Октавіо Пікколоміні (*Ottavio Piccolomini, 11 листопада 1599 —†11 серпня 1656) — імперський військовик італійського походження часів Тридцятирічної війни, генерал-фельдмаршал.
Октавіо Пікколоміні | |
---|---|
італ. Ottavio Piccolomini | |
Прізвисько | Der Zwingende[1] |
Народився | 11 листопада 1599[2][3][4] Піза, Тоскана, Італія[5] |
Помер | 11 серпня 1656[2][3][4] (56 років) Відень, Габсбурзька монархія |
Поховання | Відень |
Національність | італієць |
Діяльність | військовик |
Галузь | військова справа[6] |
Учасник | Тридцятирічна війна |
Членство | d[1] |
Роки активності | з 1615 |
Титул | герцог Амальфі |
Військове звання | генерал |
Рід | Пікколоміні |
Батько | Сільвіо Пікколоміні |
Мати | Віоланта Джеріні |
Брати, сестри | d і d |
У шлюбі з | Марія Доротея Кароліна де Лінь-Барбанкон Марія Франциска фон Саксен-Лауенбург |
Діти | 2 бастарди |
Автограф | |
Нагороди | |
| |
|
Життєпис
Походив із впливового та знатного італійського роду Пікколоміні. Син Сільвіо Пікколоміні, генерала, лорд-камергера великого герцога Тосканського, та Віоланти Джеріні. Народився у м. Флоренції. У 1615 році записав до загону іспанських списоносців, що розташовувався в Міланському герцогстві. У 1616 році із загоном тосканців прибув на допомогу Фердинанду II проти чеських повстанців. У 1619 році перебуваючи під командою Генріха Турна брав участь в обороні Відня від чеських повстанців. У 1620 році відзначився у битві на Білій Горі.
У 1621 році увійшов до складу кирасірського полку під орудою Готфріда Паппенгейма, ставши у 1624 році підполковником. У 1625 році воював у Валтеліні (сучасна Швейцарія). У 1626 році у війську Паппенгейма придушував повстання у Верхній Австрії. Того ж року виїхав до Мілану, де став офіцером місцевої залоги.
У 1627 році призначається капітаном особистої гвардії Альбрехта Валленштейна у званні полковника. У 1632 році, командуючи 2 полків, звитяжив у битві під Люценом, де отримав чотири поранення. За свою відвагу того ж року отримав звання генерал-майора, а після звитяги при Штейнау-на-Одері стає генералом кавалерії. У 1633 році командував залогу Кеніггреца, який обороняв від наступ з півночі. Своєю службою він здобув повну довіру Валленштейна, проте зрадив його, зігравши головну роль у вбивстві цього військовика. За цей імператор Фердинанд II нагородив Пікколоміні чином фельдмаршала-лейтенанта і маєтком Наход, що раніше належав Валленштейну, та 100 тис. гульденів.
Після вдалої для імперського війська битви при Нердлінгені у 1634 році Пікколоміні на чолі окремого корпусу попрямував через Вюртемберг до Майну, де з боєм захопив декілька міст. На всьому своєму шляху війська Пікколоміні виробляли страшне спустошення, незважаючи на те, що на його шляху перебували володіння нейтральних князів.
У 1635 році в Іспанських Нідерландах йому вдалося звільнити місто Левен, який був обложений французами і голландцями. У 1636 році брав участь у поході до Франції, де відзначився при захоплені Компьєня. У 1638 отримав титул імперського графа. У 1639 році у битві при Тіонвілі захопив у полон п'ятитисячний загін на чолі з маршалом Фек'єром разом з обозом та гарматами. За це отримав звання імператорського радника і титул герцога Амальфі. Того ж року зумів змусити шведські війська залишити Богемію. Слідом за цим зайняв місто Гекстер та рушив до Моравії проти шведського генерала Леннарта Торстенсона.
