Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олекса́ндрівка — село в Україні, у Лубенському районі Полтавської області. Населення становить 273 особи. Входить до складу Гребінківської міської громади.
| село Олександрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Лубенський район |
| Громада | Гребінківська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA53040010220011645 |
| Основні дані | |
| Населення | 273 |
| Площа | 2,419 км² |
| Густота населення | 112,86 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 37440 |
| Телефонний код | +380 5359 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°06′32″ пн. ш. 32°35′44″ сх. д. / 50.10889° пн. ш. 32.59556° сх. д.Координати: 50°06′32″ пн. ш. 32°35′44″ сх. д. / 50.10889° пн. ш. 32.59556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 110 м |
| Водойми | р. Сліпорід |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37440, Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Олександрівка |
| Карта | |
  Олександрівка | |
 Олександрівка | |
| Мапа | |
Географія
Село Олександрівка знаходиться на правому березі річки Сліпорід, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Осавульщина, нижче за течією примикає село Павлівщина, на протилежному березі — села Високе та Сімаки. Поруч проходить залізниця, станція Платформа 147 км за 1 км.
Історія
Землі, на яких тепер розташовані села Олександрівської сільради, на початку XVIII ст. були зайняті козаками та козацькою старшиною. З боку нинішнього міста Гребінки більша частина земель урочищ, які називались Великий і Малий Скочак, належали лубенському осавулу Іванові Павловичу.
Частину цих земель він купив у заможних козаків Пригодяченків — Василя і Дмитра. Він і заснував хутір, названий на його честь Осавулівщиною.
В 1738 р. в Кримському поході проти татар Іван Павлович та його старший син Яків загинули. У першого залишились сини Павло і Микола, а у Якова — 19-річна дружина Зінаїда Василівна з двома малолітніми дітьми Степаном і Федором. Вони (сини, невістка й онуки Івана Павловича) і поділили між собою численні маєтності Івана Павловича. Крім земель в урочищах Великий і Малий Скочак, ними успадковувались маєтності в селах Гінці, Духове та інших місцях Лубенщини.
До речі, після смерті Івана Павловича його спадкоємці стали носити прізвище Янович; Павлович, мабуть, було не прізвище, а по батькові. В деяких документах Іван Павлович називався Гінцівським (від назви його маєтності Гінці), але це прізвище не прижилося. Зінаїда Василівна вдруге вийшла заміж за Петра Корнієвича-Ограновича і набула нове прізвище.
З боку Лазірок землі належали лубенському полковому судді Максимові Троцькому: в 1710 р. він одержав село Лазірки з прилеглими землями. А після нього лазірківськими землями володіли його сини Іван і Яким. Згодом ці землі поділили між собою зяті Троцьких Кори і й Кобелецький і Лев Богаєвський. В 1767 р. дочка Кобелецького Варвара Корніївна вийшла заміж за вихідця із Слобідської України (із Охтирського слобідського козацького полку) секунд-майора Івана Михайловича Боярського і одержала в придане велику частину цих земель.
Боярський розгорнув бурхливу діяльність за придбання нових земель. Він закупив землі у Яновичів, Ограновичів, Троцьких, інших землевласників, приєднав їх до земель своєї дружини — створив на Лубенщині міні-Вишневеччину — Боярщину.
Мабуть, ним були засновані хутори Новосільце (згодом одержало назву Павлівщина) і Сімаки (Сьомаки, Сюмаки).
Зі смертю Івана Михайловича Боярського (до 1787 р.) та його дружини Варвари Корніївни (до 1795 р.) в 1795 р. відбувся поділ їх землеволодінь між спадкоємцями — п'ятьма синами і двома дочками. До поділу ввійшли села Лазірки, Рудка, Тимки, хутори Осавульщина, Новосільце, Сімаки, Високий Горб (Горби) та інші хутори, якими володіли тоді Боярські.
Олександрівка і Високе до акту поділу не ввійшли, оскільки їх, мабуть, ще не було. При поділі маєтностей селяни переводились із одного села чи хутора в інші. Так, із х. Сімаки було переведено в с. Рудку 41 душу, у х. Осавульщину — 52 душі і в с. Тимки — 13 душ.
Як же тут з'явилися землеволодіння поміщиків Рудановських і Рейх-Топольницьких?
У 1795 р. дружина поміщика Чернігівської губернії Петра Йосиповича Лисенка Наталія Іванівна (вона була дочкою Івана Михайловича Боярського, а її чоловік був рідним братом діда композитора Миколи Віталійовича Лисенка) позичила на один рік у поміщиці х. Писарщини (який увійшов до складу нинішньої Тарасівки) Євдокії Андріївни Щербак 25 тисяч крб. під заставу маєтностей в с. Лазірках та хуторах Новосільце і Сімаки.
Вчасно ці гроші нона не повернула. Євдокія Андріївна заздалегідь передала і права на закладені під заставу маєтності своїй рідній сестрі Ганні Андріївні, дружині Івана Павловича Рудановського, який служив у Москві оберпровіантмейстером (звичайно, одержавши від неї 25 тисяч крб.). Євдокія Андріївна Щербак і Ганна Андріївна Рудановська були дочками колишнього домашнього лікаря новоросійського генерал-губернатора князя Г. О. Потьомкіна — Андрія Пилиповича Санковського, який після смерті князя (1791 р.) вийшов у відставку статським радником, купив хутір Скочак на Пирятинщииі, де й доживав віку разом з дружиною.
Син Івана Павловича і Ганни Андріївни Павло Іванович Рудановський 13 квітня 1798 р. пред'явив у суд документи на заставу маєтностей Наталією Іванівною Лисенко і одержав ці маєтності. Рудановські розширювали свої маєтності шляхом купівлі сусідніх земель, і в 1865 р. вони мали тут 1043 десятини землі.
Дочка Наталії Іванівни Олександра Петрівна Лисенко вийшла заміж за поміщика Чернігівської губернії корнета Дмитра Яковича Рейх-Топольницького, у придане вона одержала від матері землю на Боярщині, де згодом був закладений хутір Олександрівка (Рейхівка). Можливо, що цю землю Наталія Іванівна купила у своїх братів, оскільки її маєтності перейшли Рудановським.
У 1807 р. її чоловік Петро Лисенко продав частину своїх маєтностей на Чернігівщині за 25 тисяч крб. і, мабуть, повернув, дружині свій борг.
Село Олександрінка (яке називалося ще і Рейхівкою) було засноване Олександрою Петрівною Лисенко і її чоловіком Дмитром Яковичем Рейх Топольницьким, від яких і походять обидві назви села.
Воно заселялося місцевими жителями і прибулими із інших місць. Милорадович В. Т. в своїй праці «Средняя Лубенщина» писав: «Население Александровки смешанное: частью здешнее, а частью переведенное из Черниговской губернии; носят фамилии — Бедрики, Гончари, Мамлыги, Сеси, Червышни и др.
В Александровке, так же как и в Рудановщине (Павловке), была установлена дань помещику: 5 гусей, 10 курченков, яйца, масло и молоко; да вдобавок помещик нанимал людей на сахарные заводы, станции и отдельным хазяевам».
Від Олександри Петрівни маєтність перейшла її дочці Варварі Дмитрівні Рейх — Топольницькій, яка в 1858 році частину землі з селянами продала своїй мачусі Марії Іванівні.
В період селянської реформи (1861 року) поміщиці виділили селянам на викуп (60 ревізським душам, які мали право на викуп землі) садибної землі 24,1 десятин (в тім числі 12 дес. вигону) і 78,25 десятин польової землі.
В договорі на викуп записано: «Водопой при деревне Александровке отводится крестьянам в исключительное их пользование из р. Сліпорода. Прогон скота в конце деревни за усадьбой временно-обязанного крестьянина (так називались селяни після реформи — Прим. авт.). Сидора Гуленка, отступая от его усадьбьі на 4 сажня по направленню до угла горьі».
В той час в Олександрівці було 26 господарств, у тім числі: городників — 1, піших — 14, тяглих — 11 господарств.
В 1896 році в Олександрівні налічувалося уже 47 дворів, було дві кузні і хлібозапасний магазин.
В роки Радянської влади в селі було утворено ТОЗ (товариство спільної обробки землі), його головою став Винниченко Петро Федорович, а потім він же — і головою колгоспу «Серп і Молот», створеного на базі ТОЗу.
В 1930-х роках колгоспи «Серп і молот» та «Шлях до комунізму» (с. Осавульщина) об'єдналися в один колгосп, який був названий іменем Фрунзе. Його першим головою був Гуленко Іван Давидович. Після нього став Петренко Іван Кіндратович.
Господарський двір колгоспу був розташований в колишній садибі багатих людей — братів Довженків, де було три добротних будинки під залізом, а також господарські приміщення.
В 1952 році колгосп ім. Орловського (с. Павлівщина), ім. Фрунзе (с. с. Олександрівка і Осавульщина), та «Ударна праця» (с. с. Високе і Сімаки) об'єднались в єдиний колгосп ім. фрунзе, який проіснував до 1991 року.
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Олександрівську сільраду Лубенського району до складу Оржицького району.
В жовтні 1991 року землі розпаювали і колгосп перетворили в КСП ім. Фрунзе, а потім — в приватно-орендне підприємство «Довіра».
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 93,44% |
| російська | 4,77% |
| румунська | 1,19% |
Відомі люди
Народились
- Ткаченко Сергій Петрович — радянський та український військовик, генерал-майор, заступник командувача внутрішніх військ МВС України та Національної гвардії України з матеріально-технічного забезпечення (2012–2014).
Примітки
- Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
Посилання
- Історія села Олександрівка
- Погода в селі Олександрівка
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksa ndrivka selo v Ukrayini u Lubenskomu rajoni Poltavskoyi oblasti Naselennya stanovit 273 osobi Vhodit do skladu Grebinkivskoyi miskoyi gromadi selo Oleksandrivka Krayina Ukrayina Oblast Poltavska oblast Rajon Lubenskij rajon Gromada Grebinkivska miska gromada Kod KATOTTG UA53040010220011645 Osnovni dani Naselennya 273 Plosha 2 419 km Gustota naselennya 112 86 osib km Poshtovij indeks 37440 Telefonnij kod 380 5359 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 06 32 pn sh 32 35 44 sh d 50 10889 pn sh 32 59556 sh d 50 10889 32 59556 Koordinati 50 06 32 pn sh 32 35 44 sh d 50 10889 pn sh 32 59556 sh d 50 10889 32 59556 Serednya visota nad rivnem morya 110 m Vodojmi r Sliporid Misceva vlada Adresa radi 37440 Poltavska obl Grebinkivskij r n s Oleksandrivka Karta Oleksandrivka Oleksandrivka Mapa U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Oleksandrivka GeografiyaSelo Oleksandrivka znahoditsya na pravomu berezi richki Sliporid vishe za techiyeyu na vidstani 0 5 km roztashovane selo Osavulshina nizhche za techiyeyu primikaye selo Pavlivshina na protilezhnomu berezi sela Visoke ta Simaki Poruch prohodit zaliznicya stanciya Platforma 147 km za 1 km Selo rozdilene na taki hutori yak Visoke Simaki IstoriyaZemli na yakih teper roztashovani sela Oleksandrivskoyi silradi na pochatku XVIII st buli zajnyati kozakami ta kozackoyu starshinoyu Z boku ninishnogo mista Grebinki bilsha chastina zemel urochish yaki nazivalis Velikij i Malij Skochak nalezhali lubenskomu osavulu Ivanovi Pavlovichu Chastinu cih zemel vin kupiv u zamozhnih kozakiv Prigodyachenkiv Vasilya i Dmitra Vin i zasnuvav hutir nazvanij na jogo chest Osavulivshinoyu V 1738 r v Krimskomu pohodi proti tatar Ivan Pavlovich ta jogo starshij sin Yakiv zaginuli U pershogo zalishilis sini Pavlo i Mikola a u Yakova 19 richna druzhina Zinayida Vasilivna z dvoma malolitnimi ditmi Stepanom i Fedorom Voni sini nevistka j onuki Ivana Pavlovicha i podilili mizh soboyu chislenni mayetnosti Ivana Pavlovicha Krim zemel v urochishah Velikij i Malij Skochak nimi uspadkovuvalis mayetnosti v selah Ginci Duhove ta inshih miscyah Lubenshini Do rechi pislya smerti Ivana Pavlovicha jogo spadkoyemci stali nositi prizvishe Yanovich Pavlovich mabut bulo ne prizvishe a po batkovi V deyakih dokumentah Ivan Pavlovich nazivavsya Gincivskim vid nazvi jogo mayetnosti Ginci ale ce prizvishe ne prizhilosya Zinayida Vasilivna vdruge vijshla zamizh za Petra Korniyevicha Ogranovicha i nabula nove prizvishe Z boku Lazirok zemli nalezhali lubenskomu polkovomu suddi Maksimovi Trockomu v 1710 r vin oderzhav selo Lazirki z prileglimi zemlyami A pislya nogo lazirkivskimi zemlyami volodili jogo sini Ivan i Yakim Zgodom ci zemli podilili mizh soboyu zyati Trockih Kori i j Kobeleckij i Lev Bogayevskij V 1767 r dochka Kobeleckogo Varvara Korniyivna vijshla zamizh za vihidcya iz Slobidskoyi Ukrayini iz Ohtirskogo slobidskogo kozackogo polku sekund majora Ivana Mihajlovicha Boyarskogo i oderzhala v pridane veliku chastinu cih zemel Boyarskij rozgornuv burhlivu diyalnist za pridbannya novih zemel Vin zakupiv zemli u Yanovichiv Ogranovichiv Trockih inshih zemlevlasnikiv priyednav yih do zemel svoyeyi druzhini stvoriv na Lubenshini mini Vishnevechchinu Boyarshinu Mabut nim buli zasnovani hutori Novosilce zgodom oderzhalo nazvu Pavlivshina i Simaki Somaki Syumaki Zi smertyu Ivana Mihajlovicha Boyarskogo do 1787 r ta jogo druzhini Varvari Korniyivni do 1795 r v 1795 r vidbuvsya podil yih zemlevolodin mizh spadkoyemcyami p yatma sinami i dvoma dochkami Do podilu vvijshli sela Lazirki Rudka Timki hutori Osavulshina Novosilce Simaki Visokij Gorb Gorbi ta inshi hutori yakimi volodili todi Boyarski Oleksandrivka i Visoke do aktu podilu ne vvijshli oskilki yih mabut she ne bulo Pri podili mayetnostej selyani perevodilis iz odnogo sela chi hutora v inshi Tak iz h Simaki bulo perevedeno v s Rudku 41 dushu u h Osavulshinu 52 dushi i v s Timki 13 dush Yak zhe tut z yavilisya zemlevolodinnya pomishikiv Rudanovskih i Rejh Topolnickih U 1795 r druzhina pomishika Chernigivskoyi guberniyi Petra Josipovicha Lisenka Nataliya Ivanivna vona bula dochkoyu Ivana Mihajlovicha Boyarskogo a yiyi cholovik buv ridnim bratom dida kompozitora Mikoli Vitalijovicha Lisenka pozichila na odin rik u pomishici h Pisarshini yakij uvijshov do skladu ninishnoyi Tarasivki Yevdokiyi Andriyivni Sherbak 25 tisyach krb pid zastavu mayetnostej v s Lazirkah ta hutorah Novosilce i Simaki Vchasno ci groshi nona ne povernula Yevdokiya Andriyivna zazdalegid peredala i prava na zakladeni pid zastavu mayetnosti svoyij ridnij sestri Ganni Andriyivni druzhini Ivana Pavlovicha Rudanovskogo yakij sluzhiv u Moskvi oberproviantmejsterom zvichajno oderzhavshi vid neyi 25 tisyach krb Yevdokiya Andriyivna Sherbak i Ganna Andriyivna Rudanovska buli dochkami kolishnogo domashnogo likarya novorosijskogo general gubernatora knyazya G O Potomkina Andriya Pilipovicha Sankovskogo yakij pislya smerti knyazya 1791 r vijshov u vidstavku statskim radnikom kupiv hutir Skochak na Piryatinshiii de j dozhivav viku razom z druzhinoyu Sin Ivana Pavlovicha i Ganni Andriyivni Pavlo Ivanovich Rudanovskij 13 kvitnya 1798 r pred yaviv u sud dokumenti na zastavu mayetnostej Nataliyeyu Ivanivnoyu Lisenko i oderzhav ci mayetnosti Rudanovski rozshiryuvali svoyi mayetnosti shlyahom kupivli susidnih zemel i v 1865 r voni mali tut 1043 desyatini zemli Dochka Nataliyi Ivanivni Oleksandra Petrivna Lisenko vijshla zamizh za pomishika Chernigivskoyi guberniyi korneta Dmitra Yakovicha Rejh Topolnickogo u pridane vona oderzhala vid materi zemlyu na Boyarshini de zgodom buv zakladenij hutir Oleksandrivka Rejhivka Mozhlivo sho cyu zemlyu Nataliya Ivanivna kupila u svoyih brativ oskilki