Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту 50 40 25 пн ш 17 5

Опольсько-Ратиборське князівство

Опольсько-Ратиборське князівство
Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

50°40′25″ пн. ш. 17°55′18″ сх. д. / 50.6735° пн. ш. 17.9217° сх. д. / 50.6735; 17.9217

Опольсько-Ратиборське князівство
Герб
image image
Дата створення / заснування 1202 image
Столиця Ополе image
Час/дата припинення існування 1532 image

Опольсько-Ратиборське князівство або Ратиборсько-Опольське князівство (чеськ. Opolsko-Ratibořské knížectví, пол. Księstwo Opolsko-Raciborskie) або в німецькій традиції (нім. Herzogtum Oppeln und Ratibor) — найбільше історичне Сілезьке князівство, що існувало в 1202–1556 роках. Виникло в період поділу самостійних Сілезьких князівств на території Опольського, Ратиборського та інших сусідніх князівств, в якому правили князі з Опольської та Ратиборської гілки династії Сілезьких П'ястів.

Історія

Ратиборське князівство під керівництвом князя Мешка Кривоногого постало 1173 року під час поділу Сілезького князівства між синами князя Силезії Володислава II. Вратислаське та інші сусідні князівства перейшли до старшого брата Мешка князя Болька I , через що молодший брат був незадоволений. Після смерті Болька І в 1201 році Мешко зайняв Опольське князівство, створивши об'єднане Опольсько-Ратиборське князівство. Спадкоємець Болька І, князь Сілезії Генрик І, вимушений був погодитись на поділ Верхньої та Нижньої Сілезії.

Столицею князівства стало Ополе. Після смерті князя Мешка у 1211 році князівство успадкував його єдиний син Казимир І. Коли Казимир І помер у 1230 році, а його сини Мешко II Опольський та Володислав І Опольський були ще неповнолітніми, регентом князівства став князь Сілезії та Вроцлавський князь Генрик I (до 1238), та його син Генрик II (1238-1239).

Після повноліття, Мешко II та Володислав І керували князівством спільно. Їм також довелося відновити князівський палац в Ополі, який був зруйнований під час монголо-татарської навали 1241 року. Мешко II помер у 1246 році, не залишивши спадкоємця, і далі Володислав правив самостійно. Він проводив незалежну європейську політику: підтримував короля Угорищини Белу IV в його конфлікті з королем Богемії Премислом Отакаром II. Пізніше Володислав виступив зі своїм двоюрідним братом князем Сілезії Генріхом III проти короля Бели в битві під Крессенбрунном 1260 року. Також він пітримав місцеву шляхту Краківського князівства проти князя Болеслава V. Хоча Володислав не зміг посісти Польський престол, але зайняв значні території Сілезії та Краківщини, до цього окуповані поляками.
У 1280–1290 роках сини князя Володислава розділили величезну державу на чотири князівства: Опольське, Ратиборське, Тешинське та Битомське.

У XIV столітті удільні Сілезькі князівства, в тому числі й Опольське та Ратиборське увійшли до складо земель Богемської корони. У 1348 і 1355 роках король Карл Люксембурзький видав акти про офіційне включення Сілезьких князівств до складу Королівства Богемії як безпосередніх князівств.

Процес нового об'єднання князівств у Верхній Сілезії відбувся в другій половині XV століття в результаті серії смертей бездітних удільних правлячих князів, які керували самостійними державами. Микола I, який правив Опольським князівством, включив Немодлинське, Стрілецьке та Ґлоґувське князівства до своїх володінь, після того як їх князі померли без спадкоємця чоловічої статі в 1455–1460 роках. Ратиборське князівство, після вимирання Опавської гілки династії Пршемисловичів, також було розділено на Ратиборський, Карновський і Рибницький уділи. Бездітна смерть їх князів без спадкоємців у 1479–1483 роках - братів Вацлава Рибницького та Івана IV Карновського, призвела до приєднання цих земель до володінь їх двоюрідного брата Івана V Ратиборського.

Опольський князь Микола I помер у 1476 році, залишивши розширене Опольське князівство неподільним своїм синам Миколі II та Івану II Доброму, які спільно розпоряджалися спадщиною. Після смерті Миколи ІІ, Іван ІІ Добрий, як самостійний Опольський князь, у 1498 р. приєднав Битоське князівство, а 1509 р. Козельське князівство.

