Пауліно Алькантара

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алькантара.

Пауліно Алькантара (ісп. Paulino Alcántara; нар. 7 жовтня 1896, Ілоіло — пом. 13 лютого 1964, Барселона) — іспанський футболіст філіппінського походження, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер та лікар.

Пауліно Алькантара
Пауліно Алькантара
Пауліно Алькантара у 1910-ті роки
Особисті дані
Повне ім'я	Пауліно Алькантара Р'єстра
Народження	7 жовтня 1896(1896-10-07)^[1]
	Ілоіло, Генерал-капітанство Філіппіни, Іспанія
Смерть	13 лютого 1964(1964-02-13)^[1]^[2](67 років)
	Барселона, Іспанія
Зріст	170 см
Громадянство	Іспанія
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
?-1912	«Галено»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1912–1916 «Барселона» 47 (55) 1916–1918 23 (24) 1918–1927 «Барселона» 130 (145)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1915–1924 Каталонія 4 (4) 1917 Філіппіни 2 (1) 1921–1923 Іспанія 5 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1951 Іспанія
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Є одним з найкращих нападників за всю історію футбольного клубу «Барселона», забивши за клуб 369 м'ячів у 357 офіційних і товариських іграх, а також наймолодшим гравцем «Барси», який коли-небудь виходив на поле.

Клубна кар'єра

Дебют в 15 років

Пауліно Алькантара народився 7 жовтня 1896 року в місті на Філіппінах, які тоді були частиною Іспанської імперії в родині каталонця і філіппінки, але пізніше з батьками переїхав до Іспанії. Пауліно виріс у Барселоні і спочатку грав за клуб «Галено», перш ніж його виявив Жоан Гампер, який відвів юного Пауліно в «Барселону». Його дебют в команді відбувся в матчі чемпіонату Каталонії проти клубу 25 лютого 1912 року. На той момент Пауліно було лише 15 років, 4 місяці і 18 днів. У тому матчі «Барселона» виграла з рахунком 9:0, а Алькантара забив перші три м'ячі. Алькантара став першим філіппінським і взагалі азійським гравцем в європейському клубі.

Серед його одноклубників на той момент були такі футболісти як , Джек Грінвелл і Рома Форнс. Пауліно допоміг клубу завоювати Кубок Іспанії у 1913 році і перемогу в чемпіонаті Каталонії 1916 ріку.

Повернення на Філіппіни

У 1916 році Алькантарі з батьками довелося ухвалити рішення повернутися на Філіппіни, які на той час вже належали США. Там Пауліно продовжив свої дослідження в області медицини, але не забув про футбол і став виступати за клуб з Маніли. У 1917 року Пауліно представляв збірну Філіппін на чемпіонаті Далекого Сходу на іграх у Токіо. 10 вересня 1917 року Алькантара допоміг збірній Філіппін обіграти збірну Японії з рахунком 15:2, ця перемога є найбільшою для збірної Філіппін. Пауліно також представляв Філіппіни на міжнародних турнірах у настільний теніс. Тим часом «Барселона» не могла завоювати головних трофеїв у його відсутність, і тоді клуб заявив, що поверне Алькантару в Іспанію. Пауліно в той час хворів малярією і, мабуть, відмовився приймати призначені ліки до тих пір, поки його батьки не дозволять йому повернутися в Іспанію.

Золота доба

Пауліно_Алькантара під час виступів за «Барселону».

Повернувшись в Іспанію, Пауліно повернувся в «Барселону». До цього часу колишній капітан команди, а тепер і головний тренер Джек Грінвелл вирішив поекспериментувати з Пауліно, виставивши його на поле в лінію захисту, але протести з боку вболівальників спонукали Грінвелла повернути Алькантару в лінію нападу. У 1919 році Пауліно допоміг клубу виграти ще один чемпіонат Каталонії. Клуб також досяг фіналу кубка Іспанії, але в ньому поступився в додатковому таймі клубу з рахунком 2:5. У 1920 році «Барселона» знову виграла чемпіонат Каталонії і кубок Іспанії, а Алькантара відзначився двома м'ячами у фіналі кубка Іспанії проти «Атлетіка Більбао», матч завершився з рахунком 2:0.

Останні перемоги «Барселони» ознаменували початок першої золотої ери, коли клуб домінував як в чемпіонаті, так і в кубку, а Пауліно був частиною цієї золотої ери. У 1922 році Алькантара забив два м'ячі у фіналі кубка Іспанії проти «Реал Уніону», матч закінчився перемогою «Барселони» з рахунком 5:1. В фіналі кубка Іспанії 1926 року Пауліно забив вирішальний м'яч у додатковий час у матчі проти «Атлетіко Мадрида» і підсумковий рахунок зафіксував перемогу «Барселони» з рахунком 3:2.

