Почаївка — село в Україні, у Лубенському районі Полтавської області. Населення становить 886 осіб. Входить до складу Гребінківської міської громади.
село Почаївка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Лубенський район |
Громада | Гребінківська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA53040010300057138 |
Основні дані | |
Населення | 886 |
Площа | 4,898 км² |
Густота населення | 180,89 осіб/км² |
Поштовий індекс | 37423 |
Телефонний код | +380 5359 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°07′51″ пн. ш. 32°33′21″ сх. д. / 50.13083° пн. ш. 32.55583° сх. д.Координати: 50°07′51″ пн. ш. 32°33′21″ сх. д. / 50.13083° пн. ш. 32.55583° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 111 м |
Водойми | Сліпорід |
Місцева влада | |
Адреса ради | 37423, Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Почаївка |
Карта | |
Почаївка | |
Почаївка | |
Мапа | |
Почаївка у Вікісховищі |
Географія
Село Почаївка знаходиться на березі річки Сліпорід, вище за течією на відстані ~ 1,5 км розташовані села Сотницьке та Новоселівка, нижче за течією примикає село Осавульщина. На річці невелика загата. Через проходить автомобільна дорога Т 1708.
Назва
До 1922 року носило назву Салівка. За радянських часів і до 2016 року село носило назву Ульяновка.
Походження назви населеного пункту Салівка поки що залишається нерозгаданим. Можна лише гадати, що землями, де заснована Салівка, колись володіли козаки Сало. Авторові зустрічався запис, що в 1691 р. був козак Сало, який проживав в Миргородському полку, а потім переселився в с. Лящівка Лубенського полку.
Історія
Село Почаївка, яке до 1922 року носило назву Салівка, складене, в основному, із чотирьох хуторів: Салівка 1-ша, Салівка 2-га, Хоружівка (Почаївка), Васильківський (Арсенівський). Ці хутори були на берегах річки Сліпорід: на її правобережжі розташований хутір Салівка 2-га, а трішки нижче по течії річки - хутір Салівка 1-ша, на Лівобережжі цієї річки розташований хутір Хоружівка (Почаївка), а трішки нижче по течії річки - хутір Васильківський (Арсенівський).
В справах Генеральної військової канцелярії за 1753 рік (ЦДІА м. Київ, Ф-51, оп. З, справа 11461) є запис: «В хуторі козака повстанського Арсенія - 3 двори посполитих».
А в матеріалах Генерального опису Малоросії 1767 р. (ЦДІА м Київ, ф. 57, оп. 1, справа 425, арк. 500) є такий запис: «Андрій Арсененко - хорунжий і його син Петро; Арсененко живе в Повстині». Андрій, син Арсенія, прийняв батькове ім'я за своє прізвище (що було в той час масовим явищем) і став іменуватися Андрієм Арсененком.
Козак Арсеній зайняв чи придбав землю на лівобережжі р. Сліпорід і заснував там хутір, у якому в 1753 році було уже три двори посполитих. В «Описах Київського намісництва» цей хутрір названий Арсенівкою, у якому в 1787 році мешкало 9 душ дорослих (можливо - господарів дворів), нам невідомо, коли саме і яким побитом ця маєтність перейшла до рук поміщиків Васильківських.
В 1809 році у сповідальній відомомсті Михайлівської церкви с.Повстина цей хутір записаний за Васильківськими, 50 селян цього хутора сповідалися в цій церкві.
Напередодні реформи 1861 року Арсенівська маєтність була поділена на дві частини: господарство вдови колежського регістратора Михайла Васильківського Марфи Петрівни.
В цій частині в період реформи 1861 року виявилося 37 ревізьких душ, (16 господарств: городників - 1, піших - 13, тяглих - 2), яким для викупу виділялося 60,63 десятин землі, тобто по 1,63 десятини на кожну ревізьку душу; господаркою другої частини Арсенівської маєтності була Марія Іванівна Васильківська, яка одружилася з Яковом Варфоломійовичем Олександровичем (що жив в селі Свічківці) і одержала в придане частину Арсенівської маєтності. В цій частині було 9 ревізьких душ (4 господарства: піших - З, тяглих - 1).
Тут для викупу селянам виділялося 16,67 десятин землі, по 1,85 дес. на кожну ревізьку душу.
Що далі було з Арсенівською маєтністю?
Марфа Петрівна Васильківська, мабуть, невдовзі після реформи 1861 року померла, дітей у неї не було. Маєтність перейшла до поміщиків Щербаків - Андрія Олександровича (1835 - 1880) і його дружини Софії Іванівни (до шлюбу Томара, 1835 - 1884): в 1868 році вони вже тут жили. Про них писав М.В. Стороженко в своїй мемуарній праці «З мого життя»: «Андрій Олександрович Щербак і його дружина Софія Іванівна Томар безвиїзно господарювали в Васильківщині. А після його смерті Софія Іванівна продала цей маєток та й подалася в Київ з дочкою Наталкою і сином Андрієм».
Насправді Арсенівкою ще в 1892 році володіли Щербаки.
Іще один хутір був на лівобережжі річки Сліпорід - Хоружівка. Про нього згадується в сповідальній відомості церкви села Повстин за 1837 рік (селян там було 74 душі), коли ним володів уже поміщик Павло Васильович Горленко (1791 - 1850). Не виключено, що його заснував ще хорунжий Андрій Арсененко (адже хутір одержав і назву Хоружівка на його честь), і цей хутір, можливо, довгий час не мав такого розвитку, як інші хутори, і лише за новим власником (Горленком) він «вголос» заявив про себе.
Після Павла Васильовича цією маєтністю довго володіла його сестра Наталія Василівна (1799 - 1875), яка померла в 1875 році дівицею. Отже лівобережна частина нинішньої Ульяновки була в володінні козаків Арсененків, а починаючи з 1800-1830-х років була зайнята Васильківськими, Горленками, Олександровичами.
В 1884 році в х. Почаївка (Хоружівка) налічувалось 90 душ обох статей, а в х. Арсенівський в той час мешкало 144 душі. За переписом населення 1910 року хутір Арсенівський ще існував, і налічувалось в ньому 47 господарств (козацьких - 3, селянських - 37, інших непривілегійованих - 5, привілегійованих - 2) з населенням 297 душ обох статей.
А в х. Почаївка (Хоружівка) в 1910 налічувалось 17 селянських дворів з населенням 119 душ обох статей.
На відміну від власників лівобережних земель Арсененків, які були корінними мешканцями с. Повстина, Ограновичі (Корнієвичі) прибули до Лубенського полку із Прилуцького полку, і землі прибережжя р. Сліпороду, де був заснований хутір Салівка, вони у когось купили. Можливо, що цю землю вони купили у козаків Сало.
Про родоначальника Лубенських і Пирятинських Ограновичів (Корнієвичів) та його синів писав Лубенський історик М.Г. Астряб у сво'ій праці «Малоросійський Лубенський полк»: «Корній Григорович Огранович оженившись на дочці «Лубенського орендаря» Івана Кулябки з своїми синами із Прилук переселився в Лубни.
Тут його сини під іменем Корнієвичів подобували собі різні значні полкові уряди. Тільки сотник другої Лубенської сотні, онук Корнія постійно підписувався прізвищем предків - Огранович». Решта змінили прізвище на Корнієвич. З часом майже всі вони знову стали Ограновичами.
Хутір Салівка, можна вважати, був заснований сином Корнія Григоровича Ограновича, Пирятинським сотником (з 1719 до 1751 р.р.) Григорієм Корнієвичем (1675 - 1758). В ревізькій книзі (матеріалах перепису населення) 1740 року записано, що в хуторі сотника Григорія Корнієвича мешкають підсусідки: тяглих - 4, піших - 5.
Цей хутір із землями він передав своєму синові Якову Григоровичу (1732-1769). Після його смерті господарювала його дружина Анастасія Стефанівна (1738- 1808). Вони накопичили багато земель, а дітей своїх не мали. Тому після смерті їх володіння були поділені між його п'ятьма братами: Якимом, Іваном, Михайлом, Павлом і Григорієм. Сини перших двох братів не залишили спадкоємців, тому в Салівці і на її землях господарювали спадкоємці братів Михайла, Павла і Григорія.
Нащадки Михайла і Павла Григоровичів жили і господарювали в хуторі Салівка. Нащадки ж Григорія Григоровича придбали маєтність в селі Рудка і користувались нею до 1906 року. Михайлів син Олексій Михайлович вище хутора Салівки заснував хутір Олексіївка. А нижче цього хутора (між хуторами Олексіївкою і Салівкою) був створений ще один хутір - Шугаївка. Пізніше хутори Олексіївка і Шугаївка були об'єднані в один хутір - Салівка 2-га.
А старий хутір Салівка став Салівкою першою. Господарями правобережжя річки Сліпорід були Ограновичі, вони створювали нові хутори, об'єднували їх і таке інше. За переписом населення 1910 року в хуторі Салівка перша налічувалося 21 господарство (козацьке - одне, селянських - 20) із населенням 135 душ, а в хуторі Салівка друга - 44 господарства (козацьке - 1, селянських - 43) з населенням 273 душі.
Після революції 1917 року, (яку великокручанський поміщик М.В. Стороженко, емігрувавши в 1919 році в Югославію, у своїй мемуарній праці «3 мого життя» назвав Великою руїною), хутори з їх землями, які належали різним поміщикам, були об'єднані в одне село, яке в 1922 році одержало назву Ульяновка, і було створено колгоспи ім. Ульянова, ім. Кірова. "Весела праця".
За переписом населення 1926 року в Ульяновці мешкало 1067 душ, в 1939 році - 818 душ, в 1959 році - 1126 душ, 1972 році -995 душ, в 1980 році - 947 душ, в 1990 році - 923 душі.
Ульяновка була окупована фашистами у вересні 1941 і визволена радянськими військами 23.ІХ.1943. Не повернулося із війни 1941-1945 років - 104 жителі села.
В 1970-х роках в селі побудовано будинок культури, адміністративний будинок, два магазини. Що стосується адміністративно - територіального поділу, то хутори Салівка перша, друга, Почаївка (Хоружівка), Васильківський (Лрсенівка) відносилися до Пирятинської волості Пирятинськоо повіту. Аз 1919 року до Салівської (Ульяновської) сільради Пирятинського району (а з 1935 року Гребінківського району).
В 1919 році утворено Салівську (Ульяновську) сільраду в складі: село Ульяновка, хутір Сотниківка, хутір Богодарівка, хутір Новоселівка, хутір Скочак, х. Корсаківщина (Бесідовщина), х. Карпенків.
В 1925 році утворено нову сільраду, Раківщинську (х. Сотниківка була перейменована в х. Раківщину) в складі: с. Раківщина, х. Скочак, х. Новоселівка, х. Богодарівка. В складі Ульяновської сільради залишилися: с. Ульяновка, с.Корсаківщина (Бесідовщина), х. Карпенків, х. Осавульщина. В такому складі (за винятком того, що не було вже хуторів Богодарівки і Карпенкового: перший увійшов в склад с. Раковщина, а другий - в склад х. Корсаківщини, а в склад Ульяновської сільради вводилось селище радгоспу) існували Ульяновська і Раківщинська сільради ще в 1947 році.
А в 1957 році вони були знову об'єднані в одну сільраду - Ульяновську. В 2016 році Верховна Рада України ухвалила постанову про перейменування в рамках декомунізації село Ульяновку в село Почаївка, та село Жовтневе в село Сотницьке. До складу Почаївської сільради входять: Почаївка, Бесідовщина, Сотницьке, Новоселівка, Скочак.
Хутори, які утворили Почаївку (Ульяновку), відносились до парафії Михайлівської церкви села Повстин.
До 2003 року було в Ульяновці споживче товариство і об'єднувало на території 8 магазинчиків. Був і свій побуткомбінат, який надавав послуги населенню в пошитті одягу, у пошитті і ремонту взуття, надавалися ритуальні послуги. До 1960 року побуткомбінат розміщався в сільській хаті. Пізніше збудували нове приміщення де шили одіг.
Ульянівське поштове відділення обслуговувало всі населені пункти сільської Ради. В кожному населеному пункті працював листоноша.
