Назавжди втрачені храми Ковеля
Фото | Назва, короткі відомості |
Благовіщенська церква Перша згадка про церкву Благовіщення пресвятої Богородиці сягає першої половини XVI століття. У грамоті королеви Бони від 17 серпня 1549 року йдеться про привілей священику Михаїлу на утримання даної міської церкви. Згідно з описом церквного майна за 1806 рік, за церквою значилося: 94 десятини 1283 сажнів землі, в тому числі 443 сажнів городу, 28 десятин 1310 сажнів орної землі, 200 сажнів під церквою, 7 десятин 1280 сажнів сінокосу. Дерев'яна будівля з невеликими змінами, що сталися під час ремонтів, благополучно дожила до 1829 року, коли до неї була приписана Хрестовоздвиженська церква. У 1848 році після пожежі і знищення сусідньої Воскресенської церкви, Благовіщенська перебирає на себе роль соборної, перебуваючи в такому стані аж до 1877 року. З 1901 по 1903 рік церква ремонтується і реставрується. 300 прихожан відвідують оновлену святиню. Перша світова війна безжалісно поруйнувала храм і богослужіння знову припиняється. У 1928 році до Ковеля переїжджає майбутній архієпископ Ігор — священик Іван Губа, який активно включається у відновлення церкви. Церква пережила Другу світову війну. 28 січня 1961 року виконком Ковельської міськради на чолі з Марією Руденко, «йдучи назустріч побажанням громадськості», ухвалив рішення за № 72 про організацію краєзнавчого музею на громадських засадах у приміщеннях церкви. За наказом першого секретаря компартії будинок, що належав спортивному товариству «Спартак», відбирають для потреб музею, а спортсмени опиняються у приміщенні церкви. Унікальна пам'ятка архітектури залишилась тільки на фотографіях. На руїнах церкви виросла нова квадратна будівля із спортзалами. На початку 90-х років церковній громаді Київського патріархату з великими труднощами вдалося повернути цю будівлю під церкву, яку активно розбудовував священик Петро Левочко, нині покійний. Новозбудований храм (нині — собор Благовіщення Пресвятої Богородиці) знаходиться на вулиці Соборній, 6. | |
Введенська церква Була дерев'яною, як і дзвіниця, дуже древньою. В кліровій відомості про неї говорилося, що «побудована — невідомо, коли і ким». Вперше про неї згадується в кінці XVII століття. 12 жовтня 1697 року відбувся вирок Ковельського магістрату, який замінив законне покарання злочинниці, мещанки Габріеловій, вдові цехмейстера, штрафом на користь ковельських церков, внаслідок заступництва за неї просвітера соборної церкви, отця Луки Куржиневича, причому магістрат зобов'язав її віддати 15 злотих на користь соборної церкви і по 5 злотих на користь церков ковельських — Благовіщенської, Честнохрестської і Введенської в руки ктиторів цих церков. В акті від 3 лютого 1698 року згадується ктитор «церкви Введення» міщанин Павло Долинський, який за вироком, що відбувся на сходці всіх урядників і громадян міста Ковеля, оголошений був честі, а нащадки його — недостойними займати міські уряди за те, що Долинський, порушивши присягу, втік з міста під час виконання ним обов'язків лавника. Згідно з описом церквного майна наприкінці ХІХ століття за церквою значилося 93 десятини 68 сажнів землі, в тому числі 38 десятин 396 сажнів орної землі, 4 десятин 2444 сажнів сінокосу. Землею цією користувався притч соборної церкви, до якої була приписана Введенська церква. Храм було знищено в 1944 році під час наступу на місто Червоної армії. На цьому самому місці (вулиця Модеста Левицького, 15) в 1998 році розпочалась відбудова Введенської церкви, яка відчинила двері для віруючих в 2003 році. | |
Миколаївська церква Церква в ім'я святителя і чудотворця Миколая з давніх-давен приходом існувала в Ковелі. Наприкінці ХІХ століття вона діяла при Ковельському кам'яному тюремному замку, як домова для арештантів, освячена 3 лютого 1866 р. Притча в ній особливого не було передбачено. Богослужіння на той час в ній здійснював священик соборний, за що отримував із тюремного комітету по 96 рублів на рік. Вся звітність по цій церкві щомісячно здавалося священиком в тюремний комітет. Церкву збудувано 19-м Кінбурнським драгунським полком, який передислокувався до Ковеля восени 1894 р. і увійшов до складу новоствореної 7-ї кавалерійської дивізії. Полковий храм був влаштований в будівлі зведеного лазарету і знаходився в більш як трьох верстах від ескадронів. На прохання командира полку полковника Миколи Степанова місцева влада під церкву відвела ділянку землі. Хоча міське спрощене громадське управління в Ковелі очолював староста, вся повнота влади належала повітовому предводителю дворянства, обов'язки якого на той час виконував статський радник Петро Косач — батько Лесі Українки. Знайшовся досить солідний жертводавець, який дав на спорудження церкви 6500 рублів. Потім ця сума збільшилась й іншими пожертвами. Навіть імператор Микола ІІ дозволив відпустити від монарших щедрот на остаточне влаштування церкви 2000 рублів. Закладка полкового храму відбулася 11 серпня 1896 року, а до Великого посту 1897 року кінбурнці вже могли відвідувати свій храм, який знаходився між теперішніми вулицями Олени Пчілки та Івасюка — на території Ковельської центральної районної лікарні, поблизу виритого котловану під нову поліклініку. Церква також відома тим, що восени 1910 р. тут вінчався майбутній герой Першої світової війни генерал Олексій Брусилов, який тоді був командиром 14-го армійського корпусу (дислокувався в Любліні). Вранці 10 (23) листопада Брусилов зустрів свою наречену Надію Желиховську, яка їхала з Одеси, на вокзалі в Ковелі. Наречений був у блискучому парадному мундирі, наречена — в сірій дорожній сукні і білому капелюсі. На вінчанні були присутні тільки декілька свідків. Церква знищена в 1944 році під час наступу на місто Червоної армії. | |
