Олег Фіалко

Оле́г Бори́сович Фіа́лко (нар. 28 червня 1946(19460628), Дружківка, УРСР, СРСР) — радянський і український кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1996). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2004).

Фіалко Олег БорисовичДата народження28 червня 1946(1946-06-28)^[1][2](78 років)Місце народженняДружківка, Сталінська область, Українська РСР, СРСРГромадянство СРСР
 УкраїнаПрофесіякінорежисер, сценаристAlma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-КарогоIMDbID 0275582Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фіалко.

Біографія

Навчався в ЗОШ № 6 м. Дружківки та Дружківському машинобудівному технікумі (закінчив у 1964 р.).

Закінчив кінознавчий (1969) та режисерський (1973, у М. П. Мащенка) факультети Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого.

З 1973 р. — на Київській кіностудії ім. О. Довженка: асистент режисера, режисер, режисер-постановник.

Тривалий час, паралельно з посадою режисера-постановника, працював секретарем Спілки кінематографістів України, заступником начальника Головного управління культури Київської держадміністрації, постійним президентом кількох кінофондів. Учасник і лауреат всеукраїнських та міжнародних фестивалів..

З 2001 року — на творчій роботі.

З 2011 року — голова Українського Оскарівського Комітету.

P ???? року — Член Національної спілки кінематографістів України.

Фільмографія

Режисерські роботи

• 1971 — Іду до тебе...(асистент режисера)
• 1973 — Як гартувалась сталь (другий режисер)
• 1975 —
• 1975 — Не віддавай королеву (т/ф, другий режисер)
• 1975 — Переходимо до любові (у спіавт. з О. Мішуріним)
• 1977 — Єралашний рейс
• 1979 — Пробивна людина (у спіавт. з О. Борисовим)
• 1982 — Повернення Батерфляй
• 1988 — Бич Божий
• 1990 — Імітатор
• 2004 — (т/ф, )
• 2007 — Діви ночі (за повістю Юрія Винничука)
• 2008 —

та інші

Документальні фільми (режисер)

• 2000 — Мала частина Батьківщини великої
• 2001 — Ігор Савченко. Інтонації (в документальному циклі «Обрані часом»)
• 2002 — І ніхто інший

Участь у документальному фільмі

• 1984 — Tschechow in meinem Leben / Чехов у моєму житті (реж. ^[de])

Сценарист

• Яма
• Апельсини для коня
• 1988 — Бич Божий (у спіавт. з В. Тодоровським)
• 1990 — Імітатор (у спіавт. з Ю. Маминим, , )
• 2007 — Діви ночі (у співавт. з Г. Ховрахом)

та інші

Актор

• 1969 — Острів Вовчий

Нагороди

• Заслужений діяч мистецтв України (1996)
• Нагороджений почесним знаком «За честь та гідність» Міжнародного дитячого кінофестивалю у дитячому оздоровчому центрі «Артек».
• Нагороджений Золотою медаллю фонду ім. Ханжонкова за вагомий внесок у розвиток кінематографа

Література

• Календар знаменних і пам’ятних дат Донецької області. 2011 рік [Текст] / Упр. культури і туризму Донец. облдержадмін., Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської ; уклад. І. В. Гайдишева ; ред. Т. С. Литвин ; наук. ред. Н. П. Авдєєнко, Н. В. Петренко ; від. за вип. Л. О. Новакова, засл. працівник культури України. – Донецьк : Сх. вид. дім, 2010. – 132 с.

Громадська позиція

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.

Примітки

1. Filmportal.de — 2005.
   d:Track:Q15706812
2. Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686
3. Олег ФІАЛКО: «Українські анімаційні фільми — низької якості» - Урядовий Кур'єр, 3 листопада 2011
4. . Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2012.
5. Tschechow In Meinem Leben (1984) (www.hollywood.com) (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 25 січня 2013.
6. . Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.

Посилання

• Фіалко Олег Борисович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Олег Фіалко на сайті IMDb (англ.)
• Інтерв'ю в газеті «День», №180, 20 жовтня 2006