Нільська Людмила Валеріївна

Людмила Валеріївна Нільська (нар. 13 травня 1957, Струніно, Володимирська область, РРФСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно.

Нільська Людмила ВалеріївнаДата народження13 травня 1957(1957-05-13)^[1] (67 років)Місце народженняСтруніно, Володимирська область, РРФСР, СРСРГромадянство РосіяAlma materТеатральний інститут імені Бориса ЩукінаПрофесіяАктрисаКар'єра1978–1991
2003 —НагородиПремія «Золотий орел»IMDbID 0632125nilskay.ru

Біографія

Народилася 13 травня 1957 року в місті Струніне Олександрівського району Володимирської області. Коли їй було шістнадцять років, сім'я переїхала до міста Александрова.

1975 року Людмила з Александрова вирушила до Москви вступати до театрального інституту. Успішно склавши іспити, була зарахована до Школи-студії МХАТ, але провчилася там лише один рік — була відрахована за незадовільну оцінку на іспиті з предмета «Історія КПРС». Після відрахування вступила до Щукінського училища.

В 1980 закінчила Вищу театральне училище імені Б. В. Щукіна в Москві (курс Алли Казанської). Після закінчення училища було прийнято до трупи Московського академічного театру імені Володимира Маяковського (1980—1994).

У 1978 році, бувши студенткою театрального училища, Людмила дебютувала в кіно, знявшись у головній ролі в радянському художньому фільмі «Коник» режисера , після чого вітчизняні кінорежисери почали пропонувати їй одну роль за іншою. У 1980 році на екрани країни вийшли відразу три фільми за її участю: «Мелодія на два голоси<», «Петрівка, 38», «Через терни до зірок». У травні 1981 року відбулася прем'єра другого фільму радянського телевізійного серіалу «Державний кордон» під назвою «Мирне літо 21-го року», де Людмила Нільська зіграла роль підступної польської шпигунки, пані Ядвіги Ковальської, яка принесла актрисі всесоюзну популярність.

До розпаду СРСР 26 грудня 1991 року актриса знялася більш ніж у 20 художніх фільмах. Після цього, у зв'язку з економічним спадом у країні та переходом від планової економіки до ринкової, російський кінематограф почав відчувати великі труднощі, кіновиробництво практично зупинилося, внаслідок чого більшість акторів виявилися не потрібними. Для Людмили не було перспектив ні в театрі, ні в кіно, вони з чоловіком обоє залишилися без роботи. Чоловік, Георгій Ісаєв, запропонував переїхати до США, де пообіцяв влаштувати свій власний бізнес на кошти, вторговані від продажу двокімнатної квартири Людмили в Москві, і забезпечити добробут усієї родини. Людмила добре усвідомлювала, що як акторка в Америці нікому не буде потрібна. Але чоловік покладав на цю країну велику надію. У результаті 1994 року Людмила Нільська разом із чоловіком і трирічним сином емігрувала до США. Георгій відкрив у Каліфорнії автомайстерню, та його бізнес швидко прогорів. Людмилі довелося шукати роботу. Там вона працювала і продавцем у магазині одягу, і прибиральницею, і водієм при соціальній службі, тестувала комп'ютерні програми.У 2001 році, після того, як чоловік оголосив Людмилі, що в нього давно є інша жінка і пішов із сім'ї, вона залишилася одна з десятирічним сином у чужій країні, де немає ні рідних, ні друзів, без грошових накопичень і з невлаштованим побутом.

Влітку 2003 року Людмила Нільська разом із сином Дмитром повернулася до Москви, оселившись на орендованій квартирі. Вже восени, за підтримки друзів, повернулася до професії. Почала працювати в під керівництвом Сергія Проханова, грати в антрепризних спектаклях, зніматися у телесеріалах.

Однією з перших робіт актриси в кіно після повернення до Росії стала роль Галини Брежнєвої у серіалі (2004). Актрису стали запрошувати в різні серіали на другорядні ролі.

2008 року Людмила Нільська зіграла головну роль у багатосерійному біографічному телевізійному художньому фільмі «Галина» режисера , де знову створила образ дочки генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Ілліча Брежнєва. У 2009 році за виконання цієї ролі актриса удостоєна російської кінопремії «Золотий орел» у номінації «Краща жіноча роль на телебаченні».

З 2008 року — актриса Державного театру кіноактора в Москві.

Особисте життя

• Чоловік — Георгій Ісаєв (нар. 1962). У 2001 році пішов із сім'ї
  • Син — Дмитро Георгійович Ісаєв (нар. 1991)
    • Онуки — Алекс і Ніколь

Творчість

Ролі у театрі

«Дивіться, хто прийшов!» Аліна, театр ім. В. Маяковського 1987 р.

• «Остання ставка»
• «Ніч ніжна»
• «Летіли два крокодили»
• «Чокнуті»
• «Безумство кохання»
• «Підступ»
• «Життя Клима Самгіна»
• «Одруження у комуналці, або Комедія радянських часів» (антреприза)

Фільмографія

1. 1978 — Коник — Олена Кузнєцова («Ковалик»), студентка історико-філологічного факультету
2. 1980 — Петровка, 38 — Альона, спортсменка (стрибки з вишки у воду)
3. 1980 — Крізь терни до зірок — Селена
4. 1980 — Мелодія на два голоси — Альона Борисоглібська, студентка (озвучує )
5. 1980 — Державний кордон. Фільм 2-й: Мирне літо 21-го року — пані Ядвіга Ковальська, польська шпигунка
6. 1981 — Скажені гроші — Лідія Юріївна Чебоксарова
7. 1982 — Десь плаче іволга — Марина Орлова
8. 1982 — Ніхто не замінить тебе — Лариса, дружина Олексія
9. 1983 — Комбати — Ліля, дружина Сєдова
10. 1984 — Пісочний годинник — Інга
11. 1985 — Друзів не вибирають — Надія Вікторівна Корсакова
12. 1986 — Арена несамовитих (ჭიდაობას რა უნდა, Грузія) — Наташа
13. 1986 — Без терміну давності — Лариса Кирієнко
14. 1987 — Моонзунд — Анна Ревельська, «Клара Георгіївна Ізельгоф»
15. 1987 — Гардемарини, вперед! — Марта
16. 1987 — Випадок із газетної практики — Дар'я Дмитрівна, подруга Кривцова
17. 1987 — (Де знаходиться нофелет?) — Віра Сімакова, заміжня товаришка по службі Павла
18. 1988 — Штормове попередження — Марина Андріївна Сабова, керівник пресцентру міністерства
19. 1990 — Бабій — Ліля, подруга Аркаші
20. 1991 —  — Ліда Уварова, дружина професора
21. 1991 — Мавпа, що розмовляє — коханка Едіка
22. 1992 —  — Діна Петрівна Козіна, перша дружина Вадима
23. 2003-2009 —  — Ірина Демидова, співачка
24. 2004 —  — '
25. 2004 —  — мати Діми
26. 2005 —  — Ліза Федякіна
27. 2005 — Чорна богиня — Єлизавета Петрівна, мати Олександра
28. 2006 —  — Гертруда Шильдбах, співробітник НКВС у Швейцарії
29. 2006 — Вовчиця — Марія Морозова, мати Андрія
30. 2006 —  — Катерина Гущина, мати Миті
31. 2006 —  — Світлана
32. 2007 —  — Катерина Гущина, мати Миті
33. 2006 —  — Нонна Іванівна Іванова
34. 2006 —  — мати Світлани
35. 2008 —  — мама Мишкіна
36. 2008 —  — Маргарита Петрівна Анікіна
37. 2008 —  — Маргарита, дружина Промислова
38. 2008 — Галина — '
39. 2009 —  — Ольга Шелягіна, мама Ані та Сергія
40. 2010 — Анжеліка — Клавдія, мати Сергія
41. 2010 —  — Катерина Пчолкіна, засуджена
42. 2010-2011 — Обручка — Елла Борисівна Вєтрова, мати Уляни
43. 2010 —  — Анна Миколаївна, прийомна мати Тетяни
44. 2011 —  — , французька художниця, подруга '
45. 2011 —  — Зіна, домробітниця Тетяни
46. 2011 —  — матінка Парасковія
47. 2012 —  — Катерина Пчолкіна, засуджена
48. 2012 —  — Тетяна, мати Маші
49. 2012 — Красуня — Ніна Іванівна Савіна, мати Андрія
50. 2012 —  — Раїса Петрівна Моніна, тітка Степана
51. 2013 —  — Лідія Борисівна Шутович
52. 2013 —  — Маргарита Семенівна Стрельцова, мати Івана
53. 2013 —  — Надія Петрівна Акімова, відома актриса на пенсії
54. 2015 —  — Наталя Миколаївна, мати хокеїста
55.  —  — Алевтина Миколаївна Шуйко

Визнання

Громадські нагороди

• 2009 — лауреат російської кінопремії «Золотий орел» у номінації «Краща жіноча роль на телебаченні» — за роль Галини Брежнєвої у багатосерійному телевізійному художньому фільмі «Галина»(2008).

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Шилов, 2004, с. 507.
3. ВИДЕО. Документальное кино. Биографический фильм «Людмила Нильская. Танго на битом стекле» (премьера — 2 июня 2012 года; режиссёр — Иван Цыбин). Архівна копія на сайті Wayback Machine. «Первый канал» // 1tv.ru
4. ВИДЕО. Программа Татьяны Устиновой «Мой герой. Людмила Нильская» (эфир — 15 октября 2015 года). [ 2015-10-18 у Wayback Machine.] Телеканал «ТВ Центр» // tvc.ru
5. «В образе Галины Брежневой» (интервью Людмилы Нильской).^{[недоступне посилання]} ИД «Крестьянин» (Ростов-на-Дону) // kr-news.ru (7 октября 2008 года)
6. Людмила Нильская: «Мне с самой собой очень даже хорошо» - Собеседник. оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.

Посилання

Дивіться хто прийшов! Людмила Нільська у ролі Аліни. Театр ім. В. Маяковського (1987) // Радянське телебачення. ГОСТЕЛЕРАДІОФОНД

• «В образі Галини Брежнєвої» (інтерв'ю Людмили Нільської). ВД «Селянин» (Ростов-на-Дону) // kr-news.ru (7 жовтня 2008 року)
• ВІДЕО. Програма «Приватна історія: Людмила Нільська» (ефір — 19 квітня 2015 року). Телеканал // m24.ru
• ВІДЕО. Програма Юлії Меньшової «Наодинці з усіма. Людмила Нільська» (випуск від 10 грудня 2013 року). Архівовано жовтень 19, 2015 на сайті Wayback Machine. " Перший канал " // 1tv.ru
• В Америці пенсіонерки пишалися, що у них прислуга — сама Нільська. Відома актриса розповіла про те, як бігла від долі та як повернулася. Архівовано листопад 4, 2015 на сайті Wayback Machine. Газета // pskov.aif.ru (30 листопада 2011 року)
• Олена Сибіріна. «Подвійна ностальгія». Людмила Нільська у виставі «Одруження у комуналці, або Комедія радянських часів». Архівовано грудень 3, 2013 на сайті Wayback Machine. Газета «ВДВ Александров» // alexnews.info (27 листопада 2013 року)
• Ю. Т. Шилов. Русская театральная школа. — Панъинтер, 2004. — С. 507.