Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Окса́на Миха́йлівна Старицька (у шлюбі Стеше́нко; 1875, с Карпівка — 1942, концтабір у Казахській РСР) — українська письменниця, перекладачка і освітянка.
| Стешенко Оксана Михайлівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 Оксана Старицька (Стешенко), 1891 р. | ||||
| Народилася | 1875 Могилів-Подільський район, Вінницька область | |||
| Померла | 1942 Казахстан | |||
| Країна | Україна | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Батько | Михайло Старицький | |||
| Мати | Старицька Софія Віталіївна | |||
| Брати, сестри | Старицька Марія Михайлівна і Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна | |||
| У шлюбі з | Стешенко Іван Матвійович | |||
| Діти | Стешенко Ярослав Іванович і Стешенко Ірина Іванівна | |||
| | ||||
 Стешенко Оксана Михайлівна у Вікісховищі | ||||
Життєпис
Народилася у селі Карпівці (тепер Могилів-Подільського району Вінницької області) в родині письменника Михайла Старицького та громадської діячки і письменниці Софії Старицької. Дядько по матері — Микола Лисенко. Старші сестри: Марія Старицька, Людмила Старицька-Черняхівська; молодша сестра, Ольга, померла одинадцятирічною. Брат Юрій (пом. 1936), юрист.
Проходила навчання Оксана Стешенко, як і її сестри, у гімназії Людмили Ващенко — Захарченко. «Українську частину» освіти дівчата здобули від батька і матері, відомих у Києві «хлопоманів і Українофілів».
Під час ув'язнення за участь у демонстрації познайомилася з Іваном Стешенком (сидів у сусідній камері). Він освідчився Оксані у коханні, гуляючи арештантським подвір'ям. По виході з Лук'янівки одружилася з ним. В шлюбі народила двох дітей: Ірину (1898—1987) та Ярослава (1904—1939).
Старицька підтримувала починання Стешенка як поета, перекладача, літературознавця, педагога, першого міністра освіти в уряді УНР.
29 липня 1918 року більшовицький агент Башловка з-за рогу вбив Стешенка. Оксана Старицька залишилася з донькою і сином на руках.
До 1941 року жила із сестрою Людмилою Старицькою-Черняхівською в (будинку № 28) на вулиці Ярославів Вал у Києві. 20 липня 1941 року їх заарештували, та вивезли до Харкова. Обом письменницям пред'явили звинувачення в антирадянській діяльності за статтею 54 Карного кодексу УРСР. Дорогу до Казахстану у товарному арештантському вагоні, Оксана Михайлівна пережила (її сестра померла), але наступного року закінчила життя в одному з концтаборів, у якому — невідомо, точна дата незнана.
Діяльність
Ще 22-річною потрапила до Лук'янівської в'язниці за участь у так званій «вітровській» демонстрації. Народниця-чернігівка Марія Вітрова не витримала катувань жандармів у Петропавлівській фортеці-в'язниці і спалила себе. Молодь вийшла на вулиці, засуджуючи самодержавний режим.
Після народження доньки, родина Стешенків працювала на хуторі Миколи Садовського і Марії Заньковецької.
У серпні 1898 року вони разом брали участь у з'їзді нелегального товариства «Молода Україна». З цього товариства українська інтелігенція згодом утворила різні політичні партії. Оксана й Іван Стешенки разом з Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Олександром Тулубом були першими українськими соціал — демократами.
Стешенки займалися видавничою і громадською діяльністю. Іван Матвійович редагував й видавав гостросатиричні журнали «Шершень» та «Ґедзь», а дружина йому допомагала.
У 1907 році родина переїхала до Києва. Її чоловік займався викладацькою діяльністю та працював в «Просвіті». Оксана Михайлівна виховувала дітей, вела господарство та пропагувала мистецтво народного вертепу, робила та обшивала ляльки для нього. Подружжям Стешенків виготовлений український вертеп, зберігається в Московському театральному музеї імені Олексія Бахрушина.
Упродовж 1908–1914 років, Оксана Стешенко вела громадську роботу в українському клубі «Родина», була членом його правління, аж поки його не закрила царська влада.
З початком Першої Світової війни, Іван Стешенко працював директором Тетянівської гімназії для дітей біженців, а Оксана Стешенко — сестрою — жалібницею у шпиталі.
У червні 1917 року Українська Центральна Рада Призначила Івана Стешенка генеральним секретарем (міністром освіти в уряді УНР). Оксана Стешенко працювала у відділі позашкільної освіти та Комісії українського національного театру, під началом чоловіка.
Після смерті чоловіка, Оксана Михайлівна продовжила його справу. За Директорії — голова дитячих притулків департаменту позашкільної освіти. У 1919–1923 роках працювала в Українському Червоному Хресті.
Літературна та перекладацька праця
Оксана Михайлівна писала для дітей прозові та поетичні книги у 1920-х і на початку 1930-х роках: «Як Юрко подорожував на Дніпрові пороги» (1929), «Три чаїнки», «Наша хатина», «Задача», «Казки для дітей», «Бурякова пісня», «Чарівна лопата», «Герої зв'язку» (1930) та ін.
Деякі з творів досі зберігаються у фондах Київського Музею видатних діячів української культури — Лесі Українки, М. Лисенка, П. Саксаганського, М. Старицького.
Оксана Стешенко — авторка хрестоматії для дітей середнього шкільного віку «Рідні колоски» (1924 —1925, у другому виданні — «Колоски життя»), де зібрала найкращі твори українського письменства, загалом вона витримала чотири видання.
Вона авторка щирих спогадів про Лесю Українку та свого батька — Михайла Старицького, й низки статей з літературознавства.
Займалася перекладацькою діяльністю. Переклала українською мовою роман Михайла Салтикова-Щедріна «Пани Головльови» (1939), татові історичні романи на рідну мову, деякі поезії Миколи Некрасова.
У 1939 році Оксану Стешенко було прийнято до Спілки письменників України, за її літературну працю.
Неопубліковані «Спогади» Оксани Стешенко, зберігаються у відділі рукописів Інституту Літератури НАНУ, архів М. Старицького. У рукопису початок спогадів написано рукою Оксани Стешенко, а далі продовжено рукою Людмили Старицької — Черняхівської. Під рукописом немає дати написання
Спілкувалася з українською літературною інтелігенцією, зокрема, з Оленою Пчілкою та Лесею Українкою.
Примітки
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 92. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 93. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 99. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 94. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 95. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 97. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 100. — ISBN 966-7018-58-Х.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Хорунжий Юрій. Великий родовід // Дзеркало тижня. — 2001. — № 3.[недоступне посилання з червня 2019]
- Хорунжий Юрій. Оксана Стешенко: Валькірія з чорною косою
Посилання
- Оксана Стешенко: Валькірія з чорною косою. Юрій Хорунжий Шляхетні українки Есеї-парсуни
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Steshenko Oksa na Miha jlivna Staricka u shlyubi Steshe nko 1875 s Karpivka 1942 konctabir u Kazahskij RSR ukrayinska pismennicya perekladachka i osvityanka Steshenko Oksana MihajlivnaOksana Staricka Steshenko 1891 r Narodilasya1875 Mogiliv Podilskij rajon Vinnicka oblastPomerla1942 KazahstanKrayinaUkrayinaDiyalnistpismennicyaBatkoMihajlo StarickijMatiStaricka Sofiya VitaliyivnaBrati sestriStaricka Mariya Mihajlivna i Staricka Chernyahivska Lyudmila MihajlivnaU shlyubi zSteshenko Ivan MatvijovichDitiSteshenko Yaroslav Ivanovich i Steshenko Irina Ivanivna Steshenko Oksana Mihajlivna u VikishovishiZhittyepisZ liva na pravo Oksana Staricka Lesya Ukrayinka Olga Kosach 1896 r Narodilasya u seli Karpivci teper Mogiliv Podilskogo rajonu Vinnickoyi oblasti v rodini pismennika Mihajla Starickogo ta gromadskoyi diyachki i pismennici Sofiyi Starickoyi Dyadko po materi Mikola Lisenko Starshi sestri Mariya Staricka Lyudmila Staricka Chernyahivska molodsha sestra Olga pomerla odinadcyatirichnoyu Brat Yurij pom 1936 yurist Prohodila navchannya Oksana Steshenko yak i yiyi sestri u gimnaziyi Lyudmili Vashenko Zaharchenko Ukrayinsku chastinu osviti divchata zdobuli vid batka i materi vidomih u Kiyevi hlopomaniv i Ukrayinofiliv Pid chas uv yaznennya za uchast u demonstraciyi poznajomilasya z Ivanom Steshenkom sidiv u susidnij kameri Vin osvidchivsya Oksani u kohanni gulyayuchi areshtantskim podvir yam Po vihodi z Luk yanivki odruzhilasya z nim V shlyubi narodila dvoh ditej Irinu 1898 1987 ta Yaroslava 1904 1939 Staricka pidtrimuvala pochinannya Steshenka yak poeta perekladacha literaturoznavcya pedagoga pershogo ministra osviti v uryadi UNR 29 lipnya 1918 roku bilshovickij agent Bashlovka z za rogu vbiv Steshenka Oksana Staricka zalishilasya z donkoyu i sinom na rukah Do 1941 roku zhila iz sestroyu Lyudmiloyu Starickoyu Chernyahivskoyu v budinku 28 na vulici Yaroslaviv Val u Kiyevi 20 lipnya 1941 roku yih zaareshtuvali ta vivezli do Harkova Obom pismennicyam pred yavili zvinuvachennya v antiradyanskij diyalnosti za statteyu 54 Karnogo kodeksu URSR Dorogu do Kazahstanu u tovarnomu areshtantskomu vagoni Oksana Mihajlivna perezhila yiyi sestra pomerla ale nastupnogo roku zakinchila zhittya v odnomu z konctaboriv u yakomu nevidomo tochna data neznana DiyalnistOksana Staricka v ostanni roki zhittya She 22 richnoyu potrapila do Luk yanivskoyi v yaznici za uchast u tak zvanij vitrovskij demonstraciyi Narodnicya chernigivka Mariya Vitrova ne vitrimala katuvan zhandarmiv u Petropavlivskij forteci v yaznici i spalila sebe Molod vijshla na vulici zasudzhuyuchi samoderzhavnij rezhim Pislya narodzhennya donki rodina Steshenkiv pracyuvala na hutori Mikoli Sadovskogo i Mariyi Zankoveckoyi U serpni 1898 roku voni razom brali uchast u z yizdi nelegalnogo tovaristva Moloda Ukrayina Z cogo tovaristva ukrayinska inteligenciya zgodom utvorila rizni politichni partiyi Oksana j Ivan Steshenki razom z Mihajlom Kocyubinskim Leseyu Ukrayinkoyu Oleksandrom Tulubom buli pershimi ukrayinskimi social demokratami Steshenki zajmalisya vidavnichoyu i gromadskoyu diyalnistyu Ivan Matvijovich redaguvav j vidavav gostrosatirichni zhurnali Shershen ta Gedz a druzhina jomu dopomagala U 1907 roci rodina pereyihala do Kiyeva Yiyi cholovik zajmavsya vikladackoyu diyalnistyu ta pracyuvav v Prosviti Oksana Mihajlivna vihovuvala ditej vela gospodarstvo ta propaguvala mistectvo narodnogo vertepu robila ta obshivala lyalki dlya nogo Podruzhzhyam Steshenkiv vigotovlenij ukrayinskij vertep zberigayetsya v Moskovskomu teatralnomu muzeyi imeni Oleksiya Bahrushina Uprodovzh 1908 1914 rokiv Oksana Steshenko vela gromadsku robotu v ukrayinskomu klubi Rodina bula chlenom jogo pravlinnya azh poki jogo ne zakrila carska vlada Z pochatkom Pershoyi Svitovoyi vijni Ivan Steshenko pracyuvav direktorom Tetyanivskoyi gimnaziyi dlya ditej bizhenciv a Oksana Steshenko sestroyu zhalibniceyu u shpitali U chervni 1917 roku Ukrayinska Centralna Rada Priznachila Ivana Steshenka generalnim sekretarem ministrom osviti v uryadi UNR Oksana Steshenko pracyuvala u viddili pozashkilnoyi osviti ta Komisiyi ukrayinskogo nacionalnogo teatru pid nachalom cholovika Pislya smerti cholovika Oksana Mihajlivna prodovzhila jogo spravu Za Direktoriyi golova dityachih pritulkiv departamentu pozashkilnoyi osviti U 1919 1923 rokah pracyuvala v Ukrayinskomu Chervonomu Hresti Literaturna ta perekladacka pracyaOksana Mihajlivna pisala dlya ditej prozovi ta poetichni knigi u 1920 h i na pochatku 1930 h rokah Yak Yurko podorozhuvav na Dniprovi porogi 1929 Tri chayinki Nasha hatina Zadacha Kazki dlya ditej Buryakova pisnya Charivna lopata Geroyi zv yazku 1930 ta in Deyaki z tvoriv dosi zberigayutsya u fondah Kiyivskogo Muzeyu vidatnih diyachiv ukrayinskoyi kulturi Lesi Ukrayinki M Lisenka P Saksaganskogo M Starickogo Oksana Steshenko avtorka hrestomatiyi dlya ditej serednogo shkilnogo viku Ridni koloski 1924 1925 u drugomu vidanni Koloski zhittya de zibrala najkrashi tvori ukrayinskogo pismenstva zagalom vona vitrimala chotiri vidannya Vona avtorka shirih spogadiv pro Lesyu Ukrayinku ta svogo batka Mihajla Starickogo j nizki statej z literaturoznavstva Zajmalasya perekladackoyu diyalnistyu Pereklala ukrayinskoyu movoyu roman Mihajla Saltikova Shedrina Pani Golovlovi 1939 tatovi istorichni romani na ridnu movu deyaki poeziyi Mikoli Nekrasova U 1939 roci Oksanu Steshenko bulo prijnyato do Spilki pismennikiv Ukrayini za yiyi literaturnu pracyu Neopublikovani Spogadi Oksani Steshenko zberigayutsya u viddili rukopisiv Institutu Literaturi NANU arhiv M Starickogo U rukopisu pochatok spogadiv napisano rukoyu Oksani Steshenko a dali prodovzheno rukoyu Lyudmili Starickoyi Chernyahivskoyi Pid rukopisom nemaye dati napisannya Spilkuvalasya z ukrayinskoyu literaturnoyu inteligenciyeyu zokrema z Olenoyu Pchilkoyu ta Leseyu Ukrayinkoyu PrimitkiHoronzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 92 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 93 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 99 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 94 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 95 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 97 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 100 ISBN 966 7018 58 H LiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Horunzhij Yurij Velikij rodovid Dzerkalo tizhnya 2001 3 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Horunzhij Yurij Oksana Steshenko Valkiriya z chornoyu kosoyuPosilannyaOksana Steshenko Valkiriya z chornoyu kosoyu Yurij Horunzhij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni