Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Карл I (Карл Лотаринзький; фр. Charles de Basse-Lotharingie Charles de Basse-Lotharingie; () , Лан — бл. 993, Орлеан) — один з останніх представників королівського дому Каролінгів, син Людовика IV Заморського і Герберги Саксонської, молодший брат короля Лотаря.
| Карл I | |
|---|---|
| фр. Charles de Basse-Lotharingie | |
 | |
| Народився | 953 Лан |
| Помер | 992 Орлеан |
| Поховання | Базиліка святого Серватія |
| Країна | Нижня Лотарингія |
| Діяльність | монарх |
| Знання мов | латина |
| Титул | d[2] |
| Рід | Каролінги |
| Батько | Людовик IV Заморський |
| Мати | d |
| Брати, сестри | Лотар, d і d |
| У шлюбі з | d |
| Діти | Оттон (герцог Нижньої Лотарингії), d, d і d |
| |
Біографія
Конфлікт з королівською родиною і вигнання
Всупереч звичаям попередніх Каролінгів, король Лотар не надав Карлу ніяких королівських повноважень. Ймовірно, бажання отримати хоч якесь володіння, призвело Карла в 976 році до участі в поході в Лотарингію, що входила до складу Священної Римської імперії. Однак це вторгнення, організоване бунтівними васалами імператора Оттона II Рудого, графами Реньє IV і Ламбертом I, завершилося їх поразкою під стінами Монса .
Повернувшись до королівського двору Лотаря, в 977 році Карл звинуватив дружину брата Емму в подружній невірності і зраді з єпископом Асцеліном Ланским. Звинувачення було відхилено церковним синодом на чолі з архієпископом Адальбероном Реймським, в результаті чого Карл був відсторонений від спадкування французького престолу і вигнаний з Франції.
Він знайшов притулок при дворі імператора Оттона II Рудого, який в тому ж році зробив його герцогом Нижньої Лотарингії. Оттон II обіцяв проголосити Карла королем Франції, як тільки Лотар буде відсторонений, а Лотарингія повернена під контроль імперії.
Війна з Лотарем
У серпні 978 року Лотар вторгся в Німеччину і захопив імперську столицю Ахен, але не зміг здобути повної перемоги над Оттоном II і Карлом. У відповідь на цей напад вже в жовтні Оттон II і Карл самі вторглися до Франції, захопили Реймс, Суассон і Лан — тодішню столицю королівства. Карл був коронований як король Франції в Лані єпископом Меца Теодоріхом I. 30 листопада Гуго Капет розбив війська Оттона II і Карла, після чого змусив їх відступити в Ахен і залишити Лан.
Дії Карла під час цієї війни були кваліфіковані як зрада васальних зобов'язань перед Лотарем і він був остаточно виключений з числа можливих спадкоємців французького престолу. Після смерті Лотаря в 986 році королем став його син Людовик V Лінивий, а після смерті останнього магнати в 987 році обрали королем Гуго Капета. Капетинги таким чином прийшли до влади, ігноруючи Карла — представника будинку Каролінгів.
Війна з Гуго Капетом
У 990 році, передавши управління герцогством своєму синові Оттону, Карл почав війну проти Гуго Капета, захопив Реймс і Лан. Однак 29 березня 991 року він був схоплений завдяки віроломству Асцеліна (єпископа Ланського) і разом зі своїм молодшим сином Людовиком був виданий Гуго Капету, який ув'язнив Карла з дружиною і дітьми у фортецю в Орлеані.
Карл помер в ув'язненні, але точний рік смерті невідомий. За повідомленням Сігіберта з Жамблу, Карл помер в 991 році, але, швидше за все, хроніст переплутав рік його смерті з роком полону. Вважається, що в січні 992 року Карл був ще живий. У 1666 році в Маастріхті в базиліці Святого Серватія був виявлений саркофаг, в якому, судячи з напису, було поховано тіло Карла. На ньому була висічена дата — 1001 рік, яка довгий час і вважалася роком смерті Карла. Однак пізніше був зроблений висновок, що в цьому році тіло Карла було перевезено в Маастрихт (швидше за все його сином Оттоном), де і було перепоховано. На думку сучасних дослідників Карл помер не пізніше 995 року.
Неясна доля молодших синів Карла — Людовика і Карла. За однією з легенд вони вважалися близнюками, народженими в орлеанської в'язниці, звідки вони втекли в Німеччину. Однак ця легенда не знаходить документального підтвердження. Карл народився в 989 році, Людовик був старшим. Карл був врятований від полону слугами і, ймовірно, жив у старшого брата Оттона, можливо, померши раніше за нього. Що стосується Людовика, то він був ув'язнений разом з батьком в Орлеані і, ймовірно, після смерті батька був разом з матір'ю і сестрами відданий під охорону Асцелина, єпископа Лана. У період між 1005 та 1012 роками він згадується при дворі герцога Аквітанії Гильом V. Він був живий ще в 1009 році. Довгий час з Людовіком, на підставі «Анонімної історії ландграфів Тюрінгії» (XV століття), ототожнювали Людовика Бородатого, родоначальника ландграфів Тюрингії (Людовингов), отримав титул в 1025 році від імператора Конрада II. Однак зараз цю версію більшість істориків відкидають.
