Музей східних культур

Музей східних культур — музейний заклад, створений в Золочівському замку (Львівська область) і розташований у так званому Китайському палаці.

Музей східних культур (Золочівський замок)

49°48′05″ пн. ш. 24°54′23″ сх. д. / 49.801623929474359898° пн. ш. 24.90647560187991871° сх. д. / 49.801623929474359898; 24.90647560187991871Координати: 49°48′05″ пн. ш. 24°54′23″ сх. д. / 49.801623929474359898° пн. ш. 24.90647560187991871° сх. д. / 49.801623929474359898; 24.90647560187991871ТипмузейКраїна УкраїнаРозташування Україна, м. Золочів,Адресавулиця Тернопільська, 4, Золочів, Львівська область, УкраїнаЗасновано21 травня 2004^[1]Директор, 2010 р.

Музей східних культур (Україна)

Будівля і екзотична назва

Макет Золочівського замку, мала вежа внизу з червоним дахом — ротонда майбутнього палацу.

Первісно в 17 столітті це була галерея-ротонда з вісьмома колонами зі сторони головного фасаду і балконом довкола. В 18 столітті споруду збільшили двома бічними прибудовами з уступчастими дахами. Відтак кількість приміщень збільшилась до п'яти невеликих залів. Незвична архітектура, дахи з переломом викликали у сучасників асоціації з китайськими спорудами, які, напевне, більшість ніколи не бачила, але знала завдяки зображенням на гравюрах та на порцеляні. Магнатерія (привілейований стан) знав ще театральні декорації в стилі шинуазрі та коштовну китайську порцеляну в «китайських кімнатах» магнатських палаців (таку власну «китайську залу» мав Підгорецький замок). За архівними даними назва Китайський палац виникла на початку 18 століття. Чи були відповідно облаштовані в стилі «китайщини» інтер'єри невеликого палацу, схожого на парковий павільйон — достеменно невідомо. Хоча є відомості, що в Китайському палаці колись була збірка східних речей.

Ансамбль Золочівського замку пройшов через занепад, використання не за призначенням і природні лиха. За часів СРСР тут була тюрма і НКВС, згодом професійно-технічне училище. Занедбаний архітектурний ансамбль випросив відомий музейний діяч України — Возницький Борис Григорович під філію Львівської картинної галереї. Відтоді розпочате наукове, археологічне і історичне дослідження ансамблю та його повільне повернення в культуру незалежної України. Цьому діяльно сприяли меценати міста Золочіва, що забезпечили значними грошовими коштами відновлювальні і ремонтно-реставраційні роботи.

Концепція створення музею

Підрадянська Україна ніколи не мала окремого музею східних мистецтв навіть в Києві. Найбільше, що було — невеликі відділи східних мистецтв в окремих музеях. Один з них облаштували в місті Одеса в музеї західного і східного мистецтва, де відкрили три невеликі зали з гравюрами, керамікою та ужитковим мистецтвом різних країн Сходу. Дещо інший підхід був покладений у розбудову Музею східних культур, який вирішили створити в Китайському палаці. Була запропонована концепція не чергового відділу мистецтва східних країн (як в Києві чи Одесі), а саме заклад з висвітленням східних культур^[].

Вояки Ашшурбаніпала руйнують захоплену Сузу і женуть у полон її мешканців. Рельєф із Ніневії, 647 р. до н. е.

• Фараон Нармер з рабом чи полоненим. Каїр, Єгипетський музей.
• Раби з Нубії, рельєф, Абу-Сімбел.
• Ассирійці здобувають чуже місто, рельєф, Британський музей, Лондон.
• Ассирія, рельєф з вояками і страченими полоненими. Британський музей, Лондон.
• Підкорені африканські народи сплачують данину фараону Єгипту, фреска.

• Мечеть Сулейманіє, Стамбул. Каліграфія на кольорових кахлях.
• Фаянс з написом, 10 ст. Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк.
• Шовкова парча 17 ст. Бруклінський музей, Нью-йорк.
• Каліграфічний напис, стиль тулут
• Палац Топкапи, Стамбул. Напис на брамі Фелісити

• Парча для сарі, Бенарес, Індія.
• Чорна парча для сарі, Варанасі, Індія.
• Олійна лампа, латунь. Тамільські ремесла Індії.
• Кольорова парча для сарі, Варанасі, Індія.
• Парча 15 ст. Лувр, Париж.

Страта китайських полонених вояками Японії 1894 року. Японська гравюра, жовтень 1894 р.

• Левиноголова богиня Таварет, Нубія, (623-595 до н. е.) Бостонський музей образотворчих мистецтв, США
• Музей Вікторії й Альберта, Лондон, колекція нецке
• Кацусіка Хокусай, «Віяло і нецке», гравюра.
• Мекаура і богиня Хатор. Бостонський музей образотворчих мистецтв, США
• Портрет Мухаммада Алі, Індія, до 1615 р. Бостонський музей образотворчих мистецтв, США
• Ваза- трипод, селадон, Національний музей східних мистецтв Ґіме, Париж
• порцелянова пляшка 1735 р., Китай
• Килим з Нагорного Карабаху, бл. 1700 р., Варшава, Королівський замок.
• Ваза дракон, селадон, Національний музей, Сеул, Корея.

