Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Ові́дій се́ред скі́фів» (фр. Ovide chez les Scythes) — назва двох картин французького художника Ежена Делакруа. Перша картина написана в 1859 році і зберігається в колекції Лондонської національної галереї.
| Овідій серед скіфів | |
| Дата створення / заснування | 1859 і 1862 |
|---|---|
| Місце розташування | Національна галерея Музей мистецтва Метрополітен |
| Жанр | міфологічний живопис |
| Творець | Ежен Делакруа |
| З матеріалу | олійна фарба |
| Зображує | ландшафт, Овідій, скіфи, небо, хмара, кінь свійський, гора і хмара |
Менш відома друга версія 1862 року була намальована так, щоб об'єднати фігури та пейзаж і виправити проблеми масштабу першої версії, яка мала незвичайну композицію та дивний масштаб персонажів, що викликало негативну критику навіть серед шанувальників Делакруа, таких як Шарль Бодлер та Теофіль Готьє, хоча такі художники, як Едгар Дега, були глибоко вражені твором. Зберігається в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку.
Дикість і незрозумілий геній були ключовими поняттями романтизму і дуже добре зображені цих двох картинах Делакруа.
Історія
Сюжет зображує життя давньоримського поета Овідія, коли він був засланий імператором Августом у чорноморський порт Томіс (зараз Констанца), на територію, яка тоді була частиною Скіфії (зараз південно-східна Румунія), де поет провів свої останні вісім років життя і написав «Скорботні елегії» та «Листи з Понта». Скіфи були іранським народом, спосіб життя якого Геродот у своїх «Історіях» описував як «кочовий», а сам Овідій називав їх «диким племенем». Делакруа вперше звернувся до цього сюжету в 1844 році, коли прикрасив стелю бібліотеки Бурбонського палацу в Парижі своєю картиною під назвою «Овідій серед варварів».
Опис
Картина 1859 року, в якій Овідій стоїть перед варварами, показує, що скіфи ставляться до поета з симпатією та цікавістю, і є прекрасним трактуванням теми цивілізації, що зіткнулася з варварством. Анрі Луарет писав :
«Невисокі, але подекуди круті гори, вкриті чагарниками, оточують тихе мілке озеро, заболочене по краях; розкидані хатини, грубо побудовані з дерева та соломи, припускають скотарську та кочову культуру. На передньому плані чоловік доїть велику кобилу; за ним недбало розставлені різні постаті, що сидять навпочіпки, йдуть або стоять на місці — дитина, старий, немовля на руках у матері, солдати, пастухи, що відпочивають. І, похмуро розкинувшись на пологому схилі, загорнута в драпірування, лежить постать, ідентифікована за назвою картини як Овідій. Він постає ніби метеорит, що впав, подивитися на який сходяться доброзичливі, але злякані жителі цієї дикої країни. Делакруа дав йому позу Мадонни на Різдво […]».
Критика
Перша версія була виставлена в Паризькому салоні 1859 року, останньому, в якому брав участь Делакруа. Композиція переосмислює ідеї, які Делакруа раніше використовував у таких своїх історичних полотнах, як «Різанина на Хіосі», «Смерть Сарданапала» і «Вступ хрестоносців до Константинополя». Під час виставки пейзаж із горами отримав «загальне» схвалення, але кобилу на передньому плані дехто визнав дивною. Теофіль Готьє захоплювався картиною, але за іронією долі назвав кобилу «жіночим варіантом троянського коня». Максим Дю Кан критично поставився до твору, назвавши картину «видовищем нездоланного декадансу», і порадив живописцю «повернутися до літературних творів, які він любить, і до музики, для якої він, безсумнівно, був народжений». Бодлер, навпаки, назвав картину «одним із цих дивовижних творів» і сказав: «Делакруа знає дизайн і живопис», а також написав довге есе про життя вигнаного поета, процитувавши епос Шатобріана «Мученики, або Тріумф християнської віри», щоб оспівати «пейзаж, його усамітнення, його чарівність спокою»Художник і журналіст Закарія Астрюк також вихваляв усі деталі картини.
Версія 1862 року
Друга версія «Овідія серед скіфів», написана художником у 1962 році, розвиває багато елементів першої картини. Делакруа писав другий варіант яскравішими фарбами, замінив варвара зі щитом на спині жінкою, що несе їжу, а також тісно інтегрував фігури та пейзаж у манері, яка більше відповідає історичному пейзажу. Картина була написана за рік до смерті художника, 1862 року, швидше за все, для приватного колекціонера. Вона була передана Метрополітен-музею у Нью-Йорку у 2008 році. За словами Гері Тінтероу, куратора відділу сучасного та сучасного мистецтва 19-го століття Метрополітен-музею: «це його остання заява в темі, яка цікавила його все життя».
Примітки
- Matt Cartmill, A View to a Death in the Morning: Hunting and Nature Through History, Harvard University Press, 1996, p. 118—19.
- Richard A. Bauman, Women and politics in ancient Rome (Routledge, 1992), p.119. ,
- Gilles Néret, Eugène Delacroix, 1798—1863: the prince of romanticism (Taschen, 2000), p. 81—82. ,
- Timothy Bell Raser, The simplest of signs: Victor Hugo and the language of images in France, 1850—1950 (University of Delaware Press, 2004), p.127. ,
Посилання
- National Gallery Picture Library. Версія 1859 року, Лондонська національна галерея.
- Eugène Delacroix: Ovid among the Scythians Архивная копия. Версія 1859 року, Метрополітен-музей.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ovi dij se red ski fiv fr Ovide chez les Scythes nazva dvoh kartin francuzkogo hudozhnika Ezhena Delakrua Persha kartina napisana v 1859 roci i zberigayetsya v kolekciyi Londonskoyi nacionalnoyi galereyi Ovidij sered skifiv Data stvorennya zasnuvannya1859 i 1862 Misce roztashuvannyaNacionalna galereya Muzej mistectva Metropoliten Zhanrmifologichnij zhivopis TvorecEzhen Delakrua Z materialuolijna farba Zobrazhuyelandshaft Ovidij skifi nebo hmara kin svijskij gora i hmara Kartina 1859 roku Nacionalna galereya London Kartina 1862 roku Muzej mistectva Metropoliten Nyu Jork Mensh vidoma druga versiya 1862 roku bula namalovana tak shob ob yednati figuri ta pejzazh i vipraviti problemi masshtabu pershoyi versiyi yaka mala nezvichajnu kompoziciyu ta divnij masshtab personazhiv sho viklikalo negativnu kritiku navit sered shanuvalnikiv Delakrua takih yak Sharl Bodler ta Teofil Gotye hocha taki hudozhniki yak Edgar Dega buli gliboko vrazheni tvorom Zberigayetsya v Metropoliten muzeyi v Nyu Jorku Dikist i nezrozumilij genij buli klyuchovimi ponyattyami romantizmu i duzhe dobre zobrazheni cih dvoh kartinah Delakrua IstoriyaSyuzhet zobrazhuye zhittya davnorimskogo poeta Ovidiya koli vin buv zaslanij imperatorom Avgustom u chornomorskij port Tomis zaraz Konstanca na teritoriyu yaka todi bula chastinoyu Skifiyi zaraz pivdenno shidna Rumuniya de poet proviv svoyi ostanni visim rokiv zhittya i napisav Skorbotni elegiyi ta Listi z Ponta Skifi buli iranskim narodom sposib zhittya yakogo Gerodot u svoyih Istoriyah opisuvav yak kochovij a sam Ovidij nazivav yih dikim plemenem Delakrua vpershe zvernuvsya do cogo syuzhetu v 1844 roci koli prikrasiv stelyu biblioteki Burbonskogo palacu v Parizhi svoyeyu kartinoyu pid nazvoyu Ovidij sered varvariv OpisKartina 1859 roku v yakij Ovidij stoyit pered varvarami pokazuye sho skifi stavlyatsya do poeta z simpatiyeyu ta cikavistyu i ye prekrasnim traktuvannyam temi civilizaciyi sho zitknulasya z varvarstvom Anri Luaret pisav Nevisoki ale podekudi kruti gori vkriti chagarnikami otochuyut tihe milke ozero zabolochene po krayah rozkidani hatini grubo pobudovani z dereva ta solomi pripuskayut skotarsku ta kochovu kulturu Na perednomu plani cholovik doyit veliku kobilu za nim nedbalo rozstavleni rizni postati sho sidyat navpochipki jdut abo stoyat na misci ditina starij nemovlya na rukah u materi soldati pastuhi sho vidpochivayut I pohmuro rozkinuvshis na pologomu shili zagornuta v drapiruvannya lezhit postat identifikovana za nazvoyu kartini yak Ovidij Vin postaye nibi meteorit sho vpav podivitisya na yakij shodyatsya dobrozichlivi ale zlyakani zhiteli ciyeyi dikoyi krayini Delakrua dav jomu pozu Madonni na Rizdvo KritikaPersha versiya bula vistavlena v Parizkomu saloni 1859 roku ostannomu v yakomu brav uchast Delakrua Kompoziciya pereosmislyuye ideyi yaki Delakrua ranishe vikoristovuvav u takih svoyih istorichnih polotnah yak Rizanina na Hiosi Smert Sardanapala i Vstup hrestonosciv do Konstantinopolya Pid chas vistavki pejzazh iz gorami otrimav zagalne shvalennya ale kobilu na perednomu plani dehto viznav divnoyu Teofil Gotye zahoplyuvavsya kartinoyu ale za ironiyeyu doli nazvav kobilu zhinochim variantom troyanskogo konya Maksim Dyu Kan kritichno postavivsya do tvoru nazvavshi kartinu vidovishem nezdolannogo dekadansu i poradiv zhivopiscyu povernutisya do literaturnih tvoriv yaki vin lyubit i do muziki dlya yakoyi vin bezsumnivno buv narodzhenij Bodler navpaki nazvav kartinu odnim iz cih divovizhnih tvoriv i skazav Delakrua znaye dizajn i zhivopis a takozh napisav dovge ese pro zhittya vignanogo poeta procituvavshi epos Shatobriana Mucheniki abo Triumf hristiyanskoyi viri shob ospivati pejzazh jogo usamitnennya jogo charivnist spokoyu Hudozhnik i zhurnalist Zakariya Astryuk takozh vihvalyav usi detali kartini Versiya 1862 rokuDruga versiya Ovidiya sered skifiv napisana hudozhnikom u 1962 roci rozvivaye bagato elementiv pershoyi kartini Delakrua pisav drugij variant yaskravishimi farbami zaminiv varvara zi shitom na spini zhinkoyu sho nese yizhu a takozh tisno integruvav figuri ta pejzazh u maneri yaka bilshe vidpovidaye istorichnomu pejzazhu Kartina bula napisana za rik do smerti hudozhnika 1862 roku shvidshe za vse dlya privatnogo kolekcionera Vona bula peredana Metropoliten muzeyu u Nyu Jorku u 2008 roci Za slovami Geri Tinterou kuratora viddilu suchasnogo ta suchasnogo mistectva 19 go stolittya Metropoliten muzeyu ce jogo ostannya zayava v temi yaka cikavila jogo vse zhittya PrimitkiMatt Cartmill A View to a Death in the Morning Hunting and Nature Through History Harvard University Press 1996 p 118 19 ISBN 0 674 93736 8 Richard A Bauman Women and politics in ancient Rome Routledge 1992 p 119 ISBN 0 415 05777 9 ISBN 978 0 415 05777 6 Gilles Neret Eugene Delacroix 1798 1863 the prince of romanticism Taschen 2000 p 81 82 ISBN 3 8228 5988 5 ISBN 978 3 8228 5988 9 Timothy Bell Raser The simplest of signs Victor Hugo and the language of images in France 1850 1950 University of Delaware Press 2004 p 127 ISBN 0 87413 867 1 ISBN 978 0 87413 867 2PosilannyaNational Gallery Picture Library Versiya 1859 roku Londonska nacionalna galereya Eugene Delacroix Ovid among the Scythians Arhivnaya kopiya Versiya 1859 roku Metropoliten muzej