Нова жінка

Нова жінка — концепція Олександри Коллонтай, російської революціонерки і найвідомішої теоретикині більшовизму з жіночого питання, описана в однойменній статті 1913 року (пізніше виданої в збірнику «Нова мораль і робітничий клас» 1919 року). Вважається важливою частиною соціалістичної і феміністської думки початку XX століття. У статті Коллонтай пише про художню творчість Ґергарта Гауптмана, Томаса Манна, ^[de], Тетяни Щепкіної-Куперник. Витоки ідеї походять із думок Коллонтай про те, що оголосити жінку рівноправною не означає зробити її рівноправною, що, крім здійснення політичних і економічних реформ, існує необхідність перегляду відносин між статями. Коллонтай вважала, що капіталізм і жовтневий переворот були необхідною умовою створення і розвитку типу нової жінки у всьому світі.

Френсіс Бенджамін Джонстон.
Автопортрет в образі нової жінки (1896)

Про нову жінку до Коллонтай писали Ж. Санд, Г. Ібсен, М. Чернишевський, І. Тургенєв. Так, 1900 року в журналі «Життя» опубліковано статтю Лесі Українки «Нові перспективи і старі тіні» з підзаголовком «„Нова жінка“ західноєвропейської белетристики».

В англомовній літературі перші згадки нової жінки датуються новелою ^[en] «Беллінда» (1801) і в романі Елізабет Браунінг «Аврора Лі» (1856).

Основні ідеї

Карикатура на нову жінку 1901 року.

Говорячи про тип нової жінки, Коллонтай критикує традиційну роль жінки, яка сприяє споживацькому ставленню чоловіка до жінки і використанню її для досягнення особистих цілей. На противагу традиційній моделі, нова жінка «відмовляється грати другорядну роль у суспільстві», «хоче бути повноправною і повноцінною особистістю». Коллонтай пише, що нову жінку найбільше відображають холості жінки, на відміну від жінки минулого, вони не є в першу чергу «дружинами» — тінями і доповненнями своїх чоловіків.

У своїй статті Коллонтай говорить про нові якості, які повинна виховати в собі жінка:

• Перемагати свої емоції і виробити внутрішню самодисципліну.
• Виявляти повагу до свобод та почуттів інших. «Вимагаючи поваги свободи почуття для себе, вони навчаються допускати цю свободу і для іншого».
• Нова жінка «бажає і шукає дбайливого ставлення до своєї особистості, до своєї душі. Деспотизму вона не терпить».
• Нова жінка — самостійна особистість. «Сучасна, нова жінка не тільки не боїться самостійності, а й навчається нею дорожити в міру того, як інтереси її все ширше і ширше виходять за межі сім'ї, дому, любові».
• Нова жінка не приховує своєї сексуальності, вона проти «подвійної моралі» у відносинах із чоловіком.

Ці ідеї Коллонтай також описані в її художніх творах — Жінка на зламі (1923), Любов бджіл трудових (1923) і повісті Велика любов (1927).

Суспільна реакція

Нові ідеї Коллонтай і її художня творчість викликали активну дискусію в суспільстві і нерідко зазнавали ідеологічних нападок як потенційно шкідливі новому радянському суспільству.

До цього дня західні феміністки ставлять роботи Коллонтай в один ряд з роботами Олімпії де Гуж і Симони де Бовуар.

Див. також

• Теорія фемінізму
• Історія фемінізму
• Соціалістичний фемінізм
• ^[ru]
• Флепери
• Дівчата Гібсона
• ^[ru]

Примітки

1. Осипович Т. «Новая женщина» в беллетристике Александры Коллонтай, 19.03.2011.
2. А. Коллонтай. Избранные статьи и речи. — Что дал Октябрь женщине Запада. — Политиздат, 1972 (октябрь 1927).^{[недоступне посилання з Октябрь 2018]}
3. Леся Украинка.  // Жизнь. — 1900. — № 12. — С. 196—213.
4. Alexandra Kollontai. New Woman, from The New Morality and the Working Class. www.marxists.org. Процитовано 1 липня 2018.
5. Осипович, Т, 1993 Коммунизм, феминизм, освобождение женщин и Александра Коллонтай, [18-03-2011].
6. Коллонтай А. Новая мораль и рабочий класс. М., 1919, с. 19.
7. Айвазова С. Г. Идеология "новой женщины": Смена вех // Русские женщины в лабиринте равноправия. www.owl.ru. Процитовано 1 липня 2018.
8. Буднев, Ф, Половая Революция стр. 248—249, [19-03-2011].