Прилягання

Приляга́ння — вид підрядного синтаксичного зв'язку між словами в реченні, при якому залежне слово пов'язане з головним інтонаційно, за змістом і за допомогою порядку слів, а не граматичних форм, як при узгодженні й керуванні. У східнослов'янських мовах прилягають незмінні повнозначні слова — прислівник, дієприслівник, інфінітив — летіти хутко, співають ідучи тощо. Іноді як прилягання розглядається приєднання до головного слова прийменниково-відмінкових форм іменників з обставинним значенням — так зване іменне прилягання — зустріч у місті, йти до лісу тощо.

Загальна характеристика

Як і управління, примикання може бути сильним або слабким. При сильному примиканні лексико-граматичні властивості головного слова такі, що залежне, що примикає, при ньому необхідне (вчитися говорити, кинутися 'рятувати, ставати розумнішим); при слабкому примиканні залежне необов'язкове: швидко йти.

Головним словом при примиканні визнається те, що здатне змінюватися, а в разі незмінності обох компонентів словосполучення — те, що може вживатися без іншого (наприклад, в укр. дуже швидко залежним є перший компонент).

Прилягання (переважно слабке) має здатність до варіювання залежних форм: читати ночами — читати вночі, працювати вдома — працювати на дому). У деяких випадках сильноприлягаюче слово може замінюватися сильнокерованим: почати грати — почати гру.

Відмінкове прилягання

Згідно з однією з точок зору, в українській мові разом із власне приляганням можливе відмінкове прилягання, при якому як залежне виступає іменник у непрямому відмінку. Про відмінкове прилягання говорять, якщо залежне ім'я висловлює обставинне (сидіти вдома через дощ, працювати до вечора) або означальне (спідниця картата, приїзд батька) значення, а форма залежного не визначається головним словом.

Див. також

• Узгодження
• Керування (лінгвістика)

Примітки

1. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ЛЕС не вказано текст
2. Ширяев Е. Н. Примыкание // Русский язык. Энциклопедия / (гл. ред.). — 2-е изд., перераб. и доп.. — М. : Большая российская энциклопедия, , 1997. — 703 с. — 50 000 екз. — .
3. Лопатина Л. Е. Примыкание // ^[ru] / Главный редактор . — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 685 с. — . (рос.)
4. Примыкание // .^{[недоступне посилання з Май 2019]}

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.