Через відсутність нащадка в Івана ІІ Доброго виникла проблема спадкоємства після нього. У 1511 році між Іваном ІІ Добрим і його племінником Валентином Ратиборським було укладено договір. До угоди також було додано третю сторону — Георга Гогенцоллерна, маркграфа Бранденбурга. Коли князь Валентин помер молодим і бездітним у 1521 році, Іван ІІ Добрий об'єднав Опольське і Ратиборське князівства.

Величезне Опольсько-Ратиборське князівство, створене бездітним князем Іваном ІІ Добрим, було об’єктом інтересу багатьох правителів і вельмож. Претензії на спадщину висували інші Сілезькі П'ясти - Казимир II Тешинський і Фридріх II Легницький, а також чеський магнат Зденек Лев. Однак, маркграф Ансбаха Георгій Гогенцоллерн, який мав угоду про спадщину з Іваном ІІ, викупив вимоги вищезгаданих конкурентів на спадщину. Гогенцоллерни утримували князівство в заставі до 1551 року, коли король Богемії Фердинанд Габсбург обміняв Верхньосілезьку заставу на Жаганське князівство у сина Георга - Георга Фрідріха. Пізніше, в обмін на вимоги малолітнього князя Івана Сигізмунда Заполя та його матері Ізабелли Ягеллонки на угорський престолу, король Фердинанд передав їм у заставу Опольсько-Ратиборське князівство з 1552 р., яким вони правили до 1556 р. Коли виявилося, що доходи від князівства не такі високі, як їм обіцяли, вони повернулися до Угорщини, а князівство перейшло під прямий сюзеренітет Габсбургів. Наступним заставним правителем був Трансільванський князь [[Сигізмунд Баторій] , який після війни з Туреччиною обміняв Семігороддя з тодішнім королем Богемії Рудольфом II Габсбургом у 1598 році на Опольсько-Ратиборське князівство, але лише через кілька місяців змінив свою думку і повернувся до Трансільванії. Таким чином князівство повернулося до рук Габсбургів.

image
Мапа князівства

Під час Тридцятилітньої війни правителем князівства в 1622–1623 роках був Трансільванський князь Гаврило Бетлен, який брав участь у повстанні проти Габсбургів в Угорщині. Бетлена навіть передбачалося обрати королем Угорщини, але Габсбурги уклали з ним перемир'я - в обмін на спадкове володіння Опольсько-Ратиборським князівством Бетлен утримався від боротьби на угорський престол. Однак невдовзі він знову об’єднався з постанцями і виступив проти Габсбургів, за що король Фердинанд II Габсбург забрав князівство. На короткий час воно опинилося під владою володаря Сицова Карла Ганібала фон Дона, союзника Габсбургів, потім єпископа Вроцлавського Карла Габсбурга, а наприкінці 1624 р. сина короля Фердинанда III Габсбурга.

Однак, військові дії проти Габсбургів на цих теренах продовжувались, і мир був принесений лише завдяки заставі князівства, наданій у 1645 році королю Речі Посполитої Володиславу Вазі, зробленій як частина розрахунків за придане за попередні шлюби Сигізмунда Вази з донькою Габсбургів. Договір застави був укладений на п'ятдесят років, але панування династії Ваз над Опольсько-Ратиборським князівством тривало двадцять років. Після 1655 році правління князівством перейшло до Луїзи Марії Гонзаги, дружини короля Івана ІІ Казимира. Через кілька років вона передала князівство своїй племінниці, одруженій з французьким принцом Генриком Бурбоном. У той час Бурбони були супротивниками Габсбургів у Європі, тому король Богемії Леопольд I Габсбург викупив Верхньосілезьку заставу у Ваз у 1666 році.

Під прямим правлінням Габсбургів князівство (герцогство) проіснувало до 1742 року, коли Фрідріх Великий розпочав Сілезькі війни та приєднав майже всю Сілезію (за винятком так званої Австрійської Сілезії) до Королівства Пруссія. Місцеві князівства були скасовані та запроваджено нову централізовану адміністративну структуру, в якій землі колишнього Опольсько-Ратиборського князівства створили Опольську округу у Сілезькій провінції в 1815 році.

