Насамони

Насамони (грец. Νασαμωνες, лат. Nasamones) - назва, дана античними авторами групі кочових стародавньолівійскіх племен, які відомі античному світу з середини 1-го тис. до н. е. до початку 1-го тис. н. е. Мешкали в центральних і західних областях Стародавньої Лівії - схід Сиртики (Триполітанії), південь Киренаїки і Мармарики. До насамонів відносилося плем'я .

В кінці римського періоду етнонім «насамони» не зустрічається у відомих джерелах. Ряд дослідників вважає нащадками їх племені сучасних берберів (зокрема туарегів).

Область розселення

Область розселення насамонів іноді згадується як «Насамонія». Плем'я мешкало (кочувало) від узбережжя затоки Великий Сирт (у східній Сиртиці і південній Киренаїці), до внутрішніх областей Мармариці, що лежать глибоко в Лівійській пустелі, доходячи на східних кордонах свого розселення до оази Аммоній. Також у сферу їх впливу входила оаза Авгіла (місцевість Авгілія - кочовище насамонського племені ).

Вірування і звичаї

Вірування насамони були традиційними, з основним культом - поклоніння духам предків. Похоронні обряди відрізнялися від інших лівійців (ховали померлих сидячи), а шлюбні звичаї містили елементи оргії. Деякі особливості звичаїв і вдач племені описав Геродот: Загальні:

• «[...] Вони приносять клятви, згадуючи самих справедливих і доблесних мужів старовини, і при цьому покладають руки на їхні могили.»
• «Для ворожіння вони також приходять до могил предків і, помолившись, лягають спати на могилі. І кожному сновидіння гадаючий вірить.»
• « Дружні ж союзи вони укладають так: один дає пити іншому з своєї руки, і сам п'є з його руки. Якщо під руками немає ніякої рідини, то беруть із землі щіпку пилу і лижуть її.»

Побутові:

• «Харчуються вони м'ясом і п'ють молоко. Коров'ячого м'яса вони, втім, не їдять з тієї ж самої причини, як і єгиптяни. Свиней вони теж не розводять. »(Про всіх лівійців)
• «[...] Ловлять сарану, сушать її на сонці, розмелюють і потім всипають в молоко і в [такому вигляді] п'ють.»
• «Хатини їх побудовані з асфоделових стебел і переплетених очеретом циновок, і їх можна переносити [з місця на місце].»

Шлюбні:

• « У кожного насамона зазвичай багато дружин, які є спільними.»
• «Сходяться ж вони з жінками приблизно так, як массагети: ставлять палицю перед дверима і потім злягаються з жінкою.»
• «Коли насамони одружується в перший раз, то, за звичаєм, молода жінка повинна в першу ж ніч по черзі злягатися з усіма гостями на весіллі. Кожен гість, з яким вона сходиться, дає їй подарунок, принесений з собою з дому.»

Похоронні:

• «[...] Ховають небіжчиків в сидячому положенні. Коли вмираючий випускає дух, вони спостерігають, щоб він помирав сидячи, а не лежачи на спині.» (Звичай, на відміну від інших лівійців, має місце тільки у насамонів)

Господарська діяльність

Насамони займалися скотарством (але не вживали яловичину і не розводили свиней), і за повідомленнями Геродота, сезонно кочували - влітку вони залишали свою худобу на морському узбережжі (берега затоки Великий Сирт в Киренаїці і Сиртиці) і йшли на збір фініків вглиб країни. З найдавніших часів у них залишилися в господарстві елементи полювання і збирання, також, ймовірно, вони брали участь у заготівлі та експортній торгівлі найважливішим продуктом регіону - сильф (до I ст., коли ця рослина зникла).

Примітки