Хрестовоздвиженська церква Церква в ім'я Воздвиження чесного і животворящого хреста Господнього, як зазначається в кліровій відомості за 1873 рік, була «побудована в 1505 році стараннями місцевого братства», і на тому місці, де, за словами прихідського літописця священика Ір. Коровицького, рубали ліс. Даних про існування цієї церкви в XVI столітті досліднику православ'я на Волині Миколі Теодоровичу не вдалося знайти. Вперше ця церква згадується у вищезгаданому акті від 12 жовтня 1697 р., де вдова цехмейстера Габріелова оштрафована Ковельським магістратом в 5 злотих на користь між іншим, «Чеснохрестської церкви». Потім в акті від 13 березня 1698 р. церква ця постає такою, що потребує реставрації: «ktytorowie cerkwie sobornej… zwazyli potrebe do restaurowania cerkwie Czesnochrestskiej». Очевидно, церква ця була до того часу вже дуже вітха. Через 40 років потому, вона знову потребує ремонту. В 1783 р. реконструйована, в 1869 р. — оновлена, піднята і поставлена на кам'яний фундамент стараннями настоятеля священика Авксентія Страшкевича і прихожан. Церква дерев'яна, з такою ж дзвіницею, побудованою в 1877 р. окремо від церкви. У верхній частині дзвіниці був влаштований годинник за кошти священика А. Страшкевича за сприяння міста. Згідно з описом церквного майна наприкінці ХІХ століття за церквою значилося 169 десятин 2103 сажнів землі на 10 ділянках, в тому числі 48 десятин 1860 сажнів орної землі, 46 десятин 2240 сажнів сінокосу, 60 десятин 654 сажнів лісу. Церква знищена в 1944 році під час наступу на місто Червоної армії. Знаходилася поблизу нинішнього житлового будинку № 44 на вулиці Володимирській. | |
Троїцька церква (Вербська) У праці історика Миколи Іванишева згадується генеральна візита Вербської церкви від 20 лютого 1760 року, де є опис цього храму і монастирських будівель: «Церква дерев'яна, в ім'я Трійці, з однією банею, покрита гонтами, на ній три залізні хрести, дерев'яні двері на залізних петлях. До церкви прибудована дзвіниця, на якій 4 дзвони». Микола Теодорович пише, що коли саме і ким було засновано цей монастир, і коли перетворився в прихідську церкву, невідомо. Напевно, що заснований князями Сангушками, православними власниками села. Церква ця була оновлена в 1818 року в такому вигляді була на початку ХХ століття. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті, покрита бляхою. Дерев'яна дзвіниця прибудована до неї в 1886 р. Монастирських будівель на той час вже не існувало. Ще за життя князя Андрія Курбського ігумен Вербський Ісаїя в 1582 році втік з монастиря, забравши срібне Євангеліє, срібні чаші та інші церковні речі. Тут, у Вербській церкві заповідав похоронити себе князь Курбський біля могили свого духовного наставника, священоінока Олександра. Церкву було знищено в 1944 році. Було відомо, що на дзвіниці храму знаходився червоноармієць, який коректував обстріл радянською артилерією «Горки», де в казармах і бліндажах розміщувався противник. Один снаряд влучив в бліндаж і знищив десь 40 німців. Тоді два танки «Тигри» запалювальними снарядами протягом майже години прямою наводкою били по церкві. Але святиню німцям запалити не вдалось. Тоді вони вирішили вночі направити туди двох власовців для підпалу церкви. Десь опівночі храм почав горіти, а вранці люди побачили на його місці одне згарище. За переказами, коли церква горіла, то місцеві жителі врятували церковні речі і древню ікону святого Миколи Чудотворця. Є припущення, хоч і нічим не підтверджені, що цю ікону подарував монастирю у XVI столітті князь Андрій Курбський. Після війни кам'яні мури церкви були розібрані місцевими жителями. Немає і довгої дерев'яної кладки. Зараз на цьому острівку побудовано сторожку Української православної церкви. | |
Церква колишнього Ковельського піхотного полку та монастир редемптористів Коли збудована православна церква святого Юрія (святого Георгія) Ковельського піхотного полку невідомо, але припускається, що на початку ХХ століття, тоді, як було сформовано в Ковелі сам полк, який отримав свою назву від міста. У 1922-30 рр. була власністю військових, які називали її «гарнізонною церквою». Військо не користувалося церквою через те, що було дуже мало православних солдатів, а також тому, що відстань від неї до казарм сягала 6 кілометрів. Власне на цей храм і звернули увагу монахи-редемптористи, тобто священики, які належать до чину найсвятішого відкупителя. Парафія їх утвердилася в Ковелі у 1927 році. Першим священиком у той час був отець, нині — блаженний Миколай Чарнецький. В 1931 році отці отримали можливість відправляти богослужіння у запустілому приміщенні колишньої полкової церкви, що знаходилась на теперішній вулиці Винниченка. Поруч із церквою з назвою святого Войцеха розпочалося будівництво монастиря. В той час отця Миколая Чарнецького вже висвятили на єпископа Волині і Полісся. Згодом церква стала кафедральним собором для нового єпископа. А в 1932 році було повністю завершено будівництво монастиря, в якому разом із єпископом перебувало й шестеро співбратів. Парафія тоді налічувала близько 300 чоловік. Церква і монастир діяли до 1944 року. Частково під час війни приміщення монастиря було зруйновано. Потім Українська греко-католицька церква пішла у підпілля. Священик Миколай Чарнецький в квітні 1945 року, як і всі інші греко-католицькі єпископи, був заарештований комуністичною владою і пройшов сталінські табори. На території церкви за радянських часів та ще у 90-ті роки нашого століття була взуттєва фабрика. А залишки храму зберігалися до 1975 року. | |
Костел-пам'ятник Поляки ухвалили рішення про будівництво цього костелу на місці захоронення французьких вояків, що загинули у 1812 році. Посол польського сейму від Волині Самійло Підгірський пише листа до французького уряду про ганебну акцію. Делегація Франції запізнилась і кладовище було вже зруйноване. Компромісом цієї політичної ситуації було те, що поляки зобов'язалися побудувати помітний знак, що й було зроблено. Знак стояв приблизно у східному кутку сьогоднішнього стадіону «Верес» (колишній «Сільмаш») на вулиці Грушевського. Будівництво костелу тривало з 1922 р. по 1938 р. На його зведення йшли кошти не тільки з Волині, а й усієї Польщі та навіть з далекої Америки (пожертвування якої перевищили 20 тисяч доларів), куди їздив голова комітету по будівництву храму, ковельський ксьондз, інфулат Фелікс Шнарбаховський. Після його смерті в 1931 році справу будівництва продовжив ксьондз інфулат Мар'ян Токажевський (загинув у 1941 р. від рук НКВС). Під кінець 1934 р. внутрішні роботи були доведені до такого стану, що у ньому можна було відправляти службу Божу. Це був найбільший костел на Волині. Його вежі було видно далеко за межами міста. Костел був поставлений на фундаменті, на який пішло 480 вагонів каменю. Він був збудований з червоної цегли та залізобетонних конструкцій. Храм міг одночасно помістити 7 тисяч віруючих (за іншими даними — 8 тисяч.) Його довжина сягала 61,10 метрів, ширина з каплицею та найвищою вежею — 43 метри, ширина головного нефу — близько 23 метрів. Вежі, віжечки, башти нагадували «кресові» бастіони, які боронили рубежі Речі Посполитої. Центральна вежа довершувалась гарною дзвіницею. Старожили Ковеля розповідали, як о 12 годині щоденно на ній трубач вигравав «хейнол». Вартість костелу в 1939 році була оцінена на 2 мільйона злотих. 6 липня 1944 року внаслідок потужного вибуху храм ліг у руїнах (перед цим його кілька місяців обстрілювали з важкої радянської артилерії). У 1945 році руїни костелу були розібрані, а весь будівельний матеріал використаний для зведення нової тюрми НКВС на теперішній вулиці Шевченка. Бетонна загорожа костелу достояла до 1970-х років, поки на цьому місці не почали будувати футбольний стадіон. | |
Костел святої Анни Римо-католицький костел існував у Ковелі з 1551 року і був побудований завдяки королеви Бони. В 1649 році частина ковельських міщан разом із повсталими козаками замордували ксьондза Якуба Косинського, пограбували та зруйнували дощенту костел. У 1710 році храм відбудував воєвода Волинський Станіслав Лещинський. З опису стану парафіяльного костелу від 20 вересня 1799 року дізнаємося, що даний костел знаходився у другій половині XVIII століття у «маєтності княгині Юзефи Яблоновської, а по довгому її житті успадкований графами Ржевуськими під титулом св. Анни». Був він освячений Стефаном Рупневським — біскупом Луцьким і Брестським року 1725 у третю неділю по Зелених святах. Ним же був і «єригований на парафіяльний». 31 березня 1854 р. в костелі св. Анни виникла пожежа і зруйнувала його. Настоятель храму Михайло Баратинський разом з прихожанами будують нову дерев'яну святиню. Ця пам'ятка архітектури не вирізнялася оригінальністю форми. Була доволі проста, з невеликою вежею на даху, з гладко вертикально від шальованими стінами та малою «сигнатуркою» в оточенні лип. З роками костел став замалий для потреб великої кількості католиків у місті. Для літургій використовували приміщення вагонного депо, де ставили вівтар. У 1914 році парафія, нарешті, отримала дозвіл на будівництво нового костелу на грузькому, багнистому терені за містом. Тодішній комітет будівництва костелу зібрав відповідну кількість матеріалів і заклав фундамент. Але розпочалась Перша світова війна. У 1915 році до Ковеля прийшли австрійці. За рік вони забрали весь будівельний матеріал, а протестуючого проти того грабежу 80-річного ксьондза Яна Шухайського побили прикладами. З приєднанням Волині до Польщі і з призначенням у 1921 р. ковельським ксьондзом інфулата Фелікса Шнарбаховського в Ковелі почалося спорудження костела-пам'ятника. А костел св. Анни вистояв до 1945 року і був розібраний за наказом місцевої комуністичної влади. |
Примітки
- Теодорович Н. И. Вольнь в описании городов, местечек и сел. Т. 5. — Почаев, 1903. — С. 51-53.
- Архив Юго-Западной России: Часть 5. Том I. — К., 1869. — С. 170.
- Архив Юго-Западной России: Часть 5. Том I. — К., 1869. — С. 172.
- Теодорович Н. И. Вольнь в описании городов, местечек и сел. Т. 5. — Почаев, 1903. — С. 53.
- Архив Юго-Западной России: Часть 2. Том I. — К., 1861. — С. 374.
- Подушкин Н. А. Прошлое Кинбурнских драгун. — Ковель, 1898. — С. 351–352.
- Голиков А. Г. Генерал А. А. Брусилов: страницы жизни и деятельности // Новая и новейшая история. — 1998. — № 4. — С. 147–170.
- Архив Юго-Западной России: Часть 5. Том I. — К., 1869. — С. 176.
- Теодорович Н. И. Вольнь в описании городов, местечек и сел. Т. 5. — Почаев, 1903. — С. 53-55.
- Иванишев Н. Жизнь князя Курбского в Литве и на Волыни. Том 2. — К., 1849. — С. 326.
- Иванишев Н. Жизнь князя Курбского в Литве и на Волыни. Том 1. — К., 1849. — С. 192, 227, 229.
- Масловський О. Дві церкви — дві долі // Вісті Ковельщини. — 2001. — 4 вересня.
- Семенюк А. В. Ковель: шлях через віки: Історико-краєзнавчі нариси. — Луцьк: Надстир'я, 2010. — С. 342.
- Матвійчук М. Католицькі святині Ковеля // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Збірник наукових праць. — Луцьк: Надстир'я, 2008 — С. 74.
- Скоклюк С. З вірою у Бога й Україну // Вісті Ковельщини. — 2006. — 12 жовтня.
- Москалюк В. Видатні постаті краю // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Збірник наукових праць. — Луцьк: Надстир'я, 2008 — С. 207.
- Матвійчук М. Католицькі святині Ковеля // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Збірник наукових праць. — Луцьк: Надстир'я, 2008 — С. 72-74.
- Czekalski A. Budowa Kosciola-Pomnika w Kowlu // Przewodnik katolizkie. — 1928. — № 48. — S. 714.
- Romanowski T. Kowel i powiat Kowelski. — Kowel, 1936. — S. 66-79.
- ДАЖО. — Ф. 90. — Оп. 1. — Спр. 211. — Арк. 6.
- Матвійчук М. Католицькі святині Ковеля // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Збірник наукових праць. — Луцьк: Надстир'я, 2008 — С. 71-72.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nazavzhdi vtracheni hrami Kovelya Foto Nazva korotki vidomosti Blagovishenska cerkva Persha zgadka pro cerkvu Blagovishennya presvyatoyi Bogorodici syagaye pershoyi polovini XVI stolittya U gramoti korolevi Boni vid 17 serpnya 1549 roku jdetsya pro privilej svyasheniku Mihayilu na utrimannya danoyi miskoyi cerkvi Zgidno z opisom cerkvnogo majna za 1806 rik za cerkvoyu znachilosya 94 desyatini 1283 sazhniv zemli v tomu chisli 443 sazhniv gorodu 28 desyatin 1310 sazhniv ornoyi zemli 200 sazhniv pid cerkvoyu 7 desyatin 1280 sazhniv sinokosu Derev yana budivlya z nevelikimi zminami sho stalisya pid chas remontiv blagopoluchno dozhila do 1829 roku koli do neyi bula pripisana Hrestovozdvizhenska cerkva U 1848 roci pislya pozhezhi i znishennya susidnoyi Voskresenskoyi cerkvi Blagovishenska perebiraye na sebe rol sobornoyi perebuvayuchi v takomu stani azh do 1877 roku Z 1901 po 1903 rik cerkva remontuyetsya i restavruyetsya 300 prihozhan vidviduyut onovlenu svyatinyu Persha svitova vijna bezzhalisno porujnuvala hram i bogosluzhinnya znovu pripinyayetsya U 1928 roci do Kovelya pereyizhdzhaye majbutnij arhiyepiskop Igor svyashenik Ivan Guba yakij aktivno vklyuchayetsya u vidnovlennya cerkvi Cerkva perezhila Drugu svitovu vijnu 28 sichnya 1961 roku vikonkom Kovelskoyi miskradi na choli z Mariyeyu Rudenko jduchi nazustrich pobazhannyam gromadskosti uhvaliv rishennya za 72 pro organizaciyu krayeznavchogo muzeyu na gromadskih zasadah u primishennyah cerkvi Za nakazom pershogo sekretarya kompartiyi budinok sho nalezhav sportivnomu tovaristvu Spartak vidbirayut dlya potreb muzeyu a sportsmeni opinyayutsya u primishenni cerkvi Unikalna pam yatka arhitekturi zalishilas tilki na fotografiyah Na ruyinah cerkvi virosla nova kvadratna budivlya iz sportzalami Na pochatku 90 h rokiv cerkovnij gromadi Kiyivskogo patriarhatu z velikimi trudnoshami vdalosya povernuti cyu budivlyu pid cerkvu yaku aktivno