Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Повстання в Запорізькій Січі (1768) (також відоме як повстання сіроми або бунт сіроми) — протестний виступ частини козацтва у Новій Січі після Різдва Христового 1768 року за часів кошового отамана Петра Калнишевського. Повстання було пов'язане з Коліївщиною.
| Повстання в Запорізькій Січі (1768) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Коліївщина | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Повстанці |  Російська імперія | ||||||
Причини виступу
Причинами виступу стали погіршення становища козаків на Січі внаслідок зменшення ролі запорозького козацтва загалом, як наслідку політики влади Російської імперії з подальшого обмеження автономних прав української людності та козаків; вплив подій Коліївщини 1768 року; посилення економічного розшарування козацтва.
Повстання час від часу відбувалися на Запоріжжі. Від 1749 року сталася низка повстань рядового незаможного козацтва,— як їх називали — «сіроми»,— проти козацької старшини. Ці повстання зростали по силі під кінець існування Січі: під час повстання 1749 року було забито й поранено кілька чоловік; 1756 року теж сталися заворушення під час виборів старшини. Наслідком були перетрактації старшини з російським урядом з метою закріпити своє становище, аж до скасування щорічних виборів.
Від часу повернення запорожців 1734 року на їхні колишні землі та заснування Нової Січі, велася невпинна боротьба між Кошем та урядом Російської імперії за право володіти землями, які запорожці вважали за свої. Старшина була змушена діяти лояльно, звертаючись у встановленому порядку до уряду і намагаючись доводити законність прав запорожців. Рядові ж козаки виганяли силою нових поселенців, руйнували побудовані слободи. Виникла ситуація постійної прикордонної війни між запорожцями та новими поселенцями.
1766 року обставини складалися так, що спеціальна урядова комісія висловилася за повернення Запоріжжю земель на правому березі Дніпра, яких воно домагалося, за переведення Єлисаветградської провінції на лівий берег, на р. Орель. Річку Самару теж повертали запорожцям. Але складений докладний проект, як саме здійснити цю передачу земель запорожцям, не був здійснений.
В останні 40 років існування Запорозької січі відбулася істотна еволюція у господарських відносинах. До першого знищення (1709) головним видом господарства було скотарство: величезні череди худоби, табуни коней випасалися в степу. Надалі характер господарства на запорозьких степах ускладнювався, ішов двобічний процес. Зі збільшенням старшинського землеволодіння на Гетьманщині і перетворенням вільних посполитих на зобов'язаних працювати на землі володільця, зросли масштаби втечі посполитих, передусім на Запоріжжя: йшли цілими селами, з родинами, з худобою й оселялися у запорозьких степах. Утікачі оселялися слободами, Кіш створював для них звичні умови — вони перетворювалися на вільних посполитих, що мали сплачувати певні військові податки. У такий спосіб на території Запоріжжя збільшувалася частина людності, що у війську не служила, а працювала у сільському господарстві. На окраїнах же запорозьких земель збільшувався козацький елемент: оселялися родини козаків, які за твердим законом Січі не могли жити у Січі й куренях, але могли жити десь по селах посполитих або в окремих хуторах.
Поряд зі зростанням військових господарств та слобід у середині XVIII ст. відбувалися зміни у матеріальному становищі козаків: зростало число значних господарств старшини, продукти сільського господарства йшли на продаж. Ці господарства вимагали праці робітників, а обслуговували їх наймити, що діставали за роботу одяг, харчі, грошову платню, складали з господарями договори. Наймити були різних категорій: звичайні сільські наймити, управителі зимовників, «господарі», що користувалися великою довірою власників і діставали велику платню. Вони могли мати власну худобу. Були й інші джерела збагачення старшини: участь у торгівлі сіллю та рибою, пайка від військових прибутків із митниць, платня за користування мостами та деякі інші. Наслідком наявності значної вільної готівки були щедрі пожертви старшини на будування церков, їх оздоблення. Скарби старшини не обмежувалися готівкою: вони мали цінні речі — золоті годинники, коштовну зброю, одяг, що відрізняв старшину від рядових козаків, дорогу кінську збрую. Дехто із старшини мав будинки на кілька кімнат, зі стінами, вкритими шпалерами, з дорогими образами, картинами, меблями, з дорогим, срібним та золотим посудом.
