Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пе́дру Урхе́льський (порт. Pedro de Urgel; 23 лютого 1187 — 2 червня 1258) — португальський інфант, граф Урхельський (1229—1236), сеньйор Балеарських островів (1236—1258). Представник португальського Бургундського дому. Народився у Коїмбрі, Португалія. Другий син португальського короля Саншу I та арагонської інфанти Дульси. У 1211—1216 роках разом із сестрами Терезою, Саншою і Мафалдою безуспішно вів війну проти старшого брата і португальського короля Афонсу II. Після поразки вигнаний із Португалії. Служив командиром християнських найманців у альмохадського халіфа Юсуфа ІІ (1217—1223), був мажордомом леонського короля Альфонсо IX (1223—1230) і васалом арагонського короля Хайме I (1230—1258). 1229 року одружився із урхельською графинею , став графом та володарем Урхелу. Після смерті дружини передав графство Арагонській короні в обмін на Балеарські острови (1236). Брав участь в арагонському завоюванні Валенсії (1245). Помер у Пальмі, на Балеарських островах. Похований в Церкві святого Франциска. Також — Педру Саншович (порт. Pedro Sanches), Педру Португальський (порт. Pedro de Portugal).
| Педру | ||
 «Генеалогія королів Португалії», 1530—1534 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 11 липня 1229 — 21 січня 1236 | ||
| ||
| 21 січня 1236 — 2 червня 1258 | ||
| Народження: | 23 лютого 1187 Коїмбра, Португалія | |
| Смерть: | 2 червня 1258 (71 рік) Пальма, Арагон | |
| Поховання: | Церква святого Франциска | |
| Країна: | Португальське королівство | |
| Релігія: | римо-католик | |
| Рід: | Бургундська | |
| Батько: | Саншу I | |
| Мати: | Дульса Арагонська | |
| Шлюб: | ||
| Діти: | Родрігу, Фернанду | |
| | ||
Біографія
Війна у Португалії
Педру народився 23 лютого 1187 року в Коїмбрі, в родині португальського короля Саншу І та королеви Дульси, доньки барселонського графа Рамона-Беренгера IV та арагонської королеви Петроніли. Хлопець був другим сином у сім'ї, молодшим братом спадкоємця престолу Афонсу ІІ. Його сестрами були Тереза, Санша, Мафалда.
1211 року, внаслідок смерті батька Саншу І новим португальським королем став Афонсу ІІ. Педру виступив проти короля-брата й підтримав сестер-інфант Терезу, Саншу та Мафалду, господарок Монтемор-у-Велю, Аленкера й Сейї, які не визнавали нового сюзерена. Внаслідок цього у 1211—1216 роках у Португалії тривала міжусобна війна між королем та інфантами, в яку втрутилися кастильський король Альфонсо VIII (на боці короля) та леонський король Альфонсо IX, колишній чоловік Терези (на боці інфант). Педру користався протекцією Терези, з володінь якої здійснював грабіжницькі виправи на землі португальської корони в провінції Трансмонтана. 1216 року, завдяки втручанню римського папи Іннокентія III, конфлікт завершився перемогою Афонсу ІІ, який назавжди вигнав Педру із Португалії.
У вигнанні
Протягом 1217—1223 років Педру жив у Марокко. Він був командиром християнських найманців і авантюристів, які служили альмохадському халіфу Юсуфу II. За переказом Педру був втягнутий в інцидент із місіонером , який 1220 року у супроводі 4 францисканців прибув до Марракешу й почав проповідувати християнство, хулячи іслам та пророка Мухаммеда. Халіф оголосив прибульців душевнохворими й наказав Педру та його солдатам вигнати їх з країни. Місіонери вислизнули з-під варти й змогли повторити свою проповідь на столичному ринку; через це халіф власноруч відрубав їм голови.
Після марокканської служби Педру перебрався до Леонського королівства, де перебував під захистом Альфонсо IX. Останній призначив його на посаду мажордома, яку він займав з 23 вересня 1223 року до 18 серпня 1230 року. Внаслідок смерті короля Педру переїхав до королівства Арагон, де став грати важливу роль в інтригах свого родича — молодого й амбіційного короля Хайме I. Після прийняття васальної присяги той дарував йому володіння у Таррагонському Кампі.
