Прислі вник лат adverbium до дієслова при дієслові це незмінна самостійна частина мови що виражає ознаку дії стан предме

Прислі́вник (лат. adverbium — «до дієслова», «при дієслові») — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)

Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий. (О. Досвітній)

Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. (Леся Українка) Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу. (О. Гончар)

Історія

Прислівник як окремий клас слів (частина мови) почав формуватися ще в праслов'янський період. У давніх східнослов'янських діалектах утворювався майже від всіх частин мови, мав такі ж значеннєві розряди, як і в сучасності.

У процесі формування прислівників як частини мови відбувалися різні зміни: занепад редукованих, асиміляція, спрощення, лексикалізація колишніх словосполучень.

З погляду походження можна виділити такі групи прислівників:

Відіменникові (завтра, зимою, літом, пішки, верхи);
Відприкметникові (багато, много, мало, дуже);
Відчислівникові (по-перше, по-друге, попервах);
Віддієслівні (стійма, сидьма, ставма);
Лексикалізовані словосполучення (сьогодні, увечері, уранці, удень, уночі, зараз).

Розряди прислівників за значенням і роллю в реченні

Означальні прислівники

Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або стану (швидко бігти, міцно спати) та спосіб вияву їх, міру або ступінь (піклуватися по-батьківськи, занадто вразлива натура, утричі більша вага).

Означальні прислівники поділяються на три групи: якісно-означальні, способу або образу дії, кількісно-означальні.

Якісно-означальні прислівники

Дають якісну характеристику дії або стану, відповідаючи на питання як? Вони творяться від основ якісних прикметників за допомогою суфіксів -о або -е, наприклад: гарно, розумно, вдало, гаряче, добре.

Якісно-означальні прислівники утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння, наприклад:

легко — легше — найлегше
гірко — гіркіше — найгіркіше.

Вищий і найвищий ступені якісно-означальних прислівників творяться так само, як і ступені порівняння якісних прикметників.

Вищий ступінь утворюється за допомогою суфіксів -ше або -іше (довго — довше, тепло — тепліше), а також суплетивно (гарно — краще, погано — гірше) або аналітичним способом (вдало — менш вдало, ясно — більш ясно).
Найвищий ступінь твориться за допомогою частки най-, що додається до форми вищого ступеня, наприклад:
- весело — веселіше, найвеселіше
- дорого — дорожче, найдорожче.

Прислівники способу або образу дії

Вказують на спосіб дії і відповідають на питання яким способом? (гуртом, уплав, по-нашому, по-материнському).

Кількісно-означальні прислівники

Виражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки і відповідають на питання: скільки?, наскільки?, якою мірою?, як багато? (двічі, утричі, дуже, надзвичайно).

Обставинні прислівники

Обставинні прислівники виражають різні обставини, за яких відбувається дія, тобто характеризують дію або процес за часовими, просторовими, причиновими відношеннями, рідше — за метою її виконання.

Обставинні прислівники поділяються на чотири групи: прислівники часу, прислівники місця, прислівники причини, прислівники мети.

Прислівники часу

Характеризують дію за часовими відношеннями і відповідають на питання: коли?, відколи?, як довго?, доки? (тепер, колись, віддавна, щороку, завжди, учора, понині, одвіку).

Прислівники місця

Означають місце дії або напрям руху предмета. Відповідають на питання: де?, куди?, звідки? (угорі, вниз, здалеку).

Прислівники причини

Виражають причину дії і відповідають на питання: чому?, через що?, з якої причини?

Прислівники мети

Виражають мету дії і відповідають на питання: для чого?, нащо?, з якою метою? (умисне, наперекір, напоказ)

Безособово-предикативні прислівники

Безособово-предикативні прислівники (їх ще називають словами категорії стану) виражають:

стан природи (тихо, ясно, тепло, темно, холодно);
(легко, весело, радісно, сумно, душно);
зумовленість, необхідність, доцільність дії в оцінці людини (треба йти, необхідно виконати, потрібно сказати).

У ролі головного члена безособових речень вони виражають відношення до особи, яка зазначає певного стану, або вказують на загальний фізичний стан природи. Порівняйте: Дівчині весело (холодно, лячно, байдуже); Надворі весело (холодно, сухо).

Займенникові прислівники

Можуть входити як до означального, так і до обставинного різновиду прислівників. Серед них відокремлюють:

питально-відносні: де, куди, як;
вказівні: так, там, тут, сюди, туди, тоді;
заперечні: ніде, нікуди, ніколи, ніяк;
неозначені: десь, кудись, колись.

Модальні прислівники

Передають ставлення мовця до змісту висловлювання (мабуть, можливо, напевно, безперечно, по-перше й т.ін.).

Речення з прислівниками, які пишуться разом або окремо

удень — у день (Я прокинувся від того, що в будинку було видно як удень. У день Святого Валентина закохані вітають одне одного.)
на зустріч — назустріч (Мої батьки цього вечора збиралися піти на зустріч випускників. Назустріч один одному рухалися два потяги.)

Прислівники в інших мовах

Англійська мова

Докладніше:

В англійській мові прислівники (англ. adverb, скорочено adv.) поділяються на:

прислівники місця;
прислівники часу;
прислівники ступеня;
прислівники способу дії;
інші.

Прислівники можуть характеризувати дієслово або дієслівну фразу, ознаку, інший прислівник, іменник (only the boss; quite a lovely place), займенники та цілі речення.

Змінні прислівники

У більшості мов прислівник вважається незмінною частиною мови. Відомі принаймні дві мови, в яких прислівники здатні мати узгоджувальні суфікси: аварська та маорі</ref>.

Див. також

Тут

Примітки

Л. П. Павленко. Історична граматика української мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Лариса Петрівна Павленко. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — С. 74-87.
Carter, Ronald; McCarthy, Michael (2006), Cambridge Grammar of English: A Comprehensive Guide, Cambridge University Press, с. 984, ISBN
Anderson, Stephen. Where's Morphology? // Linguistic Inquiry. — № 13. — С. 571-612.

Література

Мала філологічна енциклопедія / укладачі: Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — Київ : Довіра, 2007. — 478 с. : іл. — . — С. 335—336.

Посилання

Прислівник // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 421. — .

[Павленко-1] Л. П. Павленко. Історична граматика української мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Лариса Петрівна Павленко. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — С. 74-87.

[2] Carter, Ronald; McCarthy, Michael (2006), Cambridge Grammar of English: A Comprehensive Guide, Cambridge University Press, с. 984, ISBN

[3] Anderson, Stephen. Where's Morphology? // Linguistic Inquiry. — № 13. — С. 571-612.