Дмитро Рома нович Овчаре нко 1919 1919 c Вівчарове Харківська губернія 28 січня 1945 Герой Радянського Союзу рядовий їзд

Дмитро́ Рома́нович Овчаре́нко (*1919(1919), c. Вівчарове, Харківська губернія — †28 січня 1945) — Герой Радянського Союзу, рядовий, їздовий кулеметної роти.

Дмитро Романович Овчаренко

Народження	1919(1919) c. Вівчарове (нині Троїцький район Луганської області)
Смерть	28 січня 1945(1945-01-28) район станції , Угорщина
Країна	СРСР
Вид збройних сил	піхота
Роки служби	1939—1945
Звання	червоноармієць
Формування	Червона Армія
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди
Овчаренко Дмитро Романович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Овчаренко.

Біографія

Дмитро Романович Овчаренко народився в селі Вівчарове Харківської губернії (нині це Троїцький район Луганської області) в селянській родині. Батько Дмитра був сільським теслею.

Освіта початкова — 5 класів. Працював в колгоспі. 1939 року був призваний до лав в Червоної Армії. Безпартійний.

На фронтах німецько-радянської війни з перших днів. У перші ж дні війни Дмитро був легко поранений, і його перевели з стройового підрозділу їздовим на склад боєприпасів.

13 липня 1941 у боях в районі міста Бєльці, при доставці боєприпасів у свою роту біля містечка їздовий кулеметної роти 389-го стрілецького полку 9-ї армії Південного фронту Дмитро Овчаренко був оточений загоном солдатів й офіцерів супротивника чисельністю 50 осіб. При цьому супротивнику вдалося заволодіти його гвинтівкою. Проте Овчаренко не розгубився й схопивши з воза сокиру, відрубав голову офіцеру, що допитував його, кинув у солдатів супротивника 3 гранати, знищивши 21 солдата. Інші в паніці розбіглися. Потім він наздогнав другого офіцера і також відрубав йому голову. Третьому офіцеру вдалося втекти. Після чого зібрав у вбитих документи і карти і разом з вантажем прибув в роту.

Подання Дмитра Овчаренка до звання Героя Радянського Союзу, підписаний командувачем Південним фронтом генерал-лейтенантом Д. І. Рябишева і членом Військової ради Л. Р. Корнійця.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 листопада 1941 "за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і виявлені при цьому мужність та героїзм "червоноармійцеві Овчаренку Дмитру Романовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна та медалі «Золота Зірка».

Дмитро був відновлений на посаді кулеметника і продовжував виконувати свій військовий обов'язок. Командир Дмитра відзначав високий бойовий дух бійця, який 27 липня на висоті 239,8 своїм ураганним кулеметним вогнем подавав приклад бойовим товаришам.

В боях за визволення Угорщини в районі станції кулеметник рядовий Дмитро Овчаренко був тяжко поранений. Помер він у госпіталі від ран 28 січня 1945 р.

Нагороди

Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (9 листопада 1941)
Орден Леніна (9 листопада 1941)

Родина

Мати — Овчаренко Василина Гнатівна, проживала в селі Вівчарове.

Примітки

Запис № 56483295^{[недоступне посилання]} ОБД «Меморіал»

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — .
Подвиги, ставшие легендой. — Донецк: Донбас, 1985
Шёл парнишке в ту пору… — Киев: Молодь, 1985.
Колосов Марк. // Люди и подвиги — 1959.
В. Бондаренко. 100 великих подвигов России — М.: Вече, 2011. — 384 с. — 6000 экз. — .

Посилання

Сторінка на сайті warheroes
Представление к награждению Д. Р. Овчаренко.

[1] Запис № 56483295^{[недоступне посилання]} ОБД «Меморіал»