Рябишев Дмитро Іванович

Дмитро́ Іва́нович Рябишев (11 (23) лютого 1894, Перший Донський округ, Область Війська Донського — 18 листопада 1985(1985-11-18), Ростов-на-Дону) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947).

Рябишев Дмитро Іванович
Народження	11 (23) лютого 1894 Перший Донський округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть	18 листопада 1985(1985-11-18) (91 рік) Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР
Поховання	Північне кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1915–1917 1918–1950
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	Командувач військами Південного фронту, командувач 38-ї, 57-ї та 28-ї арміями
Війни / битви	Радянсько-німецька війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За визволення Варшави» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Рябишев Дмитро Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився 11 (23) лютого 1894(18940223) року на хуторі Колотівка тепер Цимлянського району Ростовської області в родині донського козака.

З 1915 року на військовій службі. В першу світову війну воював рядовим Північно-Західного фронту. З жовтня 1917 року в Червоній армії. Під час Громадянської війни в Росії, помічник командира 2-ї бригади 4-ї кавдивізії, командир ескадрону, командир полку і 2-ї бригади 14-ї кавдивізії в складі 1-ї Кінної Армії.

У 1922—1929 роках командир кавалерійської бригади в Північно-Кавказькому військовому окрузі. Одночасно закінчив підготовчі курси при Військовій Академії РСЧА імені М. В.  Фрунзе в 1923 році, курси удосконалення вищого комскладу в 1925 році.

З 1930 по 1933 роки командир 8-ї окремої кавалерійської бригади, учасник боротьби з басмачами. В 1935 році закінчив Військову Академію РСЧА імені М. В. Фрунзе. З 1936 р. командир 13-ї Донської козачої дивізії. З вересня 1937 року командир 1-го кавалерійського корпусу РСЧА. До початку літа 1940 року командував 4-м кавалерійським корпусом Київського Особливого військового округу.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Городоцькій виборчій окрузі № 7 Кам'янець-Подільської області.

З 4 червня 1940 призначений командиром , створеного із частин 4-го кавалерійського корпусу, 7-ї стрілецької дивізії, 14-ї важкої і 23-ї легкої танкових бригад.

В період Прикордонних боїв початку війни брав участь у контрударі 8-го мехкорпусу під Луцьком, Дубно і Бродами. З 22 липня 1941 по 15 серпня 1941 командувач 38-ю армією, з 30 серпня по 5 жовтня командувач Південного фронту. З 22 жовтня командувач 57-ї, з 8 травня по 4 липня 1942 — 28-ї арміями. З липня 1942 по березень 1943 виконував завдання Ставки ВГК. З березня по травень 1943 командувач 3-ї резервної армії. З травня 1943 заступник командувача 3-ї гвардійської армії, з 28 січня 1944 командир 34-го гвардійського стрілецького корпусу. З 16 лютого по 29 березня 1944 командувач 3-ю гвардійською армією. З 12 квітня по 27 травня 1944 командир 3-го гвардійського стрілецького корпусу. З 18 липня 1944 і до кінця війни командир 114-го стрілецького корпусу. Війська під його керівництвом брали участь у визволенні Донбасу та всієї України, у Східно-Прусській і Берлінській операції.

Після війни командував корпусом у Групі окупаційних радянських військ в Німеччині, з вересня 1946 заступник, згодом помічник командувача військами Східно-Сибірського військового округу. З вересня 1950 у відставці. Жив в Ростові-на-Дону, де очолював Раду ветеранів війни. Писав роботи, опубліковані у Військово-історичному журналі, журналі «Дон», окремих збірках, а також статті, що використовувалися як навчальні посібники у вищих військово-навчальних закладах.

Помер 18 листопада 1985 року в Ростові-на-Дону.

Нагороди

Нагороджений 3-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 5-ма орденами Червоного Прапора (1921, 3.01.1923, 22.02.1930), орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня (29.07.1944), Суворова 2-го ступеня, Кутузова 2-го ступеня, медалями, а також іноземними орденами.

Посилання

• Військо України. Апостоли Перемоги^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Черкаси^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Мемуари. Рябишев Дмитро Іванович. Перший рік війни
• Військо України^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Поет танкової війни. «Український Тиждень»
• Перемога^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Радивилів

Джерела

• Рябышев Д. И. Первый год войны. — М.: Воениздат, 1990. — 255 с. — (Военные мемуары). / Литературная запись В. М. Зоткина. — . (рос.)
• Советская военная энциклопедия. В 8-ми томах. — Т. 7.  — М.: Воениздат, 1976. (рос.)
• Бондаренко Игорь Такая долгая жизнь. Роман-дилогия. Книга 2-я, глава 11-я. Действия 8-го мехкорпуса Д. И. Рябышева. — М.: Советский писатель, 1990. — . (рос.)
• Рябишев Дмитро Іванович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 83.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 67.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР: газета — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня.  — С. 1.