Мамин Юрій Борисович

Юрій Борисович Мамін (нар.. 8 травня 1946, Ленінград, Російська РФСР, СРСР) — радянський і російський режисер театру і кіно, сценарист, актор, композитор, телеведучий. Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації (1997).

Мамін Юрій БорисовичЮрий Борисович Мамин

Зображення

Дата народження8 травня 1946(1946-05-08) (78 років)Місце народженняЛенінград, РРФСР, СРСРГромадянство СРСР
 РосіяРелігіяхристиянствоAlma mater^dПрофесіякінорежисер, театральний режисер, сценарист, композитор, актор, телеведучийКар'єра — дотеперНагороди

IMDbID 0541098yurimamin.com/RU/  Мамін Юрій Борисович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мамін.

Біографія

Народився 8 травня 1946 року в Ленінграді, в 1964 році закінчив школу № 211, Горохова вулиця, будинок № 20.

У 1969 році закінчив режисерське відділення факультету драматичного мистецтва ЛДІТМіК, де займався в майстерні народного артиста РРФСР Леоніда Макар'єва.

Після закінчення інституту працював режисером драматичного театру в місті Великі Луки. У 1976—1979 роках працював режисером у «Ленконцерті». З 1976 року почав працювати на кіностудії «Ленфільм», як асистента режисера і другого режисера брав участь у постановках фільмів: «Вдови» (1976), «Стрибок з даху», «Фантазії Фарятьєва» (1977), «Літня поїздка до моря» (1978), «Сергій Іванович йде на пенсію» (1980), «Порох» (1985).

У 1982 році закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів, де навчався в майстерні Ельдара Рязанова. 1986 року на екрани вийшов фільм «Свято Нептуна», в якому Мамін дебютував як режисер-постановник.

З 1982 по 1994 рік керував драмгуртком при ЛІІЖТі.

В 1994 році поставив у Театрі на Ливарному (Санкт-Петербург) виставу «Кремлівські куранти, або приїжджайте до нас років так через…», за п'єсою Аркадія Тигая. Цього ж року завершив після смерті кінорежисера і свого друга Віктора Арістова його фільм «Дощі в океані».

З 1995 року працював у ТОО «Marina» як автор і ведучий телепрограм «Від форте до п'яно…» (спільно з Олексієм Заліваловим; 1995—1997, РТР), «Хамелеон» (1997—1998, РТР), щотижневої авторської програми «Обсерваторія» (1999—2001, РТР-Петербург) та ін.

У 2000—2003 роках створив сатиричний телесеріал «Російські страшилки» (продюсер Алі Теляков).

29 жовтня 2006 року режисера побили підлітки по дорозі в Пушкіно, де він планував відвідати сценариста В'ячеслава Лейкіна для обговорення деталей майбутніх проектів. За словами Маміна, напад було скоєно за мотивами ксенофобії. Режисер відбувся струсом мозку.

З 2009 року став вести курс «режисури екранних видовищ» у Петербурзькому комерційному інституті телебачення, бізнесу та дизайну (ІТіД).

У 2009—2012 роках вів програму «Будинок культури» на телеканалі 100ТВ і випускав сатиричний журнал «Осколки».

За словами Маміна, його фільм «Не думай про білих мавп» був незаконно скопійований і розміщений на сотнях піратських сайтів, у результаті прокатники відмовилися від укладення контрактів. Режисер виплачував борги протягом десятиліття: довелося продати все, що було, включаючи квартиру в Петербурзі.

З 2016 року Юрій Мамін викладав у Санкт-Петербурькому гуманітарному університеті профспілок режисуру мультимедіа та акторську майстерність, і до половини третього курсу був майстром однієї з навчальних груп, після чого звільнився. У процесі роботи Мамін входив до складу журі конкурсів і виступав на наукових конференціях, проводив спеціальні заняття зі школярами та абітурієнтами.

У березні 2019 року емігрував до США, пояснивши, що «в сучасній Росії у кінематографістів, які відмовляються обслуговувати інтереси влади, немає ніяких перспектив».

