Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Оттон III (нім. Otto III, 980 — 23 січня 1002), був прозваний «Диво світу» (лат. Mirabilia mundi) — німецький король з 985 року та імператор Священної Римської Імперії з 996 року, син саксонського імператора Оттона II і візантійської принцеси Феофано. Після смерті батька 983 року трирічний син успадкував королівський трон. До повноліття Оттона III (995) регентками при ньому були мати Феофано (до 991) і бабка Адельгейда.
| Оттон III нім. Otto III der Dritte лат. Otto III Mirabilia mundi | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 21 травня 996 — 23 січня 1002 | |||
| Попередник: | Оттон II Рудий | ||
| Наступник: | Генріх II Святий | ||
| Народження: | 980[1][2][…] d | ||
| Смерть: | 24 січня 1002[4][5] або 23 січня 1002[6][7] Civita Castellana[d], Провінція Вітербо, Лаціо, Італія | ||
| Причина смерті: | малярія | ||
| Поховання: | Аахенський собор | ||
| Країна: | Священна Римська імперія | ||
| Релігія: | християнство | ||
| Рід: | Саксонська династія | ||
| Батько: | Оттон II Рудий[8] | ||
| Мати: | Феофано Склірена | ||
| | |||
Будучи юним імператором, Оттон знайшов середину свого світу в Римі — головній землі імператорів, в місті апостолів та мучеників, де папа й імператор в повній згоді та порозумінні повинні були займати свої пости. «Дитяча гра» — назвали вже сучасники таке честолюбство, управління світом з самого центру. Намагаючись здійснити утопічний план відтворення римської «світової імперії» з центром у Римі, Оттон ІІІ постійно знаходився в Італії.
Регентство імператриці Феофано
Звістка про смерть Оттона ІІ прийшла в Аахен в той час, коли два єпископи, німець та італієць — Віллігіс Майнцський і Іоанн Равенський — урочисто вінчали немовля Оттона королівською короною на Різдво 983 року. Про право спадкоємства ніхто вже не сперечався: державна єдність, що встановилась в останні три царювання, знаходилась в тісному зв'язку з інтересами багатьох; знехтувати нею було нелегко. Питання полягало тільки в тому, кому бути опікуном та регентом на час малолітства Оттона — його матері Феофано чи найближчому родичу покійного імператора. Після деяких коливань та прошуків з боку одного з найближчих родичів королівського дому партія імператриці взяла гору з допомогою одного з головних духовних сановників імперії — Віллігіса, архієпископа Майнського (Віллігіс був сином простого селянина із Нижньої Саксонії; проникливий Оттон І зумів відрізнити його серед духовенства, а Оттон ІІ сприяв його зведенню в вищий духовний сан) і Феофано була назначена правителькою до повноліття короля Оттона. Феофано правила розумно, і її регентство, що пройшло доволі мирно та спокійно, тим самим робить честь тонкому політичному такту та чуттю цієї молодої грецької принцеси. У вихованні королевича брала участь його бабка, абатиса Матільда Кведлінбурзька. Там де йшла мова про інтереси династії, ці жінки легко сходились між собою, хоча в іншому не завжди ладнали. Головним керівником в державних справах був архієпископ Майнцський Віллігіс, а головним вихователем юного короля — гільдесгаймський єпископ , один з найенергійніших політичних діячів свого часу.
Однією з важливих задач регентства в роки дитинства короля Оттона ІІ було збереження мирних відносин із Західним Франкським королівством, де відбулась зміна династії. 986 року помер Лотар ІІІ, а його наступником став його син Людовик V. Єдиним нащадком родини Каролінгів залишився Карл, якому Оттон ІІ 997 року віддав у лен Нижню Лотарингію. Ця ленна залежність від німецького імператора робила Карла ненависним для західно-франкської знаті, тим більш, що він був одружений із донькою простолюдина. Ось чому більшість знаті вибрала в королі наймогутнішого з західно-франкських вельмож, Гуго, герцога Франції, по-іншому — Гуго Капета (987).
Але у Карла були свої прибічники, і між суперниками зав'язалась довга боротьба, яка закінчилась тим, що Карл був зрадницьки захоплений у полон, виданий Капету і незабаром помер в ув'язненні. Новий король мав свої підстави бути обережним по відношенню до Східно-Франкського королівства, і тому відносини між сусідами складались для Феофано доволі задовільно. Їй, навіть, в якійсь мірі виявилось вигідним те, що західно-франкські єпископи з партії Гуго Капета перейшли в опозицію до папського престолу: це скріпляло зв'язки між Римом, Італією і Саксонською династією, що постійно піклувалась про підтримку церковної єдності. Але молода та розумна правителька прожила недовго: 991 року вона померла, і імператриця вдова Адельгейда поспішила з Італії, де вона займалась управлінням, щоб замінити собою правительку. Чотири роки потому, юний король, якому було 15 років, брав участь в одному з походів проти слов'ян, а потім вступив в управління справами.
Роки самостійного правління
Важко сказати щось визначне про цього нещасного юнака, який вступив на престол в 15 років, а помер в 22-річному віці. Він мав приємну зовнішність, був наділений рідкісними здібностями та отримав прекрасну для тих часів освіту. Почавши керувати державою в досить юному віці, він нестримно піддавався захопленням юності, то виявляючи себе таким, що непомірно сподівається на свою імператорську владу, то раптом переходив до самознищення. Він був надто молодим, щоб поставитись до свого положення природно та подолати невпевненість, якій він піддався підкоряючись різноманітним впливам.
Перший похід у Рим
Його перший похід на Рим був успішним. Папа римський Іван XV щойно помер, а римські посли зустріли Оттона ІІІ в Равенні. Він, ймовірно прислухаючись до чиїхось порад, вказав їм на свого близького родича Бруно, сина герцога Каринтійського, як на кандидата, і цей 26-ти річний юнак був обраний в папи під ім'ям Григорія V. Він коронував Оттона імператором у Римі, після чого той повернувся до Німеччини. Під час мандрівки додому він віддався впливу одного з подвижників того часу, єпископа Празького Адельберта (Це був ще зовсім юнак — родом з Чехії, зі знатної родини. До вступу в монахи його називали Войтех), який проводив своє життя в посту та молитві та прагнув мучень і страждань за віру Христову. Незабаром після цього він дійсно був замучений прусами-язичниками, яким завзято проповідував християнство. Оттон ІІІ і після його смерті ставився до нього з щирою повагою та в різних місцях держави спорудив храми на честь Адельберта, зарахованого західною церквою до лику святих.
Трохи пізніше серед наближених до юного імператора з'явився інший духовний сановник, пряма протилежність Адельберту. Це був архієпископ Герберт Реймський, француз, людина на той час високоосвічена, був постійно зайнятий фантастичними планама церковно-політичних реформ, які зумів донести і до юного імператора. Між тим, юний папа Григорій V почав реформи у внутрішньому влаштуванні західної церкви в дусі ідей, які завзято проводила в суспільстві релігійна партія, що зуміла добре облаштуватись в аквитанському Клюнійському монастирі, заснованому в 910 році. Папа Григорій V наполегливо вів боротьбу проти французьких єпископів та проти короля Роберта, який вступив на престол після смерті Гуго Капета, за те, що Роберт не хотів розірвати недозволений за церковними законами шлюб. Такими енергійними діями молодий папа побудив проти себе одну з партій серед римської знаті, яка, прийшовши до влади, обрала нового папу ще за життя Григорія V.
Другий похід у Рим
Оттону прийшлось вдруге вирушити в похід через Альпи в 997 році. Він повернув до Риму папу Григорія, винудив бунтівників здати фортецю св. Ангела, де вони укрились, та стратив 12 організаторів заколоту. Григорій скликав місцевий собор, в присутності якого по його наказу на антипапі розірвали єпископську одежу, потім посадили його задом наперед на віслюка і возили по вулицях Рима для висміювання і осоромлення. Незабаром після цього папа Григорій помер, і імператор обрав його наступником Герберта, незадовго перед цим назначеного архієпископом Равенським. Під іменем Сільвестра ІІ Герберт вступив на папський престол.