rozbudovuvav svyashenik Petro Levochko nini pokijnij Novozbudovanij hram nini sobor Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici znahoditsya na vulici Sobornij 6 Vvedenska cerkva Bula derev yanoyu yak i dzvinicya duzhe drevnoyu V klirovij vidomosti pro neyi govorilosya sho pobudovana nevidomo koli i kim Vpershe pro neyi zgaduyetsya v kinci XVII stolittya 12 zhovtnya 1697 roku vidbuvsya virok Kovelskogo magistratu yakij zaminiv zakonne pokarannya zlochinnici meshanki Gabrielovij vdovi cehmejstera shtrafom na korist kovelskih cerkov vnaslidok zastupnictva za neyi prosvitera sobornoyi cerkvi otcya Luki Kurzhinevicha prichomu magistrat zobov yazav yiyi viddati 15 zlotih na korist sobornoyi cerkvi i po 5 zlotih na korist cerkov kovelskih Blagovishenskoyi Chestnohrestskoyi i Vvedenskoyi v ruki ktitoriv cih cerkov V akti vid 3 lyutogo 1698 roku zgaduyetsya ktitor cerkvi Vvedennya mishanin Pavlo Dolinskij yakij za virokom sho vidbuvsya na shodci vsih uryadnikiv i gromadyan mista Kovelya ogoloshenij buv chesti a nashadki jogo nedostojnimi zajmati miski uryadi za te sho Dolinskij porushivshi prisyagu vtik z mista pid chas vikonannya nim obov yazkiv lavnika Zgidno z opisom cerkvnogo majna naprikinci HIH stolittya za cerkvoyu znachilosya 93 desyatini 68 sazhniv zemli v tomu chisli 38 desyatin 396 sazhniv ornoyi zemli 4 desyatin 2444 sazhniv sinokosu Zemleyu ciyeyu koristuvavsya pritch sobornoyi cerkvi do yakoyi bula pripisana Vvedenska cerkva Hram bulo znisheno v 1944 roci pid chas nastupu na misto Chervonoyi armiyi Na comu samomu misci vulicya Modesta Levickogo 15 v 1998 roci rozpochalas vidbudova Vvedenskoyi cerkvi yaka vidchinila dveri dlya viruyuchih v 2003 roci Mikolayivska cerkva Cerkva v im ya svyatitelya i chudotvorcya Mikolaya z davnih daven prihodom isnuvala v Koveli Naprikinci HIH stolittya vona diyala pri Kovelskomu kam yanomu tyuremnomu zamku yak domova dlya areshtantiv osvyachena 3 lyutogo 1866 r Pritcha v nij osoblivogo ne bulo peredbacheno Bogosluzhinnya na toj chas v nij zdijsnyuvav svyashenik sobornij za sho otrimuvav iz tyuremnogo komitetu po 96 rubliv na rik Vsya zvitnist po cij cerkvi shomisyachno zdavalosya svyashenikom v tyuremnij komitet Cerkvu zbuduvano 19 m Kinburnskim dragunskim polkom yakij peredislokuvavsya do Kovelya voseni 1894 r i uvijshov do skladu novostvorenoyi 7 yi kavalerijskoyi diviziyi Polkovij hram buv vlashtovanij v budivli zvedenogo lazaretu i znahodivsya v bilsh yak troh verstah vid eskadroniv Na prohannya komandira polku polkovnika Mikoli Stepanova misceva vlada pid cerkvu vidvela dilyanku zemli Hocha miske sproshene gromadske upravlinnya v Koveli ocholyuvav starosta vsya povnota vladi nalezhala povitovomu predvoditelyu dvoryanstva obov yazki yakogo na toj chas vikonuvav statskij radnik Petro Kosach batko Lesi Ukrayinki Znajshovsya dosit solidnij zhertvodavec yakij dav na sporudzhennya cerkvi 6500 rubliv Potim cya suma zbilshilas j inshimi pozhertvami Navit imperator Mikola II dozvoliv vidpustiti vid monarshih shedrot na ostatochne vlashtuvannya cerkvi 2000 rubliv Zakladka polkovogo hramu vidbulasya 11 serpnya 1896 roku a do Velikogo postu 1897 roku kinburnci vzhe mogli vidviduvati svij hram yakij znahodivsya mizh teperishnimi vulicyami Oleni Pchilki ta Ivasyuka na teritoriyi Kovelskoyi centralnoyi rajonnoyi likarni poblizu viritogo kotlovanu pid novu polikliniku Cerkva takozh vidoma tim sho voseni 1910 r tut vinchavsya majbutnij geroj Pershoyi svitovoyi vijni general Oleksij Brusilov yakij todi buv komandirom 14 go armijskogo korpusu dislokuvavsya v Lyublini Vranci 10 23 listopada Brusilov zustriv svoyu narechenu Nadiyu Zhelihovsku yaka yihala z Odesi na vokzali v Koveli Narechenij buv u bliskuchomu paradnomu mundiri narechena v sirij dorozhnij sukni i bilomu kapelyusi Na vinchanni buli prisutni tilki dekilka svidkiv Cerkva znishena v 1944 roci pid chas nastupu na misto Chervonoyi armiyi