6 лютого 2020 року Юрій Мамін створив канал [ 24 червня 2021 у Wayback Machine.] на YouTube, і 9 лютого виклав перший випуск авторської програми «Будинок культури Юрія Маміна». Режисер так описує свій проект: «я подумав: що сидіти і чекати, коли розглянуть мої кінопроекти? Я почну робити щось, що я звик <…> Це передача, де я знайомлю з тими, хто справив на мене враження, зацікавлюю цими особистостями людей, і вони стають для них відомими; і паралельно я виконую свою егоїстичну задачу: я знайомлю зі своїми творами, говорячи про цих людей».

В одному з випусків «Будинку культури Юрія Маміна» режисер сказав, що пише книгу «Люди, гади, життя», в якій викладає «всі спомини про тих, з ким бачився, з ким працював, про кого багато знаю». «Отак книга позбавить багатьох від зваблювання своїми кумирами», — заявляє автор.

Сім'я

Дружина — актриса і продюсер Людмила Самохвалова. Дочка — актриса, співачка Катерина Ксеньєва.

У 2022 році випустив відеоролік, присвячений Маріуполю.

Фільмографія

Світлина із творчої зустрічі
з Юрієм Маміним 16 листопада 2011 року

Режисер

• 1980 — (короткометражний)
• 1981 — (короткометражний)
• 1982 — (короткометражний)
• 1986 — Свято Нептуна
• 1988 — Фонтан
• 1989 — (короткометражний)
• 1990 — Бакенбарди
• 1993 — Вікно в Париж
• 1994 —  — режисер монтажної версії фільму
• 1997 — Санчо з ранчо (пародійний телесеріал в рамках програми Петербурзького телебачення «Хамелеон»)
• 1997 — З Новим роком, Ельдар Олександрович! (телевізійний)
• 1997 —
• 1998 —
• 2001—2003 — Російські страшилки (телесеріал — 18 серій)
• 2008 —
• 2010 —
• 2011 — Царськосельський Вернісаж (короткометражний, телевізійний)
• 2011 — Юрій Мамін: вивчення російської мови в Америці (документальний)

Сценарист

• 1980 — Альтер его (короткометражний, СРСР)
• 1982 — Бажаю вам… (короткометражний, СРСР) спільно з
• 1990 — Імітатор (СРСР) спільно з В. Лейкіним, В. Копильцом, Олегом Фіалко
• 1993 — Вікно в Париж (Росія / Франція) спільно з А. Тігаєм, за участю В'ячеслав Лейкіна
• 1998 — (Росія) спільно з В. Вардунасом, А. Тігаєм
• 2003 — (телевізійний серіал, Росія) спільно з В. Вардунасом
• 2008 — (Росія) спільно з В. Вардунасом

Композитор

• 1986 — Свято Нептуна (середньометражний, СРСР)
• 1993 — Вікно в Париж (Росія / Франція) спільно з
• 1999 — (Росія) спільно з Олексієм Заліваловим
• 2001 — (телевізійний серіал, Росія)

Актор

• 1988 — Фонтан (СРСР)
• 1990 — Бакенбарди (СРСР)
• 1993 — Вікно в Париж (Росія/Франція)
• 1998 — (Росія)
• 2003 — (телевізійний серіал, Росія: серія «Свиня-перевертень», художник)

Блогер

• З 2020 року — Цикл передач «Будинок культури Юрія Маміна» на каналі YouTube.