Опольсько-Ратиборські князі

  • Мешко I Кривоногий, князь Сілезії, князь Опольський і Ратиборицький (1172–1211)
  • Казимир I Опольський, князь Опольський і Ратиборський (1211–1230)
  • Генрик І Бородатий, князь Сілезії, князь Опольський, Вроцлавський і Ратиборський (1230–1238)
  • Генрик II Побожний, князь Сілезії, князь Краківський і Ратиборський (1238–1239)
  • Мешко ІІ Опольський, князь Опольський і Ратиборський (1239–1246)
  • Володислав Опольсько-Ратиборський, князь Опольський і Ратиборський (1246–1281)
  • Болько I Опольський, князь Опольський (1281-1313)
  • Премислав Ратиборський, князь Ратиборський (1281–1306)
  • Мешко I Тешинский, співправитель-князь Ратиборський (1281—1290), князь Тешинський (1290—1315)
  • Іван II Добрий, князь Опольський (1476-1521), князь Опольсько-Ратиборський (1521-1532)
  • Геор, маркграф Бранденбург-Ансбаху, князь Опольський і Ратиборський (1532–1543)
  • Георг Фрідрих, маркграф Бранденбург-Ансбаху, князь Опольський і Ратиборський (1543–1551)
  • Володислав IV Ваза, король Речі Посполитої, Великий князь Литовський і Руський, князь Опольський і Ратиборський (1645-1648)
  • Карло Фердинанд Ваза, князь Опольсько-Ратиборський (1648-1655), князь-архієпископ Вроцлавський, князь Ниський
  • Іван Казимир II Ваза, король Речі Посполитої, Великий князь Литовський і Руський, князь Опольський і Ратиборський (1655-1663)
  • Марія Луїза Гонзага, дружина короля Івана ІІ Казимира, княгиня-консорт Опольський і Ратиборська (1655–1666)

1742 р. - за наслідками Сілезької війни відповідно до Губертусбурзької угоди Ратиборське князівство було окуповане Пруссією.