Урхельський граф
11 липня 1229 року, за родинною традицією, Педру одружився із арагонською шляхтянкою — урхельською графинею Аврембією (Aurembiaix, Ерумбо). Вона була єдиною донькою графа та , законною господаркою Урхельського графства, складовою Арагонського королівства. До шлюбу Аврембія уклала із королем Хайме І угоду, що передасть своє графство Арагонській короні, якщо не матиме дітей. Шлюб було укладено з розрахунку: Педро ставав урхельським графом-консортом, а його дружина сподівалася його силами вигнати з графства узурпатора (Guerau de Cabrera, Журо). Користуючись допомогою Хайме І, Педру та Аврембія почали війну проти узурпатора й повернули собі графство. Платою за поміч стало місто Льєйда, яке подружжя передало до королівського домену.
Після смерті Аврембії в 1231 році, відповідно до її заповіту, Педру став законним спадкоємцем покійної дружини і графом урхельським. Проте цього не визнав син і спадкоємець Геральда IV, (Ponce IV of Cabrera), а також король Хайме І, який згідно з дошлюбною угодою Аврембії, вважав графство своїм, позаяк Педру і графиня не мали дітей..
Балеарський сеньйор
29 вересня 1231 року Хайме І і Педру уклали розмінний договір: Педру зрікався претензій на Урхельське графство, яке переходило до Понтія IV Кабрерського (й врешті-решт було анексоване Арагоном), а натомість отримував у володіння Балеарські острови, які він почав відвойовувати у маврів з 1230 року, допомагаючи . Педру проголошувався сеньйором Балеарських островів (ісп. Senhor das Baleares, лат. dominus regni Majoricarum) — Майорки, Ібіци, Форментери; господарем замків , Аларо й Алмудайна. Договір набув чинності 21 січня 1236 року.
До кінця свого життя Педру керував Балеарськими островами. Центром його нових володінь була Пальма на Майорці. З моря і суші Педру допомагав Хайме І у завоюванні Валенсії в 1245 році, за що отримав на північ від неї землі в Морельї, Алменарі, Кастельо та Сегорбе. Під час міжусобної війни у Португалії в 1246—1247 роках між Саншу ІІ та Афонсу ІІІ він підтримував останнього.
2 червня 1258 року Педру помер у Пальмі на Майорці. Його поховали у місцевій Церкві святого Франциска. Оскільки Педру на мав законних спадкоємців окрім двох байстрюків — Родрігу та Фернанду, Балеарські острови повернулися під владу Арагонської корони. На цих островах було засноване Майорканське королівство, яким правила бічна родина Арагонського королівського дому.
Сім'я
- Батько: Саншу I (1154—1211) — король Португалії.
- Матір: Дульса (1160—1198) — донька барселонського графа Рамона-Беренгера IV
- Дружина: (1196—1231), донька урхельського графа .
- Коханка: NN (?—?)
- Байстрюки:
- Родрігу (? — 6 березня ?) — похований у Коїмбрському монастирі Святого Хреста.
- Фернанду (? — 22 березня ?) — похований у Коїмбрському монастирі Святого Хреста.
Примітки
- Rodrigues Oliveira, 2010, с. 67.
- Caetano de Souza, 1735, с. 65.
- Rodrigues Oliveira, 2010, с. 85, 89.
- Caetano de Souza, 1735, с. 84.
- David та Sotto Mayor Pizarro, 1990, с. 136.
- Caetano de Souza, 1735, с. 95, vol. I, cap. VI.
- Rodrigues Oliveira, 2010, с. 89.
- Rodrigues Oliveira, 2010, с. 90.
- Caetano de Souza, 1735, с. 96, vol. I, cap. VI.
- Monfar y Sors, 1853, с. 500.
- #ES Foundation for Medieval Genealogy: Re portoghesi — Infante dom PEDRO de Portugal. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 8 січня 2018.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 8 січня 2018.
- Monfar y Sors, 1853, с. 503.
- Sánchez de Mora, 2003, с. 307.
- Monfar y Sors, 1853, с. 463-466.
- Fernández-Xesta y Vázquez, 2001, с. 25.
- Sánchez de Mora, 2003, с. 308.
- Monfar y Sors, 1853, с. 506-508.
- Caetano de Souza, 1735, с. 98-99, vol. I, cap. VI.
- Monfar y Sors, 1853, с. 509-512.
