Олімпік (радіоприймач)

«Олімпік» — серія супергетеродинних радіоприймачів виробництва СРСР. Перша модель розроблена у 1977 році українським художником Миколою Лебедем, початок виробництва присвячений Олімпіаді 1980 року у Москві. Радіоприймачі виробляв Світловодський завод «Олімп», Україна. Деякі моделі виробляли також на Виробничому об'єднанні «Алатау», Алмати, Казахстан.

Портативний радіоприймач "Олімпік" (1977), автор першої моделі та "Олімпік-401" художник Микола Лебідь

Характеристики

Середньохвильовий діапазон (СВ), один (КВ) або два короткохвильових (КВ1, КВ2) та ультракороткохильовий (УКВ) діапазони, в залежності від моделі.

Модельний ряд і архітектура

Всі радіоприймачі серії містять однокристалевий ВЧ тракт на мікросхемі К174ХА2 (аналог TCA440). Для виділення проміжної частоти використаний фільтр зосередженої селекції або п'єзофільтр. Підсилювач звукових частот виконаний, у залежності від моделі, на чотирьох або п'ятьох транзисторах. Радиоприймачі мають конектор для під'єднання монофонічного навушника, при цьому гучномовець автоматично вимикається. Компонування всіх радіоприймачів серії вертикальне. Відомі моделі:

«Олімпік»

Перша модель серії, розробка 1977 року. Автор художньо-конструкторського рішення - художник Микола Лебідь. Приймач має вдалу, зручну конструкцію, був популярний в СРСР. Використовується власниками і сьогодні, більш ніж через 40 років з початку виробництва. У тракті проміжної частоти використовується фільтр зосередженої селекції. Підсилювач звукової частоти на чотирьох транзисторах: КТ315Б (перший каскад), КТ209Б (другий каскад), КТ315Б і КТ209Б (двотактний безтрансформаторний вихідний каскад) .

Габаритні розміри: 136×78×27,5 мм. Маса з батарейкою «Крона»: 300 г.

• "Олімпік"

«Олімпік-401»

Випускався з 1981 року. Аналог першої моделі "Олімпік" з незначними варіаціями в кріпленні ременя, чорний або сріблястий колір перемикача діапазону і насадки антени тощо.

Приймач має вдалу, зручну конструкцію, був популярний та постачався в усі країни СРСР. Використовується власниками і сьогодні, більш ніж через 40 років з початку виробництва.

• "Олімпік-401"

«Олімпік-2»

Випускався з 1984 року. Відрізняється від попередніх моделей дизайном і зміненою схемою. Має два короткохвильових діапазона замість одного. У тракті проміжної частоти використовується п'єзофільтр. У підсилювачі звукової частоти для встановлення режиму вихідного каскаду замість резисторів використовуються два діода.

Габаритні розміри: 145×75×26 мм. Маса з батарею «Крона»: 300 г.

«Олімпік-402»

Випускався з 1987 року. Дизайн ідентичний «Олімпік-2». Випускався в двох варіантах. Перший - з підсилювачем звукової частоти на чотирьох або п'яти транзисторах. Другий варіант підсилювача звукової частоти використовує додатковий транзистор КТ315Б для стабілізації режиму вихідного каскаду.

Відомі кольору корпусу - чорний, білий, блакитний, жовтий, зелений, червоний, коричневий, бордовий.

Ручка для кріплення на руці випускалася у двох варіянтах: чорна гумова стрічка або чорна стрічка сплетена з синтетичних волокон.

• "Олімпік-402"

«Олімпік-403»

Експериментальна модель обладнана годинником з рідкокристалічною індикацією, що випускався обмеженою серією з 1986 року. На відміну від попередніх моделей, має тільки середньохвильовий діапазон (ймовірно, для збереження низької вартості зважаючи на додатковий годинник), і живиться від трьох батарейок АА.

Габаритні розміри: 140×75×27 мм. Маса: 300 г.

«Олімпік РП-305»

Випускався з 1992 року. На відміну від решти моделей, ця модель отримала форм-фактор у горизотальному виконанні. Антена прикриплена ззовні на шарнірі, а не вбудована в корпус. Окрім СВ та КВ діапазонів, доповнено УКВ діапазоном.

Відомі кольори - червоний, зелений тощо. Живлення від трьох батарейок АА.

Габаритні розміри: 160×85×22 мм. Маса без батарейок: 280 г.

• Олімпік-305

Цікаві факти

• У 1993 році в журналі «Радио» було опубліковано аматорську схему модернізації «Олімпік 402» для зменшення енергоспоживання. Згодом читачі журналу виявили що в цій схемі були допущені неточності, і подібне рішення вже використовувалося в «Олімпік 2».

Література

• «ОЛИМПИК» (выпуск 1980-г.) // — М.: Радио и связь, 1984 — C.127-132.

Примітки

1. . olimp-corp.com (рос.). Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 17 червня 2023.
2. Михайло Селівачов. Микола Лебідь: акварель, дизайн, геральдика. — Киев : ВХ [Студіо], Київська міська галерея мистецтв "Лавра", 2006. — С. 32. (посилання на каталог в Електронна Бібліотека "Культура України")
3. . Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 19 липня 2020.
4. Портативный радиоприёмник Олимпик. www.rw6ase.narod.ru. Процитовано 17 червня 2023.
5. Сувенирные радиоприёмники Олимпик-2 и Олимпик-402. rw6ase.narod.ru. Процитовано 17 червня 2023.
6. . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 19 липня 2020.
7. . Радио (журнал) (рос.). 22 вересня 1986. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 17 червня 2023.
8. Портативный радиоприёмник Олимпик-403. rw6ase.narod.ru. Процитовано 17 червня 2023.
9. Портативный радиоприёмник Олимпик РП-305. rw6ase.narod.ru. Процитовано 17 червня 2023.
10. Соколов, В. (1993). . Радио. 1 (рос.). с. 21. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 17 червня 2023.
11. . rt20.getbb.ru. Архів оригіналу за 17 червня 2023. Процитовано 17 червня 2023.

Посилання

• Схеми та інструкціїї з ремонту радіприймачів «Олімпік»