Н. Полонська-Василенко зазначає, «що одностайності в інтересах старшини та сіроми не можна навіть припускати. Ще у 1594 році Еріх Лясота, спостережливий посол цісаря Рудольфа до Запорізької Січі, помітив розходження інтересів між „володільцями човнів“ — заможним козацтвом — та „голотою“. Ще яскравіше встає ця розбіжність у середині XVIII ст. Хоч Калнишевський, як талановитий дипломат, мудро провадив складну політику щодо петербурзького уряду, не поступаючись у дискусіях із графами й князями, і ступінь за ступенем виборював визнання прав на землі для всього Запоріжжя, але для сіроми він був одіозною, ворожою фігурою».
Головна маса запорозьких козаків у XVI-XVII ст. жила за рахунок військової здобичі: після вдалих походів на Кримське ханство та Османську імперію, вони діставали свою частку здобичі, привозили золоті шаблі та гроші. У XVIII ст. становище змінилося: козаки не мали права на самовільні напади, а участь у походах із російськими військами не давала таких прибутків, як раніше, та й війни бували рідко. Таким чином частина козацтва опинилася на утриманні Війська, яке не могло бути дуже розкішне. Це свідчить, що на Запоріжжі на той час не могло бути ні єдності, ні братерства, не могло бути й «монолітності», на яку вказували деякі історики .
Істотною характеристикою становища було й те, що до кінця існування Січі всі козаки — від кошового до останнього козака-«нетяги» — юридично мали рівні права: мали однакове право брати участь в обранні старшини, виставляти кандидатів, вимагати демісії старшини, хоча фактично старшину обирали з невеликого кола відомих людей. Лише раз на рік козаки могли скористатися цим правом, унаслідок чого якраз у дні виборів, здебільшого на Різдво, траплялися заворушення і навіть повстання. У такий спосіб «сірома» мала можливість виявити своє незадоволення старшиною.
У квітні 1768 року до Січі почали надходити відомості про гайдамацький рух на Правобережній Україні. Групами чи поодинці запорожці почали переходити на Правобережжя і приєднуватися до повсталих. «Коліївщина», що охопила Брацлавщину та Київщину 1768 року, була тісно пов'язана із Запоріжжям. Його керівники — Максим Залізняк, Микита Швачка, Семен Неживий — вийшли з Запоріжжя. До того ж частина старшини закривала очі на те, що запорожці йшли на підтримку гайдамаків на Правий берег. Після невдач гайдамаки тікали на Запоріжжя, де відбувався постійний обопільний вплив — гайдамаків на запорожців і запорожців на гайдамаків. Козацька старшина опинилася у скрутному становищі. З одного боку на неї наступав з рішучими вимогами російський уряд: граф Румянцев, президент Малоросійської колегії, і Воєйков, губернатор Новоросійської губернії, вимагали переслідувати гайдамаків і заарештовувати їх. З другого боку — переслідування гайдамаків викликало незадоволення сіроми, аж до відкритих повстань включно.
Таке становище склалося на Запоріжжі на кінець 1768 року. Посилювався наступ уряду імперії, що захоплював запорозькі землі під поселення російських полків, під державні слободи, під маєтки поміщиків. Зростало багатство старшини, а маса козаків нічого не мала. Непокірний настрій сіроми збільшувала невдача Коліївщини; репресії проти гайдамаків призводили до втечі тих, що вціліли, до Запоріжжя, куди вони приносили свою ненависть і бажання помсти. Старшина дедалі гірше почувала себе у ворожому оточенні й шукала підтримки, яку могло дати тільки російське військове командування. На Запоріжжі вона прагнула зрівнятися з лівобережною старшиною та російським дворянством, що виявилось у Комісії 1767 року з приводу складання нових законів, де депутати Запоріжжя вимагали, щоб їх вважали за шляхтичів. Усе це сприяло загостренню внутрішніх відносин, наслідком чого й було повстання проти старшини 1768 року.
Перебіг подій
Історики звертали увагу, головним чином, на економічну природу подій, почасти на соціальну, тим часом, як ці події мали ширший політичний інтерес.
За давнім звичаєм, у перший день Різдва Христового 1768 року, у Січі відбулася Військова Рада, яка обрала нову старшину, а саме: на кошового отамана — Петра Калнишевського, на суддю — Миколу Касапа. Кандидатури вже давно були відомі й викликали опір з боку «сіроми». У день виборів настрій на Січі був неспокійний, серед «сіроми» було багато п'яних, що під час виборів вигукували різні лайки проти кандидатів на старшину.