Hrestovozdvizhenska cerkva Cerkva v im ya Vozdvizhennya chesnogo i zhivotvoryashogo hresta Gospodnogo yak zaznachayetsya v klirovij vidomosti za 1873 rik bula pobudovana v 1505 roci starannyami miscevogo bratstva i na tomu misci de za slovami prihidskogo litopiscya svyashenika Ir Korovickogo rubali lis Danih pro isnuvannya ciyeyi cerkvi v XVI stolitti doslidniku pravoslav ya na Volini Mikoli Teodorovichu ne vdalosya znajti Vpershe cya cerkva zgaduyetsya u vishezgadanomu akti vid 12 zhovtnya 1697 r de vdova cehmejstera Gabrielova oshtrafovana Kovelskim magistratom v 5 zlotih na korist mizh inshim Chesnohrestskoyi cerkvi Potim v akti vid 13 bereznya 1698 r cerkva cya postaye takoyu sho potrebuye restavraciyi ktytorowie cerkwie sobornej zwazyli potrebe do restaurowania cerkwie Czesnochrestskiej Ochevidno cerkva cya bula do togo chasu vzhe duzhe vitha Cherez 40 rokiv potomu vona znovu potrebuye remontu V 1783 r rekonstrujovana v 1869 r onovlena pidnyata i postavlena na kam yanij fundament starannyami nastoyatelya svyashenika Avksentiya Strashkevicha i prihozhan Cerkva derev yana z takoyu zh dzviniceyu pobudovanoyu v 1877 r okremo vid cerkvi U verhnij chastini dzvinici buv vlashtovanij godinnik za koshti svyashenika A Strashkevicha za spriyannya mista Zgidno z opisom cerkvnogo majna naprikinci HIH stolittya za cerkvoyu znachilosya 169 desyatin 2103 sazhniv zemli na 10 dilyankah v tomu chisli 48 desyatin 1860 sazhniv ornoyi zemli 46 desyatin 2240 sazhniv sinokosu 60 desyatin 654 sazhniv lisu Cerkva znishena v 1944 roci pid chas nastupu na misto Chervonoyi armiyi Znahodilasya poblizu ninishnogo zhitlovogo budinku 44 na vulici Volodimirskij Troyicka cerkva Verbska U praci istorika Mikoli Ivanisheva zgaduyetsya generalna vizita Verbskoyi cerkvi vid 20 lyutogo 1760 roku de ye opis cogo hramu i monastirskih budivel Cerkva derev yana v im ya Trijci z odniyeyu baneyu pokrita gontami na nij tri zalizni hresti derev yani dveri na zaliznih petlyah Do cerkvi pribudovana dzvinicya na yakij 4 dzvoni Mikola Teodorovich pishe sho koli same i kim bulo zasnovano cej monastir i koli peretvorivsya v prihidsku cerkvu nevidomo Napevno sho zasnovanij knyazyami Sangushkami pravoslavnimi vlasnikami sela Cerkva cya bula onovlena v 1818 roku v takomu viglyadi bula na pochatku HH stolittya Derev yana na kam yanomu fundamenti pokrita blyahoyu Derev yana dzvinicya pribudovana do neyi v 1886 r Monastirskih budivel na toj chas vzhe ne isnuvalo She za zhittya knyazya Andriya Kurbskogo igumen Verbskij Isayiya v 1582 roci vtik z monastirya zabravshi sribne Yevangeliye sribni chashi ta inshi cerkovni rechi Tut u Verbskij cerkvi zapovidav pohoroniti sebe knyaz Kurbskij bilya mogili svogo duhovnogo nastavnika svyashenoinoka Oleksandra Cerkvu bulo znisheno v 1944 roci Bulo vidomo sho na dzvinici hramu znahodivsya chervonoarmiyec yakij korektuvav obstril radyanskoyu artileriyeyu Gorki de v kazarmah i blindazhah rozmishuvavsya protivnik Odin snaryad vluchiv v blindazh i znishiv des 40 nimciv Todi dva tanki Tigri zapalyuvalnimi snaryadami protyagom majzhe godini pryamoyu navodkoyu bili po cerkvi Ale svyatinyu nimcyam zapaliti ne vdalos Todi voni virishili vnochi napraviti tudi dvoh vlasovciv dlya pidpalu cerkvi Des opivnochi hram pochav goriti a vranci lyudi pobachili na jogo misci odne zgarishe Za perekazami koli cerkva gorila to miscevi zhiteli vryatuvali cerkovni rechi i drevnyu ikonu svyatogo Mikoli Chudotvorcya Ye pripushennya hoch i nichim ne pidtverdzheni sho cyu ikonu podaruvav monastiryu u XVI stolitti knyaz Andrij Kurbskij Pislya vijni kam yani muri cerkvi buli rozibrani miscevimi zhitelyami Nemaye i dovgoyi derev yanoyi kladki Zaraz na comu ostrivku pobudovano storozhku Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Cerkva kolishnogo Kovelskogo pihotnogo polku ta monastir redemptoristiv Koli zbudovana pravoslavna cerkva svyatogo Yuriya svyatogo Georgiya Kovelskogo pihotnogo polku nevidomo ale pripuskayetsya sho na pochatku HH stolittya todi yak bulo sformovano v Koveli sam polk yakij otrimav svoyu nazvu vid mista U 1922 30 rr bula vlasnistyu vijskovih yaki nazivali yiyi garnizonnoyu cerkvoyu Vijsko ne koristuvalosya cerkvoyu cherez te sho bulo duzhe malo pravoslavnih soldativ a takozh tomu sho vidstan vid neyi do kazarm syagala 6 kilometriv Vlasne na cej hram i zvernuli uvagu monahi redemptoristi tobto svyasheniki yaki nalezhat do chinu najsvyatishogo vidkupitelya Parafiya yih utverdilasya v Koveli u 1927 roci Pershim svyashenikom u toj chas buv otec nini blazhennij Mikolaj Charneckij V 1931 roci otci otrimali mozhlivist vidpravlyati bogosluzhinnya u zapustilomu primishenni kolishnoyi polkovoyi cerkvi sho znahodilas na teperishnij vulici Vinnichenka Poruch iz cerkvoyu z nazvoyu svyatogo Vojceha rozpochalosya budivnictvo monastirya V toj chas otcya Mikolaya Charneckogo vzhe visvyatili na yepiskopa Volini i Polissya Zgodom cerkva stala kafedralnim soborom dlya novogo yepiskopa A v 1932 roci bulo povnistyu zaversheno budivnictvo monastirya v yakomu razom iz yepiskopom perebuvalo j shestero spivbrativ Parafiya todi nalichuvala blizko 300 cholovik Cerkva i monastir diyali do 1944 roku Chastkovo pid chas vijni primishennya monastirya bulo zrujnovano Potim Ukrayinska greko katolicka cerkva pishla u pidpillya Svyashenik Mikolaj Charneckij v kvitni 1945 roku yak i vsi inshi greko katolicki yepiskopi buv zaareshtovanij komunistichnoyu vladoyu i projshov stalinski tabori Na teritoriyi cerkvi za radyanskih chasiv ta she u 90 ti roki nashogo stolittya bula vzuttyeva fabrika A zalishki hramu zberigalisya do 1975 roku Kostel pam yatnik Polyaki uhvalili rishennya pro budivnictvo cogo kostelu na misci zahoronennya francuzkih voyakiv sho zaginuli u 1812 roci Posol polskogo sejmu vid Volini Samijlo Pidgirskij pishe lista do francuzkogo uryadu pro ganebnu akciyu Delegaciya Franciyi zapiznilas i kladovishe bulo vzhe zrujnovane Kompromisom ciyeyi politichnoyi situaciyi bulo te sho polyaki zobov yazalisya pobuduvati pomitnij znak sho j bulo zrobleno Znak stoyav priblizno u shidnomu kutku sogodnishnogo stadionu Veres kolishnij Silmash na vulici Grushevskogo Budivnictvo kostelu trivalo z 1922 r po 1938 r Na jogo zvedennya jshli koshti ne tilki z Volini a j usiyeyi Polshi ta navit z dalekoyi Ameriki pozhertvuvannya yakoyi perevishili 20 tisyach dolariv kudi yizdiv golova komitetu po budivnictvu hramu kovelskij ksondz infulat Feliks Shnarbahovskij Pislya jogo smerti v 1931 roci spravu budivnictva prodovzhiv ksondz infulat Mar yan Tokazhevskij zaginuv u 1941 r vid ruk NKVS Pid kinec 1934 r vnutrishni roboti buli dovedeni do takogo stanu sho u nomu mozhna bulo vidpravlyati sluzhbu Bozhu Ce buv najbilshij kostel na Volini Jogo vezhi bulo vidno daleko za mezhami mista Kostel buv postavlenij na fundamenti na yakij pishlo 480 vagoniv kamenyu Vin buv zbudovanij z chervonoyi cegli ta zalizobetonnih konstrukcij Hram mig odnochasno pomistiti 7 tisyach viruyuchih za inshimi danimi 8 tisyach Jogo dovzhina syagala 61 10 metriv shirina z kapliceyu ta najvishoyu vezheyu 43 metri shirina golovnogo nefu blizko 23 metriv Vezhi vizhechki bashti nagaduvali kresovi bastioni yaki boronili rubezhi Rechi Pospolitoyi Centralna vezha dovershuvalas garnoyu dzviniceyu Starozhili Kovelya rozpovidali yak o 12 godini shodenno na nij trubach vigravav hejnol Vartist kostelu v 1939 roci bula ocinena na 2 miljona zlotih 6 lipnya 1944 roku vnaslidok potuzhnogo vibuhu hram lig u ruyinah pered cim jogo kilka misyaciv obstrilyuvali z vazhkoyi radyanskoyi artileriyi U 1945 roci ruyini kostelu buli rozibrani a ves budivelnij material vikoristanij dlya zvedennya novoyi tyurmi NKVS na teperishnij vulici Shevchenka Betonna zagorozha kostelu dostoyala do 1970 h rokiv poki na comu misci ne pochali buduvati futbolnij stadion Kostel svyatoyi Anni Rimo katolickij kostel isnuvav u Koveli z 1551 roku i buv pobudovanij zavdyaki korolevi Boni V 1649 roci chastina kovelskih mishan razom iz povstalimi kozakami zamorduvali ksondza Yakuba Kosinskogo pograbuvali ta zrujnuvali doshentu kostel U 1710 roci hram vidbuduvav voyevoda Volinskij Stanislav Leshinskij Z opisu stanu parafiyalnogo kostelu vid 20 veresnya 1799 roku diznayemosya sho danij kostel znahodivsya u drugij polovini XVIII stolittya u mayetnosti knyagini Yuzefi Yablonovskoyi a po dovgomu yiyi zhitti uspadkovanij grafami Rzhevuskimi pid titulom sv Anni Buv vin osvyachenij Stefanom Rupnevskim biskupom Luckim i Brestskim roku 1725 u tretyu nedilyu po Zelenih svyatah Nim zhe buv i yerigovanij na parafiyalnij 31 bereznya 1854 r v kosteli sv Anni vinikla pozhezha i zrujnuvala jogo Nastoyatel hramu Mihajlo Baratinskij razom z prihozhanami buduyut novu derev yanu svyatinyu Cya pam yatka arhitekturi ne viriznyalasya originalnistyu formi Bula dovoli prosta z nevelikoyu vezheyu na dahu z gladko vertikalno vid shalovanimi stinami ta maloyu signaturkoyu v otochenni lip Z rokami kostel stav zamalij dlya potreb velikoyi kilkosti katolikiv u misti Dlya liturgij vikoristovuvali primishennya vagonnogo depo de stavili vivtar U 1914 roci parafiya nareshti otrimala dozvil na budivnictvo novogo kostelu na gruzkomu bagnistomu tereni za mistom Todishnij komitet budivnictva kostelu zibrav vidpovidnu kilkist materialiv i zaklav fundament Ale rozpochalas Persha svitova vijna U 1915 roci do Kovelya prijshli avstrijci Za rik voni zabrali ves budivelnij material a protestuyuchogo proti togo grabezhu 80 richnogo ksondza Yana Shuhajskogo pobili prikladami Z priyednannyam Volini do Polshi i z priznachennyam u 1921 r kovelskim ksondzom infulata Feliksa Shnarbahovskogo v Koveli pochalosya sporudzhennya kostela pam yatnika A kostel sv Anni vistoyav do 1945 roku i buv rozibranij za nakazom miscevoyi komunistichnoyi vladi PrimitkiTeodorovich N I Voln v opisanii gorodov mestechek i sel T 5 Pochaev 1903 S 51 53 Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii Chast 5 Tom I K 1869 S 170 Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii Chast 5 Tom I K 1869 S 172 Teodorovich N I Voln v opisanii gorodov mestechek i sel T 5 Pochaev 1903 S 53 Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii Chast 2 Tom I K 1861 S 374 Podushkin N A Proshloe Kinburnskih dragun Kovel 1898 S 351 352 Golikov A G General A A Brusilov stranicy zhizni i deyatelnosti Novaya i novejshaya istoriya 1998 4 S 147 170 Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii Chast 5 Tom I K 1869 S 176 Teodorovich N I Voln v opisanii gorodov mestechek i sel T 5 Pochaev 1903 S 53 55 Ivanishev N Zhizn knyazya Kurbskogo v Litve i na Volyni Tom 2 K 1849 S 326 Ivanishev N Zhizn knyazya Kurbskogo v Litve i na Volyni Tom 1 K 1849 S 192 227 229 Maslovskij O Dvi cerkvi dvi doli Visti Kovelshini 2001 4 veresnya Semenyuk A V Kovel shlyah cherez viki Istoriko krayeznavchi narisi Luck Nadstir ya 2010 S 342 Matvijchuk M Katolicki svyatini Kovelya Minule i suchasne Volini ta Polissya Kovel i kovelchani v istoriyi Ukrayini ta Volini Zbirnik naukovih prac Luck Nadstir ya 2008 S 74 Skoklyuk S Z viroyu u Boga j Ukrayinu Visti Kovelshini 2006 12 zhovtnya Moskalyuk V Vidatni postati krayu Minule i suchasne Volini ta Polissya Kovel i kovelchani v istoriyi Ukrayini ta Volini Zbirnik naukovih prac Luck Nadstir ya 2008 S 207 Matvijchuk M Katolicki svyatini Kovelya Minule i suchasne Volini ta Polissya Kovel i kovelchani v istoriyi Ukrayini ta Volini Zbirnik naukovih prac Luck Nadstir ya 2008 S 72 74 Czekalski A Budowa Kosciola Pomnika w Kowlu Przewodnik katolizkie 1928 48 S 714 Romanowski T Kowel i powiat Kowelski Kowel 1936 S 66 79 DAZhO F 90 Op 1 Spr 211 Ark 6 Matvijchuk M Katolicki svyatini Kovelya Minule i suchasne Volini ta Polissya Kovel i kovelchani v istoriyi Ukrayini ta Volini Zbirnik naukovih prac Luck Nadstir ya 2008 S 71 72