Пек Кон У

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пек.

Пек Кон У (кор. 백건우, нар. 10 березня 1946, Сеул, Південна Корея) — південнокорейський класичний піаніст.

Пек Кон У
Основна інформація
Дата народження	10 травня 1946(1946-05-10) (78 років)
Місце народження	Сеул, ^d, Корея
Громадянство	Південна Корея
Професії	класичний піаніст
Освіта	Джульярдська школа
Вчителі	Левіна Розіна Яківна і ^d
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Нагороди	^d

Свій перший концерт дав у віці 10 років у супроводі Корейського національного оркестру, виконавши фортеп'янний концерт Едварда Гріга. Навчався в Кореї, потім у Джульярдській школі, Лондоні та Італії у таких педагогів, як Розіна Левіна, Вільгельм Кемпф, , Ґвідо Аґості. 1969 року завоював Золоту медаль на Міжнародному конкурсі піаністів імені Бузоні в Больцано (нагорода, що височіє над традиційними преміями, була вручена вперше та єдиний раз за всю історію змагання), 1971 року став лавреатом першої премії Наумбурзького конкурсу молодих виконавців.

Виступав у таких знаменитих залах, як Карнеґі-хол, Лінкольн-центр, Віґмор-хол, Берлінська філармонія; з такими оркестрами, як Лондонський симфонічний оркестр, Симфонічний оркестр Бі Бі Сі, Пітсбургський симфонічний оркестр, Російський національний оркестр, оркестр Санкт-Петербурзької філармонії, оркестр Парижа, Оркестровий ансамбль Парижа, Національний оркестр Франції, оркестр Раї Торіно, Варшавський філармонічний оркестр, Національний оркестр Польського радіо, Англійський камерний оркестр; з такими диригентами, як Невілл Маррінер, Михайло Плетньов, Маріс Янсонс, Лоренс Фостер, Джеймс Конлон, Дмитро Китаєнко, Джон Нельсон, Еліаху Інбал. Регулярний учасник багатьох музичних фестивалів.

Його репертуар дуже різноманітний і часом несподіваний. Автор перекладів творів Ліста та Берліоза.

Живе в Парижі, художній керівник Музичного фестивалю на Смарагдовому березі в Дінарі (Франція), з 2000 — кавалер ордена Мистецтв та літератури (Франція). У вересні 2000 року став першим корейським артистом, який виступив з концертами в Китаї.

Лавреат премії Золотий камертон (Diapason D'Or) 1992 року (за записи Олександра Скрябіна), 1993 року (за записи Сергія Прокоф'єва).

Дискографія

• 1992 — Моріс Равель, всі твори для фортеп'яно.
• 1992 — Сергій Прокоф'єв, фортеп'янні сонати № 5-7.
• 1994 — Сергій Прокоф'єв, всі фортеп'янні концерти (диригент Антоній Віт, Національний симфонічний оркестр Польського радіо).
• 1995 — Моріс Равель, фортеп'янні концерти.
• 1996 — Пек Кон У грає Скрябіна.
• 1998 — Фелікс Мендельсон, Пісні без слів.
• 1998 — Сергій Рахманінов, всі твори для фортеп'яно з оркестром (диригент Володимир Федосєєв, Московський симфонічний оркестр радіо).
• 2000 — Ференц Ліст, Ерік Саті, Клод Дебюссі, Франсіс Пуленк: фортеп'янні твори.
• 2000 — Йоганн Себастьян Бах в транскрипціях Ферруччо Бузоні: токкати, чакони, хоральні прелюдії.
• 2002 — Пек Кун У грає Ґабріеля Форе.
• 2003 — Фридерік Шопен, всі твори для фортеп'яно з оркестром.
• 2005 — Людвіг ван Бетховен, фортеп'янні сонати № 16-26.
• 2006 — Людвіг ван Бетховен, фортеп'янні сонати № 1-15.
• 2007 — Людвіг ван Бетховен, фортеп'янні сонати № 27-32.

Посилання

• Офіційний сайт піаніста [ 15 червня 2009 у Wayback Machine.]