Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Озеро Лісан доісторичне озеро яке існувало 70 000 12 000 рр тому в Йорданській рифтовій долині на Близькому Сході Іноді

Озеро Лісан

Озеро Лісан

Озеро Лісан — доісторичне озеро, яке існувало 70 000 — 12 000 рр. тому в Йорданській рифтовій долині на Близькому Сході. Іноді його називають плейстоценовим озером.

image
Контур озера Лісан

Лісан арабською мовою означає язик, що стосується форми півострова Лісан, де проводилися дослідження осадових утворень. Осадові утворення, залишені озером, простягаються від Тиверіадського озера на півночі до прикордонного хребта бл. 35 км на південь від Мертвого моря. Озеро залишило після себе шар озерних відкладень, які вкривають Йорданську долину терасами відкладень товщиною до 40 м. Ці відкладення зазвичай є мергелями і складаються з шарів справжніх суглинків і вапнякових мулистих суглинків, змішаних з іншими хімікатами та солями. Під час найбільшої трансгресії озеро охоплювало кілька інших басейнів у цьому районі з максимальною площею бл. 2000 км², завдовжки 200 км та завширшки не більше 17 км.

Ці утворення були названі відкладеннями Лісан і вперше описані [en] в 1869 році після відвідування Мертвого моря навесні 1864 року. Він зазначив кореляцію вологого періоду в Леванті з льодовиковим періодом в Європі. Лише після того, як в 1909 році Палестину відвідав географ Е. Гантіндон, він зрозумів, що це міра історичної кількості опадів у цій місцевості. Перше стратиграфічне дослідження відкладень було проведено Пікардом в 1943 році, який розробив хронологію, яку він назвав серією Лісан. Лише після пізніших досліджень на рівні озера була розроблена детальніша хронологія озерних відкладень.

Ці дослідження показали, що найвищий рівень озера був приблизно на 160 м нижче рівня моря приблизно 24 000 — 26 000 років тому, коли воно заповнило всю Йорданську долину, приблизно на 200 м вище за нинішній рівень Мертвого моря.

Рівень почав знижуватися приблизно 17 000 р. тому, причому найрізкіше падіння рівня відбулося 14 000 — 13 000 рр. тому приблизно на 500 м нижче рівня моря, що, ймовірно, є найбільшим падінням рівня озера за останні 70 000 років, яке відбулося лише за період приблизно 1000 років. Можливою причиною цих подій вважають тектонічні чинники, і стверджується, що рівень опустився на 700 м нижче рівня моря, а потім поступово піднявся.

Кліматичні та тектонічні зміни спричинили коливання рівня в долині Йордану до голоцену, внаслідок чого [en] біля Бейт-Шеан все ще збереглося до бронзової доби. Археологічні докази також підтверджують ці рівні — стоянка Кебара що розташовувалась на березі цього озера має датування 17 000 рр. — 13 500 рр. тому. Ранньонатуфійські стоянки також розташовані 215—230 м нижче рівня моря, що вказує на високий рівень озера і відступ берегової лінії після цієї дати.

Примітки

  1. Kaufman, A. (1971). U-series dating of Dead Sea basin carbonates. Geochim. Cosmochim. Acta. 35: 1269—1281. doi:10.1016/0016-7037(71)90115-3.
  2. Eva Kaptijn (2009). Life on the Watershed. Reconstructing Subsistence in a Steppe Region Using Archaeological Survey: A Diachronic Perspective on Habitation in the Jordan Valley. Sidestone Press. с. 15–. ISBN . Процитовано 12 April 2011.
  3. John K. Warren (23 February 2006). Evaporites: sediments, resources and hydrocarbons. Birkhäuser. с. 277–. ISBN . Процитовано 12 April 2011.
  4. Albina Colella; David B. Prior (1990). Coarse-grained deltas. John Wiley and Sons. с. 274–. ISBN . Процитовано 12 April 2011.
  5. Moore, A.M.T. (1978). The Neolithic of the Levant. Oxford University, Unpublished Ph.D. Thesis. с. 425—427.
  6. Geological Society of America (30 May 2006). New frontiers in Dead Sea paleoenvironmental research. Geological Society of America. с. 164–. ISBN . Процитовано 12 April 2011.
  7. David Neev Kenneth Orris Emery (1967). The Dead Sea: depositional processes and environments of evaporites. Ministry of Development Geological Survey of Israël. Процитовано 12 April 2011.

Посилання

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

    Ozero Lisan doistorichne ozero yake isnuvalo 70 000 12 000 rr tomu v Jordanskij riftovij dolini na Blizkomu Shodi Inodi jogo nazivayut plejstocenovim ozerom Kontur ozera Lisan Lisan arabskoyu movoyu oznachaye yazik sho stosuyetsya formi pivostrova Lisan de provodilisya doslidzhennya osadovih utvoren Osadovi utvorennya zalisheni ozerom prostyagayutsya vid Tiveriadskogo ozera na pivnochi do prikordonnogo hrebta bl 35 km na pivden vid Mertvogo morya Ozero zalishilo pislya sebe shar ozernih vidkladen yaki vkrivayut Jordansku dolinu terasami vidkladen tovshinoyu do 40 m Ci vidkladennya zazvichaj ye mergelyami i skladayutsya z shariv spravzhnih suglinkiv i vapnyakovih mulistih suglinkiv zmishanih z inshimi himikatami ta solyami Pid chas najbilshoyi transgresiyi ozero ohoplyuvalo kilka inshih basejniv u comu rajoni z maksimalnoyu plosheyu bl 2000 km zavdovzhki 200 km ta zavshirshki ne bilshe 17 km Ci utvorennya buli nazvani vidkladennyami Lisan i vpershe opisani en v 1869 roci pislya vidviduvannya Mertvogo morya navesni 1864 roku Vin zaznachiv korelyaciyu vologogo periodu v Levanti z lodovikovim periodom v Yevropi Lishe pislya togo yak v 1909 roci Palestinu vidvidav geograf E Gantindon vin zrozumiv sho ce mira istorichnoyi kilkosti opadiv u cij miscevosti Pershe stratigrafichne doslidzhennya vidkladen bulo provedeno Pikardom v 1943 roci yakij rozrobiv hronologiyu yaku vin nazvav seriyeyu Lisan Lishe pislya piznishih doslidzhen na rivni ozera bula rozroblena detalnisha hronologiya ozernih vidkladen Ci doslidzhennya pokazali sho najvishij riven ozera buv priblizno na 160 m nizhche rivnya morya priblizno 24 000 26 000 rokiv tomu koli vono zapovnilo vsyu Jordansku dolinu priblizno na 200 m vishe za ninishnij riven Mertvogo morya Riven pochav znizhuvatisya priblizno 17 000 r tomu prichomu najrizkishe padinnya rivnya vidbulosya 14 000 13 000 rr tomu priblizno na 500 m nizhche rivnya morya sho jmovirno ye najbilshim padinnyam rivnya ozera za ostanni 70 000 rokiv yake vidbulosya lishe za period priblizno 1000 rokiv Mozhlivoyu prichinoyu cih podij vvazhayut tektonichni chinniki i stverdzhuyetsya sho riven opustivsya na 700 m nizhche rivnya morya a potim postupovo pidnyavsya Klimatichni ta tektonichni zmini sprichinili kolivannya rivnya v dolini Jordanu do golocenu vnaslidok chogo en bilya Bejt Shean vse she zbereglosya do bronzovoyi dobi Arheologichni dokazi takozh pidtverdzhuyut ci rivni stoyanka Kebara sho roztashovuvalas na berezi cogo ozera maye datuvannya 17 000 rr 13 500 rr tomu Rannonatufijski stoyanki takozh roztashovani 215 230 m nizhche rivnya morya sho vkazuye na visokij riven ozera i vidstup beregovoyi liniyi pislya ciyeyi dati PrimitkiKaufman A 1971 U series dating of Dead Sea basin carbonates Geochim Cosmochim Acta 35 1269 1281 doi 10 1016 0016 7037 71 90115 3 Eva Kaptijn 2009 Life on the Watershed Reconstructing Subsistence in a Steppe Region Using Archaeological Survey A Diachronic Perspective on Habitation in the Jordan Valley Sidestone Press s 15 ISBN 978 90 8890 029 7 Procitovano 12 April 2011 John K Warren 23 February 2006 Evaporites sediments resources and hydrocarbons Birkhauser s 277 ISBN 978 3 540 26011 0 Procitovano 12 April 2011 Albina Colella David B Prior 1990 Coarse grained deltas John Wiley and Sons s 274 ISBN 978 0 632 02894 8 Procitovano 12 April 2011 Moore A M T 1978 The Neolithic of the Levant Oxford University Unpublished Ph D Thesis s 425 427 Geological Society of America 30 May 2006 New frontiers in Dead Sea paleoenvironmental research Geological Society of America s 164 ISBN 978 0 8137 2401 0 Procitovano 12 April 2011 David Neev Kenneth Orris Emery 1967 The Dead Sea depositional processes and environments of evaporites Ministry of Development Geological Survey of Israel Procitovano 12 April 2011 Posilannya

    Дата публікації:
    Топ