Машталі р також візни к візни ця фу рман пол furman нім Fuhrmann розм ку чер нім Kutscher від Kutsche коч хурман людина

Машталі́р, також візни́к, візни́ця, фу́рман (пол. furman, нім. Fuhrmann), розм. ку́чер (нім. Kutscher, від Kutsche, «коч»), хурман — людина, яка править кінним екіпажем. Розташовується на передку, тримає в руках віжки.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Машталір (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Візник.

Запит «Кучер» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Слово машталір походить через посередництво пол. masztalerz від сер.-в.-нім. ma(h)rstal («стайня»), до якого сходить також і слово «маршал» (первісно так звали королівських конюхів).

У Російській імперії періоду кріпосного права панськими машталірами були частіше за все дворові. Царський візник, як видно з палацових записів, завжди бував із стольників; деякі з візниць згодом робилися наближеними царів і вельми знатними особами, як, наприклад, Борис Петрович Шереметєв.

У XVII столітті в Росії була встановлена — візництво на державній службі для поштових перевезень, перевезень чиновників і казенних вантажів; візники отримали назву .

Див. також

Візник

Примітки

Машталір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Візник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Візниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Фурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Кучер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Хурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .
Возница // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

Машталір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 942. — 1000 екз.

[1] Машталір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Візник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Візниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Фурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Кучер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Хурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[7] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .

[8] Возница // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)