Об єктивне право система загальнообов язкових норм що мають формальне вираження встановлюються та гарантуються державою

Об'єктивне право — система загальнообов'язкових норм, що мають формальне вираження, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.

Іншими словами, право в об'єктивному сенсі — це масив норм, що становлять собою результат волевиявлення правотворчих органів, а також сукупність правил поведінки, застосування яких (наприклад, деяких звичаїв) санкціонується державою.

Воно є об'єктивним у тому сенсі, що безпосередньо не залежить від волі і свідомості окремої особи і безпосередньо не належить їй.

Формами вираження об'єктивного права є законодавство, правові звичаї, юридичні прецеденти, нормативні договори певної держави.

Об'єктивне право є регулятором суспільних відносин, воно формується поступово. Люди у своєму житті вступають у численні відносини, щоб задовольнити різноманітні потреби — в товарах, послугах, у створенні сім'ї, трудовій діяльності тощо. Відповідно до цього з часом формуються норми, усталені правила поведінки, які стають нормами права. Тому до такого поняття права застосовують термін «об'єктивне».

Право в об'єктивному сенсі має якості загальності та загальнообов'язковості. Воно закріплює межі юридичної свободи в соціально значущих відносинах і на цій основі забезпечує стійкість та ефективність розвитку суспільства в цілому.

Об'єктивне право залежить від об'єктивних умов розвитку суспільства, що мають економічний, політичний чи соціальний характер.

Саме цей, об'єктивний, зміст вкладається у термін «право» в словосполученнях «право певної країни», «трудове право», «авторське право», «міжнародне право» тощо. Термін «право» в подібних випадках не має множини.

З лінгвістичної точки зору, об'єктивне право є результатом взаємодії права і мови.

Поняття «об'єктивне право» можна ототожнювати з поняттям «позитивне право», але категорія «позитивне право» має іншу мету: показати, що право в широкому сенсі слова розділяється на волевстановлене (яке й називається позитивним) і природне, тобто таке, яке не залежить від волі суб'єкта нормотворчості. І позитивне, і природне право існують незалежно від бажання, волі або обізнаності конкретного індивіда. Отже (на думку Н. М. Крестовської), поняття «об'єктивне право» ширше, ніж поняття «позитивне право», і включає його.

У теорії держави і права поняття «об'єктивне право» протистоїть поняттю «суб'єктивне право», а поняття «позитивне право» — поняттю «природне право».

Див. також

Примітки

Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права: Академічний курс. Підручник. — Київ: Юрінком Інтер, 2006. — ІІ.4
Понятие права в объективном и субъективном смысле
Крестовська Н. М., Матвеева Л. Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. Видання друге. — X.: ТОВ «Одіссей», 2008. — 11.6.
Объективное и субъективное право
Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — Москва : НОРМА, 2002. — 616 с. — .
Чикеева З. Ч. Соотношение права и языка: теоретико-правовой анализ // Вестник КРСУ. 2014. Том 14. № 6. — С. 158^{[недоступне посилання]}

[й-1] Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права: Академічний курс. Підручник. — Київ: Юрінком Інтер, 2006. — ІІ.4

[ц-2] Понятие права в объективном и субъективном смысле

[у-3] Крестовська Н. М., Матвеева Л. Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. Видання друге. — X.: ТОВ «Одіссей», 2008. — 11.6.

[к-4] Объективное и субъективное право

[е-5] Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — Москва : НОРМА, 2002. — 616 с. — .

[6] Чикеева З. Ч. Соотношение права и языка: теоретико-правовой анализ // Вестник КРСУ. 2014. Том 14. № 6. — С. 158^{[недоступне посилання]}