Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Осаву́льщина — село в Україні, у Лубеському районі Полтавської області. Населення становить 114 осіб. Входить до складу Гребінківської міської громади.
| село Осавульщина | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Лубенський район |
| Тер. громада | Гребінківська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA53040010250079165 |
| Основні дані | |
| Населення | 114 |
| Площа | 0,362 км² |
| Густота населення | 314,92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 37419 |
| Телефонний код | +380 5359 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°6′59″ пн. ш. 32°34′42″ сх. д. / 50.11639° пн. ш. 32.57833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 111 м |
| Водойми | р. Сліпорід |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37440, Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Олександрівка |
| Карта | |
  Осавульщина | |
 Осавульщина | |
| Мапа | |
Географія
Село Осавульщина знаходиться на правому березі річки Сліпорід, вище за течією примикає село Почаївка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Олександрівка. Поруч проходить залізниця, Платформа 143 км за 2 км.
Історія
На топографічних картах позначено одне село Осавульщина. Фактично ж існують два суміжні села під однією назвою Осавульщина: одне - Олександрійської, а друге - Почаївської сільради. В давніші часи вони відносились до різних повітів (районів).
Коли ж сталось це «роздвоєння»? В матеріалах перепису 1740 р. («Ревизской книге Лубенского полка 1740 г.») записано:
- в хуторі удовіючої Зіновії Яківни (дружини Якова Івановича - Прим, авт.) Осавульщині хат дві, у яких проживає 2 сім'ї;
- в хуторі колишнього осавула лубенського Павловича - хат 3, у яких проживає 3 сім'ї, у цьому ж хуторі записано 4 найманих робітники.
В першому хуторі проживало 2 сім'ї підсусідків (зубожілих селян). Цей хутір ще в 1740 р. мав назву Осавульщина, вона ж дійшла до наших днів. Він входив до складу Лазірківської волості а при радянській владі - Олександрійської сільради. В подальшому ми будемо називати його Осавульщина Олександрівська.
Другий хутір у 1704 р. ще не мав назви. Пізніше в офіційних документах його називали Сліпорідським, а в ужитку його часто називали Осавулівщиною. Оскільки Сліпорідськими називалось багато хуторів, розташованих на р. Сліпорід, то згодом і цей хутір в офіційних документах стали називати Осавульщиною.
Так склалося, що він увійшов до складу Пирятинського повіту, у подальшому ми будемо називати його Осавульщина Ульяновська. Отже, обидва хутори засновані осавулом лубенським Іваном Павловичем, як окремі поселення. І так склалося, що обидва одержали однакову назву Осавульщина.
В Осавулівщині Олександрівській у 1781 р. мешкав 131 чол. обох статей, нею володів тоді І. М. Боярський. Цей хутір дістався його дочці Софії Іванівні при одруженні її з штабс-капітаном Яковом Григоровичем Савицьким.
Під час її тяжкої хвороби Я. Г. Савицький зробив спробу присвоїти посаг дружини, сфабрикувавши дарчий запис її на його ім 'я (без дарчого запису Софії Іванівни посаг повертався Боярським після її смерті, оскільки дітей від Якова Григоровича у неї не було). Брати Софії Іванівни і сестра Наталія Іванівна Лисенко (Боярська) звернулися в суд, який вирішив справу на користь Боярських. Наталія Іванівна купила у братів цей хутір і віддала його в посаг дочці Ганні Петрівні Лисенко, яка стала дружиною Андрія Андрійовича Ілляшенка-Кириловича.
Їх дочка Ірина Андріївна, дружина капітана-топографа Сидорова, володіла цією маєтністю після батьків. В договорі на викуп землі селянами Осавулівщини (1864 р.) було записано, що 53 ревізькі душі (стільки налічувалось в х. Осавульщині селян чоловічої статі при перепису населення 1859 р.) викупляли в Ірини Андріївни 89,3 десятини землі, а в поміщиці залишалось 220 дес. землі.
