Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Палáц Вілéйшіса, відомий також як будинок Вілéйшісів (лит. Vileišio rūmai) — ансамбль палацу литовського громадського діяча Петраса Вілейшіса на Антоколі, Вільнюс. Збудований у 1904—1906 рр. за проєктом віленського архітектора німецького походження [ru] у необароковому стилі. Зараз тут розташований Інститут литовської літератури і фольклору.
| Палац Вілейшіса лит. Vileišio rūmai | |
|---|---|
 | |
  Палац Вілейшіса Палац Вілейшіса (Литва) | |
| Країна |  Литва |
| Територіальна одиниця | Вільнюський повіт, Вільнюський район |
| Місцезнаходження | Антакальніс, Вільнюс |
| 54°41′04″ пн. ш. 25°18′20″ сх. д. / 54.68444° пн. ш. 25.30556° сх. д. | |
| Стиль | необароко |
| Архітектор | [ru] |
| Засновник | Петрас Вілейшіс |
| Час заснування | 1906 |
| Спорудження | 1904—1906 |
| Сучасний стан | пам'ятка архітектури, інститут |
 Палац Вілейшіса у Вікісховищі | |
Історія
Спорудження, перші роки
Архітектор Август Клейн розробив два проєкти палацу, один у неокласичному стилі, другий — у необароковому. Вілейшіс обрав необароковий стиль, аби палац виглядав гармонійно напроти костелу Святих Петра і Павла.
Будівництво ансамблю розпочалось 1904 року. Будівельні матеріали закуповувалися з Фінляндії та Нідерландів. Згідно зі свідченнями очевидців, вапно, яке використовувалося при його будівництві, розбавлялося сепарованим молоком, а не водою. Також при будівництві використовували нетиповий для споруджень початку ХХ ст. залізобетон.
Проект був завершений у 1906 році за кошти Вілейшіса та під його особистим наглядом. У підвал новозбудованого житлового будинку одразу після закінчення робіт було перенесено друкарське обладнання, на якому виготовляли першу литовську щоденну газету «Vilniaus žinios» (укр. «Віленські вісті»). 9 січня 1907 року на першому поверсі відбулася перша литовська художня виставка, організаторами якої стали Мікалоюс Чюрльоніс (виставка стала першою презентацією його робіт), Антанас Жмуйдзінавічус, Пятрас Рімша. На церемонії відкриття з урочистою промовою виступав Йонас Басанавічюс.
Палац став центром проведення різноманітних культурних та громадських заходів за ініціативою Вілейшіса. Він із сім'єю проживав тут до початку Першої світової війни.
Під час регулярних відряджень за палацом наглядала дочка інженера, Елена Вілейшите-Яловяцкене (лит. Elena Vileišytė-Jaloveckienė). Через п'ять років після смерті батька, у 1931 вона переїхала до Варшави та продала палац литовському просвітницькому товариству «Rytas» (укр. «Ранок») за 55 000 доларів США. У 1932 році в палаці паралельно працювало [lt]. У цьому ж будинку декілька тижнів жив Йонас Басанавічюс, який обіймав посаду голови товариства.
Друга світова війна, перебування Литви у складі СРСР
В 1940 році після передавання Вільнюса Радянським Союзом Литві у палаці облаштували Інститут [lt]. У 1941 році, коли маєток було передано у власність Академії наук Литовської РСР, на основі Інституту литуаністики та [lt] були засновані два інститути Академії — Інститут литовської мови та Інститут литовської літератури (з 1952 — об'єднані в Інститут литовської мови і літератури; з 1953 — створений сектор фольклору.). Також тут розміщувався Інститут історії.
У 1947 році на базі Інституту літератури також було засновано Літературний музей АН Литовської РСР. Пізніше Інститут історії був переведений у будівлю на вулицю Косцюшкос, 30.
Під час радянської окупації заклад працював без значних змін.
Палац після відновлення незалежності
У 1990 році заклад був реорганізований у дві самостійні державні наукові установи — Інститут литовської мови й Інститут литовської літератури та фольклору.
На початку 2000-х комплекс було зачинено на реставрацію до 2007 року. Під час робіт в стінах палацу було знайдено багато цінних історичних документів. Однак зниклих примірників Акту про незалежність Литви, підписаного 1918 року, не знайшли, незважаючи на припущення, що вони були заховані саме в палаці.