Накопичення експонатів

Невеличкому музею в провінції і важко, і неможливо відтворити все розмаїття східних культур. Тим паче в період повільного формування фондів і відсутності визнаних шедеврів, що утримують мистецькі центри в Парижі, Тайвані, Нью-Йорку, Сан-Франциско, Лондоні, Пекіні, Шанхаї, Гонконзі, Бостоні^[].

• «Краб і креветка», порцеляна 18 ст., Національний музей східних мистецтв Ґіме, Париж
• Художник Хань Гань. «Перегони двох коней, білого і вороного». 8 століття, Національний палац-музей (Тайбей)
• Порцеляна Китаю, період Канхі (1662–1722), Дрезден
• Художник Юн Шупін. «Півонії», 17 ст. Національний палац-музей (Тайбей)
• Порцеляна Китаю, селадонова глазур, період Південна Сун. Гонолулу, Академія мистецтв

П'ять залів експозиції

В експозиції Китайського палацу представлено близько двохсот п'ятдесяти (250) живописних і графічних творів, пам'яток декоративно-вжиткового мистецтва, скульптур переважно з Єгипту, Шумеру, Китаю, Японії, Індії, Туреччини й Персії.

Зал «Культура Китаю і Японії»

На початок 21 століття зал має найбільшу наповненість. Але тут відсутня безліч пам'яток ранніх періодів історії і мистецтва Китаю і Японії, які треба вивчати в самих каїнах. Музей демонструє здебільшого випадкові речі 17-19 століть (японська гравюра укійо-е, лакові вироби, нецке, віяла, різьблення по каменю й дереву, вироби з кераміки, порцеляна). Практично відсутні бронза, значні колекції текстилю і шовку, яким так уславився середньовічний Китай, відсутні середньовічний китайський портрет, меблі з бамбуку і лаку, фрагменти архітектурних споруд, японські ширми, обмаль етнографічних речей.

Зал «Культура Стародавнього Єгипту і Шумеру»

Експозицію залу створювали по крихтам і через відсутність значних приватних колекцій артефактів Стародавнього Єгипту в країні в минулому, і через відсутність у державі практики придбання експонатів на аукціонах зараз. На момент створення експозиції Львівська картинна галерея мала лише чотири невеликі єгипетські артефакти. Очільники галереї звернулись до музейних партнерів у Львові. Діяльно допомогли Музей етнографії та Львівський історичний музей, які передали непрофільні для них експонати зі сховищ. Так сюди потрапили фрагменти єгипетських саркофагів, мумія сокола тощо.

Але найдавніша серед східних цивілізацій — Шумер. Археологічні речі з Шумеру в музеї відсутні. Але тодішній директор Львівської картинної галереї Возницький пішов іншим шляхом. В експозиції представлені здобутки досліджень Кам'яної могили, що розташована за 15 кілометрів від сучасного міста Мелітополь Запорізької області. Саме там збережена значна частина малюнків і знаків, найдавніші з яких датують 2 — 10 тисячоліттями до н. е. Написи 8-7 тисячоліть до н. е. є підстави вважати найдавнішою писемністю серед виявлених. Поки науковці сперечаються, мовознавець-шумеролог Анатолій Кифішин почав доводити, що це не що інше, як протошумерське письмо. Якщо це так, то південні землі України були прабатьківщиною шумерів як народу.

Зал «Культура мусульманських країн»

Зала в фазі формування, в експозиції кераміка, вироби з металу, килими, текстиль.

Зал «Культура Індії, Індонезії, В'єтнаму і країн Тихоокеанського басейну»

Сама назва свідчить, що експонати мають еклектичний і випадковий характер. Більш-менш пощастило лише відділу Індії через плідні контакти з індійським дипломатом в Києві, що передав значну кількість речей для експонування.

Зал «Україна і Схід»

Трибанна Успенська церква і вежа Корнякта у Львові, 19 ст.

Залу прикрашає картина львівського художника Івана Малиновського «Єрусалим», котру той створив 1696 року для Успенської церкви у Львові. Адже Єрусалим став колискою для трьох світових релігій, і на картині Малиновського зроблена спроба відтворити всі його святині.

Про вплив Османської імперії на культуру народів України нагадують так звані «східні килими», які виготовляли в місті Бучач чи уславлені «слуцькі паски» з міста Броди.

Час роботи

Музей працює з 10:00 до 17:00 (у неділю на 2 години менше) Вихідний — понеділок. Ціна квитка — в замок п'ять гривень, в Музей східних культур — чотири гривні. Екскурсія — тридцять гривень (ціни на 2010 рік).

Джерела і посилання

• «Всеобщая история искусств», т 1, Москва, «Искусство», 1956
• Николаева Н. С. Декоративное искусство Японии. М., «Искусство», 1972
• Нэцке и японская гравюра из собрания С. П. Варшавского. Каталог выставки. Л., «Искусство», 1983
• Сборник статей «Сокровища искусства стран Азии и Африки», вып. № 1, М., 1975
• http://zolotapidkova.com.ua/news/39-new/89-2011-09-06-17-29-26^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• «Дзеркало тижня» № 23, 12 червня 2004. Євген Гуцул, стаття «Музей — справа делікатна»^{[недоступне посилання з липня 2019]})

Див. також

• Львівський історичний музей

1. http://lvivgallery.org.ua/museums/muzey-zapovidnyk-zolochivskyy-zamok