В «Планах дач генерального й специального межевания Полтавской губ.» (Архів стародавніх актів, м. Москва, фонд 1354, оп. 383, справа 1073) за 1877 р. записано: за селянами х. Осавульщини - 89,3 дес. землі, за Іриною Андріївною Сидоровою - 137,25 дес., за підпоручиком Людвиком Андрійовичем Михалевським - 143,68 дес. землі. Отже, у х. Осавульщині з'явився ще один власник землі, який у 1877 р. володів 143,68 десятини землі. Можна гадати, що частину землі він купив у І. А. Сидорової, а другу частину - у її сусіда.
В 1903 р. тут мешкали селяни з прізвищами: Ганжі, Дяченки, Кулики, Перепелиці, Шандри і ін. Ріст населення хутора проходив до початку колективізації (1929 - 1930 р.р.), а потім пішов на спад. Організований тут колгосп мав назву «Шлях до комунізму». Його засновниками були: Свирид Антонович Кулик - голова, Федір Якович Тютюнник - бухгалтер, Стефан Іванович Симоненко - комірник. Яків Гнатович Даниленко, Н. М. Кулик і Іван Якович Стеценко, Дмитро Михайлович Ковадло та інші - члени колгоспу.
Сільгоспінвентар (реманент) в створеному колгоспі був небагатий: плугів - 10, культиваторів - 5, сівалок - 3, жаток - 3, молотарок - 1 і ін. Такою технікою, яка приводилась у рух не моторами, а кіньми і волами, треба було обробити, посіяти і зібрати врожай на 370 десятинах землі (мабуть, до часу колективізації дійшла земля, яку мали в 1877 р. селяни і поміщики х. Осавульщини).
Працьовиті селяни справлялися з цими роботами, не обмежувалися 8-годинним робочим днем, а працювали, як кажуть, від зорі до зорі.
Як же розвивався х. Сліпорідський, який згодом теж став називатися Осавульщиною, а ми в нарисі назвали його Осавульщиною Ульяновською?
Брат другого чоловіка Зіновії Василівни Петра Корнієвича-Ограновича - Іван Корнієвич-Огранович (чи його син Іван Іванович) купив цей хутір у Яновичів. У 1782 р. у ньому мешкало уже 200 чол. селян обох статей. Дружина одного із правнуків Івана Корнієвича-Ограновича - Варвара Михайлівна в 1864 р. підписувала договір на викуп землі селянами її хутора Осавульщини (колишнього Сліпорідського).
Селян, які мали право на наділ, було 80 ревізьких душ (чоловічої статі за переписом населення 1859 р.). Викупу підлягало 113,8 дес. землі (9,8 дес. присадибної і 104 дес. польової). Було всього 30 селянських дворів (господарств): городників (які користувались тільки присадибною землею) - 1, піших (які не мали ні коней, ні волів) -26, тяглих (які мали робочу худобу) - 3.
Частину землі біля цього хутора купили у Яновичів лубенські поміщики Ніжинцеві. її одержала у посаг Парасковія Іванівна Ніжинцева, яка вступила в шлюб з капітаном Степаном Григоровичем Кір'яковим. їх син поручик Григорій Степанович у 1856 р. одержав цю землю при поділі батьківських маєтностей.
Він і заселив цю землю селянами, взявши їх із інших своїх володінь: 39 ревізьких душ із с. Гінців і 3 ревізькі душі із с. Духового (обидва села - Лубенського повіту. При переписі населення в 1859 р. ці селяни були ще жителями цих сіл).
Ці 42 ревізькі душі утворили тут121 господарство, з яких були: 3 господарства-городники (не брали у пана польової землі), 11 госп. - піших, 7 - тяглих. Селяни користувались присадибною землею в розмірі 8,3 дес. (з яких 5 дес. було під вигоном) і польовою в розмірі 83 дес. За умовами договору від 1865 р. вся ця земля підлягала викупу селянами.