Нині в головному будинку колишнього палацу Вілейшіса розташовані Інститут литовської літератури і фольклору та наукова бібліотека. У господарській частині розміщуються службові приміщення, склади та сховища Інституту. У палаці зберігаються портрети, погруддя, барельєфи діячів литовської культури, твори декоративно-ужиткового мистецтва, що належали Литовському науковому товариству.
Архітектура
Зовнішній вигляд та структура
Ансамбль розташовується за адресою вул. Антакальньо, 6 (лит. Antakalnio g. 6), неподалік костелу Святих Петра і Павла. Він споруджений на штучній терасі біля річки Няріс. Ансамбль складають: головний палац у центрі ділянки загальною площею близько 0,46 га, житловий будинок, допоміжна господарська будівля та огорожі з брамою. Південно-східний кут тераси зміцнює стінка з балюстрадою, у західній частині споруджено круглий оглядовий майданчик. Ділянка озеленена декоративними рослинами.
Стовпи головних великих воріт прикрашені декоративними ліхтарями, по обидва боки від них і біля житлового будинку є три брами меншого розміру. Більшу частину огорожі становлять металеві ґрати з характерними для бароко орнаментами між цегляними оштукатуреними стовпами, меншу — стіна та стовпи з нештукатуреної жовтої цегли.
Будинки вважаються одними з перших у Вільнюсі, які було побудовано із застосуванням нових матеріалів — бетону, цементу та залізобетонних перекриттів. Замість традиційних цегляних димарів змонтовано мідні нержавійні труби. Камінь для фундаменту витесаний на замовлення у Фінляндії. Усі три будівлі були обладнані електрикою, водогоном та каналізацією з біологічним фільтром.
Домінанта ансамблю — головний двоповерховий палац із напівпідвальним поверхом, це колишня резиденція родини Вілейшісів. Палац за планом квадратний, із залізобетонними перекриттями. Дах з мансардою та чотирма куполами, перекритими свинцевими плитами у формі риб'ячої луски. Між банями розташовуються декоративні металеві труби. Головний та дворовий фасади оштукатурені, в центрі мають ризаліти, що мало виступають та оформлені пілястрами з композитними капітелями. Вони акцентовані портиками з балконами. Вхід підкреслено пишним передпокоєм та сходами по обидва боки, терасою, обгородженою напівкруглою балюстрадою. Західний фасад відзначений портиком із двома колонами — чорний хід для слуг. В архітектурі комплексу домінують форми, що імітують бароко та, частково, модерн. За палацом росте унікальне [lt].
Житловий цегляний будинок біля вулиці має три поверхи із залізобетонними перекриттями в необароковому стилі; покрівля жерстяна. Приміщення на трьох поверхах коридорної системи розташовані асиметрично. Головний вхід — із вулиці (зараз це вхід через колишні службові двері з двору). Будівля внесена до списку пам'яток історії республіканського значення.
Господарська будівля побудована з жовтої цегли у рисах модерну, в декорі використано деревину. Основна частина — двоповерхова, має одноповерхову прибудову. За часів Вілейшіса тут розташовувалися житла сторожа та кучера, а також стайня, в якій стояв фаетон. Над стайнею розташовувалася палітурна майстерня.
Інтер'єр
Головна будівля розділена капітальними стінами на три частини, плани двох поверхів однакові. З коридору двері ведуть до кімнат однакових розмірів, це колишній кабінет господаря та приймальня. З вестибюля репрезентативні сходи праворуч ведуть на другий поверх. Поруч із вестибюлем розташовані дві вітальні, їдальня та приміщення для сервірування. Кухня була у напівпідвальному приміщенні. Верхній поверх створено для зони відпочинку.
В інтер'єрі житлового будинку переважає декор із мотивами неокласицизму. Велика люстра у вестибюлі — подарунок робітників фабрики «Вілія»; як і дві підставки для квітів у тому ж стилі, вона виготовлена зі сталі та заліза у 1907—1910 рр.
Елементи відрізняються декоративністю та характеризуються поєднанням рис, властивих модерну та історизму. Поручні сходів мають необарокові форми. З обладнаних при будівництві палацу 28 пічок (у стилі неоренесансу, неорококо, класицизму, з картушами та скульптурними бюстами) збереглося лише 13. Кахлі для печей привезені з Голландії. Найцікавішим для архітекторів прикладом є «зелений камін», який прикрашав будуар пані Вілейшите.
