Дан Іванович Позняк пол Dan Pozniak лит Danas Pozniakas нар 19 жовтня 1939 19391019 с Толчак Білостоцьке воєводство Друг

Дан Іванович Позняк (пол. Dan Pozniak, лит. Danas Pozniakas; нар. 19 жовтня 1939(19391019), с. Толчак, Білостоцьке воєводство, Друга Річ Посполита (нині територія Польщі) — 4 лютого 2005, Вільнюс) — радянський боксер, заслужений майстер спорту СРСР, перший литовський спортсмен (у складі збірної СРСР), який зміг завоювати звання олімпійського чемпіона.

Дан Позняк
Загальна інформація
Повне ім'я	Позняк Дан Іванович лит. Danas Pozniakas
Громадянство	СРСР Литва
Народився	19 жовтня 1939(1939-10-19) с. Толчак, Білостоцьке воєводство, Друга Річ Посполита
Помер	4 лютого 2005(2005-02-04) (65 років) Вільнюс
Поховання	Цвинтар Антакалніса
Проживання	Вільнюс
Вагова категорія	Напівважка
Стійка	Правша
Зріст	182
Спортивний клуб	«Трудові резерви»
Аматорська кар'єра
Боїв	217
Перемог	203

Спортивні медалі
Бокс
Представник СРСР
Олімпійські ігри
Золото	Мехіко 1968	Напівважка вага
Чемпіонат Європи з боксу
Срібло		Напівважка вага
Золото		Напівважка вага
Золото		Напівважка вага
Золото		Напівважка вага

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Позняк.

Біографія

Боксом почав займатися в спортивному товаристві «Трудові резерви» у тренера 3. Катілюса. Випускник Вільнюського радіотехнічного училища військ ППО 1960 року. З 1960 по 1966 служив у Збройних Силах СРСР, де тренувався у тренера , з яким і досяг основних успіхів. Провів 217 боїв, здобув 203 перемоги.

Після закінчення боксерської кар'єри працював тренером. Спочатку — в «Трудових резервах», потім — у збірній СРСР (1976–1983). В 1982–1986 рр.. очолював національну команду Сейшельських Островів. Після повернення до Литви керував молодіжним спортивним клубом. У 1971 р. став суддею Міжнародної асоціації боксу (AIBA).

Помер 4 лютого 2005 року у Вільнюсі від інфаркту міокарда. Похований на Антакальнісському кладовищі.

Спортивні досягнення

У 1960 році він став переможцем молодіжної першості СРСР і посів друге місце на дорослому чемпіонаті СРСР, поступившись лише у фіналі Валерію Попенченко. Наступного року Дан Позняк став третім на чемпіонаті СРСР (цікаво, що тоді ж його рідний брат Ян Позняк завоював бронзову медаль у категорії до 71 кг). На той час його вже примітили тренери національної збірної.

Дебют на великому міжнародному турнірі виявився для Позняка не надто вдалим — виступи на , яке проходило в Белграді, він припинив вже на стадії чвертьфіналу.

В 1962 році Позняк стає чемпіоном Союзу. На , який відбувся в Москві, Позняк завоював срібну медаль, поступившись лише у фінальному поєдинку сильному поляку Збігневу Петшиковському (чотириразовому чемпіону Європи).

На Олімпіаду 1964 року Позняку потрапити не вдалося, оскільки на «відбірковому» чемпіонаті країни він поступився в півфіналі Олексію Кисельову, який згодом на токійському рингу виграв срібло. Але уже в наступному році він взяв реванш у Кисельова в фіналі союзної першості і поїхав на до Берліна, де також зумів піднятися на вищий щабель п'єдесталу пошани. Після цього Позняк був удостоєний звання заслуженого майстра спорту.

Після річної паузи Дану знову вдалося повторити цей золотий дубль — перемогти на чемпіонаті країни і на першості Європи. І знову у фіналі головного союзного змагання литовцем був повалений Олексій Кисельов. А на , як і двома роками раніше, у фіналі європейської першості в Римі Позняк здолав з ФРН.

1968 рік став для вільнюсца ще успішнішим. На чемпіонаті СРСР він знову здобув перемогу в фіналі над Кисельовим і таким чином забронював собі місце в олімпійській команді, яка готувалася до поїздки в Мехіко.

В 1/8 фіналу олімпійського турніру він нокаутував у другому раунді кубинця . У чвертьфіналі з рахунком 5:0 був розгромлений представник НДР . У півфіналі, з таким же рахунком, Позняк виявився сильнішим болгарина . А фінал був виграний і зовсім без бою — румун не вийшов на ринг через серйозне пошкодження, отримане в попередньому бою.

І в наступному, 1969 році він втретє стає . Свій останній великий титул він завоював в столиці Румунії Бухаресті, перемігши Іона Моню.

Таким чином, окрім золотої олімпійської нагороди, Дан Позняк здобув 4 медалі чемпіонатів Європи: срібну у 1963, та тричі золоту: у 1965, 1967, 1969.

Чемпіон СРСР в напівтяжкій вазі 1962, 1965, 1967, 1968, володар срібної (1960) і двох бронзових медалей (1961, 1964) чемпіонату СРСР, чотириразовий чемпіон Литви.

Нагороди

За видатні спортивні досягнення удостоєний звання Заслуженого майстра спорту (1965) і урядової нагороди — ордена «Трудового Червоного Прапора» 1968.

Джерела

http://ua.championat.com/boxing/article-45403-chempion-iz-litvy.html^{[недоступне посилання]}
http://www.sovsport.ru/gazeta/article-item/184823 [ 10 січня 2012 у Wayback Machine.]
http://boxing.ru/enciclopaedia/letters/p/index.shtml [ 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
Дан Позня на сайті Організації ветеранів ВРТУ-ВВКУРЕ ППО(рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

http://www.sports-reference.com/olympics/athletes/po/danas-pozniakas-1.html [ 6 лютого 2012 у Wayback Machine.]
Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978 (рос.) [ 23 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Энциклопедический словарь. 2009(рос.) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]