Отже, на початку 1860-х років до існуючого хутора Сліпорідського (Осавульщини) поміщиків Корнієвичів-Ограновичів приєднались поселенці поміщика Кір'якова. Маєтність Кір'якових, мабуть, зберігалась тут до самої революції 1917 р. А от земля Корнієвичів-Ограновичів, мабуть, перейшла в інші руки, оскільки Варвара Михайлівна (померла в 1874 р.) не залишила прямих нащадків.
Власниками частини цієї землі стали місцеві селяни чи прибулі сюди козаки, які поселилися в Осавульщині Ульяновській: Гаврики - 80 дес. землі, Зінченки - 81 дес., Карпенки - 190 дес., селянин Т. М. Отченко - 26 дес. та інші. Хутір відносився до Пирятинської волості Пирятинського повіту, а при радянській владі - до Ульяновської сільради.
За свідченням деяких старожилів, в Осавульщині Ульяновській була Вознесенська церква (мабуть, вона була побудована після 1910 р., оскільки за переписом населення 1910 р. Осавульщина Пирятинської волості записана хутором, а не селом). До Вознесенської парафії належали також Осавульщина Олександрівська і прилегла до Осавульщини частина Олександрівни.
Посилання
- Історія села Осавульщина
- Погода в селі Осавульщина [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proektu Osavu lshina selo v Ukrayini u Lubeskomu rajoni Poltavskoyi oblasti Naselennya stanovit 114 osib Vhodit do skladu Grebinkivskoyi miskoyi gromadi selo Osavulshina Krayina Ukrayina Oblast Poltavska oblast Rajon Lubenskij rajon Ter gromada Grebinkivska miska gromada Kod KATOTTG UA53040010250079165 Osnovni dani Naselennya 114 Plosha 0 362 km Gustota naselennya 314 92 osib km Poshtovij indeks 37419 Telefonnij kod 380 5359 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 6 59 pn sh 32 34 42 sh d 50 11639 pn sh 32 57833 sh d 50 11639 32 57833 Serednya visota nad rivnem morya 111 m Vodojmi r Sliporid Misceva vlada Adresa radi 37440 Poltavska obl Grebinkivskij r n s Oleksandrivka Karta Osavulshina Osavulshina MapaGeografiyared Selo Osavulshina znahoditsya na pravomu berezi richki Sliporid vishe za techiyeyu primikaye selo Pochayivka nizhche za techiyeyu na vidstani 0 5 km roztashovane selo Oleksandrivka Poruch prohodit zaliznicya Platforma 143 km za 2 km Istoriyared Na topografichnih kartah poznacheno odne selo Osavulshina Faktichno zh isnuyut dva sumizhni sela pid odniyeyu nazvoyu Osavulshina odne Oleksandrijskoyi a druge Pochayivskoyi silradi V davnishi chasi voni vidnosilis do riznih povitiv rajoniv Koli zh stalos ce rozdvoyennya V materialah perepisu 1740 r Revizskoj knige Lubenskogo polka 1740 g zapisano v hutori udoviyuchoyi Zinoviyi Yakivni druzhini Yakova Ivanovicha Prim avt Osavulshini hat dvi u yakih prozhivaye 2 sim yi v hutori kolishnogo osavula lubenskogo Pavlovicha hat 3 u yakih prozhivaye 3 sim yi u comu zh hutori zapisano 4 najmanih robitniki V pershomu hutori prozhivalo 2 sim yi pidsusidkiv zubozhilih selyan Cej hutir she v 1740 r mav nazvu Osavulshina vona zh dijshla do nashih dniv Vin vhodiv do skladu Lazirkivskoyi volosti a pri radyanskij vladi Oleksandrijskoyi silradi V podalshomu mi budemo nazivati jogo Osavulshina Oleksandrivska Drugij hutir u 1704 r she ne mav nazvi Piznishe v oficijnih dokumentah jogo nazivali Sliporidskim a v uzhitku jogo chasto nazivali Osavulivshinoyu Oskilki Sliporidskimi nazivalos bagato hutoriv roztashovanih na r Sliporid to zgodom i cej hutir v oficijnih dokumentah stali nazivati Osavulshinoyu Tak sklalosya sho vin uvijshov do skladu Piryatinskogo povitu u podalshomu mi budemo nazivati jogo Osavulshina Ulyanovska Otzhe obidva hutori zasnovani osavulom lubenskim Ivanom Pavlovichem yak okremi poselennya I tak sklalosya sho obidva oderzhali odnakovu nazvu Osavulshina V Osavulivshini Oleksandrivskij u 1781 r meshkav 131 chol oboh statej neyu volodiv todi I M Boyarskij Cej hutir distavsya jogo dochci Sofiyi Ivanivni pri odruzhenni yiyi z shtabs kapitanom Yakovom Grigorovichem Savickim Pid chas yiyi tyazhkoyi hvorobi Ya G Savickij zrobiv sprobu prisvoyiti posag druzhini sfabrikuvavshi darchij zapis yiyi na jogo im ya bez darchogo zapisu Sofiyi Ivanivni posag povertavsya Boyarskim pislya yiyi smerti oskilki ditej vid Yakova Grigorovicha u neyi ne bulo Brati Sofiyi Ivanivni i sestra Nataliya Ivanivna Lisenko Boyarska zvernulisya v sud yakij virishiv spravu na korist Boyarskih Nataliya Ivanivna kupila u brativ cej hutir i viddala jogo v posag dochci Ganni Petrivni Lisenko yaka stala druzhinoyu Andriya Andrijovicha Illyashenka Kirilovicha Yih dochka Irina Andriyivna druzhina kapitana topografa Sidorova volodila ciyeyu mayetnistyu pislya batkiv V dogovori na vikup zemli selyanami Osavulivshini 1864 r bulo zapisano sho 53 revizki dushi stilki nalichuvalos v h Osavulshini selyan cholovichoyi stati pri perepisu naselennya 1859 r vikuplyali v Irini Andriyivni 89 3 desyatini zemli a v pomishici zalishalos 220 des zemli V Planah dach generalnogo j specialnogo mezhevaniya Poltavskoj gub Arhiv starodavnih aktiv m Moskva fond 1354 op 383 sprava 1073 za 1877 r zapisano za selyanami h Osavulshini 89 3 des zemli za Irinoyu Andriyivnoyu Sidorovoyu 137 25 des za pidporuchikom Lyudvikom Andrijovichem Mihalevskim 143 68 des zemli Otzhe u h Osavulshini z yavivsya she odin vlasnik zemli yakij u 1877 r volodiv 143 68 desyatini zemli Mozhna gadati sho chastinu zemli vin kupiv u I A Sidorovoyi a drugu chastinu u yiyi susida V 1903 r tut meshkali selyani z prizvishami Ganzhi Dyachenki Kuliki Perepelici Shandri i in Rist naselennya hutora prohodiv do pochatku kolektivizaciyi 1929 1930 r r a potim pishov na spad Organizovanij tut kolgosp mav nazvu Shlyah do komunizmu Jogo zasnovnikami buli Svirid Antonovich Kulik golova Fedir Yakovich Tyutyunnik buhgalter Stefan Ivanovich Simonenko komirnik Yakiv Gnatovich Danilenko N M Kulik i Ivan Yakovich Stecenko Dmitro Mihajlovich Kovadlo ta inshi chleni kolgospu Silgospinventar remanent v stvorenomu kolgospi buv nebagatij plugiv 10 kultivatoriv 5 sivalok 3 zhatok 3 molotarok 1 i in Takoyu tehnikoyu yaka privodilas u ruh ne motorami a kinmi i volami treba bulo obrobiti posiyati i zibrati vrozhaj na 370 desyatinah zemli mabut do chasu kolektivizaciyi dijshla zemlya yaku mali v 1877 r selyani i pomishiki h Osavulshini Pracoviti selyani spravlyalisya