- Caetano de Souza, 1735, с. 98, vol. I, cap. VI.
- Caetano de Souza, 1735, с. 100-101, vol. I, cap. VI.
Джерела
- Caetano de Souza, Antonio (1735). Historia Genealógica de la Real Casa Portuguesa. I, Livros I e II. Lisboa: Lisboa Occidental, na oficina de Joseph Antonio da Sylva.
- David, Henrique; Sotto Mayor Pizarro, José Augusto P. (1990). Nobres Portugueses em Leão e Castela (Século XIII) // Actas de las II Jornadas de Historia sobre Andalucía y el Algarve (Siglos XIII—XVIII), La Rábida, 24-26 abril, 1986 (PDF). Sevilla: Departamento de Historia Medieval, Universidad de Sevilla. pp. 135—150.
- Fernández-Xexta y Vázquez, Ernesto (2001). Relaciones del condado de Urgell con Castilla y León. Madrid: EyP Libros Antiguos.
- Monfar y Sors, Diego (1853). Historia de los Condes de Urgel. Barcelona: Est. Litográfico de D. José Eusebio Monfort. OCLC 300088606
- Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História. Lisboa: A esfera dos livros.
- Sánchez de Mora, Antonio. La nobleza castellana en la plena Edad Media: el linaje de Lara. Tesis doctoral. Sevilha: Universidad de Sevilla, 2003.
Посилання
![image]()
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Педру Урхельський
Cawley, Charles, Portugal, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Pedru Pe dru Urhe lskij port Pedro de Urgel 23 lyutogo 1187 11870223 2 chervnya 1258 portugalskij infant graf Urhelskij 1229 1236 senjor Balearskih ostroviv 1236 1258 Predstavnik portugalskogo Burgundskogo domu Narodivsya u Koyimbri Portugaliya Drugij sin portugalskogo korolya Sanshu I ta aragonskoyi infanti Dulsi U 1211 1216 rokah razom iz sestrami Terezoyu Sanshoyu i Mafaldoyu bezuspishno viv vijnu proti starshogo brata i portugalskogo korolya Afonsu II Pislya porazki vignanij iz Portugaliyi Sluzhiv komandirom hristiyanskih najmanciv u almohadskogo halifa Yusufa II 1217 1223 buv mazhordomom leonskogo korolya Alfonso IX 1223 1230 i vasalom aragonskogo korolya Hajme I 1230 1258 1229 roku odruzhivsya iz urhelskoyu grafineyu stav grafom ta volodarem Urhelu Pislya smerti druzhini peredav grafstvo Aragonskij koroni v obmin na Balearski ostrovi 1236 Brav uchast v aragonskomu zavoyuvanni Valensiyi 1245 Pomer u Palmi na Balearskih ostrovah Pohovanij v Cerkvi svyatogo Franciska Takozh Pedru Sanshovich port Pedro Sanches Pedru Portugalskij port Pedro de Portugal PedruPedruPortret Pedru Genealogiya koroliv Portugaliyi 1530 1534Graf Urhelskij11 lipnya 1229 21 sichnya 1236Senjor Balearskij21 sichnya 1236 2 chervnya 1258 Narodzhennya 23 lyutogo 1187 1187 02 23 Koyimbra PortugaliyaSmert 2 chervnya 1258 1258 06 02 71 rik Palma AragonPohovannya Cerkva svyatogo FranciskaKrayina Portugalske korolivstvoReligiya rimo katolikRid BurgundskaBatko Sanshu IMati Dulsa AragonskaShlyub Diti Rodrigu Fernandu Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaVijna u Portugaliyi Pedru narodivsya 23 lyutogo 1187 roku v Koyimbri v rodini portugalskogo korolya Sanshu I ta korolevi Dulsi donki barselonskogo grafa Ramona Berengera IV ta aragonskoyi korolevi Petronili Hlopec buv drugim sinom u sim yi molodshim bratom spadkoyemcya prestolu Afonsu II Jogo sestrami buli Tereza Sansha Mafalda 1211 roku vnaslidok smerti batka Sanshu I novim portugalskim korolem stav Afonsu II Pedru vistupiv proti korolya brata j pidtrimav