Прованса́льська мо́ва (фр. provençal, окс. provençau) — мова провансальців. Розповсюджена в південних департаментах Франції. Кількість людей, які розмовляють провансальською мовою — 8 мільйонів (станом на 1977 рік). Належить до романських мов. У середині XX століття провансальська мова називалася langue d'oc, на відміну від langue d'oïl, тобто французької мови (від провансальського ос — «так» та старофранцузького oil — «так»). З початку XX ст. широко використовується назва «окситанська мова» (від лат. lingua occitana = langue d'oc).
Діалекти провансальської мови об'єднуються в три зони: північноокситанська (лімузенська, овернська, альпійсько-прованська), середньоокситанська (лангедокська та прованська) та гасконська. Фонетично зберігають кінцеві ненаголошені голосні i, е, о (u) та дифтонгічні сполучення типу ai, oi, au. Володіють сильно розвинутою системою дієслівних флексій. Категорія роду та числа іменників виражається артиклем та займенниковими прикметниками, як і в сучасній французькій мові.
Літературна провансальська мова існує, за деякими припущеннями, з X ст. У XII—XIII ст. поезія провансальських трубадурів широко відома в Північній Франції, Італії, Іспанії та Німеччині. Літературна провансальська мова цього періоду (мова поезії та прози) — Койне, вирізняється наявністю більш-менш єдиних норм. До середини XVI ст. провансальська мова виступає як адміністративно-ділова мова. З утратою політичної незалежності Південної Франції спільність норм літературної мови порушується, в ній з'являються діалектні риси. Робилися спроби відродження загальнопровансальської літературної мови. Найвдаліша спроба фелібрів (2-га половина XIX ст.) створити новопровансальську літературну мову на базі прованського діалекту (ронський говір) із використанням ресурсів старопровансальської літературної мови. Рух фелібрів очолював Фредерик Містраль, мова творів якого стала нормою цієї мови.
До кінця XIX ст. виник «окситанський» варіант новопровансальської літературної мови на ширшій діалектній основі. Деякі риси в галузі фонетики та морфології зближають провансальську мову з іберо-романськими мовами: фрикативне b, апікальне r, збереження l’; розвинута дієслівна флексія. У старопровансальській мові збереглося два відмінки (називний та непрямий). Діалекти провансальської мови використовуються як мови усного спілкування, особливо в селах, й інтенсивно витісняються французькою мовою.
Див. також
Література
- Гурычева М. С., Катагощина Н. А., Сравнительно-сопоставительная грамматика романских языков. Галло-романская подгруппа, М., 1964;
- Ronjat J., Grammaire historique desparlers provenaux modernes, t. 4 — Les dialectes, Montpellier, 1941;
- Вес P., La langue occitane, P., 1963;
- Camproux Ch., Situation actuelle des lettres d'oc, «Neophilologus», 1967, v. 51, № 2.
Посилання
- Вільні словники провансальської мови на сайті «Лексилоґос» (фр.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Provansa lska mo va fr provencal oks provencau mova provansalciv Rozpovsyudzhena v pivdennih departamentah Franciyi Kilkist lyudej yaki rozmovlyayut provansalskoyu movoyu 8 miljoniv stanom na 1977 rik Nalezhit do romanskih mov U seredini XX stolittya provansalska mova nazivalasya langue d oc na vidminu vid langue d oil tobto francuzkoyi movi vid provansalskogo os tak ta starofrancuzkogo oil tak Z pochatku XX st shiroko vikoristovuyetsya nazva oksitanska mova vid lat lingua occitana langue d oc Dialekti provansalskoyi movi ob yednuyutsya v tri zoni pivnichnooksitanska limuzenska overnska alpijsko provanska serednooksitanska langedokska ta provanska ta gaskonska Fonetichno zberigayut kincevi nenagolosheni golosni i e o u ta diftongichni spoluchennya tipu ai oi au Volodiyut silno rozvinutoyu sistemoyu diyeslivnih fleksij Kategoriya rodu ta chisla imennikiv virazhayetsya artiklem ta zajmennikovimi prikmetnikami yak i v suchasnij francuzkij movi Literaturna provansalska mova isnuye za deyakimi pripushennyami z X st U XII XIII st poeziya provansalskih trubaduriv shiroko vidoma v Pivnichnij Franciyi Italiyi Ispaniyi ta Nimechchini Literaturna provansalska mova cogo periodu mova poeziyi ta prozi Kojne viriznyayetsya nayavnistyu bilsh mensh yedinih norm Do seredini XVI st provansalska mova vistupaye yak administrativno dilova mova Z utratoyu politichnoyi nezalezhnosti Pivdennoyi Franciyi spilnist norm literaturnoyi movi porushuyetsya v nij z yavlyayutsya dialektni risi Robilisya sprobi vidrodzhennya zagalnoprovansalskoyi literaturnoyi movi Najvdalisha sproba felibriv 2 ga polovina XIX st stvoriti novoprovansalsku literaturnu movu na bazi provanskogo dialektu ronskij govir iz vikoristannyam resursiv staroprovansalskoyi literaturnoyi movi Ruh felibriv ocholyuvav Frederik Mistral mova tvoriv yakogo stala normoyu ciyeyi movi Do kincya XIX st vinik oksitanskij variant novoprovansalskoyi literaturnoyi movi na shirshij dialektnij osnovi Deyaki risi v galuzi fonetiki ta morfologiyi zblizhayut provansalsku movu z ibero romanskimi movami frikativne b apikalne r zberezhennya l rozvinuta diyeslivna fleksiya U staroprovansalskij movi zbereglosya dva vidminki nazivnij ta nepryamij Dialekti provansalskoyi movi vikoristovuyutsya yak movi usnogo spilkuvannya osoblivo v selah j intensivno vitisnyayutsya francuzkoyu movoyu Div takozhRomanski movi Oksitanska mova Provansalska literaturaLiteraturaGurycheva M S Katagoshina N A Sravnitelno sopostavitelnaya grammatika romanskih yazykov Gallo romanskaya podgruppa M 1964 Ronjat J Grammaire historique desparlers provenaux modernes t 4 Les dialectes Montpellier 1941 Ves P La langue occitane P 1963 Camproux Ch Situation actuelle des lettres d oc Neophilologus 1967 v 51 2 PosilannyaVilni slovniki provansalskoyi movi na sajti Leksilogos fr