Див. також
Примітки
- (PDF) (лит.). Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 5 квітня 2022.
- (лит.) Архів оригіналу за 11 квітня 2007. Процитовано 5 квітня 2022.
- Палацу Вілейшіса дали друге життя (лит.) — [en] від 13 березня 2007. Процитовано 5 квітня 2022.
- Надія знайти оригінал Акт 16 лютого слабшає (лит.) — DELFI від 13 лютого 2006. Процитовано 5 квітня 2022.
Посилання
- Інститут литовської літератури і фольклору (лит.)
- (лит.)
- Галерея Вілейшіського ансамблю на сайті Інституту литовської літератури та фольклору (лит.)
Література
- Пам'ятки мистецтва Радянського Союзу. Білорусь, Литва, Латвія, Естонія. Довідник-путівник. Москва: Исскуство, 1986. . С. 406. (рос.)
- Tomas Venclova. Wilno. Przewodnik. Wydanie czwarte. Vilnius: R. Paknio leidykla, 2006. . S. 174. (пол.)
- J. Maceika, P. Gudynas. Vadovas po Vilnių. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1960. P. 295—296. (лит.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Palac Vilejshisa vidomij takozh yak budinok Vilejshisiv lit Vileisio rumai ansambl palacu litovskogo gromadskogo diyacha Petrasa Vilejshisa na Antokoli Vilnyus Zbudovanij u 1904 1906 rr za proyektom vilenskogo arhitektora nimeckogo pohodzhennya ru u neobarokovomu stili Zaraz tut roztashovanij Institut litovskoyi literaturi i folkloru Palac Vilejshisa lit Vileisio rumaiPalac VilejshisaPalac Vilejshisa Litva Krayina LitvaTeritorialna odinicyaVilnyuskij povit Vilnyuskij rajonMisceznahodzhennyaAntakalnis Vilnyus54 41 04 pn sh 25 18 20 sh d 54 68444 pn sh 25 30556 sh d 54 68444 25 30556StilneobarokoArhitektor ru ZasnovnikPetras VilejshisChas zasnuvannya1906Sporudzhennya1904 1906Suchasnij stanpam yatka arhitekturi institut Palac Vilejshisa u VikishovishiIstoriyaSporudzhennya pershi roki Arhitektor Avgust Klejn rozrobiv dva proyekti palacu odin u neoklasichnomu stili drugij u neobarokovomu Vilejshis obrav neobarokovij stil abi palac viglyadav garmonijno naproti kostelu Svyatih Petra i Pavla Budivnictvo ansamblyu rozpochalos 1904 roku Budivelni materiali zakupovuvalisya z Finlyandiyi ta Niderlandiv Zgidno zi svidchennyami ochevidciv vapno yake vikoristovuvalosya pri jogo budivnictvi rozbavlyalosya separovanim molokom a ne vodoyu Takozh pri budivnictvi vikoristovuvali netipovij dlya sporudzhen pochatku HH st zalizobeton Proekt buv zavershenij u 1906 roci za koshti Vilejshisa ta pid jogo osobistim naglyadom U pidval novozbudovanogo zhitlovogo budinku odrazu pislya zakinchennya robit bulo pereneseno drukarske obladnannya na yakomu vigotovlyali pershu litovsku shodennu gazetu Vilniaus zinios ukr Vilenski visti 9 sichnya 1907 roku na pershomu poversi vidbulasya persha litovska hudozhnya vistavka organizatorami yakoyi stali Mikaloyus Chyurlonis vistavka stala pershoyu prezentaciyeyu jogo robit Antanas Zhmujdzinavichus Pyatras Rimsha Na ceremoniyi vidkrittya z urochistoyu promovoyu vistupav Jonas Basanavichyus Palac stav centrom provedennya riznomanitnih kulturnih ta gromadskih zahodiv za iniciativoyu Vilejshisa Vin iz sim yeyu prozhivav tut do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni Pid chas regulyarnih vidryadzhen za palacom naglyadala dochka inzhenera Elena Vilejshite Yalovyackene lit Elena Vileisyte Jaloveckiene Cherez p yat rokiv pislya smerti batka u 1931 vona pereyihala do Varshavi ta prodala palac litovskomu prosvitnickomu tovaristvu Rytas ukr