О́ттон II Рудий (нім. Otto II der Zweite) (нар. 955 — пом. 7 грудня 983, Рим, Італія) — король Німеччини та імператор Священної Римської Імперії з 973 року, король Італії з 973 року, син імператора Оттона I та Адельгейди Бургундської.
Оттон II Рудий нім. Otto II der Zweite | |||
| |||
---|---|---|---|
25 грудня 967 — 7 грудня 983 | |||
Коронація: | 25 грудня 967, Рим | ||
Попередник: | Оттон I | ||
Наступник: | Оттон III | ||
| |||
26 травня 961 — 7 грудня 983 | |||
Коронація: | 26 травня 961, Ахен | ||
Попередник: | Оттон I | ||
Наступник: | Оттон III | ||
| |||
7 травня 973 — 7 грудня 983 | |||
Попередник: | Оттон I | ||
Наступник: | Оттон III | ||
Народження: | 955 рік Саксонія | ||
Смерть: | 7 грудня 983 Рим | ||
Причина смерті: | малярія | ||
Поховання: | Гроти Ватикану | ||
Релігія: | християнство | ||
Рід: | Саксонська династія (Людольфінгі) | ||
Батько: | Оттон І | ||
Мати: | Адельгейда Бургундська | ||
Шлюб: | Феофано Склірена | ||
Діти: | син: Оттон III дочки: Матильда, Адельгейда, Софія. | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Початок правління
Народився 955 року. У 972 році оженився на Феофані, доньці Костянтина Скліра та Софії Фокени, родички імператора Іоанна I Цимісхія (той був одружений зі стрийною Феофано).
Оттону II було всього 18 років, коли він взяв управління великою державою у свої руки. Літописці того часу зображують його невисоким, але рухомим і мужнім. До того ж короткочасне (973—983) правління дало йому можливість виявити цю мужність. Після смерті (Бургарда, герцога Швабського), він передав його герцогство синові (Людольфа) Оттону, що виріс разом з ним. Східну марку він доручив в управління Леопольду (Луітпольду) Бабенбергу. Ця перевага, надана Бабенберзькому дому Оттоном, викликала заздрість герцога Генріха II Баварського, який повстав проти імператора Оттона II разом з князями Чехії і Польщі. Повстання було придушене, а після другого повстання 976 року герцог взагалі був позбавлений свого герцогства, яке пізніше було передане Оттону Швабському.
У той же час Каринтія була відділена від могутнього герцогства Баварського й у поєднанні з Веронською маркою утворила особливе герцогство, передане у володіння Генріху Молодшому, сину колишнього герцога Баварського Бертольда.
974 року юний імператор здійснив похід проти Данії. Кривава битва відбулася при знаменитому укріпленні Даневерк. Воно було взято, і король Гаральд скорився; незабаром після цього змирився і чеський князь Болеслав.
Восени того ж року несподіваний напад із Заходу спонукав юного короля здійснити сміливий похід. Король Західно-Франкської держави Лотар, брат якого (Карл) незадовго перед цим прийняв володіння в Нижній Лотарингії, у мирний час без оголошення війни раптово вторгся з військом у Лотарингію. Він вдарив прямо на Ахен, де в той час перебував імператор, з явним наміром захопити його в полон.
Оттон II з молодою дружиною ледь встигли вислизнути в Кельн. Лотар задовольнився тим, що повернув зображення орла на імператорському палаці зі сходу на захід і знову пішов у свої володіння. Королівські васали цього разу зібралися надзвичайно швидко, «і всі разом, як один, були обурені нанесеною імператорові образою». Оттон на чолі з військом, «якого ні до того, ні після того не бачили» (ймовірно близько 60 тисяч), вступив у межі Західно-Франкської держави. Він дійшов до Парижа і міг його окинути поглядом з «гори Мучеників» — Монмартра. Тут він зібрав духовенство і наказав співати «Тебе, Боже, хвалимо», і теж повернувся у свої межі.
980 року при особистій зустрічі Лотар відмовився від своїх домагань. Незадовго перед цим польський князь Мешко I виявив Оттону повну покірність, і так йому вдалося міцно утвердити своє панування в межах держави, залишеної йому батьком.
Чутки, які доходили з далекої півночі і північного сходу, були невтішні: в Данії і в землях вендів німецький вплив сильно похитнувся якимись новими рухами в язичництві. У Данії син християнського короля Гаральда Свен повстав проти батька. Від нього вдалося відстояти тільки Шлезвізьку марку.
Слов'янські племена вогненним потоком протекли по всіх містах, які служили резиденціями християнським місіям: Гафельсбергу, Бранденбургу, Гамбургу. Церкви і монастирі були зруйновані, мощі святих опоганені, духовенство перебито або захоплено у полон, і повсюди відновлено «бісівське служіння» (983). Від вторгнення і шаленства язичників швидко зібраними військами вдалося захистити тільки узбережжя Ельби. На довершення лиха імператор при отриманні цих звісток важко захворів у Римі, і 7 грудня 983 року на 28-му році життя помер, залишивши все своє царство в спадщину 4-х річному спадкоємцю. Регенткою стала вдова Оттона II — Феофано Склірена.
Див. також
Бібліографія
- Егер О. Всесвітня історія (в 4 томах) — М .: ТОВ «Видавництво АСТ», 2000.
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет