Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Віллігіз нім Willigis бл 940 23 лютого 1011 церковний і державний діяч Священної Римської імперії 16 й архієпископ Майнц

Віллігіз (архієпископ Майнца)

Віллігіз (архієпископ Майнца)

Віллігіз (нім. Willigis; бл. 940 — 23 лютого 1011) — церковний і державний діяч Священної Римської імперії, 16-й архієпископ Майнца.

Віллігіз
image
Народився940[1]
Шенінген
Помер23 лютого 1011[1]
Майнц, Майнцське архієпископство, Священна Римська імперія
КраїнаНімеччина
Діяльністькатолицький священник
Знання мовнімецька
ПосадаАрхієпископ Майнца[d] і архієпископ
Конфесіякатолицька церква[2]

Життєпис

Походив із селянської родини на східному кордоні Гарца (герцогство Саксонське). Легенда XIII ст. називає його сином візника або стельмаха. Народився близько 940 року в Шенінгені. Хлопчиком навчався у Фолкольда Мейсенського, радника спадкоємця імперії Оттона. Стає кліриком.

Здібності Віллігіза дозволили йому зробити швидку кар'єру при дворі. 969 року його було призначено на посаду радника імператора Оттона I. 970 року зараховано до імператорської капели. 971 року призначено канцлером Німеччині.

Після смерті Оттона I в 973 року зберіг провідне становище при дворі, був одним з найбільш довірених осіб нового імператора Оттона II. У 975 році, після смерті , він був висвячений на архієпископа Майнца і одночасно призначений архіканцлером Німеччини. Папа римський Бенедикт VII вручив Віллігізу палій і зробив його своїм вікарієм в Німеччині та прімасом над німецькими єпархіями, а також підтвердив усі привілеї, раніше дані архиєпископам Майнца. 976 року висвятив Дітмара фон Брумата як першого Празького єпископа, який підпорядковувався Майнцькій єпархії. Водночас започаткував зведення Майнцького собору.

983 року брав участь у гофтазі в Вероні, по завершенню якого отримав для своєї архієпископії володіння від Інгельгейма до Гаймбаха та Кауба та області по обидва боки нижньої частини Нахе та Рейнгау (Правобережжя Рейну). Це значно посилило вплив Майнцького архієпископства в Німеччині. Після смерті імператора того ж року стає неформальним регентом імперії спільно зі вдовою і матір'ю померлого — Феофаною і Адельгедою відповідно. Того ж року супроводжував спадкоємця тону Оттона до Аахену для коронації.

Завдяки дипломатичним здібностям Віллігіза трон був збережений для Оттона III. З 991 року після смерті матері імператора фактично став регентом при номінальній владі Адельгейди. 994 року оголосив Оттона III повнолітнім, отримавши від того значні пожертви.

При правлінні останнього зберігав свій вплив. У 996 році разом з імператором здійснив похід до Риму, де брав участь у висвяченні папи римського Григорія V після раптової смерті Івана XV. В останні роки правління Оттона III втратив прихильність імператора, бо виступав проти планів відродження Римської імперії. Диспут щодо юрисдикції монастиря Гандерсгейм з Бернвардом Гільдесгаймським, колишнім наставником Оттона III, розбирався у 1001 році папським легатом — кардиналом Фредеріком Саксонським і призвів до сварки архієпископа з імператором. Втім папа римський Сильвестр II став на бік імператора й Бернварда Гільдесгаймського.

Після смерті Оттона III у 1002 році Віллігіз надав рішучу підтримку Генріху IV, герцогу Баварському, в боротьбі за імператорський трон. 7 червня 1002 року Віллігіз у соборі Майнца провів коронацію Генріха.

1007 року головував на соборі у Франкфурті, де було затверджено утворення Бамберзької єпархії, проведення чернечої реформи. 1009 року висвятив Майнцький собор, але той через декілька днів згорів майже вщент. Помер 1011 року в Майнці, був похований у церкві Святого Стефана. Було здійснено декілька спроб канонізувати Віллігіза, проте без успіху.

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118633384 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
    d:Track:Q30d:Track:Q3892772

Джерела

  • Peter Aufgebauer: Der Mainzer Erzbischof Willigis (975—1011) und sein Wirken auf dem Eichsfeld. In: Bischof Burchard in seiner Zeit. Tagungsband zum biographisch-landeskundlichen Kolloquium vom 13. bis 15. Oktober 2000 in Heilbad Heiligenstadt, hg. von Thomas T. Müller, Maik Pinkert und Anja Seeboth, Heiligenstadt 2001, S. 42–57.
  • Josef Heinzelmann: Spuren der Frühgeschichte von St. Stephan in Mainz. Ein Beitrag zu einer noch nicht geführten Diskussion, in: Archiv für mittelrheinische Kirchengeschichte, Bd. 56 (2004), S. 89–100.
  • Francis Mershman, «St. Willigis», The Catholic Encyclopedia, Volume 15 (New York: Robert Appleton Company, 1912), 4 March 2014

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Villigiz nim Willigis bl 940 23 lyutogo 1011 cerkovnij i derzhavnij diyach Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 16 j arhiyepiskop Majnca VilligizNarodivsya940 1 SheningenPomer23 lyutogo 1011 1 Majnc Majncske arhiyepiskopstvo Svyashenna Rimska imperiyaKrayinaNimechchinaDiyalnistkatolickij svyashennikZnannya movnimeckaPosadaArhiyepiskop Majnca d i arhiyepiskopKonfesiyakatolicka cerkva 2 Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv iz selyanskoyi rodini na shidnomu kordoni Garca gercogstvo Saksonske Legenda XIII st nazivaye jogo sinom viznika abo stelmaha Narodivsya blizko 940 roku v Sheningeni Hlopchikom navchavsya u Folkolda Mejsenskogo radnika spadkoyemcya imperiyi Ottona Staye klirikom Zdibnosti Villigiza dozvolili jomu zrobiti shvidku kar yeru pri dvori 969 roku jogo bulo priznacheno na posadu radnika imperatora Ottona I 970 roku zarahovano do imperatorskoyi kapeli 971 roku priznacheno kanclerom Nimechchini Pislya smerti Ottona I v 973 roku zberig providne stanovishe pri dvori buv odnim z najbilsh dovirenih osib novogo imperatora Ottona II U 975 roci pislya smerti vin buv visvyachenij na arhiyepiskopa Majnca i odnochasno priznachenij arhikanclerom Nimechchini Papa rimskij Benedikt VII vruchiv Villigizu palij i zrobiv jogo svoyim vikariyem v Nimechchini ta primasom nad nimeckimi yeparhiyami a takozh pidtverdiv usi privileyi ranishe dani arhiyepiskopam Majnca 976 roku visvyativ Ditmara fon Brumata yak pershogo Prazkogo yepiskopa yakij pidporyadkovuvavsya Majnckij yeparhiyi Vodnochas zapochatkuvav zvedennya Majnckogo soboru 983 roku brav uchast u goftazi v Veroni po zavershennyu yakogo otrimav dlya svoyeyi arhiyepiskopiyi volodinnya vid Ingelgejma do Gajmbaha ta Kauba ta oblasti po obidva boki nizhnoyi chastini Nahe ta Rejngau Pravoberezhzhya Rejnu Ce znachno posililo vpliv Majnckogo arhiyepiskopstva v Nimechchini Pislya smerti imperatora togo zh roku staye neformalnim regentom imperiyi spilno zi vdovoyu i matir yu pomerlogo Feofanoyu i Adelgedoyu vidpovidno Togo zh roku suprovodzhuvav spadkoyemcya tonu Ottona do Aahenu dlya koronaciyi Zavdyaki diplomatichnim zdibnostyam Villigiza tron buv zberezhenij dlya Ottona III Z 991 roku pislya smerti materi imperatora faktichno stav regentom pri nominalnij vladi Adelgejdi 994 roku ogolosiv Ottona III povnolitnim otrimavshi vid togo znachni pozhertvi Pri pravlinni ostannogo zberigav svij vpliv U 996 roci razom z imperatorom zdijsniv pohid do Rimu de brav uchast u visvyachenni papi rimskogo Grigoriya V pislya raptovoyi smerti Ivana XV V ostanni roki pravlinnya Ottona III vtrativ prihilnist imperatora bo vistupav proti planiv vidrodzhennya Rimskoyi imperiyi Disput shodo yurisdikciyi monastirya Gandersgejm z Bernvardom Gildesgajmskim kolishnim nastavnikom Ottona III rozbiravsya u 1001 roci papskim legatom kardinalom Frederikom Saksonskim i prizviv do svarki arhiyepiskopa z imperatorom Vtim papa rimskij Silvestr II stav na bik imperatora j Bernvarda Gildesgajmskogo Pislya smerti Ottona III u 1002 roci Villigiz nadav rishuchu pidtrimku Genrihu IV gercogu Bavarskomu v borotbi za imperatorskij tron 7 chervnya 1002 roku Villigiz u sobori Majnca proviv koronaciyu Genriha 1007 roku golovuvav na sobori u Frankfurti de bulo zatverdzheno utvorennya Bamberzkoyi yeparhiyi provedennya chernechoyi reformi 1009 roku visvyativ Majnckij sobor ale toj cherez dekilka dniv zgoriv majzhe vshent Pomer 1011 roku v Majnci buv pohovanij u cerkvi Svyatogo Stefana Bulo zdijsneno dekilka sprob kanonizuvati Villigiza prote bez uspihu PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118633384 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Catholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772DzherelaPeter Aufgebauer Der Mainzer Erzbischof Willigis 975 1011 und sein Wirken auf dem Eichsfeld In Bischof Burchard in seiner Zeit Tagungsband zum biographisch landeskundlichen Kolloquium vom 13 bis 15 Oktober 2000 in Heilbad Heiligenstadt hg von Thomas T Muller Maik Pinkert und Anja Seeboth Heiligenstadt 2001 S 42 57 Josef Heinzelmann Spuren der Fruhgeschichte von St Stephan in Mainz Ein Beitrag zu einer noch nicht gefuhrten Diskussion in Archiv fur mittelrheinische Kirchengeschichte Bd 56 2004 S 89 100 Francis Mershman St Willigis The Catholic Encyclopedia Volume 15 New York Robert Appleton Company 1912 4 March 2014

Дата публікації:
Топ