Ranok za 55 000 dolariv SShA U 1932 roci v palaci paralelno pracyuvalo lt U comu zh budinku dekilka tizhniv zhiv Jonas Basanavichyus yakij obijmav posadu golovi tovaristva Druga svitova vijna perebuvannya Litvi u skladi SRSR V 1940 roci pislya peredavannya Vilnyusa Radyanskim Soyuzom Litvi u palaci oblashtuvali Institut lt U 1941 roci koli mayetok bulo peredano u vlasnist Akademiyi nauk Litovskoyi RSR na osnovi Institutu lituanistiki ta lt buli zasnovani dva instituti Akademiyi Institut litovskoyi movi ta Institut litovskoyi literaturi z 1952 ob yednani v Institut litovskoyi movi i literaturi z 1953 stvorenij sektor folkloru Takozh tut rozmishuvavsya Institut istoriyi U 1947 roci na bazi Institutu literaturi takozh bulo zasnovano Literaturnij muzej AN Litovskoyi RSR Piznishe Institut istoriyi buv perevedenij u budivlyu na vulicyu Koscyushkos 30 Pid chas radyanskoyi okupaciyi zaklad pracyuvav bez znachnih zmin Palac pislya vidnovlennya nezalezhnosti U 1990 roci zaklad buv reorganizovanij u dvi samostijni derzhavni naukovi ustanovi Institut litovskoyi movi j Institut litovskoyi literaturi ta folkloru Na pochatku 2000 h kompleks bulo zachineno na restavraciyu do 2007 roku Pid chas robit v stinah palacu bulo znajdeno bagato cinnih istorichnih dokumentiv Odnak zniklih primirnikiv Aktu pro nezalezhnist Litvi pidpisanogo 1918 roku ne znajshli nezvazhayuchi na pripushennya sho voni buli zahovani same v palaci Nini v golovnomu budinku kolishnogo palacu Vilejshisa roztashovani Institut litovskoyi literaturi i folkloru ta naukova biblioteka U gospodarskij chastini rozmishuyutsya sluzhbovi primishennya skladi ta shovisha Institutu U palaci zberigayutsya portreti pogruddya barelyefi diyachiv litovskoyi kulturi tvori dekorativno uzhitkovogo mistectva sho nalezhali Litovskomu naukovomu tovaristvu ArhitekturaZovnishnij viglyad ta struktura Livij fasad palacu Ansambl roztashovuyetsya za adresoyu vul Antakalno 6 lit Antakalnio g 6 nepodalik kostelu Svyatih Petra i Pavla Vin sporudzhenij na shtuchnij terasi bilya richki Nyaris Ansambl skladayut golovnij palac u centri dilyanki zagalnoyu plosheyu blizko 0 46 ga zhitlovij budinok dopomizhna gospodarska budivlya ta ogorozhi z bramoyu Pivdenno shidnij kut terasi zmicnyuye stinka z balyustradoyu u zahidnij chastini sporudzheno kruglij oglyadovij majdanchik Dilyanka ozelenena dekorativnimi roslinami Stovpi golovnih velikih vorit prikrasheni dekorativnimi lihtaryami po obidva boki vid nih i bilya zhitlovogo budinku ye tri brami menshogo rozmiru Bilshu chastinu ogorozhi stanovlyat metalevi grati z harakternimi dlya baroko ornamentami mizh ceglyanimi oshtukaturenimi stovpami menshu stina ta stovpi z neshtukaturenoyi zhovtoyi cegli Budinki vvazhayutsya odnimi z pershih u Vilnyusi yaki bulo pobudovano iz zastosuvannyam novih materialiv betonu cementu ta zalizobetonnih perekrittiv Zamist tradicijnih ceglyanih dimariv zmontovano midni nerzhavijni trubi Kamin dlya fundamentu vitesanij na zamovlennya u Finlyandiyi Usi tri budivli buli obladnani elektrikoyu vodogonom ta kanalizaciyeyu z biologichnim filtrom Dominanta ansamblyu golovnij dvopoverhovij palac iz napivpidvalnim poverhom ce kolishnya rezidenciya rodini Vilejshisiv Palac za planom kvadratnij iz zalizobetonnimi perekrittyami Dah z mansardoyu ta chotirma kupolami perekritimi svincevimi plitami u formi rib yachoyi luski Mizh