yiyi mayetnosti perejshli Rudanovskim U 1807 r yiyi cholovik Petro Lisenko prodav chastinu svoyih mayetnostej na Chernigivshini za 25 tisyach krb i mabut povernuv druzhini svij borg Selo Oleksandrinka yake nazivalosya she i Rejhivkoyu bulo zasnovane Oleksandroyu Petrivnoyu Lisenko i yiyi cholovikom Dmitrom Yakovichem Rejh Topolnickim vid yakih i pohodyat obidvi nazvi sela Vono zaselyalosya miscevimi zhitelyami i pribulimi iz inshih misc Miloradovich V T v svoyij praci Srednyaya Lubenshina pisav Naselenie Aleksandrovki smeshannoe chastyu zdeshnee a chastyu perevedennoe iz Chernigovskoj gubernii nosyat familii Bedriki Gonchari Mamlygi Sesi Chervyshni i dr V Aleksandrovke tak zhe kak i v Rudanovshine Pavlovke byla ustanovlena dan pomeshiku 5 gusej 10 kurchenkov yajca maslo i moloko da vdobavok pomeshik nanimal lyudej na saharnye zavody stancii i otdelnym hazyaevam Vid Oleksandri Petrivni mayetnist perejshla yiyi dochci Varvari Dmitrivni Rejh Topolnickij yaka v 1858 roci chastinu zemli z selyanami prodala svoyij machusi Mariyi Ivanivni V period selyanskoyi reformi 1861 roku pomishici vidilili selyanam na vikup 60 revizskim dusham yaki mali pravo na vikup zemli sadibnoyi zemli 24 1 desyatin v tim chisli 12 des vigonu i 78 25 desyatin polovoyi zemli V dogovori na vikup zapisano Vodopoj pri derevne Aleksandrovke otvoditsya krestyanam v isklyuchitelnoe ih polzovanie iz r Sliporoda Progon skota v konce derevni za usadboj vremenno obyazannogo krestyanina tak nazivalis selyani pislya reformi Prim avt Sidora Gulenka otstupaya ot ego usadbi na 4 sazhnya po napravlennyu do ugla gori V toj chas v Oleksandrivci bulo 26 gospodarstv u tim chisli gorodnikiv 1 pishih 14 tyaglih 11 gospodarstv V 1896 roci v Oleksandrivni nalichuvalosya uzhe 47 dvoriv bulo dvi kuzni i hlibozapasnij magazin V roki Radyanskoyi vladi v seli bulo utvoreno TOZ tovaristvo spilnoyi obrobki zemli jogo golovoyu stav Vinnichenko Petro Fedorovich a potim vin zhe i golovoyu kolgospu Serp i Molot stvorenogo na bazi TOZu V 1930 h rokah kolgospi Serp i molot ta Shlyah do komunizmu s Osavulshina ob yednalisya v odin kolgosp yakij buv nazvanij imenem Frunze Jogo pershim golovoyu buv Gulenko Ivan Davidovich Pislya nogo stav Petrenko Ivan Kindratovich Gospodarskij dvir kolgospu buv roztashovanij v kolishnij sadibi bagatih lyudej brativ Dovzhenkiv de bulo tri dobrotnih budinki pid zalizom a takozh gospodarski primishennya V 1952 roci kolgosp im Orlovskogo s Pavlivshina im Frunze s s Oleksandrivka i Osavulshina ta Udarna pracya s s Visoke i Simaki ob yednalis v yedinij kolgosp im frunze yakij proisnuvav do 1991 roku 05 02 1965 Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR peredano Oleksandrivsku silradu Lubenskogo rajonu do skladu Orzhickogo rajonu V zhovtni 1991 roku zemli rozpayuvali i kolgosp peretvorili v KSP im Frunze a potim v privatno orendne pidpriyemstvo Dovira NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 93 44 rosijska 4 77 rumunska 1 19 Vidomi lyudiNarodilis Tkachenko Sergij Petrovich radyanskij ta ukrayinskij vijskovik general major zastupnik komanduvacha vnutrishnih vijsk MVS Ukrayini ta Nacionalnoyi gvardiyi Ukrayini z materialno tehnichnogo zabezpechennya 2012 2014 PrimitkiPro vnesennya zmin do Ukazu Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR vid 4 sichnya 1965 roku Pro vnesennya zmin v administrativne rajonuvannya Ukrayinskoyi RSR PosilannyaIstoriya sela Oleksandrivka Pogoda v seli Oleksandrivka