Битва під Лютценом одна з найбільших битв тридцятирічної війни між шведськими військами під проводом Густава ІІ Адольфа

Битва під Лютценом — одна з найбільших битв тридцятирічної війни, між шведськими військами під проводом Густава ІІ Адольфа і габсбурзькими частинами на чолі з Альбрехтом Валленштейном 16 листопада 1632 року.

Битва під Лютценом

Тридцятирічна війна

Битва під Лютценом, смерть короля Густава Адольфа 16 листопада, 1632.

Координати: 51°16′04″ пн. ш. 12°09′24″ сх. д. / 51.2677777778055557° пн. ш. 12.15666666669444496° сх. д.

Дата:	16 листопада, 1632
Місце:	поблизу , на південь від Лейпцига, Німеччина
Результат:	перемога шведів

Сторони

Швеція
Протестанти

Священна Римська імперія

Католицька Ліга

Командувачі

Густав II Адольф,
,
Добо Кнайфаузен

Альбрехт Валленштейн,
Готфрід Генріх Паппенгейм

Військові сили

12 800 піхотинців
6 200 кавалеристів
60 гармат

10 000 піхотинців
7 000 кавалеристів, плюс 3 000 піхотинців і 2 000 кавалеристів прибуло під час битви
24 гармати

Втрати

3 400 вбитих
1 600 поранених

3 000–3 500 вбитих і поранених

Перед битвою

У 1632 році війська католицької ліги під проводом Валленштейна вступили в район Саксонії. Слідом за ними тут ж рушили війська Густава Адольфа, який прагнув запобігти об'єднанню військ імператора. Поблизу Наумбурга Густав організував свої підрозділи і очікував на противника. Після отримання інформації, що Валленштейн вислав свої підрозділи на чолі з Паппенгеймом в напрямку Галле і Лютцена, 15 листопада Густав спрямував свої підрозділи в тому ж напрямку. Валленштейн швидко зорієнтувався в ситуації зібрав свої підрозділи і наказав Паппенгеймові повернутись назад. Зайняв позицію на північ від дороги на Лейпциг, скерувавши війська фронтом на південь.

Центр позиції зайняли чотири колони піхоти, а кавалерія була розташована на пагорбах — праве крило в околицях Лютцена на чолі з Генріхом фон Голком, а ліве під проводом Матіаса Галаса. Вранці 16 листопада шведи розпочали рух з місцевості Ріппах в напрямку імперських військ. Шведська армія складалась з двох частин, в склад кожної входила піхота і кавалерія. Загалом шведські сили налічували близько 16000 чоловік, імперські сили без Паппенгейма налічували 15000 солдатів (плюс 10000 Паппенгейма). Зорієнтувавсь в ситуації Густав наказав армії зміститись вліво, і її праве крило потрапило під вогонь імперської артилерії, яка обстрілювала шведські колони на марші. Тільки близько полудня сили Густава добрались до лінії противника і розпочали битву.

Битва

Густав вирішив завдати головного удару силами правого крила своєї армії, котрим він керував особисто. Метою короля було вибити противника з Лютцена. Тут розгорілись найважчі бої, в яких імперські війська поступово відступали перед шведами. Під час битви кавалерія Паппенгейма здійснила по шведах удар, але вони зуміли відбити атаку, а Паппенгейм був смертельно поранений. Підкріплення імперська армія отримала також від Октавіо Пікколоміні, який на чолі двох полків вступив в битву. Вступ бій нових сил був цілком несподіваним для Густава, і під час одного з боїв короля було смертельно поранено. По його смерті битва тривала далі. Розлючені смертю полководця шведи продовжували шалено битися під проводом князя , який перейняв командування.

Під вечір Бернардові вдалося примусити імперські війська відступати. На полі бою боронилась піхота під проводом пораненого Валленштейна. Забравши тіло вбитого Паппенгейма імперські війська розпочали відступ в напрямку Лейпціга. На полі бою імперські війська залишили всю артилерію і до 3000 полеглих. Шведи втратили близько 1500 загиблих і поранених, включаючи короля Густава.

Література

Алексеев В. М. Тридцатилетняя война. Л., 1961. (рос.)
История Европы. От средневековья к новому времени. М., 1993. Т.3. (рос.)
Шиллер И. К. История Тридцатилетней войны. Собр. соч. в 8 тт. М., 1957, т.5. (рос.)

Посилання

Die Geschichte der Stadt Lützen [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]