Протягом багатьох років діє дитячий садок, який обслуговує всі населені пункти.
Не можна не згадати, як в 50-роки минулого століття і до 80-х років Бабіченко Ілля Михайлович і Наєнко Олексій Олександрович кінопересувною забезпечували показ художніх фільмів в Ульяновці і Жовтневому, а після перегляду фільмів для молоді ще й організовували танці.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 864 | 97.52% |
російська | 17 | 1.92% |
білоруська | 3 | 0.34% |
румунська | 1 | 0.11% |
інші/не вказали | 1 | 0.11% |
Усього | 886 | 100% |
Економіка
- Птахо-товарна ферма.
- ТОВ «Ульянівка».
Об'єкти соціальної сфери
- Школа.
- Будинок культури.
Примітки
- Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2016 року № 1037-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів»
Посилання
- Історія села Почаївка
- Погода в селі Почаївка
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pochayivka selo v Ukrayini u Lubenskomu rajoni Poltavskoyi oblasti Naselennya stanovit 886 osib Vhodit do skladu Grebinkivskoyi miskoyi gromadi selo PochayivkaKrayina UkrayinaOblast Poltavska oblastRajon Lubenskij rajonGromada Grebinkivska miska gromadaKod KATOTTG UA53040010300057138Osnovni daniNaselennya 886Plosha 4 898 km Gustota naselennya 180 89 osib km Poshtovij indeks 37423Telefonnij kod 380 5359Geografichni daniGeografichni koordinati 50 07 51 pn sh 32 33 21 sh d 50 13083 pn sh 32 55583 sh d 50 13083 32 55583 Koordinati 50 07 51 pn sh 32 33 21 sh d 50 13083 pn sh 32 55583 sh d 50 13083 32 55583Serednya visota nad rivnem morya 111 mVodojmi SliporidMisceva vladaAdresa radi 37423 Poltavska obl Grebinkivskij r n s PochayivkaKartaPochayivkaPochayivkaMapa Pochayivka u VikishovishiGeografiyaSelo Pochayivka znahoditsya na berezi richki Sliporid vishe za techiyeyu na vidstani 1 5 km roztashovani sela Sotnicke ta Novoselivka nizhche za techiyeyu primikaye selo Osavulshina Na richci nevelika zagata Cherez prohodit avtomobilna doroga T 1708 NazvaDo 1922 roku nosilo nazvu Salivka Za radyanskih chasiv i do 2016 roku selo nosilo nazvu Ulyanovka Pohodzhennya nazvi naselenogo punktu Salivka poki sho zalishayetsya nerozgadanim Mozhna lishe gadati sho zemlyami de zasnovana Salivka kolis volodili kozaki Salo Avtorovi zustrichavsya zapis sho v 1691 r buv kozak Salo yakij prozhivav v Mirgorodskomu polku a potim pereselivsya v s Lyashivka Lubenskogo polku IstoriyaSelo Pochayivka yake do 1922 roku nosilo nazvu Salivka skladene v osnovnomu iz chotiroh hutoriv Salivka 1 sha Salivka 2 ga Horuzhivka Pochayivka Vasilkivskij Arsenivskij Ci hutori buli na beregah richki Sliporid na yiyi pravoberezhzhi roztashovanij hutir Salivka 2 ga a trishki nizhche po techiyi richki hutir Salivka 1 sha na Livoberezhzhi ciyeyi richki roztashovanij hutir Horuzhivka Pochayivka a trishki nizhche po techiyi richki hutir Vasilkivskij Arsenivskij V spravah Generalnoyi vijskovoyi kancelyariyi za 1753 rik CDIA m Kiyiv F 51 op Z sprava 11461 ye zapis V hutori kozaka povstanskogo Arseniya 3 dvori pospolitih A v materialah Generalnogo opisu Malorosiyi 1767 r CDIA m Kiyiv f 57 op 1 sprava 425 ark 500 ye takij zapis Andrij Arsenenko horunzhij i jogo sin Petro