Володимир Вікторович Тихий 25 лютого 1970 Червоноград Львівська область УРСР український кінорежисер сценарист та продюс

Володимир Вікторович Тихий (25 лютого 1970, Червоноград, Львівська область, УРСР) — український кінорежисер, сценарист та продюсер документальних та ігрових фільмів.

Тихий Володимир Вікторович
Володимир Тихий на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
Володимир Тихий на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
Дата народження	25 лютого 1970(1970-02-25) (54 роки)
Місце народження	Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	кінорежисер, сценарист, продюсер
Членство	НСКУ
Нагороди
IMDb	ID 1543906
Тихий Володимир Вікторович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тихий.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Один з творців кіномистецьких проєктів: «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». Серед найвідоміших документальних повнометражних фільмів режисера — «Євромайдан. Чорновий монтаж» (2014), «Сильніше, ніж зброя» (2014) та (2016), серед найвідоміших ігрових повнометражних фільмів режисера — «Зелена кофта» (2013) та «Брама» (2017).

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Життєпис

Народився 25 лютого 1970 року у Червонограді Львівської області. Після закінчення школи Володимир вступив у 1987 році в Червоноградський гірничий технікум. У 1989 — 1991 роках служив у радянській армії у морській авіації, був дислокований в Білорусі.

Згодом, у 1992 році, вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого на режисерський факультет. Завершив навчання в 1997 році. Працював на телестудіях , , був режисером, досить відомої на той час, передачі «СВ-шоу» з Вєркою Сєрдючкою.

Свою кар'єру розпочав як режисер телефільмів та телесеріалів. Згодом змінив фокус на документалістику і, врешті-решт, остаточно перейшов до зйомок повнометражних художніх фільмів. У більшості стрічок є режисером та сценаристом власних фільмів. Винятком є фільм «Сьомий маршрут» (1997), де Тихий виступив лише як співавтор сценарію.

Один з творців кіномистецьких проєктів «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». У 2018 році за цикл історико-документальних фільмів про Революцію гідності став одним з переможців Національної премії України імені Тараса Шевченка..

Особисте життя

У 1996^[] році одружився з однокурсницею Юлією Шашковою. Подружжя має двох дітей: доньку Аню (1996 р. н.) та сина Тимофія (2002 р. н.).

Громадська позиція

Виступав на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.

Фільмографія

Серед доробку Володимира Тихого є наступні стрічки:

Телефільми

2000: (рос. «Песни забытого»), режисер-постановник
2007: (рос. «Доченька моя»), режисер-постановник
2008: «Ґудзик» (рос. «Пуговица»), режисер-постановник
2008: «Таємничий острів»/ (рос. «Таинственный остров»), режисер-постановник

Телесеріали

2003—2004: 12-серійний серіал «Весела компанія» (рос. "Веселая компания"), режисер-постановник
2005—2005: 8-серійний серіал «Навіжена» (рос. "Сумасбродка"), режисер-постановник

Короткометражні фільми

1992: "", 5 хв., сценарист і режисер-постановник
1995: , 10 хв., сценарист і режисер-постановник
1995: , ? хв., сценарист і режисер-постановник
1996: , 6 хв., сценарист і режисер-постановник
1996: , 27 хв., сценарист і режисер-постановник
2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: (також відомий як «Та це ж гімно!»), 5 хв., режисер
2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: , 4 хв., режисер
2009: Проєкт «Мудаки. Арабески»: (також відомий як «Рано-вранці»), 8 хв., режисер
2010: Проєкт «Мудаки. Арабески»: , 7 хв., режисер
2010: Проєкт «Мудаки. Арабески»: , 8 хв., режисер
2012: Проєкт «Україно, Goodbye!»: «Гамбурґ», 6 хв., режисер
2012: Проєкт «Україно, Goodbye!»: «Янгол смерті», 21 хв., режисер
2015: , 9 хв., сценарист і режисер

Документальні фільми

2013: Відкритий доступ, спів-режисер

2013: Документальний цикл історико-документальних фільмів «Вавилон'13», спів-режисер
- 2014: Документальний повнометражний фільм «Євромайдан. Чорновий монтаж», спів-режисер
- 2014: Документальний повнометражний фільм «Сильніше, ніж зброя», спів-режисер
- 2014: Документальний цикл історико-документальних фільмів «Зима, що нас змінила», спів-режисер
- 2014: Документальний повнометражний фільм «Наша Надія», режисер
- 2014: Документальний короткометражний фільм , режисер
2016: Документальний повнометражний фільм , режисер

Повнометражні фільми

2000: «Мийники автомобілів» (рос. «Мойщики автомобилей»), повнометражний художній фільм, драма, сценарист та режисер.
2013: «Зелена кофта», повнометражний художній фільм, трилер, режисер
2017: «Брама», повнометражний художній фільм, фантастика, режисер.
2019: «Наші Котики», повнометражний художній фільм, комедія, режисер.

Нагороди

2015 рік — Спеціальна нагорода «За внесок у розвиток українського кіномистецтва» на 44 Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» за проєкт «Вавилон'13»;
2018 рік — Один з переможців Національної премії України імені Тараса Шевченка за цикл історико-документальних фільмів про Революцію гідності.

Джерела

Каталог Київського Міжнародного кінофестивалю «Молодість». Київ, 2000. — С.67;
// Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка, 2018
. www.ukrkino.com.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2017. Процитовано 22 грудня 2021.
Володимир Тихий замість жінки свариться з папугою [ 29 липня 2018 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 9 січня 2008
О. В. Безручко. // Культура і сучасність. — 2013. — № 1. — С. 126—131
Володимир Тихий [ 29 липня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія «кіно-кола», 2008
Указ Президента України від 7 березня 2018 року № 60/2018 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
Чим більше ми підтримуємо Олега Сенцова, тим більше виборюємо незалежність України, — Тихий [ 1 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Громадське радіо, 23.05.2018
Активісти під офісом Медведчука вимагали дій для звільнення політв'язнів [ 1 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 01.08.2018
на сайті проєкту «Україно, Goodbye!», 2011
// Сценарна майстерня, 2018
Мийники автомобілів [ 11 січня 2018 у Wayback Machine.] — Енциклопедія «Кіно-коло»

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Тихий Володимир Вікторович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тихий Володимир Вікторович

Володимир Тихий на сайті IMDb (англ.)
Володимир Тихий [ 29 липня 2018 у Wayback Machine.] на сайті The Movie Database (англ.)
Володимир Тихий на сайті Kino-teatr.ua
Володимир Тихий у соцмережі «Facebook»

[1] Каталог Київського Міжнародного кінофестивалю «Молодість». Київ, 2000. — С.67;

[Sheva_prize-2] // Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка, 2018

[3] . www.ukrkino.com.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2017. Процитовано 22 грудня 2021.

[bibliografia_gazeta.ua-4] Володимир Тихий замість жінки свариться з папугою [ 29 липня 2018 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 9 січня 2008

[Bezruchko-5] О. В. Безручко. // Культура і сучасність. — 2013. — № 1. — С. 126—131

[6] Володимир Тихий [ 29 липня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія «кіно-кола», 2008

[prezident_sheva-7] Указ Президента України від 7 березня 2018 року № 60/2018 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»

[8] Чим більше ми підтримуємо Олега Сенцова, тим більше виборюємо незалежність України, — Тихий [ 1 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Громадське радіо, 23.05.2018

[9] Активісти під офісом Медведчука вимагали дій для звільнення політв'язнів [ 1 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 01.08.2018

[10] на сайті проєкту «Україно, Goodbye!», 2011

[11] // Сценарна майстерня, 2018

[12] Мийники автомобілів [ 11 січня 2018 у Wayback Machine.] — Енциклопедія «Кіно-коло»