sester infant Terezu Sanshu ta Mafaldu gospodarok Montemor u Velyu Alenkera j Sejyi yaki ne viznavali novogo syuzerena Vnaslidok cogo u 1211 1216 rokah u Portugaliyi trivala mizhusobna vijna mizh korolem ta infantami v yaku vtrutilisya kastilskij korol Alfonso VIII na boci korolya ta leonskij korol Alfonso IX kolishnij cholovik Terezi na boci infant Pedru koristavsya protekciyeyu Terezi z volodin yakoyi zdijsnyuvav grabizhnicki vipravi na zemli portugalskoyi koroni v provinciyi Transmontana 1216 roku zavdyaki vtruchannyu rimskogo papi Innokentiya III konflikt zavershivsya peremogoyu Afonsu II yakij nazavzhdi vignav Pedru iz Portugaliyi U vignanni Protyagom 1217 1223 rokiv Pedru zhiv u Marokko Vin buv komandirom hristiyanskih najmanciv i avantyuristiv yaki sluzhili almohadskomu halifu Yusufu II Za perekazom Pedru buv vtyagnutij v incident iz misionerom yakij 1220 roku u suprovodi 4 franciskanciv pribuv do Marrakeshu j pochav propoviduvati hristiyanstvo hulyachi islam ta proroka Muhammeda Halif ogolosiv pribulciv dushevnohvorimi j nakazav Pedru ta jogo soldatam vignati yih z krayini Misioneri visliznuli z pid varti j zmogli povtoriti svoyu propovid na stolichnomu rinku cherez ce halif vlasnoruch vidrubav yim golovi Pislya marokkanskoyi sluzhbi Pedru perebravsya do Leonskogo korolivstva de perebuvav pid zahistom Alfonso IX Ostannij priznachiv jogo na posadu mazhordoma yaku vin zajmav z 23 veresnya 1223 roku do 18 serpnya 1230 roku Vnaslidok smerti korolya Pedru pereyihav do korolivstva Aragon de stav grati vazhlivu rol v intrigah svogo rodicha molodogo j ambicijnogo korolya Hajme I Pislya prijnyattya vasalnoyi prisyagi toj daruvav jomu volodinnya u Tarragonskomu Kampi Urhelskij graf Portret Pedru Llibre dels privilegis de Mallorca 1334 11 lipnya 1229 roku za rodinnoyu tradiciyeyu Pedru odruzhivsya iz aragonskoyu shlyahtyankoyu urhelskoyu grafineyu Avrembiyeyu Aurembiaix Erumbo Vona bula yedinoyu donkoyu grafa ta zakonnoyu gospodarkoyu Urhelskogo grafstva skladovoyu Aragonskogo korolivstva Do shlyubu Avrembiya uklala iz korolem Hajme I ugodu sho peredast svoye grafstvo Aragonskij koroni yaksho ne matime ditej Shlyub bulo ukladeno z rozrahunku Pedro stavav urhelskim grafom konsortom a jogo druzhina spodivalasya jogo silami vignati z grafstva uzurpatora Guerau de Cabrera Zhuro Koristuyuchis dopomogoyu Hajme I Pedru ta Avrembiya pochali vijnu proti uzurpatora j povernuli sobi grafstvo Platoyu za pomich stalo misto Lyejda yake podruzhzhya peredalo do korolivskogo domenu Pislya smerti Avrembiyi v 1231 roci vidpovidno do yiyi zapovitu Pedru stav zakonnim spadkoyemcem pokijnoyi druzhini i grafom urhelskim Prote cogo ne viznav sin i spadkoyemec Geralda IV Ponce IV of Cabrera a takozh korol Hajme I yakij zgidno z doshlyubnoyu ugodoyu Avrembiyi vvazhav grafstvo svoyim pozayak Pedru i grafinya ne mali ditej Balearskij senjor 29 veresnya 1231 roku Hajme I i Pedru uklali rozminnij dogovir Pedru zrikavsya pretenzij na Urhelske grafstvo yake perehodilo do Pontiya IV Kabrerskogo j vreshti resht bulo aneksovane Aragonom a natomist otrimuvav u volodinnya Balearski ostrovi yaki vin pochav vidvojovuvati u mavriv z 1230 roku dopomagayuchi Pedru progoloshuvavsya senjorom Balearskih ostroviv isp Senhor das Baleares lat dominus regni Majoricarum Majorki