Ця стаття містить текст що не відповідає енциклопедичному стилю Будь ласка допоможіть удосконалити цю статтю погодивши с

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нікітюк.

Марися Юріївна Нікітюк (нар. 26 жовтня 1986(19861026), Київ) — українська сценаристка та режисерка короткометражних і повнометражних фільмів.

Марися Нікітюк

Дата народження26 жовтня 1986 (37 років)Місце народженняКиїв, Українська РСР, СРСРГромадянство

УкраїнаПрофесіясценаристка, кінорежисеркаAlma materІнститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка (2007)Член уНСКУIMDbID 6071898

Висловлювання у Вікіцитатах

Марися Нікітюк у Вікісховищі

Життєпис

Закінчила у 2007 році Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут журналістики. У 2012 році отримала магістерський диплом із театрознавства Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого з дипломною роботою про традиційний та сучасний японський театр.

Працювала журналісткою, публіцисткою, театральною критикинею, є авторкою серії новел, що виходили в літературному альманасі «Святий Володимир», а також п'єс «Дачі», «Ведмеді для Маші» та «Дівчачі радості», що були представлені у форматі читок на драматургічних проєктах ЛСД (Лабораторія Сучасної Драми в Києві при ГогольФесті) та на київському драматургічному фестивалі «Тиждень актуальної пєси». «Ведмеді для Маші» отримали перше місце львівського драматургічного конкурсу Драма.ua (від театрального фестивалю «Драбина») 2010 року. Авторка оповідань «Здохни. Історія кохання», «Кавасакі Ніндзя», «Бібліотеки ненаписаних книжок», «Міф», «Суки».

Засновниця театрального порталу Teatre.com.ua, де з 2007 по 2012 рік писала про український та міжнародний театр. З 2007 року працювала театральною критикинею та публіцисткою для журналів «ШО», «Timeout», «Личности Украины», газети «24», «ТОП-10», «Український тиждень», Polit.ua та . У 2011 році виступила співорганізаторкою та співзасновницею (з Наталією Ворожбит та Андрієм Маєм) драматургічного міжнародного фестивалю «Тиждень актуальної п'єси».

2014 — Лекції про кінорежисерів в проєкті «Свет» нічний клуб Closer: про Бела Тарра, про Алекса ван Вармердама.

2014 Компанія UDP на Одеському міжнародному кінофестивалі нагородила проєкт повнометражного фільму «Коли падають дерева» за найкращий пітчинг. Режисерка, сценаристка.

Брала участь у кінопроєкті «Україно, goodbye!», є авторкою сценаріїв до короткометражних фільмів: «Ґауді», «Алкоголічка», «Янгол смерті», . Авторка сценаріїв: , , , «Коли падають дерева», «Чума», «Посилка», «Яблука», , «Мандрагора». Пише кіносценарії, новели, повісті, п'єси.

Повнометражні проєкти: «Коли падають дерева», «Сансара. Сон метелика», «Брат Олень»

Фільми за сценаріями Нікітюк брали участь у престижних міжнародних фестивалях у Локарно, Клермон-Феррані, у «Золотому абрикосі», Одеському МКФ та інших. Вигравали нагороди.

У квітні 2016 року світ побачила «Безодня (історії судного дня)» — перша книга прози у «Видавництві Анетти Антоненко». «Безодня» — це 10 оповідань-катастроф, що описують як загибель внутрішніх світів, розлади психології людей, їх моральне падіння, так і колапси цілих систем і всесвітів, у яких ми живемо. Скріплені одночасно нетривіальною жорстокістю, кривавістю та безмежною любов'ю, оповідання звучать в унікальній тональності «поетичного трешу». Основним центром всіх історій є погляд на природу людини в нових обставинах, в обставинах українського суспільства та сучасного світу загалом. А основним питанням є — чи заслуговує такий світ на життя? Кожна з новел — це історія судного дня, де крізь абсурдуючу реальність, зрешечену метафорами, чітко постає оточуючий нас світ, що кожної митті дедалі більше зривається з ланцюга.

До друку готується: «Книга баванок, або Історії чарівного Тойто» — книга для дітей у видавництві «Glowberry»

У травні 2016 року сценарій до фільму «Коли падають дерева», написаний Нікітюк, став переможцем 10 сесії ScripTeast Award, який проводили під час Каннського кінофестивалю. В український обмежений кінопрокат фільм «Коли падають дерева» вийшов 13 вересня 2018 року.

Лауреатка Міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка 2016 року за роман «Безодня».

30 січня 2021 року розпочалося фільмування повнометражного драматичного фільму «Я, Ніна», сценаристкою та режисеркою якого стала Нікітюк.

Фільмографія

Повнометражні фільми

2018: «Коли падають дерева», режисерка, сценаристка
2019: сценарій фільму режисера Нарімана Алієва «Додому» (спільно з Наріманом Алієвим як сценаристом). Фільм було висунуто на Оскар від України.
2020: , режисерка, сценаристка
2021: «Я, Ніна», режисерка, сценаристка

Короткометражні фільми

2013: «Алкоголічка», сценаристка (режисерка Юлія Гонтарук)
2014: , сценаристка (режисерка )
2014: , режисерка, сценаристка
2015: , режисерка, сценаристка
2016: , режисерка, сценаристка
2016: , сценаристка (режисер )
2016: «Свині», сценаристка (режисер )

Проєкти

2012: «Україно, goodbye!»: «Янгол смерті», сценаристка (режисер Володимир Тихий)
2012: «Україно, goodbye!»: «Ґауді», сценаристка (режисери: , , )
2012: «Україно, goodbye!»: , сценаристка (режисер )

Громадська позиція

У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова

Примітки

. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 14 травня 2017.
. anetta-publishers.com. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 15 травня 2016.
. Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 14 травня 2017.
. cinema.in.ua. 2020-02-02. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
Sentsov 85. YouTube. Free Sentsov. 15 червня 2018. Процитовано 3 червня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Марися Нікітюк

Марися Нікітюк на сайті IMDb (англ.)
Марися Нікітюк у соцмережі «Facebook»
В. М. Войтенко. Нікітюк Марися Юріївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
http://goodbye.com.ua/creators/nikityuk/ [ 17 березня 2014 у Wayback Machine.]
Марися Нікітюк: «Якби ми проводили на сході потужну мистецько-соціальну роботу, могли б і не мати там такої ситуації» [ 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Марися Нікітюк Сценарії та синопсиси [ 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Марися Нікітюк «Дачі» [ 5 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Марися Нікітюк: «Правда про виставу — на перетині 5-6 рецензій [ 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]»
Марися Нікітюк знімає містичну драму «Мандрагора»
Марися Нікітюк та Ігор Савиченко представлять проєкт про кохання «Коли падають дерева» [ 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]
tyzhden.ua [ 5 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Марыся Никитюк о театре, кино, культуре и о себе во всем этом разнообразии [ 5 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Магічний реалізм з елементами трешу. Фрагмент зі збірки Марисі Нікітюк «Безодня» [ 24 травня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про кінематографіста чи кінематографістку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 14 травня 2017.

[2] . anetta-publishers.com. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 15 травня 2016.

[3] . Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 20 травня 2016.

[4] . Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 25 травня 2016.

[5] . Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 20 травня 2016.

[6] . Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 14 травня 2017.

[7] . cinema.in.ua. 2020-02-02. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.

[8] Sentsov 85. YouTube. Free Sentsov. 15 червня 2018. Процитовано 3 червня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()