Під час другого перебування в Італії Оттон завзято віддавався катуванням плоті в дусі св.Адельберта і його численних італійських наступників. З такою релігійною вправою він поєднував фантастичні політичні плани. Так, наприклад, він казав про відновлення "Римської республіки" і як римський імператор залишався на Авентинському пагорбі в Римі. Водночас він оточив себе чисто візантійським церемоніалом, одягався в химерний одяг, носив мантію, розшиту апокаліптичними зображеннями і знаками Зодіака, впровадив управління Римом на новий лад та роздав всім нові титули, а собі привласнив звання «царя царів». З'явились вестіарії та противестіарії, логофети та архилогофети; єпископ Гільдесгаймський Бернвард був звеличений візантійським титулом «приміскринія». І імператор, і папа, вочевидь, виношували ідею про зведення Риму в значенні світової столиці і здатні були спільно діяти в цьому напрямку: здається, що в цих людей, високо замріяних лише про себе, з'явилась вже ідея звільнення Гробу Господнього з-під влади невірних.
Наприкінці 999 року Оттон повернувся до Німеччини незабаром після смерті бабки, імператриці-вдови Адельхейди. Він негайно ж попрямував в Гнезно, куди були привезені останки святого Адальберта, мало не на вагу золота викуплені у прусів. З цими відвідинами Гнезно було тісно пов'язано церковне влаштування Польщі, де установлені одне архієпископство і сім єпископств. Князь Болеслав, що розумів, як слід прийняти цього юнака-імператора, влаштував йому прекрасну зустріч і не скупувався на лестощі. Імператор і для нього придумав класичний титул, назвавши його «другом і союзником римського народу». В той же час він розв'язав йому руки для повної свободи дій в церковних справах, в яких польський князь прагнув позбавитися німецького впливу, заміщаючи місця священиків то італійцями, то чехами.
З Польщі Оттон попрямував до Аахена і спустився в могильний склеп свого достославного попередника Карла Великого. Він виніс з собою звідти тільки один зуб Карла у вигляді реліквії і півроку потому знов поспішив до Італії. Ломбардські князівства, як він переконався, все більше вислизали з-під його влади; у Римі він наразився на небезпеку від буйного населення, що повстало проти Оттона за те, що той не прийняв його сторону в усобиці з містечком Тібуром (Тіволі), з яким римляни відвіку ворогували. Урочисто помирившись з бунтівниками, Оттон відправився в Равенну, дорогою переходячи від військових приготувань до благочестивих вправ і повчальних бесід. У травні 1001 року він знову з'явився під стіни Риму, де вітер встиг повернути в інший бік, але в місто імператор не вступив, а пішов до Беневенту, що підкорився йому, і потім рушив назад до Равенни, в околицях якої на невеликому острівці поселилася невелика община благочестивих відлюдників. Один з них, св. Ромуальд, з яким Оттон спілкувався особливо часто, прагнув змусити юного імператора відректися від світу. Проте хлопець мріяв про інше — він відправив до Константинополя послів, щоб просити руки однієї з грецьких принцес. У цей час плани італійської політики Оттона порушили незадоволеність в середовищі німецької знаті: князі почали з'їжджатися і вступати один з одним в небезпечні для імператора переговори. Навіть найвідданіший слуга Саксонського дому, архієпископ Віллігіс, не приховував свого крайнього роздратування. Між ним і Бернвардом Гільдесгаймським зав'язалася нескінченна суперечка через монастир Гандерсгайм, розташований на межі Майнцської і Гільдесгаймської єпархій. Бернвард, колишній вихователь Оттона, в цей час сильно захопився його ідеями, на які Віллігис дивився з погляду здорової державної політики. Імператор задумав передати розбрат німецьких єпископів на обговорення собору, який вирішив скликати в околицях Сполето. Проте собор не відбувся, що показує, до якої міри похитнулося значення імператорської влади. Не менше постраждала загальна пошана до папи, а в Німеччині папсько-імператорська політика Сильвестра зустрічала в духівництві відкритий осуд. Поступово хлопець переконався, що остаточно втратив внутрішній зв'язок з народом. Він знову рушив до Риму, а оскільки ворота Вічного міста, знов охопленого обуренням, йому не відкрили, він поселився в околицях Риму, в замку Патерно, на горі Соракт (Монте-Соратте).
Смерть
Тут 23 січня 1002 року Оттон III помер після короткочасної хвороби. Духовні та світські сановники, присутні при цьому, прийняли його останню волю. Вони вимушені були приховати його смерть, доки не підтягли до замку своє нечисленне військо: треба було перевезти тіло імператора Оттона до Німеччини через місцевості, схвильовані повстанням і повні бунтівного духу. Це вдалося не без зусиль Геріберту Кельнському. У Німеччині за волею імператора його останки були похоронені в Аахені. Рік потому помер і Сильвестр, посаджений Оттоном Папою, хоча він зумів після смерті Оттона помиритися з населенням Рима.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118590766 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- LIBRIS
- Faceted Application of Subject Terminology
- Тітмар Мерзебурзький
- Catholic Encyclopedia — 1995.