Нагороди та премії

• 1986 — ВКФ «Молодість» в Києві (гол. приз, фільм «Свято Нептуна»)
• 1986 — МКФ в Мангаймі (Приз «Золотий Дукат», фільм «Свято Нептуна»)
• 1987 — МКФ комедійних фільмів в Габрово (Гран-прі, фільм «Свято Нептуна»
• 1988 — КФ «Золотий Дюк» в Одесі (Гран-прі, Приз критики, Приз кіноклубів, фільм «Фонтан»)
• 1988 — Конкурс професійних премій кіностудії «Ленфільм» і Ленінградського відділення СК (премія ім. Г. Козинцева за кращу режисуру, фільм «Фонтан»)
• 1989 — КФ «Сузір'я» (Спеціальний приз акторському ансамблю, фільм «Фонтан»)
• 1989 — МКФ авторського фільму в Сан-Ремо (Спеціальна премія журі, фільм «Фонтан»)
• 1989 — МКФ у Веві (Гран-прі «золота тростина», фільм «Фонтан»)
• 1989 — МКФ в Кемпері (Гран-прі, фільм «Фонтан»)
• 1989 — МКФ в Лас-Вегасі (Гран-прі, фільм «Фонтан»)
• 1989 — МКФ в Троє (Гран-прі, фільм «Фонтан»)
• 1989 — МКФ комедійних фільмів у Габрові (Гран-прі, фільм «Фонтан»)
• 1989 — Міжнародна кінозустріч у Бельфорі (Приз публіки, фільм «Фонтан»)
• 1990 — МКФ в Клермон-Феррані (премія за найкращий дебют, фільм «Фонтан»)
• 1990 — МКФ в Сан-Себастьяні (Приз FIPRESCI, фільм «Бакенбарди»)
• 1993 — Конкурс професійних премій кіностудії «Ленфільм» і Ленінградського відділення СК (премія кінопреси Санкт-Петербурга за найкращий фільм року, фільм «Вікно в Париж»)
• 1993 — МКФ комедійних фільмів у Торремоліносі (Приз «Срібна Рибальська мережа», фільм «Фонтан»)
• 1993 — ОКФ «Кіношок» в Анапі (Приз за найкращу режисуру, фільм «Вікно в Париж»)
• 1993 — Фестиваль сатири і гумору в Санкт-Петербурзі (Приз «Золотий Остап», фільм «Вікно в Париж»)
• 1994 — МКФ у Берліні (Приз газети Junge Welt, фільм «Вікно в Париж»)
• 1994 — Премія «Золотий Овен» (за найкращу кінокомедію, фільм «Вікно в Париж»)
• 1998 — КФ «Вікно в Європу» у Виборз (Приз глядацьких симпатій, фільм «Гірко!»)
• 2008 — Приз Міжнародної Федерації Кіноклубів Московського міжнародного кінофестивалю (фільм «Не думай про білих мавп»)
• 2008 — Приз За новаторство в жанрі кінокомедії на кінофестивалі «Посміхнися, Росія» (фільм еН думай про білих мавп")
• 2009 — Гран-прі як найкращий зарубіжний фільм на міжнародному кінофестивалі «The End of the Pier» (Велика Британія) (фільм «Не думай про білих мавп»)
• 2009 — Художня премія «Петрополь» за видатний внесок у мистецтво кінокомедії (Росія) (фільм «Не думай про білих мавп»)
• 2009 — Гран-прі як найкращий зарубіжний фільм на міжнародному кінофестивалі авторського кіно в Рабаті (Марокко) (фільм «Не думай про білих мавп»)
• 2009 — Спеціальна премія короля Марокко Хасана II на міжнародному кінофестивалі авторського кіно в Рабаті (Марокко) (фільм «Не думай про білих мавп»)
• 2011 — Царскосельська мистецька премія. За цикл сучасних телепрограм «Будинок культури» на телеканалі 100ТВ

Примітки

1. . Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 23 липня 2021.
2. . Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 23 липня 2021.
3. Гончаров, Михаил (8 листопада 2006). . . Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 19 січня 2014.
4. . Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
5. . Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
6. . www.gup.ru. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
7. Мамин Ю. Б.. Кинематограф как конечный пункт развития искусств / под ред. В. Д. Сошников, И. И. Югай // Проблемы подготовки режиссеров мультимедиа: IX Всероссийская научно-практическая конференция, 21 апреля 2017 г. : сборник. — СПБГУП, 2017. — Число 21. — 4. — С. 84—86.
8. . www.gup.ru. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.
9. . Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
10. . Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
11. (ru-RU) . Архів оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
12. (ru-RU) . Архів оригіналу за 1 липня 2021. Процитовано 20 червня 2021.
13. . Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 23 липня 2021.
14. Рокмен
15. . Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 23 липня 2021.

Посилання

• «Здесь стало нечем дышать». Режиссер Юрий Мамин эмигрировал в США [ 23 липня 2021 у Wayback Machine.]. — Радио Свобода, 25.3.2019
• Фонд Юрия Мамина «Фонтан» Поддержки и Развития Кинематографии [ 5 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• Юрий Мамин на сайте журнала «Сеанс» [ 4 серпня 2008 у Wayback Machine.]
• Юрий Мамин в программе «Встречи на Моховой», — 7 жовтня 2007
•  Юрий Мамин в гостях у «Живого ТВ» на YouTube