripiniti programu Almaz v rezultati prodovzhuvati roboti z temi Buran Vsi roboti po Almazu bulo pripineno Ukazom Centralnogo Komitetu vid 19 grudnya 1981 roku 12 kvitnya 1986 rishennyam Vijskovo promislovoyi komisiyi bulo virisheno vidroditi programu Almaz Ekspluataciya Radiolokacijnij suputnik na osnovi kosmichnoyi stanciyi Almaz 18 lipnya 1987 vidbuvsya vdalij zapusk avtomatichnogo variantu OPS Almaz yakij otrimav poznachennya Kosmos 1870 Visokoyakisni radiolokacijni zobrazhennya zemnoyi poverhni otrimani z suputnika buli vikoristani v interesah oboroni i narodnogo gospodarstva SRSR Kosmos 1870 pracyuvav protyagom dvoh rokiv Suputnik skoncentruvav svoyu robotu v bik perspektivnih radiolokacijnih sposterezhen Zemli z rozpodilchoyu zdatnistyu vid 20 do 25 m v poyednanni z televizijnoyu sistemoyu visokoyi rozpodilchoyi zdatnostiu Suputnik funkcionuvav z 25 lipnya 1987 roku po 30 lipnya 1989 I nareshti 31 bereznya 1991 modifikovanij avtomatichnij variant OPS rozrobki CKBM zi znachno polipshenimi harakteristikami bortovoyi aparaturi buv vivedenij na orbitu pid svoyim spravzhnim im yam Almaz 1A Druga stanciya Almaz T bula zapushena v 1991 roci yak Almaz 1V Suputnik mav pokrashenu rozpodilchu zdatnist radiolokatora do 10 12 m a dani zchituvalisya bezposeredno koristuvachami cherez transponder suputnika Cej kosmichnij aparat vidigrav vazhlivu rol u poryatunku ekspediciyi na lodu Antarktidi na bortu korablya Zhoden inshij datchik ne mig znajti sudno polyarnoyi nochi U 1992 roci NVO Mashinobuduvannya pochalo roboti nad novim proektom Almaz 1V z troma radarami i optichnimi teleskopami Ale finansuvannya ne nadijshlo i roboti prizupinili Tehnichni harakteristikiStartova masa 18 9 t Zagalna dovzhina 11 61 m Maksimalnij diametr 4 15 m Vnutrishnij germetichnij ob yem 90 m Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Programa Almaz DzherelaKonstrukciya OPS Almaz Orbitalnye stancii Almaz i Salyut CKBM I CKBEM Afanasev I B Neizvestnye korabli Chetvert veka Almazu http www popmech ru article 4395 artilleriya na orbite NVO Mashinobuduvannya