Стихійний виступ рядових козаків розпочався 26 грудня 1768 року, на другий після Різдва Христового.
Козаки захопили артилерію та звільнили заарештованих гайдамаків. Головно гнів козаків був спрямований проти козацької старшини. Старшині довелося рятуватися втечею. Старшинські будинки та майно були розграбовані.
27 грудня новим кошовим отаманом замість П. Калнишевського був проголошений Пилип Филипович.
За однією версією П. Калнишевський із вірними козаками та за допомоги російських військ уже 27 грудня захопив Нову Січ і заарештував ряд керівників виступу.
Пізніше було взято під контроль паланки, де заворушення продовжувалися до весни 1769.
Загалом, ситуація стабілізувалася зусиллями П. Калнишевського, та вірних йому старшини та більшості запорожців.
Уряд Російської імперії та його представник в Україні президент Другої Малоросійської колегії Петро Рум'янцев у разі поширення виступу були готові кинути на його придушення 2 піхотних і 2 кіннотних полки.
Олександр Оглоблин наводить цікаву інформацію, виявлену Н. Полонською-Василенко, про участь Григорія Кологривого, осавула Генеральної артилерії у подіях. Григорій Кологривий був надісланий П. Рум'янцевим на Запоріжжя з небезпечною та делікатною місією: на місці ознайомитися з обставинами та причинами повстання і втихомирити бунтівників.
Прибувши на місце Г. Кологривий уранці зібрав січовиків і прочитав їм промову з прикладами з української історії у дусі старої державницької історіографії, де вказав, що велике державне діло Богдана Хмельницького було зруйноване чварами його наступників. Для більшого ефекту Кологривий наказав повторювати козакам цю промову щодня.
Григорій Кологривий вдало виконав доручення і подав звіт про стан речей на Запоріжжі.
Примітки
- Полонська-Василенко Н. Д. До історії повстання на Запоріжжі 1768 року.— В кн.: Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII століття та його спадщина т. 1./ Українська Вільна Академія Наук в Німеччині.— Мюнхен: Дніпрова Хвиля, 1965.— С. 110
- До неї входили князь О. Вяземський, графи М. І. Панін та 3. Г. Чернишов і місцеві адміністратори граф П. О. Румянцев, І. Ф. Глебов, Я. фон-Брандт
- Полонська-Василенко Н. Д. До історії повстання на Запоріжжі 1768 року.— В кн.: Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII століття та його спадщина т. 1./ Українська Вільна Академія Наук в Німеччині.— Мюнхен: Дніпрова Хвиля, 1965.— С. 111.
- Полонська-Василенко Н. Д. До історії повстання на Запоріжжі 1768 року.— В кн.: Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII століття та його спадщина т. 1./ Українська Вільна Академія Наук в Німеччині.— Мюнхен: Дніпрова Хвиля, 1965.— С. 117.
- Скальковскій А. Исторія Новой-Сѣчи или послѣдняго Коша Запорожскаго. Часть II. — Одесса, 1846.— С. 346.
- Полонська-Василенко Н. Д. До історії повстання на Запоріжжі 1768 року.— В кн.: Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII століття та його спадщина т. 1./ Українська Вільна Академія Наук в Німеччині.— Мюнхен: Дніпрова Хвиля, 1965.— С. 118
- Енциклопедія історії України: У 10 т./ Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.— К.: Наук. думка, 2012.— Т. 9 : Прил—С.— 2012.— С. 585.
- Оглоблин О. Люди старої України.— Мюнхен: "Дніпрова Хвиля, 1959.— С. 117.
Джерела та література
- Мицик Ю. А. Сіроми бунт 1768 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 585. — .
- Оглоблин О. Люди старої України.— Мюнхен: "Дніпрова Хвиля, 1959. — 328 с.
- Полонська-Василенко Н. Д. До історії повстання на Запоріжжі 1768 року.— В кн.: Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII століття та його спадщина т. 1./ Українська Вільна Академія Наук в Німеччині.— Мюнхен: Дніпрова Хвиля, 1965.— С. 107—126.
- Мірчук Петро. Коліївщина: Гайдамацьке повстання 1768 р./ Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Бібліотека українознавства, ч. 41.— Нью-Йорк, 1973.— 319 с.
- Скальковскій А. Исторія Новой-Сѣчи или послѣдняго Коша Запорожскаго./ Составлена изъ подлинныхъ документовъ Запорожскаго Сѣчеваго Архива А. Скальковскимъ. Изданиіе второе, исправленное и значительнно умноженное. Часть II. — Одесса, 1846.— С. 346—365.
Посилання
- Бунт «сіроми» на Запорізькій Січі 1768 р.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Povstannya v Zaporizkij Sichi 1768 takozh vidome yak povstannya siromi abo bunt siromi protestnij vistup chastini kozactva u Novij Sichi pislya Rizdva Hristovogo 1768 roku za chasiv koshovogo otamana Petra Kalnishevskogo Povstannya bulo pov yazane z Koliyivshinoyu Povstannya v Zaporizkij Sichi 1768 KoliyivshinaData 26 grudnya 1768 vesna 1769Misce Nova SichRezultat Porazka povstannyaStoroniPovstanci Rosijska imperiyaPrichini vistupuPrichinami vistupu stali pogirshennya stanovisha kozakiv na Sichi vnaslidok zmenshennya roli zaporozkogo kozactva zagalom yak naslidku politiki vladi Rosijskoyi imperiyi z podalshogo obmezhennya avtonomnih prav ukrayinskoyi lyudnosti ta kozakiv vpliv podij Koliyivshini 1768 roku posilennya ekonomichnogo rozsharuvannya kozactva Povstannya chas vid chasu vidbuvalisya na Zaporizhzhi Vid 1749 roku stalasya nizka povstan ryadovogo nezamozhnogo kozactva yak yih nazivali siromi proti kozackoyi starshini Ci povstannya zrostali po sili pid kinec isnuvannya Sichi pid chas povstannya 1749 roku bulo zabito j poraneno kilka cholovik 1756 roku tezh stalisya zavorushennya pid chas viboriv starshini Naslidkom buli peretraktaciyi starshini z rosijskim uryadom z metoyu zakripiti svoye stanovishe azh do skasuvannya shorichnih viboriv Vid chasu povernennya zaporozhciv 1734 roku na yihni kolishni zemli ta zasnuvannya Novoyi Sichi velasya nevpinna borotba mizh Koshem ta uryadom Rosijskoyi imperiyi za pravo voloditi zemlyami yaki zaporozhci vvazhali za svoyi Starshina bula zmushena diyati loyalno zvertayuchis u vstanovlenomu poryadku do uryadu i namagayuchis dovoditi zakonnist prav zaporozhciv Ryadovi zh kozaki viganyali siloyu novih poselenciv rujnuvali pobudovani slobodi Vinikla situaciya postijnoyi prikordonnoyi vijni mizh zaporozhcyami ta novimi poselencyami 1766 roku obstavini skladalisya tak sho specialna uryadova komisiya vislovilasya za povernennya Zaporizhzhyu zemel na pravomu berezi Dnipra yakih vono domagalosya za perevedennya Yelisavetgradskoyi provinciyi na livij bereg na r Orel Richku Samaru tezh povertali zaporozhcyam Ale skladenij dokladnij proekt yak same zdijsniti cyu peredachu zemel zaporozhcyam ne buv zdijsnenij V ostanni 40 rokiv isnuvannya Zaporozkoyi sichi vidbulasya istotna evolyuciya u gospodarskih vidnosinah Do pershogo znishennya 1709 golovnim vidom gospodarstva bulo skotarstvo velichezni cheredi hudobi tabuni konej vipasalisya v stepu Nadali harakter gospodarstva na zaporozkih stepah uskladnyuvavsya ishov dvobichnij proces Zi zbilshennyam starshinskogo zemlevolodinnya na Getmanshini i peretvorennyam vilnih pospolitih na zobov yazanih pracyuvati na zemli volodilcya zrosli masshtabi vtechi pospolitih peredusim na Zaporizhzhya jshli cilimi selami z rodinami z hudoboyu j oselyalisya u zaporozkih stepah Utikachi oselyalisya slobodami Kish stvoryuvav dlya nih zvichni umovi voni peretvoryuvalisya na vilnih pospolitih sho mali splachuvati pevni vijskovi podatki U