Arsenenko zhive v Povstini Andrij sin Arseniya prijnyav batkove im ya za svoye prizvishe sho bulo v toj chas masovim yavishem i stav imenuvatisya Andriyem Arsenenkom Kozak Arsenij zajnyav chi pridbav zemlyu na livoberezhzhi r Sliporid i zasnuvav tam hutir u yakomu v 1753 roci bulo uzhe tri dvori pospolitih V Opisah Kiyivskogo namisnictva cej hutrir nazvanij Arsenivkoyu u yakomu v 1787 roci meshkalo 9 dush doroslih mozhlivo gospodariv dvoriv nam nevidomo koli same i yakim pobitom cya mayetnist perejshla do ruk pomishikiv Vasilkivskih V 1809 roci u spovidalnij vidomomsti Mihajlivskoyi cerkvi s Povstina cej hutir zapisanij za Vasilkivskimi 50 selyan cogo hutora spovidalisya v cij cerkvi Naperedodni reformi 1861 roku Arsenivska mayetnist bula podilena na dvi chastini gospodarstvo vdovi kolezhskogo registratora Mihajla Vasilkivskogo Marfi Petrivni V cij chastini v period reformi 1861 roku viyavilosya 37 revizkih dush 16 gospodarstv gorodnikiv 1 pishih 13 tyaglih 2 yakim dlya vikupu vidilyalosya 60 63 desyatin zemli tobto po 1 63 desyatini na kozhnu revizku dushu gospodarkoyu drugoyi chastini Arsenivskoyi mayetnosti bula Mariya Ivanivna Vasilkivska yaka odruzhilasya z Yakovom Varfolomijovichem Oleksandrovichem sho zhiv v seli Svichkivci i oderzhala v pridane chastinu Arsenivskoyi mayetnosti V cij chastini bulo 9 revizkih dush 4 gospodarstva pishih Z tyaglih 1 Tut dlya vikupu selyanam vidilyalosya 16 67 desyatin zemli po 1 85 des na kozhnu revizku dushu Sho dali bulo z Arsenivskoyu mayetnistyu Marfa Petrivna Vasilkivska mabut nevdovzi pislya reformi 1861 roku pomerla ditej u neyi ne bulo Mayetnist perejshla do pomishikiv Sherbakiv Andriya Oleksandrovicha 1835 1880 i jogo druzhini Sofiyi Ivanivni do shlyubu Tomara 1835 1884 v 1868 roci voni vzhe tut zhili Pro nih pisav M V Storozhenko v svoyij memuarnij praci Z mogo zhittya Andrij Oleksandrovich Sherbak i jogo druzhina Sofiya Ivanivna Tomar bezviyizno gospodaryuvali v Vasilkivshini A pislya jogo smerti Sofiya Ivanivna prodala cej mayetok ta j podalasya v Kiyiv z dochkoyu Natalkoyu i sinom Andriyem Naspravdi Arsenivkoyu she v 1892 roci volodili Sherbaki Ishe odin hutir buv na livoberezhzhi richki Sliporid Horuzhivka Pro nogo zgaduyetsya v spovidalnij vidomosti cerkvi sela Povstin za 1837 rik selyan tam bulo 74 dushi koli nim volodiv uzhe pomishik Pavlo Vasilovich Gorlenko 1791 1850 Ne viklyucheno sho jogo zasnuvav she horunzhij Andrij Arsenenko adzhe hutir oderzhav i nazvu Horuzhivka na jogo chest i cej hutir mozhlivo dovgij chas ne mav takogo rozvitku yak inshi hutori i lishe za novim vlasnikom Gorlenkom vin vgolos zayaviv pro sebe Pislya Pavla Vasilovicha ciyeyu mayetnistyu dovgo volodila jogo sestra Nataliya Vasilivna 1799 1875 yaka pomerla v 1875 roci diviceyu Otzhe livoberezhna chastina ninishnoyi Ulyanovki bula v volodinni kozakiv Arsenenkiv a pochinayuchi z 1800 1830 h rokiv bula zajnyata Vasilkivskimi Gorlenkami Oleksandrovichami V 1884 roci v h Pochayivka Horuzhivka nalichuvalos 90 dush oboh statej a v h Arsenivskij v toj chas meshkalo 144 dushi Za perepisom naselennya 1910 roku hutir Arsenivskij she isnuvav i nalichuvalos v nomu 47 gospodarstv