Сім'я
Карл I був одружений двічі. Перша дружина (приблизно з 973 року) — Агнеса (бл. 955—983), дочка графа де Мо і де Труа Роберта де Вермандуа; друга дружина (приблизно з 979 року) — Аделаїда (народилася в 953). Діти (невідомо від якого шлюбу):
- Герберга (977 — після 1018); чоловік: граф Лувена Ламберт I (бл. 950—1015)
- Оттон II (до 985 — до 1012), герцог Нижньої Лотарингії (з 991)
- Людовик (до 989 — після 1009)
- Карл (989 — до 1012)
- Аделаїда (970/975—1019); чоловік: граф Намюра (помер в 1011).
Примітки
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
- Тейс Л., 1993, с. 191—192.
- Лот Ф., 2001, с. 76—79.
- Згідно з «Генеалогією графів Булонських» (кінець XI століття), граф Намюра Альберт I був одружений з Ерменгардою, донькою Карла Лотаринзького. Втім, оскільки в джерелах відсутні відомості про те, що Карл мав доньку з таким ім'ям, її зазвичай ототожнюють з Аделаїдою. Проте існують серйозні сумніви щодо достовірності цих відомостей
Література
- Ріхер Реймський. Історія, кн. IV / Пер. с лат., сост., коммент. и указ. А. В. Тарасовой ; отв. ред. И. С. Філіппов. — М.: РОССПЭН, 1997. — 322 с. — (Класичної античності і середньовіччя). — 3000 экз. — ISBN 5-86004-074-1.
- {{{Заголовок}}}. — СПб. : Евразия, 2001. — 320 с. — .
- Тейс Л. {{{Заголовок}}}. — М. : Скарабей, 1993. — 272 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Karl I Karl Lotarinzkij fr Charles de Basse Lotharingie Charles de Basse Lotharingie Lan bl 993 Orlean odin z ostannih predstavnikiv korolivskogo domu Karolingiv sin Lyudovika IV Zamorskogo i Gerbergi Saksonskoyi molodshij brat korolya Lotarya Karl Ifr Charles de Basse LotharingieNarodivsya953 LanPomer992 OrleanPohovannyaBazilika svyatogo ServatiyaKrayinaNizhnya LotaringiyaDiyalnistmonarhZnannya movlatinaTituld 2 RidKarolingiBatkoLyudovik IV ZamorskijMatidBrati sestriLotar d i dU shlyubi zdDitiOtton gercog Nizhnoyi Lotaringiyi d d i d Mediafajli u VikishovishiSarkofag Karla I v bazilici svyatogo Servatiya v MaastrihtiFranciya v 987 roci BiografiyaKonflikt z korolivskoyu rodinoyu i vignannya Vsuperech zvichayam poperednih Karolingiv korol Lotar ne nadav Karlu niyakih korolivskih povnovazhen Jmovirno bazhannya otrimati hoch yakes volodinnya prizvelo Karla v 976 roci do uchasti v pohodi v Lotaringiyu sho vhodila do skladu Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Odnak ce vtorgnennya organizovane buntivnimi vasalami imperatora Ottona II Rudogo grafami Renye IV i Lambertom I zavershilosya yih porazkoyu pid stinami Monsa Povernuvshis do korolivskogo dvoru Lotarya v 977 roci Karl zvinuvativ druzhinu brata Emmu v podruzhnij nevirnosti i zradi z yepiskopom Ascelinom Lanskim Zvinuvachennya bulo vidhileno cerkovnim sinodom na choli z arhiyepiskopom Adalberonom Rejmskim v rezultati chogo Karl buv vidstoronenij vid spadkuvannya francuzkogo prestolu i vignanij z Franciyi Vin znajshov pritulok pri dvori imperatora Ottona II Rudogo yakij v tomu zh roci zrobiv jogo gercogom Nizhnoyi Lotaringiyi Otton II obicyav progolositi Karla korolem Franciyi yak tilki Lotar bude vidstoronenij a Lotaringiya povernena pid kontrol imperiyi Vijna z Lotarem U serpni 978 roku Lotar vtorgsya v Nimechchinu i zahopiv impersku stolicyu Ahen ale ne zmig zdobuti povnoyi peremogi nad Ottonom II i Karlom U vidpovid na cej napad vzhe v zhovtni Otton II i Karl sami vtorglisya do Franciyi zahopili Rejms Suasson i Lan todishnyu stolicyu korolivstva Karl buv koronovanij yak korol Franciyi v Lani yepiskopom Meca Teodorihom I 30 listopada Gugo Kapet rozbiv vijska Ottona II i Karla pislya chogo zmusiv yih vidstupiti v Ahen i zalishiti Lan Diyi Karla pid chas ciyeyi vijni buli kvalifikovani yak zrada vasalnih zobov yazan pered Lotarem