- Find a Grave — 1996.
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- Lundy D. R. The Peerage
| Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (Червень 2019) |
 | Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Otton Otton III nim Otto III 980 23 sichnya 1002 buv prozvanij Divo svitu lat Mirabilia mundi nimeckij korol z 985 roku ta imperator Svyashennoyi Rimskoyi Imperiyi z 996 roku sin saksonskogo imperatora Ottona II i vizantijskoyi princesi Feofano Pislya smerti batka 983 roku tririchnij sin uspadkuvav korolivskij tron Do povnolittya Ottona III 995 regentkami pri nomu buli mati Feofano do 991 i babka Adelgejda Otton III nim Otto III der Dritte lat Otto III Mirabilia mundi Prapor Rimskij Imperator 21 travnya 996 23 sichnya 1002 Poperednik Otton II Rudij Nastupnik Genrih II Svyatij Narodzhennya 980 1 2 dSmert 24 sichnya 1002 4 5 abo 23 sichnya 1002 1002 01 23 6 7 Civita Castellana d Provinciya Viterbo Lacio ItaliyaPrichina smerti malyariyaPohovannya Aahenskij soborKrayina Svyashenna Rimska imperiyaReligiya hristiyanstvoRid Saksonska dinastiyaBatko Otton II Rudij 8 Mati Feofano Sklirena Mediafajli b u Vikishovishi Buduchi yunim imperatorom Otton znajshov seredinu svogo svitu v Rimi golovnij zemli imperatoriv v misti apostoliv ta muchenikiv de papa j imperator v povnij zgodi ta porozuminni povinni buli zajmati svoyi posti Dityacha gra nazvali vzhe suchasniki take chestolyubstvo upravlinnya svitom z samogo centru Namagayuchis zdijsniti utopichnij plan vidtvorennya rimskoyi svitovoyi imperiyi z centrom u Rimi Otton III postijno znahodivsya v Italiyi Regentstvo imperatrici FeofanoImperator Otton III Yevangeliye imperatora Ottona III bl 1000 Zvistka pro smert Ottona II prijshla v Aahen v toj chas koli dva yepiskopi nimec ta italiyec Villigis Majncskij i Ioann Ravenskij urochisto vinchali nemovlya Ottona korolivskoyu koronoyu na Rizdvo 983 roku Pro pravo spadkoyemstva nihto vzhe ne sperechavsya derzhavna yednist sho vstanovilas v ostanni tri caryuvannya znahodilas v tisnomu zv yazku z interesami bagatoh znehtuvati neyu bulo nelegko Pitannya polyagalo tilki v tomu komu buti opikunom ta regentom na chas malolitstva Ottona jogo materi Feofano chi najblizhchomu rodichu pokijnogo imperatora Pislya deyakih kolivan ta proshukiv z boku odnogo z najblizhchih rodichiv korolivskogo domu partiya imperatrici vzyala goru z dopomogoyu odnogo z golovnih duhovnih sanovnikiv imperiyi Villigisa arhiyepiskopa Majnskogo Villigis buv sinom prostogo selyanina iz Nizhnoyi Saksoniyi proniklivij Otton I zumiv vidrizniti jogo sered duhovenstva a Otton II spriyav jogo zvedennyu v vishij duhovnij san i Feofano bula naznachena pravitelkoyu do povnolittya korolya Ottona Feofano pravila rozumno i yiyi regentstvo sho projshlo dovoli mirno ta spokijno tim samim robit chest tonkomu politichnomu taktu ta chuttyu ciyeyi molodoyi greckoyi princesi U vihovanni korolevicha brala uchast jogo babka abatisa Matilda Kvedlinburzka Tam de jshla mova pro interesi dinastiyi ci zhinki legko shodilis mizh soboyu hocha v inshomu ne zavzhdi ladnali Golovnim kerivnikom v derzhavnih spravah buv arhiyepiskop Majncskij Villigis a golovnim vihovatelem yunogo korolya gildesgajmskij yepiskop odin z najenergijnishih politichnih diyachiv svogo chasu Koronaciya Ottona III Odniyeyu z vazhlivih zadach regentstva v roki ditinstva korolya Ottona II bulo zberezhennya mirnih vidnosin iz Zahidnim Frankskim korolivstvom de vidbulas zmina dinastiyi 986 roku pomer Lotar III a jogo nastupnikom stav jogo sin Lyudovik V Yedinim nashadkom rodini Karolingiv zalishivsya Karl yakomu Otton II 997 roku viddav u len Nizhnyu Lotaringiyu Cya lenna zalezhnist vid nimeckogo imperatora robila Karla nenavisnim dlya zahidno frankskoyi znati tim bilsh sho vin buv odruzhenij iz donkoyu prostolyudina Os chomu bilshist znati vibrala v koroli najmogutnishogo z zahidno frankskih velmozh Gugo gercoga Franciyi po inshomu Gugo Kapeta 987 Ale u Karla buli svoyi pribichniki i mizh supernikami zav yazalas dovga borotba yaka zakinchilas tim sho Karl buv zradnicki zahoplenij u polon vidanij Kapetu i nezabarom pomer v uv yaznenni Novij korol mav svoyi pidstavi buti oberezhnim po vidnoshennyu do Shidno Frankskogo korolivstva i tomu vidnosini mizh susidami skladalis dlya Feofano dovoli zadovilno Yij navit v yakijs miri viyavilos vigidnim te sho zahidno frankski yepiskopi z partiyi Gugo Kapeta perejshli v opoziciyu do papskogo prestolu ce skriplyalo zv yazki mizh Rimom Italiyeyu i Saksonskoyu dinastiyeyu sho postijno pikluvalas pro pidtrimku cerkovnoyi yednosti Ale moloda ta rozumna pravitelka prozhila nedovgo 991 roku vona pomerla i imperatricya vdova Adelgejda pospishila z Italiyi de vona zajmalas upravlinnyam shob zaminiti soboyu pravitelku Chotiri roki potomu yunij korol yakomu bulo 15 rokiv brav uchast v odnomu z pohodiv proti slov yan a potim vstupiv v upravlinnya spravami Roki samostijnogo pravlinnyaVazhko skazati shos viznachne pro cogo neshasnogo yunaka yakij vstupiv na prestol v 15 rokiv a pomer v 22 richnomu vici Vin mav priyemnu zovnishnist buv nadilenij ridkisnimi zdibnostyami ta otrimav prekrasnu dlya tih chasiv osvitu Pochavshi keruvati derzhavoyu v dosit yunomu vici vin nestrimno piddavavsya zahoplennyam yunosti to viyavlyayuchi sebe takim sho nepomirno spodivayetsya na svoyu imperatorsku vladu to raptom perehodiv do samoznishennya Vin buv nadto molodim shob postavitis do svogo polozhennya prirodno ta podolati nevpevnenist yakij vin piddavsya pidkoryayuchis riznomanitnim vplivam Pershij pohid u Rim Jogo pershij pohid na Rim buv uspishnim Papa rimskij Ivan XV shojno pomer a rimski posli zustrili Ottona III v Ravenni Vin jmovirno prisluhayuchis do chiyihos porad vkazav yim na svogo blizkogo rodicha Bruno sina gercoga Karintijskogo yak na kandidata i cej 26 ti richnij yunak buv obranij v papi pid im yam Grigoriya V Vin koronuvav Ottona imperatorom u Rimi pislya chogo toj povernuvsya do Nimechchini Pid chas mandrivki dodomu vin viddavsya vplivu odnogo z podvizhnikiv togo chasu yepiskopa Prazkogo Adelberta Ce buv she zovsim yunak rodom z Chehiyi zi znatnoyi rodini Do vstupu v monahi jogo nazivali Vojteh yakij provodiv svoye zhittya v postu ta molitvi ta pragnuv muchen i strazhdan za viru Hristovu Nezabarom pislya cogo vin dijsno buv zamuchenij prusami yazichnikami yakim zavzyato propoviduvav hristiyanstvo Otton III i pislya jogo smerti stavivsya do nogo z shiroyu povagoyu ta v riznih miscyah derzhavi sporudiv hrami na chest Adelberta zarahovanogo zahidnoyu cerkvoyu do liku svyatih Trohi piznishe sered nablizhenih do yunogo imperatora z yavivsya inshij duhovnij sanovnik pryama protilezhnist Adelbertu Ce buv arhiyepiskop Gerbert Rejmskij francuz lyudina na toj chas visokoosvichena buv postijno zajnyatij fantastichnimi planama cerkovno politichnih reform yaki zumiv donesti i do