takij sposib na teritoriyi Zaporizhzhya zbilshuvalasya chastina lyudnosti sho u vijsku ne sluzhila a pracyuvala u silskomu gospodarstvi Na okrayinah zhe zaporozkih zemel zbilshuvavsya kozackij element oselyalisya rodini kozakiv yaki za tverdim zakonom Sichi ne mogli zhiti u Sichi j kurenyah ale mogli zhiti des po selah pospolitih abo v okremih hutorah Poryad zi zrostannyam vijskovih gospodarstv ta slobid u seredini XVIII st vidbuvalisya zmini u materialnomu stanovishi kozakiv zrostalo chislo znachnih gospodarstv starshini produkti silskogo gospodarstva jshli na prodazh Ci gospodarstva vimagali praci robitnikiv a obslugovuvali yih najmiti sho distavali za robotu odyag harchi groshovu platnyu skladali z gospodaryami dogovori Najmiti buli riznih kategorij zvichajni silski najmiti upraviteli zimovnikiv gospodari sho koristuvalisya velikoyu doviroyu vlasnikiv i distavali veliku platnyu Voni mogli mati vlasnu hudobu Buli j inshi dzherela zbagachennya starshini uchast u torgivli sillyu ta riboyu pajka vid vijskovih pributkiv iz mitnic platnya za koristuvannya mostami ta deyaki inshi Naslidkom nayavnosti znachnoyi vilnoyi gotivki buli shedri pozhertvi starshini na buduvannya cerkov yih ozdoblennya Skarbi starshini ne obmezhuvalisya gotivkoyu voni mali cinni rechi zoloti godinniki koshtovnu zbroyu odyag sho vidriznyav starshinu vid ryadovih kozakiv dorogu kinsku zbruyu Dehto iz starshini mav budinki na kilka kimnat zi stinami vkritimi shpalerami z dorogimi obrazami kartinami meblyami z dorogim sribnim ta zolotim posudom N Polonska Vasilenko zaznachaye sho odnostajnosti v interesah starshini ta siromi ne mozhna navit pripuskati She u 1594 roci Erih Lyasota sposterezhlivij posol cisarya Rudolfa do Zaporizkoyi Sichi pomitiv rozhodzhennya interesiv mizh volodilcyami chovniv zamozhnim kozactvom ta golotoyu She yaskravishe vstaye cya rozbizhnist u seredini XVIII st Hoch Kalnishevskij yak talanovitij diplomat mudro provadiv skladnu politiku shodo peterburzkogo uryadu ne postupayuchis u diskusiyah iz grafami j knyazyami i stupin za stupenem viboryuvav viznannya prav na zemli dlya vsogo Zaporizhzhya ale dlya siromi vin buv odioznoyu vorozhoyu figuroyu Golovna masa zaporozkih kozakiv u XVI XVII st zhila za rahunok vijskovoyi zdobichi pislya vdalih pohodiv na Krimske hanstvo ta Osmansku imperiyu voni distavali svoyu chastku zdobichi privozili zoloti shabli ta groshi U XVIII st stanovishe zminilosya kozaki ne mali prava na samovilni napadi a uchast u pohodah iz rosijskimi vijskami ne davala takih pributkiv yak ranishe ta j vijni buvali ridko Takim chinom chastina kozactva opinilasya na utrimanni Vijska yake ne moglo buti duzhe rozkishne Ce svidchit sho na Zaporizhzhi na toj chas ne moglo buti ni yednosti ni braterstva ne moglo buti j monolitnosti na yaku vkazuvali deyaki istoriki Istotnoyu harakteristikoyu stanovisha bulo j te sho do kincya isnuvannya Sichi vsi kozaki vid koshovogo do ostannogo kozaka netyagi yuridichno mali rivni prava mali odnakove pravo brati uchast v obranni starshini vistavlyati kandidativ vimagati demisiyi starshini hocha faktichno starshinu obirali z nevelikogo kola vidomih lyudej Lishe raz na rik kozaki mogli skoristatisya cim pravom unaslidok chogo yakraz u dni viboriv zdebilshogo na Rizdvo traplyalisya zavorushennya i navit povstannya U takij sposib siroma mala mozhlivist viyaviti svoye nezadovolennya starshinoyu U kvitni 1768 roku do Sichi pochali nadhoditi vidomosti pro gajdamackij ruh na Pravoberezhnij Ukrayini Grupami chi poodinci zaporozhci pochali perehoditi na Pravoberezhzhya i priyednuvatisya do povstalih Koliyivshina sho ohopila Braclavshinu ta Kiyivshinu 1768 roku bula tisno pov yazana iz Zaporizhzhyam Jogo kerivniki Maksim Zaliznyak Mikita Shvachka Semen Nezhivij vijshli z Zaporizhzhya Do togo zh chastina starshini zakrivala ochi na te sho zaporozhci jshli na pidtrimku gajdamakiv na Pravij bereg Pislya nevdach gajdamaki tikali na Zaporizhzhya de vidbuvavsya postijnij obopilnij vpliv gajdamakiv na zaporozhciv i zaporozhciv na gajdamakiv Kozacka starshina opinilasya u skrutnomu stanovishi Z odnogo boku na neyi nastupav z rishuchimi vimogami rosijskij uryad graf Rumyancev prezident Malorosijskoyi kolegiyi i Voyejkov gubernator Novorosijskoyi guberniyi vimagali peresliduvati gajdamakiv i zaareshtovuvati yih Z drugogo boku peresliduvannya gajdamakiv viklikalo nezadovolennya siromi azh do vidkritih povstan vklyuchno Take stanovishe sklalosya na Zaporizhzhi na kinec 1768 roku Posilyuvavsya nastup uryadu imperiyi sho zahoplyuvav zaporozki zemli pid poselennya rosijskih polkiv pid derzhavni slobodi pid mayetki pomishikiv Zrostalo bagatstvo starshini a masa kozakiv nichogo ne mala Nepokirnij nastrij siromi zbilshuvala nevdacha Koliyivshini represiyi proti gajdamakiv prizvodili do vtechi tih sho vcilili do Zaporizhzhya kudi voni prinosili svoyu nenavist i bazhannya pomsti Starshina dedali girshe pochuvala sebe u vorozhomu otochenni j shukala pidtrimki yaku moglo dati tilki rosijske vijskove komanduvannya Na Zaporizhzhi vona pragnula zrivnyatisya z livoberezhnoyu starshinoyu ta rosijskim dvoryanstvom sho viyavilos u Komisiyi 1767 roku z privodu skladannya novih zakoniv de deputati Zaporizhzhya vimagali shob yih vvazhali za shlyahtichiv Use ce spriyalo zagostrennyu vnutrishnih vidnosin naslidkom chogo j bulo povstannya proti starshini 1768 roku Perebig podijIstoriki zvertali uvagu golovnim chinom na ekonomichnu prirodu podij pochasti na socialnu tim chasom yak ci podiyi mali shirshij politichnij interes Za davnim zvichayem u pershij den Rizdva Hristovogo 1768 roku u Sichi vidbulasya Vijskova Rada yaka obrala novu starshinu a same na koshovogo otamana Petra Kalnishevskogo na suddyu Mikolu Kasapa Kandidaturi vzhe davno buli vidomi j viklikali opir z boku siromi U den viboriv nastrij na Sichi buv nespokijnij sered siromi bulo bagato p yanih sho pid chas viboriv vigukuvali rizni lajki proti kandidativ na starshinu Stihijnij vistup ryadovih kozakiv rozpochavsya 26 grudnya 1768 roku na drugij pislya Rizdva Hristovogo Kozaki zahopili artileriyu ta zvilnili zaareshtovanih gajdamakiv Golovno gniv kozakiv buv spryamovanij proti kozackoyi starshini Starshini dovelosya ryatuvatisya vtecheyu Starshinski budinki ta majno buli rozgrabovani 27 grudnya novim koshovim otamanom zamist P Kalnishevskogo buv progoloshenij Pilip Filipovich Za odniyeyu versiyeyu P Kalnishevskij iz virnimi kozakami ta za dopomogi rosijskih vijsk uzhe 27 grudnya zahopiv Novu Sich i zaareshtuvav ryad kerivnikiv vistupu Piznishe bulo vzyato pid kontrol palanki de zavorushennya prodovzhuvalisya do vesni 1769 Zagalom situaciya stabilizuvalasya zusillyami P Kalnishevskogo ta virnih jomu starshini ta bilshosti zaporozhciv Uryad Rosijskoyi imperiyi ta jogo predstavnik v Ukrayini prezident Drugoyi Malorosijskoyi kolegiyi Petro Rum yancev u razi poshirennya vistupu buli gotovi kinuti na jogo pridushennya 2 pihotnih i 2 kinnotnih polki Oleksandr Ogloblin navodit cikavu informaciyu viyavlenu N Polonskoyu Vasilenko pro uchast Grigoriya Kologrivogo osavula Generalnoyi artileriyi u podiyah Grigorij Kologrivij buv nadislanij P Rum yancevim na Zaporizhzhya z nebezpechnoyu ta delikatnoyu misiyeyu na misci oznajomitisya z obstavinami ta prichinami povstannya i vtihomiriti buntivnikiv Pribuvshi na misce G Kologrivij uranci zibrav sichovikiv i prochitav yim promovu z prikladami z ukrayinskoyi istoriyi u dusi staroyi derzhavnickoyi istoriografiyi de vkazav sho velike derzhavne dilo Bogdana Hmelnickogo bulo zrujnovane chvarami jogo nastupnikiv Dlya bilshogo efektu Kologrivij nakazav povtoryuvati kozakam cyu promovu shodnya Grigorij Kologrivij vdalo vikonav doruchennya i podav zvit pro stan rechej na Zaporizhzhi PrimitkiPolonska Vasilenko N D Do istoriyi povstannya na Zaporizhzhi 1768 roku V kn Polonska Vasilenko N Zaporizhzhya XVIII stolittya ta jogo spadshina t 1 Ukrayinska Vilna Akademiya Nauk v Nimechchini Myunhen Dniprova Hvilya 1965 S 110 Do neyi vhodili knyaz O Vyazemskij grafi M I Panin ta 3 G Chernishov i miscevi administratori graf P O Rumyancev I F Glebov Ya fon Brandt Polonska Vasilenko N D Do istoriyi povstannya na Zaporizhzhi 1768 roku V kn Polonska Vasilenko N Zaporizhzhya XVIII stolittya ta jogo spadshina t 1 Ukrayinska Vilna Akademiya Nauk v Nimechchini Myunhen Dniprova Hvilya 1965 S 111 Polonska Vasilenko N D Do istoriyi povstannya na Zaporizhzhi 1768 roku V kn Polonska Vasilenko N Zaporizhzhya XVIII stolittya ta jogo spadshina t 1 Ukrayinska Vilna Akademiya Nauk v Nimechchini Myunhen Dniprova Hvilya 1965 S 117 Skalkovskij A Istoriya Novoj Sѣchi ili poslѣdnyago Kosha Zaporozhskago Chast II Odessa 1846 S 346 Polonska Vasilenko N D Do istoriyi povstannya na Zaporizhzhi 1768 roku V kn Polonska Vasilenko N Zaporizhzhya XVIII stolittya ta jogo spadshina t 1 Ukrayinska Vilna Akademiya Nauk v Nimechchini Myunhen Dniprova Hvilya 1965 S 118 Enciklopediya istoriyi Ukrayini U 10 t Redkol V A Smolij golova ta in K Nauk dumka 2012 T 9 Pril S 2012 S 585 Ogloblin O Lyudi staroyi Ukrayini Myunhen Dniprova Hvilya 1959 S 117 Dzherela ta literaturaMicik Yu A Siromi bunt 1768 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 585 ISBN 978 966 00 1290 5 Ogloblin O Lyudi staroyi Ukrayini Myunhen Dniprova Hvilya 1959 328 s Polonska Vasilenko N D Do istoriyi povstannya na Zaporizhzhi 1768 roku V kn Polonska Vasilenko N Zaporizhzhya XVIII stolittya ta jogo spadshina t 1 Ukrayinska Vilna Akademiya Nauk v Nimechchini Myunhen Dniprova Hvilya 1965 S 107 126 Mirchuk Petro Koliyivshina Gajdamacke povstannya 1768 r Naukove tovaristvo im T Shevchenka Biblioteka ukrayinoznavstva ch 41 Nyu Jork 1973 319 s Skalkovskij A Istoriya Novoj Sѣchi ili poslѣdnyago Kosha Zaporozhskago Sostavlena iz podlinnyh dokumentov Zaporozhskago Sѣchevago Arhiva A Skalkovskim Izdaniie vtoroe ispravlennoe i znachitelnno umnozhennoe Chast II Odessa 1846 S 346 365 PosilannyaBunt siromi na Zaporizkij Sichi 1768 r