i vin buv ostatochno viklyuchenij z chisla mozhlivih spadkoyemciv francuzkogo prestolu Pislya smerti Lotarya v 986 roci korolem stav jogo sin Lyudovik V Linivij a pislya smerti ostannogo magnati v 987 roci obrali korolem Gugo Kapeta Kapetingi takim chinom prijshli do vladi ignoruyuchi Karla predstavnika budinku Karolingiv Vijna z Gugo Kapetom U 990 roci peredavshi upravlinnya gercogstvom svoyemu sinovi Ottonu Karl pochav vijnu proti Gugo Kapeta zahopiv Rejms i Lan Odnak 29 bereznya 991 roku vin buv shoplenij zavdyaki virolomstvu Ascelina yepiskopa Lanskogo i razom zi svoyim molodshim sinom Lyudovikom buv vidanij Gugo Kapetu yakij uv yazniv Karla z druzhinoyu i ditmi u fortecyu v Orleani Karl pomer v uv yaznenni ale tochnij rik smerti nevidomij Za povidomlennyam Sigiberta z Zhamblu Karl pomer v 991 roci ale shvidshe za vse hronist pereplutav rik jogo smerti z rokom polonu Vvazhayetsya sho v sichni 992 roku Karl buv she zhivij U 1666 roci v Maastrihti v bazilici Svyatogo Servatiya buv viyavlenij sarkofag v yakomu sudyachi z napisu bulo pohovano tilo Karla Na nomu bula visichena data 1001 rik yaka dovgij chas i vvazhalasya rokom smerti Karla Odnak piznishe buv zroblenij visnovok sho v comu roci tilo Karla bulo perevezeno v Maastriht shvidshe za vse jogo sinom Ottonom de i bulo perepohovano Na dumku suchasnih doslidnikiv Karl pomer ne piznishe 995 roku Neyasna dolya molodshih siniv Karla Lyudovika i Karla Za odniyeyu z legend voni vvazhalisya bliznyukami narodzhenimi v orleanskoyi v yaznici zvidki voni vtekli v Nimechchinu Odnak cya legenda ne znahodit dokumentalnogo pidtverdzhennya Karl narodivsya v 989 roci Lyudovik buv starshim Karl buv vryatovanij vid polonu slugami i jmovirno zhiv u starshogo brata Ottona mozhlivo pomershi ranishe za nogo Sho stosuyetsya Lyudovika to vin buv uv yaznenij razom z batkom v Orleani i jmovirno pislya smerti batka buv razom z matir yu i sestrami viddanij pid ohoronu Ascelina yepiskopa Lana U period mizh 1005 ta 1012 rokami vin zgaduyetsya pri dvori gercoga Akvitaniyi Gilom V Vin buv zhivij she v 1009 roci Dovgij chas z Lyudovikom na pidstavi Anonimnoyi istoriyi landgrafiv Tyuringiyi XV stolittya ototozhnyuvali Lyudovika Borodatogo rodonachalnika landgrafiv Tyuringiyi Lyudovingov otrimav titul v 1025 roci vid imperatora Konrada II Odnak zaraz cyu versiyu bilshist istorikiv vidkidayut Sim ya Karl I buv odruzhenij dvichi Persha druzhina priblizno z 973 roku Agnesa bl 955 983 dochka grafa de Mo i de Trua Roberta de Vermandua druga druzhina priblizno z 979 roku Adelayida narodilasya v 953 Diti nevidomo vid yakogo shlyubu Gerberga 977 pislya 1018 cholovik graf Luvena Lambert I bl 950 1015 Otton II do 985 do 1012 gercog Nizhnoyi Lotaringiyi z 991 Lyudovik do 989 pislya 1009 Karl 989 do 1012 Adelayida 970 975 1019 cholovik graf Namyura pomer v 1011 PrimitkiIdentifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Cawley C Medieval Lands A prosopography of medieval European noble and royal families d Track Q13419312d Track Q49162812 Tejs L 1993 s 191 192 Lot F 2001 s 76 79 Zgidno z Genealogiyeyu grafiv Bulonskih kinec XI stolittya graf Namyura Albert I buv odruzhenij z Ermengardoyu donkoyu Karla Lotarinzkogo Vtim oskilki v dzherelah vidsutni vidomosti pro te sho Karl mav donku z takim im yam yiyi zazvichaj ototozhnyuyut z Adelayidoyu Prote isnuyut serjozni sumnivi shodo dostovirnosti cih vidomostejLiteraturaRiher Rejmskij Istoriya kn IV Per s lat sost komment i ukaz A V Tarasovoj otv red I S Filippov M ROSSPEN 1997 322 s Klasichnoyi antichnosti i serednovichchya 3000 ekz ISBN 5 86004 074 1 Zagolovok SPb Evraziya 2001 320 s ISBN 5 8071 0077 8 Tejs L Zagolovok M Skarabej 1993 272 s ISBN 5 86507 043 6