yunogo imperatora Mizh tim yunij papa Grigorij V pochav reformi u vnutrishnomu vlashtuvanni zahidnoyi cerkvi v dusi idej yaki zavzyato provodila v suspilstvi religijna partiya sho zumila dobre oblashtuvatis v akvitanskomu Klyunijskomu monastiri zasnovanomu v 910 roci Papa Grigorij V napoleglivo viv borotbu proti francuzkih yepiskopiv ta proti korolya Roberta yakij vstupiv na prestol pislya smerti Gugo Kapeta za te sho Robert ne hotiv rozirvati nedozvolenij za cerkovnimi zakonami shlyub Takimi energijnimi diyami molodij papa pobudiv proti sebe odnu z partij sered rimskoyi znati yaka prijshovshi do vladi obrala novogo papu she za zhittya Grigoriya V Drugij pohid u Rim Ottonu prijshlos vdruge virushiti v pohid cherez Alpi v 997 roci Vin povernuv do Rimu papu Grigoriya vinudiv buntivnikiv zdati fortecyu sv Angela de voni ukrilis ta strativ 12 organizatoriv zakolotu Grigorij sklikav miscevij sobor v prisutnosti yakogo po jogo nakazu na antipapi rozirvali yepiskopsku odezhu potim posadili jogo zadom napered na vislyuka i vozili po vulicyah Rima dlya vismiyuvannya i osoromlennya Nezabarom pislya cogo papa Grigorij pomer i imperator obrav jogo nastupnikom Gerberta nezadovgo pered cim naznachenogo arhiyepiskopom Ravenskim Pid imenem Silvestra II Gerbert vstupiv na papskij prestol Pid chas drugogo perebuvannya v Italiyi Otton zavzyato viddavavsya katuvannyam ploti v dusi sv Adelberta i jogo chislennih italijskih nastupnikiv Z takoyu religijnoyu vpravoyu vin poyednuvav fantastichni politichni plani Tak napriklad vin kazav pro vidnovlennya Rimskoyi respubliki i yak rimskij imperator zalishavsya na Aventinskomu pagorbi v Rimi Vodnochas vin otochiv sebe chisto vizantijskim ceremonialom odyagavsya v himernij odyag nosiv mantiyu rozshitu apokaliptichnimi zobrazhennyami i znakami Zodiaka vprovadiv upravlinnya Rimom na novij lad ta rozdav vsim novi tituli a sobi privlasniv zvannya carya cariv Z yavilis vestiariyi ta protivestiariyi logofeti ta arhilogofeti yepiskop Gildesgajmskij Bernvard buv zvelichenij vizantijskim titulom primiskriniya I imperator i papa vochevid vinoshuvali ideyu pro zvedennya Rimu v znachenni svitovoyi stolici i zdatni buli spilno diyati v comu napryamku zdayetsya sho v cih lyudej visoko zamriyanih lishe pro sebe z yavilas vzhe ideya zvilnennya Grobu Gospodnogo z pid vladi nevirnih Naprikinci 999 roku Otton povernuvsya do Nimechchini nezabarom pislya smerti babki imperatrici vdovi Adelhejdi Vin negajno zh popryamuvav v Gnezno kudi buli privezeni ostanki svyatogo Adalberta malo ne na vagu zolota vikupleni u prusiv Z cimi vidvidinami Gnezno bulo tisno pov yazano cerkovne vlashtuvannya Polshi de ustanovleni odne arhiyepiskopstvo i sim yepiskopstv Knyaz Boleslav sho rozumiv yak slid prijnyati cogo yunaka imperatora vlashtuvav jomu prekrasnu zustrich i ne skupuvavsya na lestoshi Imperator i dlya nogo pridumav klasichnij titul nazvavshi jogo drugom i soyuznikom rimskogo narodu V toj zhe chas vin rozv yazav jomu ruki dlya povnoyi svobodi dij v cerkovnih spravah v yakih polskij knyaz pragnuv pozbavitisya nimeckogo vplivu zamishayuchi miscya svyashenikiv to italijcyami to chehami Z Polshi Otton popryamuvav do Aahena i spustivsya v mogilnij sklep svogo dostoslavnogo poperednika Karla Velikogo Vin vinis z soboyu zvidti tilki odin zub Karla u viglyadi relikviyi i pivroku potomu znov pospishiv do Italiyi Lombardski knyazivstva yak vin perekonavsya vse bilshe