Павлів Леся Михайлівна

Леся Михайлівна Павлів — поетеса, педагог, громадська діячка, активістка Союзу Українок, делегат 1-го Всеукраїнського з'їзду Союзу Українок, делегат IV позачергового та V з'їзду письменників України, член Національної спілки письменників України, член ради , член  першої Ради  відродженої «Просвіти» в місті Стрию.

Павлів Леся Михайлівна
Народилася	10 січня 1949(1949-01-10) (75 років) Підкамінь Івано-Франківської області
Громадянство	Україна
Національність	українка
Alma mater	Київський педагогічний інститут імені М.Горького
Знання мов	українська, англійська
Членство	Національна спілка письменників України
«заколосилися житами мої літа», «та пам'ять бігла між отари в красу полів й дзвінких дібров», «а пам'ять кличе в ті часи напитись ранньої роси», «з мовчання твого змалюю я день», «хай вруниться вічність у храмі буття, який із любові збудую», «в мене рима зривалась у п'янкім божевіллі», «вірність моя у чеканні стоїть», «вириваю надію з печалі», «сів на серце милий здогад», «самотність озветься раєм», «колеса зітхнули», «сміялась пісня любо й мило», «занімів для тебе світ», «я вирву сторінку свойого життя, на пам'ять тобі подарую», « і смерічки в оселях святковий дарують сюрприз», «величний Великдень у дзвонах пасхальних воскресить і душі, й віки», «співанки розривали груди», «дитинство вишнями цвіло», «а день за днем тужавіє від стужі», «стрункіша день», «вже дзвони голосять», «захотіла цілунків твоїх назбирати», «розпачливо боліли спогади буденні, в вокзальнім зойку пісня понеслась», «хата наша осінню дивилась, запечаливсь стежечки рушник», «надію гріла в чужинськім небі», «сорочка дзюрчала в потах», «заходяться сміхом прожиті літа», «ще сон подивляють прудкі катери», «цілували сніжинки львівський вечір ласкавий» та ін. «гостює тиша, зайшла із сонцем у вечір синій», «на торжищах мова твоя солов'їна гріхами озветься в облудних серцях», «із надр глибин пульсує мудрість», «не можна, доню, коріння рідне навік рубати», «і надія цвіла», «а ти просила батьківського краю». Синекдоха «зажурилася старість на різдвянім порозі гірку чашу життя допиває сама»), «лягає вечір в молитвах благальних»), «болі кричать материнських долонь», «загорівся цілунок в листопадовій стужі». Метафоричні вислови, що слугують творенню образів-пейзажів «Крутими дорогами гуляє осінь», «сумують в покосах сонцем трави зігріті», «сумував листопад», «весна заколихує час», «тихо липень шептав наболілі слова», «маки рясніють красою століть», «на розп'ятті зими поселилась зневіра», «замани мене, поле, дай замріяні весла..», «у серпневім світанні загубилося літо…», «роси памолодь напоюють в саду», «гойдається ранок на крилах зимової стужі», «спішили бджоли в пелюстки квіток», «сумують в покосах сонцем трави зігріті», «йшов липень», «чвалає осінь по отавах», «день заплакав, полився смуток по вікні», «цілується ранок із хвилею в морі», «…вітер з листопаду вмив твої вуста», « у битвах громів сховалися гори», «а гори радіють в картиннім намисті», «розкішно травень трави наростив», «спокійністю дихав вже вечір вчорашній», «так різдвяниться нам, натюрморт вимальовує зиму». Оказіоналізм «Моя пречиста Україно, озвись до мене тополино»- тополя — один із символів України; «…загоїти листком рану, що розпалилась океанно у тузі тихій за тобою»- невимовно боляче; «я так засльозилась за Вами, мамо»- дуже плакала; «довкола все рідне, навкіл рушниково» — рушник як оберіг родини; «так різдвяниться нам»- радісно; «хмаровиння прокльонів» — багато; «буде красиво й романно»- мрійливо; «прийди хоч на хвильку в розквітло-тремтливий сад, мій юності сад»-прекрасний, неповторний; «і стало душі від тепла легкокрильно»- добре; «я нічийна і нічийна»- нікому не належу; «хто тебе виснив, чужино проклята?»- думав навіть уві сні; «а втомлена ніч засвітилась зірчасто»- небо всіяне зірками; «березневів світанок у обіймах весни»- весна надворі. Епітет «Ми пливем у юнім танці на крутій метушливій дорозі», «я чекаю тебе на щасливім і вічнім, на солодкім порозі», «осінь помалу прощається з нами, натомлена, зморена…», «засяє осінь сумовита», «я тебе віднайду в килимових снігах», « поле, дай замріяні весла..», «півень чудно співав в снігових покривалах», «а полудень такий солодкий, солодкий», «на хвилі долі залишимось одні із невимовним золотим мовчанням», «Моя Україно, розкрадена, зболена, розкидана вся по світах», «більш не хочу чужини, вона холодна і терпка…». Еліпсис «Співали вже треті…а ми…в шістнадцять здійснили щасливий політ», «чотири десятки відтоді на скронях», «а за третім ти вже в кулаки — не чути навіть звуку…». Цікаві факти Леся Павлів листувалася з правнуком Т.Шевченка по сестрі Катерині Д.Красицьким. Їй почали надходити листи з різних видань. Двічі (1991 і 1995 роках) доля кидала поетку за межі Батьківщини. Вона побувала у Нью-Йорку, Вашингтоні, Чикаго, знайомилася із життям та традиціями діаспори США. Виступала перед студентами коледжу в місті Пікепсі, перед учнями шкіл Нью-Йорка, Йонкерса, Норт-Порта штату Флорида. Тут же з-під пера поетки вийшли й були надруковані в газеті «Свобода» та в австралійському журналі «Наша мета» нові вірші: «Діти рідної землі», «Україні», «Доля вічної миті» та інші. Зустрівшись у Нью-Йорку з українцем, колишнім викладачем Стрийської музичної школи Гордієм Пасікою, Леся написала кілька віршів, музику до яких створив стриянин, і їх залюбки співають представники діаспори. Лише 2007 року доля подарувала їм зустріч на батьківщині і так символічно — саме 9 листопада, у День слов'янської писемності. Є запис голосу композитора та низки пісень у його виконанні на слова Лесі Павлів. Джерела 1. Айстри: Поезії.- К.: Рад. письменник, 1990. — 239с. 2. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. Олександра Галича. — К.: Либідь, 2001.- 488 с. 3. Новак Д. Невичерпне джерело поезій Лесі Павлів. Лист. — Стрий, 2007. 4. Павлів Л. Під крилом долі. Книга інтимної лірики. — Стрий: Щедрик, 2005. 5. https://refdb.ru/look/2753179-p3.html [ 24 березня 2020 у Wayback Machine.] 6. http://cbs-stryj.at.ua/index/lesja_pavliv/0-52 [ 23 березня 2020 у Wayback Machine.] 7. Шалата М. Хвала світанкам і весні. Передмова до зб. «На перехресті вітрів» // Рідне поле. — 1993. — 15 травня. 8. Павлів Л. Мелодії мого краю: Пісні. — Львів: Каменяр, 1994.