Оскар Пастіор

О́скар Пастіо́р (нім. Oskar Pastior; 20 жовтня 1927(19271020), Германштадт, Румунія, — 4 жовтня 2006, Франкфурт-на-Майні, Німеччина) — німецький поет.

Оскар Пастіор
Народився	20 жовтня 1927(1927-10-20)^[1]^[2]^[…] Сібіу, Румунія^[1]
Помер	4 жовтня 2006(2006-10-04)^[4]^[1]^[…](78 років) Франкфурт-на-Майні, Дармштадт (округ), Гессен, Німеччина^[1]
Поховання	^d^[5]
Країна	Німеччина
Діяльність	поет, перекладач, письменник, журналіст
Alma mater	Бухарестський університет
Членство	УЛІПО, Німецька академія мови і поезії, Берлінська академія мистецтв і ^d
Автограф
Нагороди	^d (1993) ^d (1997) ^d (2000) Q15139347? (1998) ^d (1990) ^d (2002) Премія Георга Бюхнера (2006) ^d (1983) ^d (1969) ^d (1999) ^d (2001) ^d (1991 — 1992) ^d ^d (1980)
Оскар Пастіор у Вікісховищі

«Сібіу» (Германштадт)

Біографія

Походив з родини трансільванських німців. 1945 року, після заняття Румунії Радянською армією як етнічний німець був депортований в радянський трудовий табір на території Донбасу. 1949 року повернувся на батьківщину, вивчав германістику в Бухарестському університеті. Після закінчення університету працював редактором німецьких передач румунського радіо (для німецької меншини в Румунії). 1964 року опублікував першу збірку віршів.

1968 року отримав стипендію у і вирішив не повертатися до Румунії. З 1969 року жив у Західному Берліні. Як стало відомо 2010 року, Оскар Пастіор кілька років перебував під наглядом румунської таємної поліції, а 1961 року він сам став її інформатором і був ним до свого від'їзду до Австрії у 1968 році.

Творчість

Пастіор особливо цікавився ігровими поетичними формами: паліндромам, анаграмами тощо. Тож 1992 року він приєднався до французької літературної групи «УЛІПО» і став її єдиним німецьким учасником.

Крім власних віршів, Пастіору належать також численні переклади на німецьку мову румунської поезії, від Міхая Емінеску і Джордже Кошбука до і Трістана Тцара. Пастіор перекладав також і з інших мов, зокрема твори Гертруди Стайн та вірші Велимира Хлєбнікова.

В останні роки разом з Гертою Мюллер працював над книгою про примусову працю Румунських німців в СРСР (роман був закінчений Гретою Мюллер вже після смерті співавтора).

Визнання

Пастіор був одним з найвідоміших німецьких поетів свого покоління, лауреатом низки престижних премій, зокрема премії Марбургского університету (1980), (1990), (2001), (2002), премії Георга Бюхнера (2006).

Твори

• Fludribusch im Pflanzenheim, Bukarest 1960.
• Offne Worte, Literaturverlag, Bukarest 1964.
• Ralph in Bukarest, Bukarest 1964.
• Gedichte, Jugendverlag, Bukarest 1965.
• Vom Sichersten ins Tausendste, Frankfurt am Main 1969.
• Gedichtgedichte, Luchterhand, Darmstadt 1973.
• Höricht, Verlag Klaus Ramm, Lichtenberg 1975.
• An die neue Aubergine, Rainer Verlag, Berlin 1976.
• Fleischeslust, Verlag Klaus Ramm, Lichtenberg 1976.
• Der krimgotische Fächer, Renner Verlag, Erlangen 1978.
• Ein Tangopoem und andere Texte, lcb-Editionen, Berlin 1978.
• Wechselbalg, Gedichte 1977—1980, Verlag Klaus Ramm, Spenge 1980.
• 33 Gedichte, Hanser, München 1983 (Обробка віршів Франческо Петрарки)
• Sonetburger, Rainer Verlag, Berlin 1983.
• Anagrammgedichte, Renner Verlag, München 1985.
• Ingwer und Jedoch, Göttingen 1985.
• Lesungen mit Tinnitus, Hanser, München 1986.
• Römischer Zeichenblock, Berlin 1986.
• Teure Eier, Paris 1986.
• Modeheft des Oskar Pastior, München 1987.
• Anagramme, Berlin 1988 (разом з Галлі)
• Kopfnuß Januskopf, Hanser, München 1990.
• Neununddreißig Gimpelstifte, Rainer Verlag, Berlin 1990.
• Eine Scheibe Dingsbums, Ravensburg 1990.
• Feiggehege, Berlin 1991.
• Urologe küßt Nabelstrang, Augsburg 1991.
• Vokalisen & Gimpelstifte, Hanser, München 1992.
• Eine kleine Kunstmaschine, München u. a. 1994.
• Das Unding an sich, Frankfurt am Main 1994.
• Gimpelschneise in die Winterreise-Texte von Wilhelm Müller, Weil am Rhein u. a. 1997.
• Das Hören des Genitivs, München 1997.
• Come in to frower, Tokyo u. a. 1998 (разом з Веронікою Шеперс та Зільке Шимпф)
• Der Janitscharen zehn, Berlin 1998.
• Standort mit Lambda, Berlin 1998.
• Pan-tum tam-bur, Frankfurt am Main 1999 (разом з Утою Шнайдер)
• Saa uum, Frankfurt am Main 1999.
• O du roher Iasmin, Weil am Rhein u. a. 2000.
• Villanella & Pantum, Hanser, München 2000.
• Ein Molekül Tinnitus, Berlin 2002 (разом з Герхільд Ебель)
• Werkausgabe, Hanser, München
  • Bd. 2. «Jetzt kann man schreiben was man will!», 2003.
  • Bd. 3. «Minze Minze flaumiran Schpektrum», 2004.
  • Bd. 1. «… sage, du habest es rauschen gehört», 2006.
  • Bd. 4. «… was in der Mitte zu wachsen anfängt», 2008.
• Gewichtete Gedichte. Chronologie der Materialien, Hombroich 2006.
• Speckturm. 12 × 5 Intonationen zu Gedichten von Charles Baudelaire, Urs Engeler Editor, Basel 2007

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #11891118X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Discogs — 2000.
   d:Track:Q504063
4. http://www.iht.com/articles/ap/2006/10/05/arts/EU_A-E_BKS_Germany_Obit_Pastior.php
5. https://www.berlin.de/senuvk/umwelt/stadtgruen/friedhoefe_begraebnisstaetten/downloads/eg-liste.pdf
6. [1]

Посилання

• Бібліографія. Оскар Пастіор // Німецька національна бібліотека
• Siebenbürger Zeitung, Christian Schoger: Schlesaks Enthüllungen über Oskar Pastior lösen Kontroverse aus, 22. November 2010 (→ online)
• Біографія Пастіора на сайті видавництва Verlag Urs Engeler (→ online)
• Oskar Pastior — Das hörbare Erbe, Пастіор читає власні вірші(→ online)
• Franz Josef Czernin: Die Regel, das Spiel und das Andere. Zum Werk Oskar Pastiors. (→ online^{[недоступне посилання з вересня 2019]})
• Архівна копія на сайті Wayback Machine. (Ulrich Goerdten)
• Düsseldorfer Werkstattgesprächen der Künstlergilde NRW am Schriftstellerstammtisch im Haus des Deutschen Ostens (heute Stiftung Gerhart-Hauptmann-Haus), März 1993