Координати 50 52 54 пн ш 32 38 52 сх д 50 88161850 пн ш 32 64789200 сх д 50 88161850 32 64789200 Парафіївський цукровий

Координати: 50°52′54″ пн. ш. 32°38′52″ сх. д. / 50.88161850° пн. ш. 32.64789200° сх. д. / 50.88161850; 32.64789200 Парафіївський цукровий завод — підприємство харчової промисловості в селищі Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області.

Парафіївський цукровий завод
Тип	підприємство
Галузь	цукрова промисловість
Засновано	1846
Засновник(и)	Василь Тарновський
Закриття (ліквідація)	2011
Штаб-квартира	Парафіївка
Продукція	цукор-пісок

Історія

Цукровий завод у Парафіївці почали зводити 1846 року на кошти поміщика Василя Тарновського.

Від 1852 року на ньому розпочали виробництво цукру. Уже в перший рік роботи завод приніс чималі прибутки власникові. Це було обумовлено тим, що його побудували за передовими на той час технологіями й встановили нове обладнання.

Підприємство обладнали паровими машинами, завдяки яким завод тривалий час був лідером у цукровій галузі України. Примітно, що тут використовували не кріпацьку, а вільнонайману робочу силу. Парафіївський цукровий завод у ті часи був одним з найпотужніших у регіоні. У 1897 році завод у Парафіївці викупив «цукровий король» Павло Харитоненко. Він дав підприємству ім'я своєї дочки Олени, тому його стали називати Оленівським.

У 1898 році в Парафіївці спеціально для реконструкції цукрового виробництва побудували цегельний завод. Це дало змогу створити нові робочі місця й виробляти якісну цеглу.

У 1903—1904 роках на цукровому заводі відбулася реконструкція і модернізація виробництва. Завод розширили, тут побудували нові приміщення і будинок для працівників. Устаткування вдосконалили й встановили електричні двигуни. Це була найбільша розбудова за історію підприємства.

Після більшовицького перевороту в 1919 році завод і маєток Харитоненка націоналізували. Після цього завод не оновлювали.

У роки Другої світової війни, у період окупації, підприємство продовжувало виробляти продукцію, яку вивозили до Німеччини.

У незалежній Україні завод приватизували. Згодом його власником став народний депутат України Валерій Давиденко. У 2008 році завод ще відпрацював сезон. У 2009-му виробництво зупинили й відтоді будівлі почали занепадати. Хто тепер володіє територією експідприємства і значними земельними площами, на яких вирощувався цукровий буряк, достеменно невідомо.

У 2011 році цукровий завод припинив свою роботу.

Станом на початок 2020 р. будівлі Парафіївського цукрового заводу майже повністю демонтовані — залишилася лише фасадна стіна з боку ставу.

Цікаві факти

Парафіївський завод — автентичний, не змінений з панських часів, індустріальний комплекс, площа якого займає декілька десятків гектарів. Варто побачити раритетні будівлі підприємства та величезну димову трубу. У приміщенні досі стоїть обладнання, яким користувались понад 100 років тому. Нині завод варто розглядати як достойний приклад розвитку індустрії позаминулого століття на території України.
Існують різні версії щодо майбутнього закинутої будівлі. Зараз завод знаходиться у приватній власності, але експерти кажуть — реконструкції він не піддається. Місцеві жителі бачать у ньому загрозу. Будівля перебуває в аварійному стані й бездіяльність може призвести до масштабного забруднення металами та кислотами.
Від мешканців Парафіївки можна дізнатись цікаві історії та факти про Парафіївський цукровий завод, адже більшість тамтешніх селян пропрацювали на ньому все життя.

Див. також

Цукрова промисловість України

Примітки

Парафіївський цукровий заво
На Чернігівщині знесли індустріальну пам'ятку — Парафіївський цукрозавод
Цукровий завод, Парафіївка
На Чернігівщині знесли індустріальну пам'ятку — Парафіївський цукрозавод

Посилання

Залізнична станція, про яку мало хто знає

[1] Парафіївський цукровий заво

[2] На Чернігівщині знесли індустріальну пам'ятку — Парафіївський цукрозавод

[3] Цукровий завод, Парафіївка

[4] На Чернігівщині знесли індустріальну пам'ятку — Парафіївський цукрозавод