У 1640—1643 роках бився в Богемії проти шведського військовика Юхана Банера. У 1642 році він зазнав поразки у Другій битві при Брейтенфельді. У 1643 році перейшов на службу іспанського короля Філіпа IV. Останній зробив Пікколоміні кавалером ордена Золото руна. У 1644 році на чолі іспанських військ рушив проти Республіки Об'єднаних провінцій.
У 1648 році повернувся на службу до імператора Священної Римської імперії та був призначений головнокомандувачем імперськими військами в чині генерал-фельдмаршала. В місті Інн зумів зупинити наступ франко-шведських військ, а потім у битві при Дахау завдав їм поразки. За дорученням імператора Фердинанда III на посаду головного комісара у 1649—1650 роках брав участь в укладенні Вестфальського миру, де виявив дипломатичний хист. За це у 1650 році отримав титул князя Хагенау, 114566 гульденів, стає членом імперського рейхстагу. Помер після нещасного випадку (впав з коня) у 1656 році у Відні. Титули та маєтки відійшли до небіжа Еніо Сільвіо Пікколоміні.
Джерела
- Heinrich Bücheler: Von Pappenheim zu Piccolomini. Sechs Gestalten aus Wallensteins Lager, Sigmaringen 1994, .
- Richard Brzezinski, Lützen 1632, Oxford: Osprey, 2001, especially p. 58 (includes early engraved portrait of Piccolomini), p. 79 et p. 90.
Примітки
- http://www.die-fruchtbringende-gesellschaft.de/files/fg_beacon.txt
- SNAC — 2010.
- Encyclopædia Britannica
- Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- Chavarria E. N. Dizionario Biografico degli Italiani — 2015. — Vol. 83.
- Czech National Authority Database
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pikkolomini Oktavio Pikkolomini Ottavio Piccolomini 11 listopada 1599 11 serpnya 1656 imperskij vijskovik italijskogo pohodzhennya chasiv Tridcyatirichnoyi vijni general feldmarshal Oktavio Pikkolominiital Ottavio PiccolominiPrizvisko Der Zwingende 1 Narodivsya 11 listopada 1599 1599 11 11 2 3 4 Piza Toskana Italiya 5 Pomer 11 serpnya 1656 1656 08 11 2 3 4 56 rokiv Viden Gabsburzka monarhiyaPohovannya VidenNacionalnist italiyecDiyalnist vijskovikGaluz vijskova sprava 6 Uchasnik Tridcyatirichna vijnaChlenstvo d 1 Roki aktivnosti z 1615Titul gercog AmalfiVijskove zvannya generalRid PikkolominiBatko Silvio PikkolominiMati Violanta DzheriniBrati sestri d i dU shlyubi z Mariya Doroteya Karolina de Lin Barbankon Mariya Franciska fon Saksen LauenburgDiti 2 bastardiAvtografNagorodiGerb Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv iz vplivovogo ta znatnogo italijskogo rodu Pikkolomini Sin Silvio Pikkolomini generala lord kamergera velikogo gercoga Toskanskogo ta Violanti Dzherini Narodivsya u m Florenciyi U 1615 roci zapisav do zagonu ispanskih spisonosciv sho roztashovuvavsya v Milanskomu gercogstvi U 1616 roci iz zagonom toskanciv pribuv na dopomogu Ferdinandu II proti cheskih povstanciv U 1619 roci perebuvayuchi pid komandoyu Genriha Turna brav uchast v oboroni Vidnya vid cheskih povstanciv U 1620 roci vidznachivsya u bitvi na Bilij Gori U 1621 roci uvijshov do skladu kirasirskogo polku pid orudoyu Gotfrida Pappengejma stavshi u 1624 roci pidpolkovnikom U 1625 roci voyuvav u Valtelini suchasna Shvejcariya U 1626 roci u vijsku Pappengejma pridushuvav povstannya u Verhnij Avstriyi Togo zh roku viyihav do Milanu de stav oficerom miscevoyi zalogi