Джерела

  • Boras Z., Sukcesja opolska w pierwszej połowie XVI wieku, „Studia Historica Slavo-Germanica”, 3, 1974, s. 31–62, ISSN 0301-6420.
  • Dziewulski W., Dzieje ludności polskiej na Śląsku Opolskim. Od czasów najdawniejszych do Wiosny Ludów, Opole: Instytut Śląski, 1972.
  • Hatalska M., Sejmik księstwa opolsko-raciborskiego w latach 1564–1742, Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1979, .
  • Kwak J., Zarys dziejów politycznych księstwa opolsko-raciborskiego (od śmierci księcia Jana Dobrego do zaboru Śląska przez Prusy), „Śląski Kwartalnik Historyczny Sobótka”, 33 (4), 1978, s. 485–498, ISSN 0037-7511.
  • Mika N., Dzieje ziemi raciborskiej, wyd. 2, Kraków: Avalon, 2012, .
  • Orzechowski K., Historia ustroju Śląska 1202–1740, Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2005, .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proektu 50 40 25 pn sh 17 55 18 sh d 50 6735 pn sh 17 9217 sh d 50 6735 17 9217Opolsko Ratiborske knyazivstvo Gerb Data stvorennya zasnuvannya1202 StolicyaOpole Chas data pripinennya isnuvannya1532 Opolsko Ratiborske knyazivstvo abo Ratiborsko Opolske knyazivstvo chesk Opolsko Ratiborske knizectvi pol Ksiestwo Opolsko Raciborskie abo v nimeckij tradiciyi nim Herzogtum Oppeln und Ratibor najbilshe istorichne Silezke knyazivstvo sho isnuvalo v 1202 1556 rokah Viniklo v period podilu samostijnih Silezkih knyazivstv na teritoriyi Opolskogo Ratiborskogo ta inshih susidnih knyazivstv v yakomu pravili knyazi z Opolskoyi ta Ratiborskoyi gilki dinastiyi Silezkih P yastiv IstoriyaRatiborske knyazivstvo pid kerivnictvom knyazya Meshka Krivonogogo postalo 1173 roku pid chas podilu Silezkogo knyazivstva mizh sinami knyazya Sileziyi Volodislava II Vratislaske ta inshi susidni knyazivstva perejshli do starshogo brata Meshka knyazya Bolka I cherez sho molodshij brat buv nezadovolenij Pislya smerti Bolka I v 1201 roci Meshko zajnyav Opolske knyazivstvo stvorivshi ob yednane Opolsko Ratiborske knyazivstvo Spadkoyemec Bolka I knyaz Sileziyi Genrik I vimushenij buv pogoditis na podil Verhnoyi ta Nizhnoyi Sileziyi Stoliceyu knyazivstva stalo Opole Pislya smerti knyazya Meshka u 1211 roci knyazivstvo uspadkuvav jogo yedinij sin Kazimir I Koli Kazimir I pomer u 1230 roci a jogo sini Meshko II Opolskij ta Volodislav I Opolskij buli she nepovnolitnimi regentom knyazivstva stav knyaz Sileziyi ta Vroclavskij knyaz Genrik I do 1238 ta jogo sin Genrik II 1238 1239 Pislya povnolittya Meshko II ta Volodislav I keruvali knyazivstvom spilno Yim takozh dovelosya vidnoviti knyazivskij palac v Opoli yakij buv zrujnovanij pid chas mongolo tatarskoyi navali 1241 roku Meshko II pomer u 1246 roci ne zalishivshi spadkoyemcya i dali Volodislav praviv samostijno Vin provodiv nezalezhnu yevropejsku politiku pidtrimuvav korolya Ugorishini Belu IV v jogo konflikti z korolem Bogemiyi Premislom Otakarom II Piznishe Volodislav vistupiv zi svoyim dvoyuridnim bratom knyazem Sileziyi Genrihom III proti korolya Beli v bitvi pid Kressenbrunnom 1260 roku Takozh vin pitrimav miscevu shlyahtu Krakivskogo knyazivstva proti knyazya Boleslava V Hocha Volodislav ne zmig posisti Polskij prestol ale zajnyav znachni teritoriyi Sileziyi ta Krakivshini do cogo okupovani polyakami U 1280 1290 rokah sini knyazya Volodislava rozdilili velicheznu derzhavu na chotiri knyazivstva Opolske Ratiborske Teshinske ta Bitomske U XIV stolitti udilni Silezki knyazivstva v tomu chisli j Opolske ta Ratiborske uvijshli do sklado zemel Bogemskoyi koroni U 1348 i 1355 rokah korol Karl Lyuksemburzkij vidav akti pro oficijne vklyuchennya Silezkih knyazivstv do skladu Korolivstva Bogemiyi yak bezposerednih knyazivstv Proces novogo ob yednannya knyazivstv u Verhnij Sileziyi vidbuvsya v drugij polovini XV stolittya v rezultati seriyi smertej bezditnih udilnih pravlyachih knyaziv yaki keruvali samostijnimi derzhavami Mikola I yakij praviv Opolskim knyazivstvom vklyuchiv Nemodlinske Strilecke ta Gloguvske knyazivstva do svoyih volodin pislya togo yak yih knyazi pomerli bez spadkoyemcya cholovichoyi stati v 1455 1460 