Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Озеро Надії лат Lacus Spei маленька морська ділянка на Місяці біля північно східного краю видимого боку Розмір близько 8

Озеро Надії

Озеро Надії

Озеро Надії (лат. Lacus Spei) — маленька морська ділянка на Місяці, біля північно-східного краю видимого боку. Розмір — близько 80×50 км. Вирізняється серед сусідніх озер темнішою поверхнею.

Озеро Надії
лат. Lacus Spei
image
Озеро Надії. Мозаїка знімків зонда LRO; ширина — 120 км.
Координати центра
43°30′ пн. ш. 65°12′ сх. д. / 43.5° пн. ш. 65.2° сх. д. / 43.5; 65.2
Розмір
80×50 км
Епонім
надія
Назву затверджено1976
image
image

image Озеро Надії на Вікісховищі
image
Мозаїка знімків «Клементини», зроблених при високому Сонці
image
Карта Озера Надії та околиць

Назва

1976 року Міжнародний астрономічний союз затвердив сучасну назву цього озера. Цьому передувала заплутана історія його перейменовувань.

Ймовірно, саме цей об'єкт Ян Гевелій 1647 року назвав Нижнім Гіперборейським Озером (лат. Lacus Hyperboreus Inferior), а Джованні Річчолі 1651 року — Меркурієм (Mercurius). Друге ім'я згодом перейшло на . 1834 року Йоганн Генріх фон Медлер, розглядаючи це озеро як кратер, назвав його «Струве» (Struve) — ймовірно, на честь Фрідріха Георга Вільгельма Струве. На початку 20 століття [en] переніс цю назву на один із сусідніх кратерів, а озеро назвав Морем Струве (Mare Struve). 1935 року Міжнародний астрономічний союз у першому своєму каталозі місячних назв залишив його під назвою «Струве», але 1964 року все ж ухвалив назву «Море Струве» (перемістивши ім'я «Струве» на далекий кратер, що раніше називався «Отто Струве»). 1976 року МАС знову перейменував об'єкт, назвавши його Озером Надії (Lacus Spei) з коментарем, що раніше воно звалося Озером Струве (Lacus Struve).

Розташування й суміжні об'єкти

Координати центра Озера Надії — 43°30′ пн. ш. 65°12′ сх. д. / 43.5° пн. ш. 65.2° сх. д. / 43.5; 65.2. У його околицях є й інші морські ділянки, найбільша з яких — Озеро Вічності за 80 км на північний захід. Найближчі до Озера Надії кратери з власним іменем: на півночі, Зенон на північному сході, Мессала та Шумахер на південному заході, Керрінгтон на заході. Крім того, навколо озера розкидані численні цих кратерів. Два з них — Зенон P та Зенон K — лежать на його східному березі. Це єдині його найменовані кратери станом на 2022 рік.

Опис

Озеро Надії має неправильну форму з виступом на північний схід. На відміну від більшості інших морських ділянок Місяця, воно, наскільки можна побачити, розташоване не в кратері, і причина його появи неясна.

Це озеро суттєво темніше за всі сусідні. Лише його східна частина дещо замаскована викидами яскравого 11-кілометрового кратера Зенон P. Трапляються по його берегах і кратери, затоплені його лавою. На півночі озера видно невеликі гряди.

Поверхня Озера Надії лежить на 1,7–1,9 км нижче за (місячний рівень відліку висот), приблизно на одному рівні з сусіднім Озером Вічності.

За оцінкою 1987 року, сучасний лавовий покрив Озера Надії (як і більшості інших морських ділянок Місяця) утворився в пізньоімбрійській епосі.