kozackih 3 selyanskih 37 inshih neprivilegijovanih 5 privilegijovanih 2 z naselennyam 297 dush oboh statej A v h Pochayivka Horuzhivka v 1910 nalichuvalos 17 selyanskih dvoriv z naselennyam 119 dush oboh statej Na vidminu vid vlasnikiv livoberezhnih zemel Arsenenkiv yaki buli korinnimi meshkancyami s Povstina Ogranovichi Korniyevichi pribuli do Lubenskogo polku iz Priluckogo polku i zemli priberezhzhya r Sliporodu de buv zasnovanij hutir Salivka voni u kogos kupili Mozhlivo sho cyu zemlyu voni kupili u kozakiv Salo Pro rodonachalnika Lubenskih i Piryatinskih Ogranovichiv Korniyevichiv ta jogo siniv pisav Lubenskij istorik M G Astryab u svo ij praci Malorosijskij Lubenskij polk Kornij Grigorovich Ogranovich ozhenivshis na dochci Lubenskogo orendarya Ivana Kulyabki z svoyimi sinami iz Priluk pereselivsya v Lubni Tut jogo sini pid imenem Korniyevichiv podobuvali sobi rizni znachni polkovi uryadi Tilki sotnik drugoyi Lubenskoyi sotni onuk Korniya postijno pidpisuvavsya prizvishem predkiv Ogranovich Reshta zminili prizvishe na Korniyevich Z chasom majzhe vsi voni znovu stali Ogranovichami Hutir Salivka mozhna vvazhati buv zasnovanij sinom Korniya Grigorovicha Ogranovicha Piryatinskim sotnikom z 1719 do 1751 r r Grigoriyem Korniyevichem 1675 1758 V revizkij knizi materialah perepisu naselennya 1740 roku zapisano sho v hutori sotnika Grigoriya Korniyevicha meshkayut pidsusidki tyaglih 4 pishih 5 Cej hutir iz zemlyami vin peredav svoyemu sinovi Yakovu Grigorovichu 1732 1769 Pislya jogo smerti gospodaryuvala jogo druzhina Anastasiya Stefanivna 1738 1808 Voni nakopichili bagato zemel a ditej svoyih ne mali Tomu pislya smerti yih volodinnya buli podileni mizh jogo p yatma bratami Yakimom Ivanom Mihajlom Pavlom i Grigoriyem Sini pershih dvoh brativ ne zalishili spadkoyemciv tomu v Salivci i na yiyi zemlyah gospodaryuvali spadkoyemci brativ Mihajla Pavla i Grigoriya Nashadki Mihajla i Pavla Grigorovichiv zhili i gospodaryuvali v hutori Salivka Nashadki zh Grigoriya Grigorovicha pridbali mayetnist v seli Rudka i koristuvalis neyu do 1906 roku Mihajliv sin Oleksij Mihajlovich vishe hutora Salivki zasnuvav hutir Oleksiyivka A nizhche cogo hutora mizh hutorami Oleksiyivkoyu i Salivkoyu buv stvorenij she odin hutir Shugayivka Piznishe hutori Oleksiyivka i Shugayivka buli ob yednani v odin hutir Salivka 2 ga A starij hutir Salivka stav Salivkoyu pershoyu Gospodaryami pravoberezhzhya richki Sliporid buli Ogranovichi voni stvoryuvali novi hutori ob yednuvali yih i take inshe Za perepisom naselennya 1910 roku v hutori Salivka persha nalichuvalosya 21 gospodarstvo kozacke odne selyanskih 20 iz naselennyam 135 dush a v hutori Salivka druga 44 gospodarstva kozacke 1 selyanskih 43 z naselennyam 273 dushi Pislya revolyuciyi 1917 roku yaku velikokruchanskij pomishik M V Storozhenko emigruvavshi v 1919 roci v Yugoslaviyu u svoyij memuarnij praci 3 mogo zhittya nazvav Velikoyu ruyinoyu hutori z yih zemlyami yaki nalezhali riznim pomishikam buli ob yednani v odne selo yake v 1922 roci oderzhalo nazvu Ulyanovka i bulo stvoreno kolgospi im Ulyanova im Kirova Vesela pracya Za perepisom naselennya 1926 roku v Ulyanovci