Музей Лесі Українки у Колодяжному

Музей Лесі Українки у Колодяжному — літературно-меморіальний музей у с. Колодяжному Ковельського району Волинської області, заснований 1949 р. в садибі, в якій Леся Українка прожила дитячі та юнацькі роки.

Літературно-меморіальний
музей-садиба Лесі Українки

51°10′33″ пн. ш. 24°47′29″ сх. д. / 51.17600000002777705° пн. ш. 24.79160000002777764° сх. д. / 51.17600000002777705; 24.79160000002777764Координати: 51°10′33″ пн. ш. 24°47′29″ сх. д. / 51.17600000002777705° пн. ш. 24.79160000002777764° сх. д. / 51.17600000002777705; 24.79160000002777764ТипмузейНазва на честьЛеся УкраїнкаКраїна УкраїнаРозташуванняВолинська область
с. Колодяжне, Ковельський район
інд. 41065Адресас. Колодяжне, Волинська область, УкраїнаЗасновано10 липня 1949ДиректорВіра Михайлівна КомзюкСайтwww.kololesi.at.ua

Музей Лесі Українки (Колодяжне) (Україна)

---

 Музей Лесі Українки у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Музей Лесі Українки.

Загальна інформація

В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері — Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочого кабінету і сільської хати.

Музей працює з 9:00 до 17:00.

Вихідні — понеділок, вівторок.

У 1991 р. експозицію оновлено і сьогодні вона складається з таких розділів:

• «Волинськими стежками Лесі Українки»;
• «Колодяжне — колиска Лесиного таланту»;
• "Крізь все житія — до «Лісової пісні»;
• «Історія музею. Трагедія родини Косачів».

Історія

У травні 1882 р. сім'я Косачів перебралася з Луцька в с. Колодяжне і замешкала у будинку, який у родині звався «великим». Тут народилися молодші сестри та брати Лесі — Оксана, Микола та Ізидора. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували Лесин «білий» будиночок, а в 1896 р. розпочали спорудження «сірого» будинку (в родині його ще називали батьківським).

Косачі дуже любили Колодяжне і не раз у листах до друзів висловлювали свої почуття:

Колодяжне — це, власне, вдома, а решта, то це все так собі — між іншим. Для цілої нашої родини ця квартира (м. Київ, вул. Саксаганського, 97) не була нашим «вдома», вона була раніше в Колодяжному, поки ще цілою родиною ми там жили, а потім то все було тимчасове, випадкове і не своє.

З Колодяжного Леся Українка давала братові Михайлу настанови щодо створення бібліотечки найкращих творів світової літератури українською мовою, до якої увійшли понад сімдесят імен письменників відповідно до порад і за джерелами, присланими М. Драгомановим, 1890 р. Леся склала курс «», і перша збірка її поезій готувалося до друку тут, у Колодяжному.

У лютому 1907 р. Леся востаннє побувала в селі.

Під час Другої світової війни садиба була зруйнована, і музей створено фактично у новому приміщенні.

Політична причина створення Музею — намагання сталінської влади маркувати недавні польські території іменами українських культурних діячів, які, в свою чергу, були громадянами Російської імперії^[].

Спогади про Колодяжненський період в житті Лесі Українки написала її молодша сестра, Ольга Косач-Кривинюк:

Ольга Косач-Кривинюк. Спомини про колодяжнянський період (аудіозапис з фотовізуалізацією): https://www.youtube.com/watch?v=xfe924Raw3U [ 9 травня 2021 у Wayback Machine.]

Кругова панорама сучасної будівлі музею

Інтер'єр музею-садиби Косачів ув с.Колодяжно (станом на 2013-тий рік), у вигляді кругової (180') панорами

Джерела та література

• П. Скрипник, Д. Грузін. [[https://web.archive.org/web/20160822111716/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Lesі_Ukrainky_muzei Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] Лесі Українки Літературно-меморіальні музеї]] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 128. — .

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .

Посилання

• Музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному. Путівник. Львів, Каменяр, 1971. [ 4 січня 2022 у Wayback Machine.]
• ^{[недоступне посилання]}
• ^{[недоступне посилання з липня 2019} «В КОЛОДЯЖНОМУ Я НЕ ПОЧУВАЮ СЕБЕ ЗАЙВОЮ НА СВІТІ…». Дзеркало тижня]^{[недоступне посилання з жовтня 2019][недоступне посилання]}