banyami roztashovuyutsya dekorativni metalevi trubi Golovnij ta dvorovij fasadi oshtukatureni v centri mayut rizaliti sho malo vistupayut ta oformleni pilyastrami z kompozitnimi kapitelyami Voni akcentovani portikami z balkonami Vhid pidkresleno pishnim peredpokoyem ta shodami po obidva boki terasoyu obgorodzhenoyu napivkrugloyu balyustradoyu Zahidnij fasad vidznachenij portikom iz dvoma kolonami chornij hid dlya slug V arhitekturi kompleksu dominuyut formi sho imituyut baroko ta chastkovo modern Za palacom roste unikalne lt Zhitlovij ceglyanij budinok bilya vulici maye tri poverhi iz zalizobetonnimi perekrittyami v neobarokovomu stili pokrivlya zherstyana Primishennya na troh poverhah koridornoyi sistemi roztashovani asimetrichno Golovnij vhid iz vulici zaraz ce vhid cherez kolishni sluzhbovi dveri z dvoru Budivlya vnesena do spisku pam yatok istoriyi respublikanskogo znachennya Gospodarska budivlya palacu Gospodarska budivlya pobudovana z zhovtoyi cegli u risah modernu v dekori vikoristano derevinu Osnovna chastina dvopoverhova maye odnopoverhovu pribudovu Za chasiv Vilejshisa tut roztashovuvalisya zhitla storozha ta kuchera a takozh stajnya v yakij stoyav faeton Nad stajneyu roztashovuvalasya paliturna majsternya Inter yer Zelena kahelna pich u kolishnij spalni pani Vilejshite Yalockene Golovna budivlya rozdilena kapitalnimi stinami na tri chastini plani dvoh poverhiv odnakovi Z koridoru dveri vedut do kimnat odnakovih rozmiriv ce kolishnij kabinet gospodarya ta prijmalnya Z vestibyulya reprezentativni shodi pravoruch vedut na drugij poverh Poruch iz vestibyulem roztashovani dvi vitalni yidalnya ta primishennya dlya serviruvannya Kuhnya bula u napivpidvalnomu primishenni Verhnij poverh stvoreno dlya zoni vidpochinku V inter yeri zhitlovogo budinku perevazhaye dekor iz motivami neoklasicizmu Velika lyustra u vestibyuli podarunok robitnikiv fabriki Viliya yak i dvi pidstavki dlya kvitiv u tomu zh stili vona vigotovlena zi stali ta zaliza u 1907 1910 rr Elementi vidriznyayutsya dekorativnistyu ta harakterizuyutsya poyednannyam ris vlastivih modernu ta istorizmu Poruchni shodiv mayut neobarokovi formi Z obladnanih pri budivnictvi palacu 28 pichok u stili neorenesansu neorokoko klasicizmu z kartushami ta skulpturnimi byustami zbereglosya lishe 13 Kahli dlya pechej privezeni z Gollandiyi Najcikavishim dlya arhitektoriv prikladom ye zelenij kamin yakij prikrashav buduar pani Vilejshite Div takozhKostel Svyatih Petra i Pavla Palac Lopacinskih Palac TizengauzivPrimitki PDF lit Arhiv originalu za 22 lipnya 2011 Procitovano 5 kvitnya 2022 lit Arhiv originalu za 11 kvitnya 2007 Procitovano 5 kvitnya 2022 Palacu Vilejshisa dali druge zhittya lit en vid 13 bereznya 2007 Procitovano 5 kvitnya 2022 Nadiya znajti original Akt 16 lyutogo slabshaye lit DELFI vid 13 lyutogo 2006 Procitovano 5 kvitnya 2022 PosilannyaInstitut litovskoyi literaturi i folkloru lit lit Galereya Vilejshiskogo ansamblyu na sajti Institutu litovskoyi literaturi ta folkloru lit LiteraturaPam yatki mistectva Radyanskogo Soyuzu Bilorus Litva Latviya Estoniya Dovidnik putivnik Moskva Isskustvo 1986 ISBN 5 210 00094 X S 406 ros Tomas Venclova Wilno Przewodnik Wydanie czwarte Vilnius R Paknio leidykla 2006 ISBN 9986 830 47 8 S 174 pol J Maceika P Gudynas Vadovas po Vilniu Vilnius Valstybine politines ir mokslines literaturos leidykla 1960 P 295 296 lit