z cimi robotami ne obmezhuvalisya 8 godinnim robochim dnem a pracyuvali yak kazhut vid zori do zori Yak zhe rozvivavsya h Sliporidskij yakij zgodom tezh stav nazivatisya Osavulshinoyu a mi v narisi nazvali jogo Osavulshinoyu Ulyanovskoyu Brat drugogo cholovika Zinoviyi Vasilivni Petra Korniyevicha Ogranovicha Ivan Korniyevich Ogranovich chi jogo sin Ivan Ivanovich kupiv cej hutir u Yanovichiv U 1782 r u nomu meshkalo uzhe 200 chol selyan oboh statej Druzhina odnogo iz pravnukiv Ivana Korniyevicha Ogranovicha Varvara Mihajlivna v 1864 r pidpisuvala dogovir na vikup zemli selyanami yiyi hutora Osavulshini kolishnogo Sliporidskogo Selyan yaki mali pravo na nadil bulo 80 revizkih dush cholovichoyi stati za perepisom naselennya 1859 r Vikupu pidlyagalo 113 8 des zemli 9 8 des prisadibnoyi i 104 des polovoyi Bulo vsogo 30 selyanskih dvoriv gospodarstv gorodnikiv yaki koristuvalis tilki prisadibnoyu zemleyu 1 pishih yaki ne mali ni konej ni voliv 26 tyaglih yaki mali robochu hudobu 3 Chastinu zemli bilya cogo hutora kupili u Yanovichiv lubenski pomishiki Nizhincevi yiyi oderzhala u posag Paraskoviya Ivanivna Nizhinceva yaka vstupila v shlyub z kapitanom Stepanom Grigorovichem Kir yakovim yih sin poruchik Grigorij Stepanovich u 1856 r oderzhav cyu zemlyu pri podili batkivskih mayetnostej Vin i zaseliv cyu zemlyu selyanami vzyavshi yih iz inshih svoyih volodin 39 revizkih dush iz s Ginciv i 3 revizki dushi iz s Duhovogo obidva sela Lubenskogo povitu Pri perepisi naselennya v 1859 r ci selyani buli she zhitelyami cih sil Ci 42 revizki dushi utvorili tut121 gospodarstvo z yakih buli 3 gospodarstva gorodniki ne brali u pana polovoyi zemli 11 gosp pishih 7 tyaglih Selyani koristuvalis prisadibnoyu zemleyu v rozmiri 8 3 des z yakih 5 des bulo pid vigonom i polovoyu v rozmiri 83 des Za umovami dogovoru vid 1865 r vsya cya zemlya pidlyagala vikupu selyanami Otzhe na pochatku 1860 h rokiv do isnuyuchogo hutora Sliporidskogo Osavulshini pomishikiv Korniyevichiv Ogranovichiv priyednalis poselenci pomishika Kir yakova Mayetnist Kir yakovih mabut zberigalas tut do samoyi revolyuciyi 1917 r A ot zemlya Korniyevichiv Ogranovichiv mabut perejshla v inshi ruki oskilki Varvara Mihajlivna pomerla v 1874 r ne zalishila pryamih nashadkiv Vlasnikami chastini ciyeyi zemli stali miscevi selyani chi pribuli syudi kozaki yaki poselilisya v Osavulshini Ulyanovskij Gavriki 80 des zemli Zinchenki 81 des Karpenki 190 des selyanin T M Otchenko 26 des ta inshi Hutir vidnosivsya do Piryatinskoyi volosti Piryatinskogo povitu a pri radyanskij vladi do Ulyanovskoyi silradi Za svidchennyam deyakih starozhiliv v Osavulshini Ulyanovskij bula Voznesenska cerkva mabut vona bula pobudovana pislya 1910 r oskilki za perepisom naselennya 1910 r Osavulshina Piryatinskoyi volosti zapisana hutorom a ne selom Do Voznesenskoyi parafiyi nalezhali takozh Osavulshina Oleksandrivska i prilegla do Osavulshini chastina Oleksandrivni Posilannyared Istoriya sela Osavulshina Pogoda v seli Osavulshina Arhivovano 25 chervnya 2008 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org wiki Osavulshina