Поднєвич Валентин Опанасович

Валентин Афанасійович Поднєвич (рос. Валентин Афанасьевич Подневич; 19 вересня 1923, Судженка — 5 грудня 1943) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир батареї 849-го артилерійського полку (294-я стрілецька дивізія, 52-а армія, 2-й Український фронт), старший лейтенант.

Валентин Афанасійович Поднєвич
рос. Валентин Афанасьевич Подневич
Народження	19 вересня 1923(1923-09-19) Судженка, Кемеровська область
Смерть	5 грудня 1943(1943-12-05) (20 років) Смілянський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Поховання	Пагорб Слави (Черкаси)
Країна	СРСР
Рід військ	артилерія
Роки служби	1941—1943
Звання	старший лейтенант
Командування	батарея 849-го артилерійського полку
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 19 (за іншими даними — 21) вересня 1923 року в селі Судженка (нині Кемеровського району Кемеровської області Росії) в сім'ї службовця. Росіянин. Батько був великим фахівцем в гірничорудній промисловості, і сім'я в 1928 році переїхала до обласного центру — Новосибірська. Тут Валентин закінчив середню школу в червні 1941 року.

У листопаді 1941 року був призваний в Червону Армію Анжеро-Судженським райвійськкоматом і спрямований у військове училище. У червні 1942 року успішно закінчив Томське артилерійське училище. З липня 1942 року в діючій армії. Перше бойове хрещення прийняв на Волховському фронті на посаді командира вогневого взводу 849-го артилерійського полку 294-ї стрілецької дивізії.

У боях під Ленінградом, потім на Курській дузі, на землях України проявив себе хоробрим, ініціативним і вмілим артилеристом. 2 вересня 1943 року в бою за село Бобошка під містом Суми Поднєвич, висунувшись вперед, виявив танки і велику групу ворожих автоматників. Німці готувалися до контратаки. Зробивши розрахунки, він передав дані для стрільби на батарею. Зосередженим вогнем ворожому угрупованню було завдано великої шкоди. У наступних восьмиденних наступальних боях батарея Валентина Поднєвича підтримувала піхоту. За ці бої він був нагороджений орденом Червоної Зірки. Особливо відзначився в боях за відвоювання міста Черкаси взимку 1943 року.

1 грудня 1943 року в боях під містом Сміла, коли підрозділ потрапив в оточення, старший лейтенант Поднєвич вміло організував кругову оборону. Батарея знищила дві самохідні гармати, танк і велику групу ворожої піхоти і вийшла з оточення. 2 грудня біля хутора Кирилівка позиції батареї атакували десять танків. Підпустивши ворога на сто метрів, артилеристи відкрили вогонь. Втративши три танки, ворог відкотився назад. 3 грудня були спалено дві самохідні гармати і один танк, винищено близько півсотні ворожих солдатів.

4 грудня в бою батарея Поднєвича знищила три танки і одну самохідну гармату. Сам командир був важко поранений в плече і голову, але продовжував керувати підрозділом. Коли скінчилися снаряди, і ворожі танки, а за ними і піхота, увірвалися на позиції батареї, артилеристи продовжували бій гранатами і особистою зброєю. Поднєвич особисто підбив ворожий танк гранатою. 5 грудня офіцер загинув у бою. Батарея старшого лейтенанта Поднєвича, прикувавши до себе великі сили гітлерівців, завдала їм великих втрат.

Плита на Пагорбі Слави

Був похований на цвинтарі на хуторі Кирилівка. Пізніше перепохований в місті Черкасах на Пагорбі Слави. На могилі встановлено меморіальну плиту.

Нагороди, пам'ять

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм старшому лейтенантові Поднєвичу Валентину Афанасійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки.

Його ім'я було присвоєно школі № 19 міста Черкаси. У Новосибірську на будівлі школи № 54, де навчався Герой, встановлена меморіальна дошка.

Література

• Андреев Г. И., Вакуров И. Д. Герои — сибиряки. Новосибирск, 1967.
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988