Орі хівка до 1945 року Пандаклія село Кубейської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні Насел

Орі́хівка (до 1945 року — Пандаклія) — село Кубейської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні. Населення становить 2426 осіб.

село Оріхівка


Герб	Прапор

Кубейська сільська громада

Код КАТОТТГ

UA51060130030070920

Облікова картка

Оріхівка

Основні дані

Засноване

1830

Населення

2426

Площа

2,79 км²

Густота населення

869,53 осіб/км²

Поштовий індекс

68721

Телефонний код

+380 4846

Географічні дані

Географічні координати

45°48′22″ пн. ш. 28°54′32″ сх. д. / 45.80611° пн. ш. 28.90889° сх. д.Координати: 45°48′22″ пн. ш. 28°54′32″ сх. д. / 45.80611° пн. ш. 28.90889° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

62 м

Водойми

Балка Пандаклійська, р. Великий Катлабух

Відстань до
районного центру

34 км

Місцева влада

Адреса ради

68721, с.Оріхівка, вул. Шкільна, 74

Староста

Волкова Ірина Степанівна

Карта

Оріхівка

Оріхівка

Мапа

Оріхівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Оріхівка.

Географія

Селом тече Балка Пандаклійська.

Історія

За даними 1859 року у болгарській колонії Пандаклія (Фундуклі) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 1233 особи (609 чоловічої статі та 624 — жіночої), налічувалось 180 дворових господарств, існували православна церква.

Станом на 1886 рік у болгарській колонії Кубейської волості мешкало 2056 осіб, налічувалось 310 дворових господарств, існували православна церква, школа, 5 лавок.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2804 осіб (1389 чоловічої статі та 1415 — жіночої), з яких 2801 — православної віри.

14 листопада 1945 року було перейменовано село Пандаклія Новоіванівського району на село Оріхівка і Пандаклійську сільраду — на Оріхівську.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2584 особи, з яких 1266 чоловіків та 1318 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2273 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
болгарська	93,98 %
українська	2,1 %
російська	1,81 %
молдовська	0,91 %
гагаузька	0,82 %
циганська	0,16 %
німецька	0,04 %

Герб і прапор

На прапорі і гербі відображені головні елементи життя селян. Так як свою назву населений пункт отримав завдяки вирощуванню здавна волоських горіхів, то на гербі є їх зображення. Другим елементом було обране золоте виноградне гроно. Вони розташовуються з боків великого зображення Святого Георгія Змієборця, що вражає списом змія. Ім'я цього святого носить місцева церква.

Основними кольорами прапора є червоний, жовтий та зелений, які символізують життя, великодушність, багатство; пшеничне поле, сонце; родючість, процвітання та оновлення природи — відповідно.

Відомі мешканці

Малинов Александр — болгарський політичний діяч, лідер Демократичної партії. Голова уряду країни у 1908–1911, 1918 та 1931 роках, з іменем якого пов'язано проголошення незалежності Болгарії.

Примітки

Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 294)
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-8. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040..
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.

Джерела

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 294)

[2] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-8. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[4] Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»

[FOOTNOTEУРСР:_Адм.-тер._поділ_(на_01.09.1946)1947880–958,_959–1040.-5] УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040..

[населення_1989-6] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.

[населення_2001-7] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.

[населення_2001_мова-8] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.