Прадавній Парфенон або Прадавній Партенон (англ. Older Parthenon, рідше англ. Pre‐Parthenon), іноді Парфенон I та Парфенон II — умовна назва прадавнього храму Афінського акрополя, присвяченого богині Афіні. Цей храм мав замінити зруйнований вщент персами Гекатомпедон і стати головним афінським святилищем, присвяченим богині Афіні Поліаді — покровительці міста (цей епітет походить від слова поліс), а не Афіні Парфенос — Діві, як власне Парфенон.
Історія
Існування Прадавнього Парфенона відоме й завдяки свідченням Геродота. Барабани колон храму чітко виділялись на тлі інших блоків північної стіни Ерехтейона. Вперше субструктури більш раннього храму відкрив професор під час розкопок 1835—1836 років. Матеріали розкопок 1885—1890 років під керівництвом Панайотіса Каввадіаса дали нові докази існування храму. Результати розкопок дозволили німецькому архітектору та археологу класичності, Вільгельму Дерпфельду, тодішньому директору Німецького археологічного інституту в Афінах, стверджувати факт кількох стадій будівництва Прадавнього Парфенона.
Найбільш ранній етап будівництва міг початись в добу Клісфена, храм зводиться, імовірно, із вапняка. Храм цього періоду Дерпфельд назвав Парфеноном I, або Па I. Другий етап будівництва храму розпочавсь незабаром після перемоги греків над персами при Марафоні, тобто близько 490—488 років до н. е. Незавершена робота продовжувалась тепер із використанням мармуру. Храм цього періоду Дерпфельд назвав Парфеноном II, або Па II. Виходячи із цієї теорії, Перикловий Парфенон Дерпфельд назвав Парфеноном III, або Па III. Спостереження Дерпфельда засновувались на тому, що три перші щаблі сходів Парфенону I були складені пороським вапняком, як і стилобат, а верхній щабель — каррайським вапняком. Останню також перекривав нижній мармуровий щабель Периклового Парфенона.
Якщо довжина Гекатомпедона становила 32 м, то розміри Прадавнього Парфенона в плані були близькими до нинішнього храму. Посеред південного схилу Акрополя звели підпірну стіну, а в основу пагорба уклали вапняні блоки, аби підняти будівельний майданчик над скелею приблизно на 7 м. Цей храм являв собою периптер і мав по 6 та 16 колон по ширині та довжині. Відомо, що стилобат та сходи Парфенона II виконали з мармуру. Стилобат був меншим і розташовувався трохи на північ від Периклового Парфенона. Це стало ще одним доказом того, що фундамент належав іншій будівлі на Акрополі, пізніше майже повністю перекритий фундамент величнішого Парфенона ІІІ. Проте 480 до н. е., коли будівельникам вдалось звести колони тільки до висоти другого барабану, місто спустошило перське військо Ксеркса. Будівництво припинилось на майбутні 30 років.
За переказом, афіняни не відновлювали храм Афіни впродовж 30 років після того, як 479 до н. е. дали клятву при Платеях не відновлювати споруд, винищених персами. Клятву цю скасував 450 до н. е. . Проте розкопки 1910 року дозволили заперечити Дерпфельду і визначити час зведення Парфенона ІІ добою Кімона — після 468 до н. е. Датування ускладнювала певна недбалість розкопок 1885—1890 років, під час яких знахідки були майже незадокументовані, пересунені зі своїх місць тощо. В результаті безповоротно була втрачена цінна інформація. За результатами своїх розкопок Хілл доповідав, що окрім фундаменту та великих субструктур храму in situ знайдено 250 фрагментів Прадавнього Парфенона, з яких 38 знайшли в різних точках Акрополя, 177 — у північній стіні і щонайменше 35 вбудовані в сучасний Парфенон. 175 фрагментів були ретельно вивчені.
Плутанина із датуванням надихнула археолога . Своїм завданням він визначив — встановити часові границі двох знайдених фундаментів та 5 стін, перекритих повторним терасуванням Акрополя під час будівництва Периклового Парфенона. Дінсмур дійшов висновку, що максимально можливий термін для Парфенона І — не раніше 495 до н. е., всупереч даті, зазначеній Дерпфельдом. Дінсмур також заперечував існування двох Прадавніх Парфенонів. За ним, єдиний Прадавній Парфенон — той храм, який Дерпфельд назвав Парфеноном ІІ.