Ibici Formenteri gospodarem zamkiv Alaro j Almudajna Dogovir nabuv chinnosti 21 sichnya 1236 roku Do kincya svogo zhittya Pedru keruvav Balearskimi ostrovami Centrom jogo novih volodin bula Palma na Majorci Z morya i sushi Pedru dopomagav Hajme I u zavoyuvanni Valensiyi v 1245 roci za sho otrimav na pivnich vid neyi zemli v Morelyi Almenari Kastelo ta Segorbe Pid chas mizhusobnoyi vijni u Portugaliyi v 1246 1247 rokah mizh Sanshu II ta Afonsu III vin pidtrimuvav ostannogo 2 chervnya 1258 roku Pedru pomer u Palmi na Majorci Jogo pohovali u miscevij Cerkvi svyatogo Franciska Oskilki Pedru na mav zakonnih spadkoyemciv okrim dvoh bajstryukiv Rodrigu ta Fernandu Balearski ostrovi povernulisya pid vladu Aragonskoyi koroni Na cih ostrovah bulo zasnovane Majorkanske korolivstvo yakim pravila bichna rodina Aragonskogo korolivskogo domu Sim yaDokladnishe Portugalskij Burgundskij dim Batko Sanshu I 1154 1211 korol Portugaliyi Matir Dulsa 1160 1198 donka barselonskogo grafa Ramona Berengera IV Druzhina 1196 1231 donka urhelskogo grafa Kohanka NN Bajstryuki Rodrigu 6 bereznya pohovanij u Koyimbrskomu monastiri Svyatogo Hresta Fernandu 22 bereznya pohovanij u Koyimbrskomu monastiri Svyatogo Hresta PrimitkiRodrigues Oliveira 2010 s 67 Caetano de Souza 1735 s 65 Rodrigues Oliveira 2010 s 85 89 Caetano de Souza 1735 s 84 David ta Sotto Mayor Pizarro 1990 s 136 Caetano de Souza 1735 s 95 vol I cap VI Rodrigues Oliveira 2010 s 89 Rodrigues Oliveira 2010 s 90 Caetano de Souza 1735 s 96 vol I cap VI Monfar y Sors 1853 s 500 ES Foundation for Medieval Genealogy Re portoghesi Infante dom PEDRO de Portugal Arhiv originalu za 25 bereznya 2012 Procitovano 8 sichnya 2018 Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 8 sichnya 2018 Monfar y Sors 1853 s 503 Sanchez de Mora 2003 s 307 Monfar y Sors 1853 s 463 466 Fernandez Xesta y Vazquez 2001 s 25 Sanchez de Mora 2003 s 308 Monfar y Sors 1853 s 506 508 Caetano de Souza 1735 s 98 99 vol I cap VI Monfar y Sors 1853 s 509 512 Caetano de Souza 1735 s 98 vol I cap VI Caetano de Souza 1735 s 100 101 vol I cap VI DzherelaCaetano de Souza Antonio 1735 Historia Genealogica de la Real Casa Portuguesa I Livros I e II Lisboa Lisboa Occidental na oficina de Joseph Antonio da Sylva ISBN 978 84 8109 908 9 David Henrique Sotto Mayor Pizarro Jose Augusto P 1990 Nobres Portugueses em Leao e Castela Seculo XIII Actas de las II Jornadas de Historia sobre Andalucia y el Algarve Siglos XIII XVIII La Rabida 24 26 abril 1986 PDF Sevilla Departamento de Historia Medieval Universidad de Sevilla pp 135 150 ISBN 8487165125 Fernandez Xexta y Vazquez Ernesto 2001 Relaciones del condado de Urgell con Castilla y Leon Madrid EyP Libros Antiguos ISBN 84 87860 37 0 Monfar y Sors Diego 1853 Historia de los Condes de Urgel Barcelona Est Litografico de D Jose Eusebio Monfort OCLC 300088606 Rodrigues Oliveira Ana 2010 Rainhas medievais de Portugal Dezassete mulheres duas dinastias quatro seculos de Historia Lisboa A esfera dos livros ISBN 978 989 626 261 7 Sanchez de Mora Antonio La nobleza castellana en la plena Edad Media el linaje de Lara Tesis doctoral Sevilha Universidad de Sevilla 2003 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Pedru Urhelskij Cawley Charles Portugal kings Medieval Lands database Foundation for Medieval Genealogy