Виступи за збірні

Алькантара в 1915 році дебютував у складі збірної Каталонії. У період між 1915 і 1924 роком Пауліно провів принаймні 6 ігор і забив 4 м'ячі. Проте підтвердження цієї статистики не збереглося, можливо Пауліно зіграв і забив більше. Граючи в збірних Каталонії і Філіппін, де він провів 5 матчів і забив 14 голів.

У 1920 році Алькантара був обраний для представлення Іспанії на Олімпійських іграх, які повинні були пройти в бельгійському місті Антверпен. Замість олімпійських ігор Алькантара волів залишитися вдома і продовжувати здавати медичні іспити. Зрештою Пауліно дебютував за збірну Іспанії у віці 25 років 7 жовтня 1921 року в матчі проти збірної Бельгії, забивши обидва м'ячі в зустрічі. Згодом Алькантара 6 раз зіграв за збірну Іспанії і забив 6 м'ячів.

Кар'єра тренера

У 1927 році після завершення кар'єри гравця, Пауліно у віці 31 року став лікарем. 5 липня 1927 року «Барселона» зіграла товариський матч проти збірної Іспанії, на честь Алькантари. Пізніше Пауліно виконував функції директора клубу між 1931 і 1934 роком.

У 1930-ті роки вступив до Іспанської фаланги, був волонтером і брав участь у численних військових операціях фашистських військ Франсіско Франко. Під час іспанської громадянської війни, Алькантара був лейтенантом першого фашистського батальйону бригади легіонерів Чорні стрільці (ісп. Frecce Nere). З чорними стрільцями Алькантара служив на фронтах Гвадалахари, Арагону і Каталонії. 26 січня 1939 року разом з військами увійшов у Барселону. Після громадянської війни в Іспанії, Пауліно Алькантара жив в Барселоні. Під час диктатури Франсіско Франко, Алькантара був начальником Falange Española Tradicionalista y de las Juntas de Ofensiva Nacional Sindicalista.

У 1951 року Алькантара був одним з трьох кандидатів на пост головного тренера збірної Іспанії і отримав його, проте при ньому збірна провела лише три матчі: зі збірною Швейцарії (6:3), Бельгії (3:3) і Швеції (0:0). Потім він передав тренерський пост своєму колишньому партнеру по команді — легендарному Рікардо Саморі.

Помер 13 лютого 1964 року на 68-му році життя у місті Барселона.

Статистика виступів

Клубна кар'єра

Клуб	Сезон	Чемпіонат Каталонії		Кубок Іспанії		Інші		Разом		Товариські матчі		Всього
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Барселона	1911/12	1	3	0	0	0	0	1	3	1	3	2	6
	1912/13	0	0	2	0	1	2	3	2	6	13	9	15
	1913/14	6	2	0	0	2	1	8	3	23	19	31	22
	1914/15	6	4	0	0	2	1	8	5	14	20	22	25
	1915/16	10	20	4	4	-	-	14	24	10	9	24	33
	1917/18	0	0	0	0	2	0	2	0	4	5	6	5
	1918/19	12	12	5	5	-	-	17	17	18	25	35	42
	1919/20	9	15	3	3	-	-	12	18	25	30	37	48
	1920/21	8	7	0	0	-	-	8	7	10	12	18	19
	1921/22	8	19	3	8	-	-	11	27	11	15	22	42
	1922/23	8	7	0	0	-	-	8	7	27	27	35	34
	1923/24	7	4	7	9	-	-	14	13	35	26	49	39
	1924/25	2	0	2	0	-	-	4	0	11	5	15	5
	1925/26	14	4	6	3	-	-	20	7	7	7	27	14
	1926/27	3	2	4	2	-	-	7	4	10	7	17	11
Всього за кар'єру		94	99	36	34	7	4	137	137	212	223	349	360

Титули і досягнення

• Чемпіон Каталонії: (10)

«Барселона»: 1913, 1916, 1919, 1920, 1921, 1922, 1924, 1925, 1926, 1927

• Володар Кубка Іспанії (5):

«Барселона»: 1913, 1920, 1922, 1925, 1926

• Володар Кубка Піренеїв: (2)

«Барселона»: 1912, 1913

Примітки

1. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
   d:Track:Q18696256d:Track:Q2664168
2. Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
   d:Track:Q41705771d:Track:Q2720582
3. www.fcbarcelona.com
4. . Архів оригіналу за 9 жовтня 2010. Процитовано 19 серпня 2016.
5. . Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 19 серпня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
6. Кубок Піренеїв, .

Посилання

• Пауліно Алькантара на сайті BDFutbol.com (англ.)
• Пауліно Алькантара на сайті National-Football-Teams.com (англ.)