Теорії Дерпфельда і Хілла залишаються популярними нині, хоча жодна ані доведена остаточно, ані скасована переконливими аргументами.
Примітки
- Український правопис 2019, § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження
- за Вільгельмом Дерпфельдом: «Dörpfeld's new study added something novel as well: the distinction between two phases of the construction history of the Pre-Parthenon. In the older phase (Parthenon I or Pa I), perhaps at the time of Kleisthenes (Κλεισθένης), the temple was, or rather was meant to be made of sandstone. In the more recent phase (Parthenon II or Pa II), after the battle of Marathon, the unfinished work was continued in marble (on this new distinction, Dörpfeld calls the Periclean Parthenon as Pa III).» Manolis Korres. Parthenon I, Parthenon II
- Геродот, Історія, 8.53
- Bert Hodge Hill. The Older Parthenon // American Journal of Archaeology, Vol. 16, No. 4 (Oct. — Dec., 1912), pp. 535—558
- P. Kavvadis, G. Kawerau, Die Ausgrabung der Acropolis vom Jahre 1885 bis zum Jahre 1890, 1906.
- Mary Beard. The Parthenon. — Cambridge, Massachusetts : Harvard University Press, 2003. — 209 с. — .
- (Internet Archive)
- William Bell Dinsmoor. The Date of the Older Parthenon // American Journal of Archaeology, Vol. 38, No. 3 (Jul. — Sep., 1934), pp. 408—448
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z Parfenon Ne plutati z Gekatompedon Pradavnij Parfenon abo Pradavnij Partenon angl Older Parthenon ridshe angl Pre Parthenon inodi Parfenon I ta Parfenon II umovna nazva pradavnogo hramu Afinskogo akropolya prisvyachenogo bogini Afini Cej hram mav zaminiti zrujnovanij vshent persami Gekatompedon i stati golovnim afinskim svyatilishem prisvyachenim bogini Afini Poliadi pokrovitelci mista cej epitet pohodit vid slova polis a ne Afini Parfenos Divi yak vlasne Parfenon IstoriyaIsnuvannya Pradavnogo Parfenona vidome j zavdyaki svidchennyam Gerodota Barabani kolon hramu chitko vidilyalis na tli inshih blokiv pivnichnoyi stini Erehtejona Vpershe substrukturi bilsh rannogo hramu vidkriv profesor pid chas rozkopok 1835 1836 rokiv Materiali rozkopok 1885 1890 rokiv pid kerivnictvom Panajotisa Kavvadiasa dali novi dokazi isnuvannya hramu Rezultati rozkopok dozvolili nimeckomu arhitektoru ta arheologu klasichnosti Vilgelmu Derpfeldu todishnomu direktoru Nimeckogo arheologichnogo institutu v Afinah stverdzhuvati fakt kilkoh stadij budivnictva Pradavnogo Parfenona Najbilsh rannij etap budivnictva mig pochatis v dobu Klisfena hram zvoditsya imovirno iz vapnyaka Hram cogo periodu Derpfeld nazvav Parfenonom I abo Pa I Drugij etap budivnictva hramu rozpochavs nezabarom pislya peremogi grekiv nad persami pri Marafoni tobto blizko 490 488 rokiv do n e Nezavershena robota prodovzhuvalas teper iz vikoristannyam marmuru Hram cogo periodu Derpfeld nazvav Parfenonom II abo Pa II Vihodyachi iz ciyeyi teoriyi Periklovij Parfenon Derpfeld nazvav Parfenonom III abo Pa III Sposterezhennya Derpfelda zasnovuvalis na tomu sho tri pershi shabli shodiv Parfenonu I buli skladeni poroskim vapnyakom yak i stilobat a verhnij shabel karrajskim vapnyakom Ostannyu takozh perekrivav nizhnij marmurovij shabel Periklovogo Parfenona Yaksho dovzhina Gekatompedona stanovila 32 m to rozmiri Pradavnogo Parfenona v plani buli blizkimi do ninishnogo