meshkalo 1067 dush v 1939 roci 818 dush v 1959 roci 1126 dush 1972 roci 995 dush v 1980 roci 947 dush v 1990 roci 923 dushi Ulyanovka bula okupovana fashistami u veresni 1941 i vizvolena radyanskimi vijskami 23 IH 1943 Ne povernulosya iz vijni 1941 1945 rokiv 104 zhiteli sela V 1970 h rokah v seli pobudovano budinok kulturi administrativnij budinok dva magazini Sho stosuyetsya administrativno teritorialnogo podilu to hutori Salivka persha druga Pochayivka Horuzhivka Vasilkivskij Lrsenivka vidnosilisya do Piryatinskoyi volosti Piryatinskoo povitu Az 1919 roku do Salivskoyi Ulyanovskoyi silradi Piryatinskogo rajonu a z 1935 roku Grebinkivskogo rajonu V 1919 roci utvoreno Salivsku Ulyanovsku silradu v skladi selo Ulyanovka hutir Sotnikivka hutir Bogodarivka hutir Novoselivka hutir Skochak h Korsakivshina Besidovshina h Karpenkiv V 1925 roci utvoreno novu silradu Rakivshinsku h Sotnikivka bula perejmenovana v h Rakivshinu v skladi s Rakivshina h Skochak h Novoselivka h Bogodarivka V skladi Ulyanovskoyi silradi zalishilisya s Ulyanovka s Korsakivshina Besidovshina h Karpenkiv h Osavulshina V takomu skladi za vinyatkom togo sho ne bulo vzhe hutoriv Bogodarivki i Karpenkovogo pershij uvijshov v sklad s Rakovshina a drugij v sklad h Korsakivshini a v sklad Ulyanovskoyi silradi vvodilos selishe radgospu isnuvali Ulyanovska i Rakivshinska silradi she v 1947 roci A v 1957 roci voni buli znovu ob yednani v odnu silradu Ulyanovsku V 2016 roci Verhovna Rada Ukrayini uhvalila postanovu pro perejmenuvannya v ramkah dekomunizaciyi selo Ulyanovku v selo Pochayivka ta selo Zhovtneve v selo Sotnicke Do skladu Pochayivskoyi silradi vhodyat Pochayivka Besidovshina Sotnicke Novoselivka Skochak Hutori yaki utvorili Pochayivku Ulyanovku vidnosilis do parafiyi Mihajlivskoyi cerkvi sela Povstin Do 2003 roku bulo v Ulyanovci spozhivche tovaristvo i ob yednuvalo na teritoriyi 8 magazinchikiv Buv i svij pobutkombinat yakij nadavav poslugi naselennyu v poshitti odyagu u poshitti i remontu vzuttya nadavalisya ritualni poslugi Do 1960 roku pobutkombinat rozmishavsya v silskij hati Piznishe zbuduvali nove primishennya de shili odig Ulyanivske poshtove viddilennya obslugovuvalo vsi naseleni punkti silskoyi Radi V kozhnomu naselenomu punkti pracyuvav listonosha Protyagom bagatoh rokiv diye dityachij sadok yakij obslugovuye vsi naseleni punkti Ne mozhna ne zgadati yak v 50 roki minulogo stolittya i do 80 h rokiv Babichenko Illya Mihajlovich i Nayenko Oleksij Oleksandrovich kinoperesuvnoyu zabezpechuvali pokaz hudozhnih filmiv v Ulyanovci i Zhovtnevomu a pislya pereglyadu filmiv dlya molodi she j organizovuvali tanci NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotokukrayinska 864 97 52 rosijska 17 1 92 biloruska 3 0 34 rumunska 1 0 11 inshi ne vkazali 1 0 11 Usogo 886 100 EkonomikaPtaho tovarna ferma TOV Ulyanivka Ob yekti socialnoyi sferiShkola Budinok kulturi PrimitkiPostanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 bereznya 2016 roku 1037 VIII Pro perejmenuvannya okremih naselenih punktiv Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danihPosilannyaIstoriya sela Pochayivka Pogoda v seli Pochayivka