U 1627 roci priznachayetsya kapitanom osobistoyi gvardiyi Albrehta Vallenshtejna u zvanni polkovnika U 1632 roci komanduyuchi 2 polkiv zvityazhiv u bitvi pid Lyucenom de otrimav chotiri poranennya Za svoyu vidvagu togo zh roku otrimav zvannya general majora a pislya zvityagi pri Shtejnau na Oderi staye generalom kavaleriyi U 1633 roci komanduvav zalogu Keniggreca yakij oboronyav vid nastup z pivnochi Svoyeyu sluzhboyu vin zdobuv povnu doviru Vallenshtejna prote zradiv jogo zigravshi golovnu rol u vbivstvi cogo vijskovika Za cej imperator Ferdinand II nagorodiv Pikkolomini chinom feldmarshala lejtenanta i mayetkom Nahod sho ranishe nalezhav Vallenshtejnu ta 100 tis guldeniv Pislya vdaloyi dlya imperskogo vijska bitvi pri Nerdlingeni u 1634 roci Pikkolomini na choli okremogo korpusu popryamuvav cherez Vyurtemberg do Majnu de z boyem zahopiv dekilka mist Na vsomu svoyemu shlyahu vijska Pikkolomini viroblyali strashne spustoshennya nezvazhayuchi na te sho na jogo shlyahu perebuvali volodinnya nejtralnih knyaziv U 1635 roci v Ispanskih Niderlandah jomu vdalosya zvilniti misto Leven yakij buv oblozhenij francuzami i gollandcyami U 1636 roci brav uchast u pohodi do Franciyi de vidznachivsya pri zahopleni Kompyenya U 1638 otrimav titul imperskogo grafa U 1639 roci u bitvi pri Tionvili zahopiv u polon p yatitisyachnij zagin na choli z marshalom Fek yerom razom z obozom ta garmatami Za ce otrimav zvannya imperatorskogo radnika i titul gercoga Amalfi Togo zh roku zumiv zmusiti shvedski vijska zalishiti Bogemiyu Slidom za cim zajnyav misto Gekster ta rushiv do Moraviyi proti shvedskogo generala Lennarta Torstensona U 1640 1643 rokah bivsya v Bogemiyi proti shvedskogo vijskovika Yuhana Banera U 1642 roci vin zaznav porazki u Drugij bitvi pri Brejtenfeldi U 1643 roci perejshov na sluzhbu ispanskogo korolya Filipa IV Ostannij zrobiv Pikkolomini kavalerom ordena Zoloto runa U 1644 roci na choli ispanskih vijsk rushiv proti Respubliki Ob yednanih provincij U 1648 roci povernuvsya na sluzhbu do imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi ta buv priznachenij golovnokomanduvachem imperskimi vijskami v chini general feldmarshala V misti Inn zumiv zupiniti nastup franko shvedskih vijsk a potim u bitvi pri Dahau zavdav yim porazki Za doruchennyam imperatora Ferdinanda III na posadu golovnogo komisara u 1649 1650 rokah brav uchast v ukladenni Vestfalskogo miru de viyaviv diplomatichnij hist Za ce u 1650 roci otrimav titul knyazya Hagenau 114566 guldeniv staye chlenom imperskogo rejhstagu Pomer pislya neshasnogo vipadku vpav z konya u 1656 roci u Vidni Tituli ta mayetki vidijshli do nebizha Enio Silvio Pikkolomini DzherelaHeinrich Bucheler Von Pappenheim zu Piccolomini Sechs Gestalten aus Wallensteins Lager Sigmaringen 1994 ISBN 3 7995 4240 X Richard Brzezinski Lutzen 1632 Oxford Osprey 2001 especially p 58 includes early engraved portrait of Piccolomini p 79 et p 90 Primitkihttp www die fruchtbringende gesellschaft de files fg beacon txt SNAC 2010 d Track Q29861311 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Brozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619 Chavarria E N Dizionario Biografico degli Italiani 2015 Vol 83 d Track Q1128537d Track Q109299061 Czech National Authority Database d Track Q13550863