rokah Ratiborske knyazivstvo pislya vimirannya Opavskoyi gilki dinastiyi Prshemislovichiv takozh bulo rozdileno na Ratiborskij Karnovskij i Ribnickij udili Bezditna smert yih knyaziv bez spadkoyemciv u 1479 1483 rokah brativ Vaclava Ribnickogo ta Ivana IV Karnovskogo prizvela do priyednannya cih zemel do volodin yih dvoyuridnogo brata Ivana V Ratiborskogo Opolskij knyaz Mikola I pomer u 1476 roci zalishivshi rozshirene Opolske knyazivstvo nepodilnim svoyim sinam Mikoli II ta Ivanu II Dobromu yaki spilno rozporyadzhalisya spadshinoyu Pislya smerti Mikoli II Ivan II Dobrij yak samostijnij Opolskij knyaz u 1498 r priyednav Bitoske knyazivstvo a 1509 r Kozelske knyazivstvo Cherez vidsutnist nashadka v Ivana II Dobrogo vinikla problema spadkoyemstva pislya nogo U 1511 roci mizh Ivanom II Dobrim i jogo pleminnikom Valentinom Ratiborskim bulo ukladeno dogovir Do ugodi takozh bulo dodano tretyu storonu Georga Gogencollerna markgrafa Brandenburga Koli knyaz Valentin pomer molodim i bezditnim u 1521 roci Ivan II Dobrij ob yednav Opolske i Ratiborske knyazivstva Velichezne Opolsko Ratiborske knyazivstvo stvorene bezditnim knyazem Ivanom II Dobrim bulo ob yektom interesu bagatoh praviteliv i velmozh Pretenziyi na spadshinu visuvali inshi Silezki P yasti Kazimir II Teshinskij i Fridrih II Legnickij a takozh cheskij magnat Zdenek Lev Odnak markgraf Ansbaha Georgij Gogencollern yakij mav ugodu pro spadshinu z Ivanom II vikupiv vimogi vishezgadanih konkurentiv na spadshinu Gogencollerni utrimuvali knyazivstvo v zastavi do 1551 roku koli korol Bogemiyi Ferdinand Gabsburg obminyav Verhnosilezku zastavu na Zhaganske knyazivstvo u sina Georga Georga Fridriha Piznishe v obmin na vimogi malolitnogo knyazya Ivana Sigizmunda Zapolya ta jogo materi Izabelli Yagellonki na ugorskij prestolu korol Ferdinand peredav yim u zastavu Opolsko Ratiborske knyazivstvo z 1552 r yakim voni pravili do 1556 r Koli viyavilosya sho dohodi vid knyazivstva ne taki visoki yak yim obicyali voni povernulisya do Ugorshini a knyazivstvo perejshlo pid pryamij syuzerenitet Gabsburgiv Nastupnim zastavnim pravitelem buv Transilvanskij knyaz Sigizmund Batorij yakij pislya vijni z Turechchinoyu obminyav Semigoroddya z todishnim korolem Bogemiyi Rudolfom II Gabsburgom u 1598 roci na Opolsko Ratiborske knyazivstvo ale lishe cherez kilka misyaciv zminiv svoyu dumku i povernuvsya do Transilvaniyi Takim chinom knyazivstvo povernulosya do ruk Gabsburgiv Mapa knyazivstva Pid chas Tridcyatilitnoyi vijni pravitelem knyazivstva v 1622 1623 rokah buv Transilvanskij knyaz Gavrilo Betlen yakij brav uchast u povstanni proti Gabsburgiv v Ugorshini Betlena navit peredbachalosya obrati korolem Ugorshini ale Gabsburgi uklali z nim peremir ya v obmin na spadkove volodinnya Opolsko Ratiborskim knyazivstvom Betlen utrimavsya vid borotbi na ugorskij prestol Odnak nevdovzi vin znovu ob yednavsya z postancyami i vistupiv proti Gabsburgiv za sho korol Ferdinand II Gabsburg zabrav knyazivstvo Na korotkij chas vono opinilosya pid vladoyu volodarya Sicova Karla Ganibala fon Dona soyuznika Gabsburgiv potim yepiskopa Vroclavskogo Karla Gabsburga a naprikinci 1624 r sina korolya Ferdinanda III Gabsburga Odnak vijskovi diyi proti Gabsburgiv na cih terenah prodovzhuvalis i mir buv prinesenij lishe zavdyaki zastavi knyazivstva nadanij u 1645 roci korolyu Rechi Pospolitoyi Volodislavu Vazi zroblenij yak chastina rozrahunkiv za pridane za poperedni shlyubi Sigizmunda Vazi z donkoyu Gabsburgiv Dogovir zastavi buv ukladenij na p yatdesyat rokiv ale panuvannya dinastiyi Vaz nad Opolsko Ratiborskim knyazivstvom trivalo dvadcyat rokiv Pislya 1655 roci pravlinnya knyazivstvom perejshlo do Luyizi Mariyi Gonzagi druzhini korolya Ivana II Kazimira Cherez kilka rokiv vona peredala knyazivstvo svoyij pleminnici odruzhenij z francuzkim princom Genrikom Burbonom U toj chas Burboni buli suprotivnikami Gabsburgiv u Yevropi tomu korol Bogemiyi Leopold I Gabsburg vikupiv Verhnosilezku zastavu u Vaz u 1666 roci Pid pryamim pravlinnyam Gabsburgiv knyazivstvo gercogstvo proisnuvalo do 1742 