Примітки

  1. Chuck Wood (5 квітня 2010). Hopelessly Ignored. lpod.org. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 7 липня 2015.
  2. Lacus Spei. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 17 жовтня 2010. оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 17 червня 2015.
  3. Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 350. — . ().
  4. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 205. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W. ().
  5. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 213. — . — Bibcode:2003mnm..book.....W. ().
  6. MacDonald T. L. (1967). Riccioli and Lunar Nomenclature. Journal of the British Astronomical Association. 77: 112–117 (look p.114). Bibcode:1967JBAA...77..112M.
  7. Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 232. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Hyperboreus Lacus Inferior — у списку назв на с. 232).
  8. Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651).
  9. Lacus Spei. The-Moon Wiki. оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
  10. Blagg M. A., Muller K., Wesley W. H., Saunder S. A., Franz J. H. G., IAU. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 14, 72. — Bibcode:1935nlf..book.....B. ().
  11. Transactions of the IAU: volume XIIB (Proceedings of the 12th General Assembly of the IAU) / J. C. Pecker. — Academic Press, 1966. — P. 202–205. ().
  12. За даними номенклатурного довідника МАС (карта).
  13. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
  14. Wilhelms D. Plate 9A (Upper Imbrian Series) // [1] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014

Посилання

  • Карта регіону з чинними назвами деталей поверхні
  • Інтерактивна карта Місяця, центрована на Озеро Надії
  • Lacus Spei. The-Moon Wiki. оригіналу за 4 лютого 2019.
  • Chuck Wood (5 квітня 2010). Hopelessly Ignored. lpod.org. Архів оригіналу за 7 липня 2015.
  • Ділянка на сході Озера Надії. Вгорі видно кінець напівзатопленого валу безіменного кратера, внизу — маленьку гряду, посередині ліворуч — край ореолу викидів кратера Зенон P. Перевернуте зображення (північ приблизно внизу). Знімок зонда LRO; ширина — 7,6 км.
  • Парний до попереднього знімок. Видно половину кратера Зенон P. Перевернуте зображення; ширина — 7,6 км.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ozero Nadiyi lat Lacus Spei malenka morska dilyanka na Misyaci bilya pivnichno shidnogo krayu vidimogo boku Rozmir blizko 80 50 km Viriznyayetsya sered susidnih ozer temnishoyu poverhneyu Ozero Nadiyilat Lacus SpeiOzero Nadiyi Mozayika znimkiv zonda LRO shirina 120 km Koordinati centra43 30 pn sh 65 12 sh d 43 5 pn sh 65 2 sh d 43 5 65 2Rozmir80 50 kmEponimnadiyaNazvu zatverdzheno1976 Ozero Nadiyi na Vikishovishi Mozayika znimkiv Klementini zroblenih pri visokomu Sonci Karta Ozera Nadiyi ta okolicNazva1976 roku Mizhnarodnij astronomichnij soyuz zatverdiv suchasnu nazvu cogo ozera Comu pereduvala zaplutana istoriya jogo perejmenovuvan Jmovirno same cej ob yekt Yan Gevelij 1647 roku nazvav Nizhnim Giperborejskim Ozerom lat Lacus Hyperboreus Inferior a Dzhovanni Richcholi 1651 roku Merkuriyem Mercurius Druge im ya zgodom perejshlo na 1834 roku Jogann Genrih fon Medler rozglyadayuchi ce ozero yak krater nazvav jogo Struve Struve jmovirno na chest Fridriha Georga Vilgelma Struve Na pochatku 20 stolittya en perenis cyu nazvu na odin iz susidnih krateriv a ozero nazvav Morem Struve Mare Struve 1935 roku Mizhnarodnij astronomichnij soyuz u pershomu svoyemu katalozi misyachnih nazv zalishiv jogo pid nazvoyu Struve ale 1964 roku vse zh uhvaliv nazvu More Struve peremistivshi im ya Struve na dalekij krater sho ranishe nazivavsya Otto Struve 1976 roku MAS znovu perejmenuvav ob yekt nazvavshi jogo Ozerom Nadiyi Lacus Spei z komentarem sho ranishe vono zvalosya Ozerom Struve Lacus Struve Roztashuvannya j sumizhni ob yektiKoordinati centra Ozera Nadiyi 43 30 pn sh 65 12 sh d 43 5 pn sh 65 2 sh d 43 5 65 2 U jogo okolicyah ye j inshi morski dilyanki najbilsha z yakih Ozero Vichnosti za 80 km na pivnichnij zahid Najblizhchi do Ozera Nadiyi krateri z vlasnim imenem na pivnochi Zenon na pivnichnomu shodi Messala ta Shumaher na pivdennomu zahodi Kerrington na zahodi Krim togo navkolo ozera rozkidani chislenni cih krateriv Dva z nih Zenon P ta Zenon K lezhat na jogo shidnomu berezi Ce yedini jogo najmenovani krateri stanom na 2022 rik OpisOzero Nadiyi maye nepravilnu formu z vistupom na pivnichnij shid Na vidminu vid bilshosti inshih morskih dilyanok Misyacya vono naskilki mozhna pobachiti roztashovane ne v krateri i prichina jogo poyavi neyasna Ce ozero suttyevo temnishe za vsi susidni Lishe jogo shidna chastina desho zamaskovana vikidami yaskravogo 11 kilometrovogo kratera Zenon P Traplyayutsya po jogo beregah i krateri zatopleni jogo lavoyu Na pivnochi ozera vidno neveliki gryadi Poverhnya Ozera Nadiyi lezhit na 1 7 1 9 km nizhche za misyachnij riven vidliku visot priblizno na odnomu rivni z susidnim Ozerom Vichnosti Za ocinkoyu 1987 roku suchasnij lavovij pokriv Ozera Nadiyi yak i bilshosti inshih morskih dilyanok Misyacya utvorivsya v piznoimbrijskij eposi PrimitkiChuck Wood 5 kvitnya 2010 Hopelessly Ignored lpod org Arhiv originalu za 6 lipnya 2015 Procitovano 7 lipnya 2015 Lacus Spei Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 17 zhovtnya 2010 originalu za 26 bereznya 2021 Procitovano 17 chervnya 2015 Transactions of the IAU volume XVIB Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU E Muller amp A Jappel D Reidel Publishing Company 1977 P 350 ISBN 90 277 0836 3 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 205 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 213 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W MacDonald T L 1967 Riccioli and Lunar Nomenclature Journal of the British Astronomical Association 77 112 117 look p 114 Bibcode 1967JBAA 77 112M Hevelius J Selenographia sive Lunae descriptio Gedani Hunefeld 1647 P 226 227 232 DOI 10 3931 e rara 238 Hyperboreus Lacus Inferior u spisku nazv na s 232 Karta Misyacya yaku sklali Franchesko Grimaldi ta Dzhovanni Richcholi 1651 Lacus Spei The Moon Wiki originalu za 4 lyutogo 2019 Procitovano 4 lyutogo 2019 Blagg M A Muller K Wesley W H Saunder S A Franz J H G IAU Named Lunar Formations London P Lund Humphries amp Co Ltd 1935 P 14 72 Bibcode 1935nlf book B Transactions of the IAU volume XIIB Proceedings of the 12th General Assembly of the IAU J C Pecker Academic Press 1966 P 202 205 Za danimi nomenklaturnogo dovidnika MAS karta Za danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS Wilhelms D Plate 9A Upper Imbrian Series 1 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 8 kvitnya 2014PosilannyaKarta regionu z chinnimi nazvami detalej poverhni Interaktivna karta Misyacya centrovana na Ozero Nadiyi Lacus Spei The Moon Wiki originalu za 4 lyutogo 2019 Chuck Wood 5 kvitnya 2010 Hopelessly Ignored lpod org Arhiv originalu za 7 lipnya 2015 Dilyanka na shodi Ozera Nadiyi Vgori vidno kinec napivzatoplenogo valu bezimennogo kratera vnizu malenku gryadu poseredini livoruch kraj oreolu vikidiv kratera Zenon P Perevernute zobrazhennya pivnich priblizno vnizu Znimok zonda LRO shirina 7 6 km Parnij do poperednogo znimok Vidno polovinu kratera Zenon P Perevernute zobrazhennya shirina 7 6 km

Дата публікації:
Топ