hramu Posered pivdennogo shilu Akropolya zveli pidpirnu stinu a v osnovu pagorba uklali vapnyani bloki abi pidnyati budivelnij majdanchik nad skeleyu priblizno na 7 m Cej hram yavlyav soboyu peripter i mav po 6 ta 16 kolon po shirini ta dovzhini Vidomo sho stilobat ta shodi Parfenona II vikonali z marmuru Stilobat buv menshim i roztashovuvavsya trohi na pivnich vid Periklovogo Parfenona Ce stalo she odnim dokazom togo sho fundament nalezhav inshij budivli na Akropoli piznishe majzhe povnistyu perekritij fundament velichnishogo Parfenona III Prote 480 do n e koli budivelnikam vdalos zvesti koloni tilki do visoti drugogo barabanu misto spustoshilo perske vijsko Kserksa Budivnictvo pripinilos na majbutni 30 rokiv Za perekazom afinyani ne vidnovlyuvali hram Afini vprodovzh 30 rokiv pislya togo yak 479 do n e dali klyatvu pri Plateyah ne vidnovlyuvati sporud vinishenih persami Klyatvu cyu skasuvav 450 do n e Prote rozkopki 1910 roku dozvolili zaperechiti Derpfeldu i viznachiti chas zvedennya Parfenona II doboyu Kimona pislya 468 do n e Datuvannya uskladnyuvala pevna nedbalist rozkopok 1885 1890 rokiv pid chas yakih znahidki buli majzhe nezadokumentovani peresuneni zi svoyih misc tosho V rezultati bezpovorotno bula vtrachena cinna informaciya Za rezultatami svoyih rozkopok Hill dopovidav sho okrim fundamentu ta velikih substruktur hramu in situ znajdeno 250 fragmentiv Pradavnogo Parfenona z yakih 38 znajshli v riznih tochkah Akropolya 177 u pivnichnij stini i shonajmenshe 35 vbudovani v suchasnij Parfenon 175 fragmentiv buli retelno vivcheni Plutanina iz datuvannyam nadihnula arheologa Svoyim zavdannyam vin viznachiv vstanoviti chasovi granici dvoh znajdenih fundamentiv ta 5 stin perekritih povtornim terasuvannyam Akropolya pid chas budivnictva Periklovogo Parfenona Dinsmur dijshov visnovku sho maksimalno mozhlivij termin dlya Parfenona I ne ranishe 495 do n e vsuperech dati zaznachenij Derpfeldom Dinsmur takozh zaperechuvav isnuvannya dvoh Pradavnih Parfenoniv Za nim yedinij Pradavnij Parfenon toj hram yakij Derpfeld nazvav Parfenonom II Teoriyi Derpfelda i Hilla zalishayutsya populyarnimi nini hocha zhodna ani dovedena ostatochno ani skasovana perekonlivimi argumentami PrimitkiUkrayinskij pravopis 2019 123 Bukvospoluchennya th u slovah greckogo pohodzhennya za Vilgelmom Derpfeldom Dorpfeld s new study added something novel as well the distinction between two phases of the construction history of the Pre Parthenon In the older phase Parthenon I or Pa I perhaps at the time of Kleisthenes Kleis8enhs the temple was or rather was meant to be made of sandstone In the more recent phase Parthenon II or Pa II after the battle of Marathon the unfinished work was continued in marble on this new distinction Dorpfeld calls the Periclean Parthenon as Pa III Manolis Korres Parthenon I Parthenon II Gerodot Istoriya 8 53 Bert Hodge Hill The Older Parthenon American Journal of Archaeology Vol 16 No 4 Oct Dec 1912 pp 535 558 P Kavvadis G Kawerau Die Ausgrabung der Acropolis vom Jahre 1885 bis zum Jahre 1890 1906 Mary Beard The Parthenon Cambridge Massachusetts Harvard University Press 2003 209 s ISBN 978 0674010857 Internet Archive William Bell Dinsmoor The Date of the Older Parthenon American Journal of Archaeology Vol 38 No 3 Jul Sep 1934 pp 408 448