roku koli Fridrih Velikij rozpochav Silezki vijni ta priyednav majzhe vsyu Sileziyu za vinyatkom tak zvanoyi Avstrijskoyi Sileziyi do Korolivstva Prussiya Miscevi knyazivstva buli skasovani ta zaprovadzheno novu centralizovanu administrativnu strukturu v yakij zemli kolishnogo Opolsko Ratiborskogo knyazivstva stvorili Opolsku okrugu u Silezkij provinciyi v 1815 roci Opolsko Ratiborski knyaziMeshko I Krivonogij knyaz Sileziyi knyaz Opolskij i Ratiborickij 1172 1211 Kazimir I Opolskij knyaz Opolskij i Ratiborskij 1211 1230 Genrik I Borodatij knyaz Sileziyi knyaz Opolskij Vroclavskij i Ratiborskij 1230 1238 Genrik II Pobozhnij knyaz Sileziyi knyaz Krakivskij i Ratiborskij 1238 1239 Meshko II Opolskij knyaz Opolskij i Ratiborskij 1239 1246 Volodislav Opolsko Ratiborskij knyaz Opolskij i Ratiborskij 1246 1281 Bolko I Opolskij knyaz Opolskij 1281 1313 Premislav Ratiborskij knyaz Ratiborskij 1281 1306 Meshko I Teshinskij spivpravitel knyaz Ratiborskij 1281 1290 knyaz Teshinskij 1290 1315 Ivan II Dobrij knyaz Opolskij 1476 1521 knyaz Opolsko Ratiborskij 1521 1532 Geor markgraf Brandenburg Ansbahu knyaz Opolskij i Ratiborskij 1532 1543 Georg Fridrih markgraf Brandenburg Ansbahu knyaz Opolskij i Ratiborskij 1543 1551 Izabella Yagellonka knyaginya regent Opolska i Ratiborska 1551 1556 Ivan Sigizmund Zapolya knyaz Opolskij i Ratiborskij 1551 1556 Ferdinand I Gabsburg korol Bogemiyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1556 1564 Maksimilian II Gabsburg korol Bogemiyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1564 1576 Rudolf II Gabsburg korol Bogemiyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1576 1612 Sigizmund Batorij knyaz Transilvaniyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1597 1598 Matvij Gabsburg korol Bogemiyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1612 1619 Ferdinand II Gabsburg korol Bogemiyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1619 1637 Karl Ganibal fon Dona knyaz Opolskij i Ratiborskij 1620 1621 Karlo Gabsburg knyaz arhiyepiskop Vroclavskij knyaz Opolskij i Ratiborskij 1621 1622 Gavrilo Betlen knyaz Transilvaniyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1622 1625 Ferdinand III Gabsburg korol Bogemiyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1637 1645 Volodislav IV Vaza korol Rechi Pospolitoyi Velikij knyaz Litovskij i Ruskij knyaz Opolskij i Ratiborskij 1645 1648 Karlo Ferdinand Vaza knyaz Opolsko Ratiborskij 1648 1655 knyaz arhiyepiskop Vroclavskij knyaz Niskij Ivan Kazimir II Vaza korol Rechi Pospolitoyi Velikij knyaz Litovskij i Ruskij knyaz Opolskij i Ratiborskij 1655 1663 Genrik III Burbon Konde knyaz Opolskij i Ratiborskij 1663 Mariya Luyiza Gonzaga druzhina korolya Ivana II Kazimira knyaginya konsort Opolskij i Ratiborska 1655 1666 Leopold I Gabsburg korol Bogemiyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1666 1705 Josip I Gabsburg korol Bogemiyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1705 1711 Karl VI Gabsburg korol Bogemiyi knyaz Opolskij i Ratiborskij 1711 1740 Mariya Tereziya koroleva Bogemiyi knyaginya Opolska i Ratiborskij 1740 1742 1742 r za naslidkami Silezkoyi vijni vidpovidno do Gubertusburzkoyi ugodi Ratiborske knyazivstvo bulo okupovane Prussiyeyu DzherelaBoras Z Sukcesja opolska w pierwszej polowie XVI wieku Studia Historica Slavo Germanica 3 1974 s 31 62 ISSN 0301 6420 Dziewulski W Dzieje ludnosci polskiej na Slasku Opolskim Od czasow najdawniejszych do Wiosny Ludow Opole Instytut Slaski 1972 Hatalska M Sejmik ksiestwa opolsko raciborskiego w latach 1564 1742 Wroclaw Zaklad Narodowy im Ossolinskich 1979 ISBN 83 04 00247 7 Kwak J Zarys dziejow politycznych ksiestwa opolsko raciborskiego od smierci ksiecia Jana Dobrego do zaboru Slaska przez Prusy Slaski Kwartalnik Historyczny Sobotka 33 4 1978 s 485 498 ISSN 0037 7511 Mika N Dzieje ziemi raciborskiej wyd 2 Krakow Avalon 2012 ISBN 978 83 7730 076 3 Orzechowski K Historia ustroju Slaska 1202 1740 Wroclaw Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego 2005 ISBN 83 229 2654 5

Дата публікації:
Топ