vislizali z pid jogo vladi u Rimi vin narazivsya na nebezpeku vid bujnogo naselennya sho povstalo proti Ottona za te sho toj ne prijnyav jogo storonu v usobici z mistechkom Tiburom Tivoli z yakim rimlyani vidviku voroguvali Urochisto pomirivshis z buntivnikami Otton vidpravivsya v Ravennu dorogoyu perehodyachi vid vijskovih prigotuvan do blagochestivih vprav i povchalnih besid U travni 1001 roku vin znovu z yavivsya pid stini Rimu de viter vstig povernuti v inshij bik ale v misto imperator ne vstupiv a pishov do Beneventu sho pidkorivsya jomu i potim rushiv nazad do Ravenni v okolicyah yakoyi na nevelikomu ostrivci poselilasya nevelika obshina blagochestivih vidlyudnikiv Odin z nih sv Romuald z yakim Otton spilkuvavsya osoblivo chasto pragnuv zmusiti yunogo imperatora vidrektisya vid svitu Prote hlopec mriyav pro inshe vin vidpraviv do Konstantinopolya posliv shob prositi ruki odniyeyi z greckih princes U cej chas plani italijskoyi politiki Ottona porushili nezadovolenist v seredovishi nimeckoyi znati knyazi pochali z yizhdzhatisya i vstupati odin z odnim v nebezpechni dlya imperatora peregovori Navit najviddanishij sluga Saksonskogo domu arhiyepiskop Villigis ne prihovuvav svogo krajnogo rozdratuvannya Mizh nim i Bernvardom Gildesgajmskim zav yazalasya neskinchenna superechka cherez monastir Gandersgajm roztashovanij na mezhi Majncskoyi i Gildesgajmskoyi yeparhij Bernvard kolishnij vihovatel Ottona v cej chas silno zahopivsya jogo ideyami na yaki Villigis divivsya z poglyadu zdorovoyi derzhavnoyi politiki Imperator zadumav peredati rozbrat nimeckih yepiskopiv na obgovorennya soboru yakij virishiv sklikati v okolicyah Spoleto Prote sobor ne vidbuvsya sho pokazuye do yakoyi miri pohitnulosya znachennya imperatorskoyi vladi Ne menshe postrazhdala zagalna poshana do papi a v Nimechchini papsko imperatorska politika Silvestra zustrichala v duhivnictvi vidkritij osud Postupovo hlopec perekonavsya sho ostatochno vtrativ vnutrishnij zv yazok z narodom Vin znovu rushiv do Rimu a oskilki vorota Vichnogo mista znov ohoplenogo oburennyam jomu ne vidkrili vin poselivsya v okolicyah Rimu v zamku Paterno na gori Sorakt Monte Soratte SmertTut 23 sichnya 1002 roku Otton III pomer pislya korotkochasnoyi hvorobi Duhovni ta svitski sanovniki prisutni pri comu prijnyali jogo ostannyu volyu Voni vimusheni buli prihovati jogo smert doki ne pidtyagli do zamku svoye nechislenne vijsko treba bulo perevezti tilo imperatora Ottona do Nimechchini cherez miscevosti shvilovani povstannyam i povni buntivnogo duhu Ce vdalosya ne bez zusil Geribertu Kelnskomu U Nimechchini za voleyu imperatora jogo ostanki buli pohoroneni v Aaheni Rik potomu pomer i Silvestr posadzhenij Ottonom Papoyu hocha vin zumiv pislya smerti Ottona pomiritisya z naselennyam Rima PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118590766 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 LIBRIS d Track Q1798125 Faceted Application of Subject Terminology d Track Q3294867d Track Q846596 Titmar Merzeburzkij d Track Q275425 Catholic Encyclopedia 1995 d Track Q27062196 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Gran Enciclopedia Catalana Grup Enciclopedia 1968 d Track Q18696256d Track Q2664168 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno Cherven 2019 Ce nezavershena stattya pro monarha dinastiyu chi yiyi predstavnika predstavnicyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi