У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем Нижанківський Олекса ндр Йо сипович Нижанкі вський нар 1862 1862

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Нижанківський.

Олекса́ндр Йо́сипович Нижанкі́вський (нар.1862(1862), Галичина — пом. 1938, Детройт, США) — український оперний і концертний співак (бас). Брат композитора, диригента отця Остапа Нижанківського.

Нижанківський Олександр Йосипович
Основна інформація
Дата народження	1862(1862)
Місце народження	Галичина
Дата смерті	невідомо
Професії	оперний співак
Співацький голос	бас
Інструменти	вокал^[d]
Жанри	бас

Біографічні відомості

Співу навчався в 1880-х роках у Львові. З 1886-го і принаймні до 1909 року виступав на львівській оперній сцені. Також виступав на концертах. У 1899 році брав участь у концертах товариства «Боян». Викладав у Львівській консерваторії.

На початку XX ст. (ймовірно, на початку 1910 року) переїхав до Відня, де час від часу виступав на концертах.

Записи

Перші записи, 20 позицій платівок, було здійснено львівським відділенням Deutsche Grammophon 1904 року. Згодом записувався на грамплатівки у Відні в 1910—1911 роках (фірма «Пате»/«Pathé»). Серед записів:

арії з опер Семена Гулака-Артемовського, Петра Чайковського, Шарля Гуно, Джузеппе Верді, Ріхарда Вагнера, Станіслава Монюшко;
романси Миколи Лисенка («Огні горять»), отця Остапа Нижанківського («А де ж той цвіт»), Ярослава Ярославенка («Дика троянда»);
українські народні пісні («Їхав козак за Дунай», «Ой на горі та й женці жнуть», «Ой місяцю, місяченьку», «Чорнії брови, карії очі» тощо).

Література

Лисенко І. Словник співаків України. — Київ, 1997. — С. 347.

Джерела

Пружанский А. Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь. — Изд. 2-е испр. и доп., электронное. — М., 2008. (рос.)
Северина Нижанківська / Газета Галицька Зоря. — Дрогобич

Посилання

Нижанковський (Нижанківський) Олександр // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 244.

Примітки

Максимюк Степан. З історії українського звукозапису та дискографії (157—163 с.). Львів — Вашингтон: Видавництво Українського Католицького Університету 2003. 288 с. ілюстроване .
. web.archive.org. 15 жовтня 2018. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 11 липня 2023.

[1] Максимюк Степан. З історії українського звукозапису та дискографії (157—163 с.). Львів — Вашингтон: Видавництво Українського Католицького Університету 2003. 288 с. ілюстроване .

[2] . web.archive.org. 15 жовтня 2018. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 11 липня 2023.